Управління внутрішньою кредиторською заборгованістю

(рахунками нарахувань)

Внутрішня кредиторська заборгованість (або внутрішні рахунки нарахування коштів) характеризує найбільш короткостроковий вид позикових коштів, що використовуються підприємством, сформованих ним за рахунок внутрішніх джерел. Нарахування коштів по різних видах цих рахунків проводиться підприємством щодня (у міру здійснення поточних господарських операцій), а погашення зобов'язань по цій внутрішній заборгованості - у певні (установлені) строки в діапазоні до одного місяця. Через те, що з моменту нарахування кошти, що входять у склад внутрішньої кредиторської заборгованості, не є власністю підприємства, а лише використовуються ним до настання строку погашення зобов'язань, за своїм економічним змістом вони є різновидом позикового капіталу.

Як форма позикового капіталу, що використовується підприємством у процесі своєї господарської діяльності, внутрішня кредиторська заборгованість характеризується такими основними особливостями:

1. Внутрішня кредиторська заборгованість є для підприємства безкоштовним джерелом використовуваних позикових коштів. Як безкоштовне джерело формування капіталу вони забезпечує зниження не тільки позикової його частини, але й всієї вартості капіталу підприємства. Чим вище в загальній сумі використовуваного підприємством капіталу частка внутрішньої кредиторської заборгованості, тим відповідно нижче (за інших рівних умов) буде показник середньозваженої вартості його капіталу.

2. Розмір внутрішньої кредиторської заборгованості, виражений у днях її обороту, впливає на тривалість фінансового циклу підприємства. Він впливає деякою мірою на необхідний обсяг коштів для фінансування оборотних активів. Чим вище відносний розмір внутрішньої кредиторської заборгованості, тим менший обсяг коштів (за інших рівних умов) підприємству необхідно залучати для поточного фінансування своєї господарської діяльності.

3. Сума сформованої підприємством внутрішньої кредиторської заборгованості перебуває в прямій залежності від обсягу господарської діяльності підприємства, у першу чергу - від обсягу виробництва й реалізації продукції.

Зі зростанням обсягу виробництва й реалізації продукції зростають видатки підприємства, що нараховуються в складі його внутрішньої кредиторської заборгованості, a відповідно збільшується загальна її сума, і навпаки. Тому при незмінному коефіцієнті фінансового левериджу розвиток операційної діяльності підприємства не збільшує його відносну потребу в кредиті за рахунок зростання позикового капіталу, сформованого із внутрішніх джерел.

4. Прогнозований розмір внутрішньої кредиторської заборгованості у більшості випадків носить лише оцінний характер. Це пов'язано з тим, що розміри багатьох нарахувань, що входять до складу внутрішньої кредиторської заборгованості, не піддаються точному кількісному розрахунку у зв'язку з невизначеністю багатьох параметрів майбутньої господарської діяльності підприємства.

5. Розмір внутрішньої кредиторської заборгованості по окремих її видах і по підприємству в цілому залежить від періодичності виплат (погашення зобов'язань) нарахованих коштів. Періодичність цих виплат регулюється,
державними нормативно-правовими актами, умовами контрактів з господарськими партнерами й лише незначна їхня частина — внутрішніми нормативами підприємства. Цей високий рівень залежності періодичності
виплат (а відповідно й розмірів нарахувань) по окремих рахунках, що входить до складу внутрішньої кредиторської заборгованості, від зовнішніх факторів визначає низький рівень регульованості цього джерела позикових
коштів у процесі фінансового менеджменту.

Перелічені особливості внутрішньої кредиторської заборгованості необхідно враховувати в процесі управління нею.

Управління внутрішньою кредиторською заборгованістю носить диференційований характер, обумовлений її видами. Основними видами внутрішньої кредиторської заборгованості, що є об'єктами управління на підприємстві, є (рис. 13).

 

 

Рис. 13. Склад основних видів внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства

Основною метою управління внутрішньою кредиторською заборгованістю підприємства є забезпечення своєчасного нарахування й виплати коштів, що входять у її склад.

На перший погляд, забезпечення своєчасності виплат нарахованих коштів суперечить фінансовим інтересам підприємства: затримка у виплаті цих коштів приводять до зростання розміру внутрішньої кредиторської заборгованості, а отже, знижує потребу в кредиті й середньозваженій вартості капіталу. Однак з позицій загальноекономічних інтересів розвитку підприємства така затримка виплат несе набагато більший обсяг негативних наслідків.

