Управління фінансовим лізингом

Перехід до ринкових відносин у нашій країні викликав активне використання в практиці фінансової діяльності нових для нас кредитних інструментів, що одержали широке застосування в країнах з розвиненою ринковою економікою. Одним з таких інструментів є фінансовий лізинг.

Фінансовий лізинг (оренда) являє собою господарську операцію, що передбачає придбання орендодавцем за замовленням орендаря основних засобів із подальшою передачею їх у користування орендаря на строк, що не перевищує періоду повної їхньої амортизації з обов'язковою наступною передачею права власності на ці основні кошти орендареві. Фінансовий лізинг розглядається як один із видів фінансового кредиту. Основні кошти, передані у фінансовий лізинг, включаються до складу основних коштів орендаря.

Фінансовий лізинг (що характеризується в міжнародній практиці й такими термінами як «капітальний лізинг» або «лізинг із повною окупністю лізингованого активу») характеризується складною системою економічних відносин — орендних, торговельних, кредитних тощо. Розглянемо особливості фінансового лізингу як однієї з форм фінансового кредиту, тобто кредитні відносини, пов'язані з його функціонуванням і специфікою управління.

Кредитні відносини фінансового лізингу характеризуються багатоаспектністю, що проявляється в досить широкому діапазоні. Ці кредитні аспекти фінансового лізингу полягають у наступному (рис. 4).

 

Рис. 4. Характеристика кредитних аспектів фінансового лізингу

1. Фінансовий лізинг задовольняє потребу в найбільш дефіцитному виді позикового капіталу - довгостроковому кредиті. На сучасному етапі довгострокове банківське кредитування підприємств зведене до мінімуму. Це є серйозним гальмом у здійсненні підприємствами інвестиційної діяльності, пов'язаної з відновленням і розширенням складу їхніх необоротних активів. Використання в цих цілях фінансового лізингу дає змогу значною мірою задовольнити потреби підприємства в залученні довгострокового кредиту.

2. Фінансовий лізинг забезпечує повний обсяг задоволення конкретної цільової потреби підприємства в позикових коштах. Використання фінансового лізингу в конкретних цілях відновлення й розширення складу активної частини операційних необоротних активів дає змогу підприємству повністю виключити інші форми фінансування цього процесу за рахунок як власного, так і позикового капіталу, знижує залежність підприємства від банківського кредитування.

3. Фінансовий лізинг автоматично формує повне забезпечення кредиту, що знижує вартість його залучення. Формою такого забезпечення кредиту є сам лізингований актив, що у випадку фінансової неспроможності (банкрутства) підприємства може бути реалізований кредитором з метою відшкодування невиплаченої частини лізингових платежів і суми неустойки за угодою. Додатковою формою такого забезпечення кредиту є обов'язкове страхування лізингованого активу лізингоотримувачем (рейтером) на користь лізингодавця (лісора). Зниження рівня кредитного ризику лізингодавця (а відповідно і його премії за ризик) створює передумови для відповідного зниження вартості залучення підприємством цього виду фінансового кредиту (порівняно з банківським кредитом).

4. Фінансовий лізинг забезпечує покриття «податковим щитом» усього обсягу залученого кредиту. Лізингові платежі, що забезпечують амортизацію всієї суми основного боргу по залученому кредиту, входять до складу витрат підприємства й зменшують відповідним чином суму його оподатковуваного прибутку. За банківським кредитом аналогічний «податковий щит» поширюється лише на платежі з обслуговування кредиту, а не на суму основного боргу по ньому. Крім того, певна система податкових пільг поширюється й на лізингодавця.

5. Фінансовий лізинг забезпечує більш широкий діапазон форм платежів, пов'язаних з обслуговуванням боргу. На відміну від банківського кредиту, де обслуговування боргу й повернення основної його суми здійснюється у формі
грошових платежів, фінансовий лізинг передбачає можливість здійснення таких платежів в інших формах, наприклад, у формі поставок продукції, виробленої за участю лізингованих активів.

6. Фінансовий лізинг забезпечує більшу гнучкість у строках платежів, пов'язаних з обслуговуванням боргу. На відміну від традиційної практики обслуговування й погашення банківського кредиту фінансовий лізинг надає підприємству можливість здійснення лізингових платежів за значно більш широким діапазоном схем з урахуванням характеру використання лізингованого активу, терміну його використання й т.п. Щодо цього фінансовий лізинг є для підприємства більш кращим кредитним інструментом.

