ПИТАННЯ 10.  Ранні форми вірувань

 

Існують різні концепції походження релігії — від богословських тверджень про споконвічність і вродженість релігійних ідей та уявлень у людини до концепцій виникнення й розвитку релігії під впливом умов соціального життя.

Безсумнівні ознаки виникнення релі­гійних вірувань дослідники вбачають у кроманьйонців, яких уже можна іменувати homo sapiens (люди­на розумна). Це доводять поховання зі слідами певних обрядів, що свідчить про виникнення віри в надприродний світ, а також пам'ятки первісного мистецтва — живопису та скульптури, в яких знайшли відображення процеси здійснення магічних ритуали тієї далекої доби.

Відчуття безсилля перед грізними й незрозумілими для перві­сної людини природними явищами особливо посилювалося підчас стихійного лиха: виверження вулканів, землетрусів, повені, лісових пожеж, посух та інших подібних явищ. Безпорадність перед реаліями життя і грізними силами природи, привела , у кінцевому підсумку до її обожнення.

У релігійних віруваннях відображались наївні уявлення первісних людей про нав­колишній світ, їхнє ставлення до тваринного та рослинного світу.

Отже, релігійні вірування й культи первісних людей складались поступово з ілюзорних уявлень про світ, що зумовлених їх емоції та дії.

Ранні або родоплемінні вірування (релігії) — це складний конгломерат місцевих традицій, обрядів і ритуалів, яки­ми позначалися різні етапи людського життя (від народження до поховання) з силами, що уособлювали небесні і природні явища.

До ранніх форм релігії належать: анімізм, фетишизм, тотемізм, магія, рільницький культ і шаманізм.

Анімізм (з лат. аніма — душа) —це віра в існування самостійної духовної сутності, здатної вселятися в щось живе (людину, тварину, рослину) або полишати його.

 В анімізм світ реальних живих істот і рослин ніби до­повнюється світом духовних сутностей. У багатьох народів голо­вними двійниками були душі померлих родичів.

Прикладом анімізму можуть бути деякі релігійні уявлення Гренландії (ХІХ ст.). На думку ес­кімосів, надприродні двій­ники є в кожної людини, дерева, звіра. Представники анімізму вважали, що людські душі можуть залишати свої тіла і ходити туди або робити те, що у ві сні бачить людина. Коли вмирає людина, її душа продовжує своє життя тобто душа безсмертна. У сучасних релігіях анімістичний елемент посідає значне мі­сце. Уявлення про Бога, сатану, ангелів, безсмертні душі є, вла­сне, ускладненим анімізмом. Самостійно анімізм існує як віра в привиди і спіритизм (віра в можливість спілкуватися з душею померлого).

Фетишизм (з франц. fetiche — амулет, талісман) —це­ віра в надприродні властивості різноманітних матеріальних пре­дметів і поклоніння цим предметам.

 До реальної користі предметів додаються їхні «потойбіч­ні» властивості бути помічниками й захисниками людей. Порівняно з магією фетишизм є більш складною формою вірувань (релігії). Якщо магія тільки підсилювала віру в можливість впливу людини на природу, то фетишизм наділяв надприродними якостями ще й певні матері­альні об'єкти. У фетишизмі в зародковій формі вже виявилась ідея потойбічної надприродної сили — Бога.

У сучасних релігіях фетишизм зберігається як поклоніння священним предметам (хрестам, іконам, мощам) та амулетам і талісманам. Амулети й таліс­мани — це не одне й те ж саме! Амулет - це священна річ, яка гарантовано обері­гає живу істоту від зла. Лихі сили від амулета якщо й не зникають, то слаб­шають. Талісман же, як вважають їх власники, не лише захищає від неприємнос­тей, а й дарує певні блага його власникові. Сучасними фетишами (­амулетами й талісманами) — є ікони, ладанки, хрестики, кулони, слоники, деякі іграшки, заячі хвостики, зуби вовка, лисиці тощо.

 Тотемізм (з алгонкінського «тотем» — його рід) — віра в існування надприродних зв’язків окремих груп людей з певними ви­дами тварин, рослин чи явищ природи. Це можна проілюструвати тим, що на запитання європейців «хто ти такий?» або­риген відповідав: «Я — кенгуру».