Так, затримка виплати заробітної плати персоналу знижує рівень матеріальної зацікавленості й продуктивності праці працівників, приводить до зростання плинності кадрів (причому в першу чергу звільняються, як правило, найбільш кваліфіковані працівники). Затримка виплати податків і податкових платежів викликає зростання штрафних санкцій, погіршує діловий імідж підприємства, знижує його кредитний рейтинг. Затримка виплат внесків по страхуванню майна або особистому страхуванню може викликати у вигляді відповідної реакції відповідну затримку виплат підприємству сум страхових відшкодувань.

Тому з позицій стратегічного розвитку своєчасна виплата коштів, нарахованих у складі внутрішньої кредиторської заборгованості, приносить підприємству більше економічних переваг, чим свідома затримка цих виплат.

З урахуванням розглянутої мети управління внутрішньою кредиторською заборгованістю підприємства будується за такими основними етапами (рис. 14):

1. Аналіз внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства в попередньому періоді. Основною метою аналізу є виявлення потенціалу формування позикових фінансових коштів підприємства за рахунок цього джерела.

• На першому етапі аналізу досліджується динаміка загальної суми внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства в попередньому періоді, зміна її питомої ваги в загальному обсязі залученого позикового капіталу.

• На другому етапі аналізу розглядається оборотність внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства, виявляється її роль у формуванні його фінансового циклу.

• На третьому етапі аналізу вивчається склад внутрішньої кредиторської заборгованості по окремих її видах (рахункам нарахувань коштів); виявляється динаміка питомої ваги окремих її видів у загальній сумі внутрішньої кредиторської заборгованості; перевіряється своєчасність нарахування й виплат коштів по окремих рахунках.

• На четвертому етапі аналізу вивчається залежність зміни окремих видів внутрішньої кредиторської заборгованості від зміни обсягу реалізації продукції; по кожному виду цієї заборгованості розраховується коефіцієнт її еластичності від обсягу реалізації продукції. Розрахунок коефіцієнтів еластичності здійснюється за наступною формулою:

КЕ_з =

де КЕз ― коефіцієнт еластичності конкретного виду внутрішньої кредиторської заборгованості від обсягу реалізації продукції, у %;

І_з ― індекс зміни суми внутрішньої кредиторської заборгованості конкретного виду в аналізованому періоді, виражений десятковим дробом;

І_ор — індекс зміни обсягу реалізації продукції підприємства в аналізованому періоді, виражений десятковим дробом.

Результати аналізу використовуються в процесі прогнозування суми внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства в майбутньому періоді.

 

 

Рис. 14. Основні етапи управління внутрішньою кредиторською заборгованістю підприємства

2. Визначення складу внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства в майбутньому періоді. У процесі цього етапу встановлюється перелік конкретних видів внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства з урахуванням нових видів господарських операцій (наприклад, особистого страхування персоналу), нових видів діяльності, нових внутрішніх (дочірніх) структур підприємства, нових видів обов'язкових платежів і т.п.

3. Установлення періодичності виплат по окремих видах внутрішньої кредиторської заборгованості. На цьому етапі по кожному виду внутрішньої кредиторської заборгованості встановлюється середній період нарахування коштів від моменту початку цих нарахувань до здійснення їхніх виплат. У цих цілях розглядаються конкретні терміни сплати окремих податків, зборів і відрахувань у бюджет і позабюджетні фонди, періодичність виплат страхових внесків відповідно до укладених договорів страхування, терміни виплати заробітної плати відповідно до укладеного колективним трудовим договором і індивідуальним трудовим контрактами й т.п.

4. Прогнозування середньої суми платежів, що нараховуються, по окремих видах внутрішньої кредиторської заборгованості. Таке прогнозування здійснюється двома основними методами:

а) методом прямого розрахунку. Цей метод використовується в тих випадках, коли по окремих видах внутрішньої кредиторської заборгованості заздалегідь відомі рядки й суми виплат. У цьому випадку розрахунок здійснюється за такою формулою:

С_вкз = ;

де С_вкз — прогнозована середня сума внутрішньої кредиторської заборгованості конкретного виду;

СВ_м — місячна сума платежів по конкретному виду нарахувань;

КП — передбачена кількість виплат по конкретного виду нарахувань протягом місяця.

б) статистичним методом на основі коефіцієнтів еластичності. Цей метод використовується в тих випадках, коли сума виплат по конкретному виду внутрішньої кредиторської заборгованості заздалегідь чітко не визначена. У цьому випадку розрахунок здійснюється за такою формулою:

С_вкз = ;

де Свкз — прогнозована середня сума внутрішньої кредиторської заборгованості конкретного виду;

— середня сума внутрішньої кредиторської заборгованості конкретного виду в попередньому періоді;

∆ОР — прогнозований темп приросту обсягу реалізації продукції в майбутньому періоді, у %;

КЕ_н — коефіцієнт еластичності конкретного виду внутрішньої кредиторської заборгованості від обсягу реалізації продукції, у %.