7. Фінансовий лізинг характеризується більш спрощеною процедурою оформлення кредиту порівняно з банківською. Як свідчить сучасний вітчизняний і зарубіжний досвід при лізинговій угоді обсяг витрат часу й перелік необхідної для подання фінансової документації істотно нижче, ніж при оформленні договору з банком про надання довгострокового фінансового кредиту. Значною мірою цьому відповідає виключно цільове використання отриманого кредиту й надійне його забезпечення при фінансовому лізингу.

8. Фінансовий лізинг забезпечує зниження вартості кредиту за рахунок ліквідаційної вартості лізингованого активу. Через те, що при фінансовому лізингу після завершення лізингового періоду відповідний актив передається у власність лізингоотримувача, те після повної амортизації він має можливість реалізувати його за ліквідаційною вартістю. На суму цієї ліквідаційної вартості (приведену шляхом дисконтування до справжньої вартості) умовно знижується сума кредиту за лізинговою згодою.

9. Фінансовий лізинг не вимагає формування на підприємстві фонду погашення основного боргу в зв'язку з поступовістю його амортизації. Тому що при фінансовому лізингу обслуговування основного боргу і його амортизація здійснюється одночасно (тобто включені до складу лізингових платежів у комплексі), із закінченням лізингового періоду вартість основного боргу по лізингованому активі зводиться до нуля. Це рятує підприємство від необхідності відволікання власних фінансових ресурсів на формування фонду погашення.

Перелічені кредитні аспекти фінансового лізингу визначають його як досить привабливий кредитний інструмент у процесі залучення підприємством позикового капіталу для забезпечення свого економічного розвитку.

Управління фінансовим лізингом на підприємстві пов'язано з використанням різних його видів. Класифікація видів фінансового лізингу за основними класифікаційними ознаками наведена на рисунку 5.

 

Рис. 5. Класифікація видів фінансового лізингу за основними ознаками

1. За складом учасників лізингової операції розділяють на прямий і непрямий види фінансового лізингу.

• Прямий лізинг характеризує лізингову операцію, що здійснюється між лізингодавцем і лізингоотримувачем без посередників. Однією з форм прямого лізингу є здача активу в лізинг безпосереднім його виробником, що значно знижує витрати на здійснення лізингової операції й спрощує процедуру укладання лізингової угоди. Другою формою прямого лізингу є так званий поворотний лізинг, при якому підприємство продає відповідний свій актив майбутньому лізингодавцю, а потім саме ж орендує цей актив. При обох формах прямого лізингу участь третіх осіб у лізинговій операції не передбачається.

• Непрямий лізинг характеризує лізингову операцію, при якій передача орендованого майна лізингоотримувачу здійснюється через посередників (як правило, лізингову компанію). У вигляді непрямого лізингу здійснюється сьогодні переважна частина міграцій фінансового лізингу.

2. За регіональною приналежністю учасників лізингової операції виділяють внутрішній і зовнішній (міжнародний) лізинг.

• Внутрішній лізинг характеризує лізингову операцію, всі учасники якої є резидентами даної країни.

• Зовнішній (міжнародний) лізинг пов'язаний з лізинговими операціями, що здійснюють учасники з різних країн. На сучасному етапі зовнішній фінансовий лізинг використовується, як правило, при здійсненні лізингових операцій спільними підприємствами за участю іноземного капіталу.

3. За лізингованим об'єктом виділяють лізинг рухомого й нерухомого майна.

• Лізинг рухомого майна є основною фірмою лізингових операцій, що законодавчо врегульовані в нашій країні. Як правило, об'єктом такого виду фінансового лізингу є машини й устаткування, що входять до складу операційних основних засобів.

• Лізинг нерухомого майна полягає в купівлі або будівництві за дорученням лізингоотримувача окремих об'єктів нерухомості виробничого, соціального або іншого призначення з їхньою передачею йому на умовах фінансового лізингу. Цей вид лізингу поки ще не одержав поширення в нашій країні.

4. За формами лізингових платежів розрізняють грошові, компенсаційний і змішаний види лізингу.