На перших етапах розвитку суспільства тотемові поклонялися лише як тварині, причому тій, яка була об'єктом полювання. Вбивати і з’їдати тотем можна було лише за умови до­тримання певних релігійних процедур — ритуалів та обрядів. Тотемам поклонялися, але їх же вбивали і з’їдали. При цьому важливим було одне: вбити і з’їсти «за правилами», щоб не зашкодити тотему. Згодом через збільшення кількості людей, родинні стосунки поширилися і на інших тварин, а в окремих народів — на рослини та фактори природи.

Елементи тотемізму ввійшли до складу багатьох сучасних релі­гій. Особливо відчутним є вплив тотемізму в індуїзмі, де чимало тварин вшановуються як священні. Найпочесніше місце з поміжних займає корова. Залишки тотемізму знаходимо і в християнс­тві. Святий Дух зображується у вигляді голуба, Ісуса Христа на­зивають Агнцем Божим. Деякі вчені-релігієзнавці вбачають зв'язок ритуаль­ного з’їдання тотема з таїнством причастя.

Магія (з давньогрецької — ворожба, чаклунство)— це віра в можливості впливу на людину, природу чи ситуацію за допомогою дій і символіки певних людей (магів, чаклунів), наділених надприродними властивостями.

Магія створює враження, що людина може змінити реальність не лише своєю працею (природним способом), а й особливими сим­волічними діями, обрядами й ритуалами певних людей (надприродний шлях).

 За метою, яка ставиться перед чаклунством, нею поділяється на виробничу, лікувальну, застережну, військову, метеорологічну (магія погоди) та ін. Найпоширенішим видом була магія вироб­нича, яка, у свою чергу, мала кілька відгалужень: мисливська, рибальська, будівельна. З розвитком суспільства виникли нові види виробничої магії: рільнича, скотарська, гончарська, коваль­ська, навчальна, спортивна. Особливим різновидом застережної магії були релігійні табу. Слово «табу» запозичене з мов жителів Гавайських островів, і воно означає заборону здійснення певних дій, щоб не накликати на себе нещастя.

Магія дійшла до наших днів як елемент сучасних релігій (віра в надприродну силу обрядів). У самостійній формі магія існує у вигляді ворожінь, віри в «лихе» око, можливість «навести порчу» тощо.

Рільницький культ — це поклоніння тим природним явищам, які впливають на урожай.

Канадські індіанці вшано­вували чотирьох головних духів: землі, бобів, кукурудзи і гарбуза, які, за їх уявленнями, були жінками. Духів кукурудзи, бобів і гарбуза міфологія ірокезів зображувала у вигляді трьох сестер, одя­гнутих у листя відповідної рослини. Поряд із духами-жінками вша­новували також і духів-чоловіків (сонце, дощ, вітер ),але вже як другорядних. З розвитком матріархату (приблизно 8 тис. років то­му) основним видом виробничої діяльності стало рільниц­тво. Тому жінки, відіграючи головну роль у господарському житті, вийшли на перші позиці і в інших сферах діяльності.

Рільницький культ широко репрезентований у сучасних релі­гіях. Серед християнських святих є захисник рільництва (Георriй), повелитель дощу і грому (Ілля-пророк). Можливо з рільницького культу прийшли В християнство свято Різдва Христового (у рільницького культі було свято народження духа Сонця) і свято Великодня (у рільницького культі було свято воскресіння духа зерна).

Шаманізм (з евенкійської «шаман» — «несамо­витий») — це віра в особливо могутні надприродні можливості професійних служителі в культу — шаманів, які в процесі особливого релігійного ритуалу (камлання) викликають у себе нервово-психічний напад, який свідчить про те, що духи входять в його тіло або що його душа відправляється в світ духів.

Для шаманізму було характерним поява професійних служителів культу Хоча шамани і не мали певної релігійної організації, вони діяли в межах родоплемінної організації, підкоряючись вождям роду чи племені. В той же час були виділені головні об'єкти поклоніння — шаманські духи. Ці духи служили шаманові, виконували його доручення, допомагали розкривати таємниці, билися зі злими духами;

 У багатьох випадках шамани були нервово хворими. Поєднання нервової хвороби з професією шамана від­бувалося двома шляхами. Іноді саме нервово хворі ставали ша­манами через свою несхожість на інших і обмежену здатність до корисної праці, а іноді — шамани ставали нервово хворими через сильні постійні збудження під час здійснення обрядів.