• Грошовий лізинг характеризує платежі за лізинговою згодою винятково в грошовій формі. Цей вид лізингу є найпоширенішим у системі здійснення підприємством фінансового лізингу.

• Компенсаційний лізинг передбачає можливість здійснення лізингових платежів підприємством у формі поставок продукції (товарів, послуг), виробленої при використанні лізингованих активів.

• Змішаний лізинг характеризується сполученням платежів за лізинговою згодою як у грошовій, так і в товарній формі (формі зустрічних послуг).

5. За характером фінансування об'єкта лізингу виділяють індивідуальний і роздільний лізинг.

• Індивідуальний лізинг характеризує лізингову операцію, у якій лізингодавець повністю фінансує виробництво або купівлю переданого в оренду майна.

• Роздільний лізинг (леверидж-лізинг) характеризує лізингову угоду, у якій лізингодавець здобуває об'єкт оренди частково за рахунок власного капіталу, а частково - за рахунок позикового. Такий вид лізингу властивий великим капіталомістким лізинговим операціям зі складним багатоканальним фінансуванням переданого в оренду майна.

З урахуванням викладених основних видів фінансового лізингу організується процес управління ним на підприємстві. Основною метою управління фінансовим лізингом з позицій залучення підприємством позикового капіталу є мінімізація потоку платежів з обслуговування кожної лізингової операції.

Процес управління фінансовим лізингом на підприємстві здійснюється за такими основними етапами (рис. 6):

1. Вибір об'єкта фінансового лізингу. Такий вибір визначається необхідністю відновлення або розширення складу операційних необоротних активів підприємства з урахуванням оцінювання інноваційних якостей окремих альтернативних їхніх видів.

 

 

 

Рис. 6. Основні етапи управління фінансовим лізингом на підприємстві

2. Вибір виду фінансового лізингу. В основі такого вибору лежить класифікація видів фінансового лізингу і оцінювання таких основних факторів:

• країна-виробник продукції, що є об'єктом фінансового лізингу;

• ринкова вартість об'єкта фінансового лізингу;

• розвиненість інфраструктури регіонального лізингового ринку;

• сформована практика здійснення лізингових операцій по аналогічних об'єктах лізингу;

• можливості ефективного використання лізингоотримувачем активу, що є об'єктом лізингу.

У процесі вибору виду фінансового лізингу враховується механізм придбання лізингованого активу, що зводиться до трьох альтернативних варіантів:

а) підприємство-лізингоотримувач самостійно здійснює відбір необхідного йому об'єкта лізингу й конкретного виробника - продавця майна, а лізингодавець, оплативши його вартість, передає це майно в користування лізингоотримувача на умовах фінансового лізингу (цю схему можливо застосовувати й до поворотного лізингу);

б) підприємство-лізингоотримувач доручає відбір необхідного йому об'єкта лізингу своєму потенційному лізингодавцю, який, після його придбання, передає його підприємству на умовах фінансового лізингу (така схема частіше використовується при зовнішньому лізингу);

в) лізингодавець наділяє підприємство-лізингоотримувач повноваженнями свого агента для замовлення передбачуваного об'єкта лізингу в його виробника і, після його оплати, передає придбане ним майно лізингоотримувачу на умовах фінансового лізингу (така схема частіше використовується при внутрішньому лізингу).

Таким чином, процес вибору виду фінансового лізингу сполучається звичайно із процесом вибору й потенційного лізингодавця.

3. Узгодження з лізингодавцем умов здійснення лізингової угоди. Це найбільш відповідальний етап управління фінансовим лізингом, що багато в чому визначає ефективність майбутньої лізингової операції. У процесі цього етапу управління узгоджуються такі основні умови (рис. 7).

 

Рис. 7. Характеристика основних умов здійснення лізингової операції, що підлягають узгодженню з лізингодавцем

Строк лізингу. Відповідно до механізму фінансового лізингу такий строк визначається звичайно загальним періодом амортизації лізингованого майна. За міжнародними стандартами він не може бути нижче періоду 75%-ой амортизації об'єкта лізингу (з наступним його продажем лізингоотримувачу за залишковою або ліквідаційною вартістю).

Сума лізингової операції. Розмір цієї суми повинен забезпечувати відшкодування лізингодавцю всіх витрат з придбання об'єкта лізингу; кредитного відсотка за грошові ресурси, що відволікаються ним на тривалий період; комісійна винагорода, що покриває його операційні видатки з обслуговування лізингової oпeрації; податкові платежі, що забезпечують одержання чистого прибутку.

Умови страхування лізингованого майна. Відповідно до діючої практики страхування майна - об'єкта лізингу - здійснює лізингоотримувач на користь лізингодавця. Окремі аспекти цього страхування підлягають узгодженню сторін.

Форма лізингових платежів. Хоча видами лізингу передбачаються різні форми здійснення лізингових платежів, у практиці фінансового лізингу застосовується звичайно грошова форма. При непрямому фінансовому лізингу грошова форма лізингових платежів є, як правило, обов'язковою умовою, а при прямому - за згодою сторін можуть допускатися компенсаційні платежі у формі товарів і послуг.

Графік здійснення лізингових платежів. За строками внесення цих платежів розрізняють:

• рівномірний потік лізингових платежів;

• прогресивний (такий, що наростає у розмірах) потік лізингових платежів;

• регресивний (такий, що зменшується у розмірах) потік лізингових платежів;

• нерівномірний потік лізингових платежів (з нерівномірними періодами й розмірами їхніх виплат).

При узгодженні графіка здійснення лізингових платежів підприємство повинно виходити зі своїх фінансових можливостей, розміру й періодичності генерованих грошових потоків з використанням лізингованих активів, а також прагнути до мінімізації загального розміру лізингових платежів у справжній вартості. Така мінімізація забезпечується шляхом порівняння дисконтованих потоків лізингових платежів різних видів.

Система штрафних санкцій за прострочення лізингових платежів. Звичайно такі штрафні санкції мають форму пені за кожний день прострочення чергового платежу, що має на меті відшкодувати лізингодавцю його прямі втрати й упущену вигоду.

Умови закриття угоди при фінансовій неспроможності лізингоотримувача. За умовами фінансового лізингу договір не може бути розірваний із ініціативи лізингоотримувача (за винятком випадку, коли лізингодавцем не були дотримані умови придбання й поставки лізингованого майна). Якщо ж лізингоотримувач у процесі дії договору в силу фінансової неспроможності був оголошений банкрутом, сума закриття угоди містить у собі невиплачену частину загальної суми лізингових платежів, суму пені за прострочення платежів, а також неустойку, визначену договором. Відшкодування суми закриття лізингової угоди здійснюється страховою компанією або за рахунок проданого майна підприємства-банкрута.

4. Оцінювання ефективності лізингової операції. В основі такого оцінювання лежить порівняння сумарних потоків платежів при різних формах фінансування активів. Ефективність грошових потоків (потоків платежів) порівнюється в справжній вартості за такими основними варіантами рішень:

1. Придбання активів у власність за рахунок власних фінансових ресурсів.

2. Придбання активів у власність за рахунок довгострокового банківського кредиту.

3. Оренда (лізинг) активів.

• Основу грошового потоку придбання активу у власність за рахунок власних фінансових ресурсів становлять видатки по його купівлі, тобто ринкова ціна активу. Ці видатки здійснюються при купівлі активу і тому не вимагають приведення до справжньої вартості.

• Основу грошового потоку придбання активу у власність за рахунок довгострокового банківського кредиту становлять відсоток за користування кредитом і загальна його сума, що підлягає поверненню при погашенні. Розрахунок загальної суми цього грошового потоку в справжній вартості здійснюється за такою формулою:

ГПК_д = ,

 

де ГПК_д — сума грошового потоку за довгостроковим банківським кредитом, доведена до справжньої вартості;

ВК — сума відсотка, що сплачується за кредит відповідно до річної його ставки;

СК — сума отриманого кредиту, що підлягає погашенню наприкінці кредитного періоду;

П_п — ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;

і — річна ставка відсотка за довгостроковий кредит, виражена десятковим дробом;

п — кількість інтервалів, по яких здійснюється розрахунок процентних платежів, у загальному обумовленому періоді часу.

• Основу грошового потоку оренди (лізингу) активу становлять авансовий лізинговий платіж (якщо він передбачений умовами лізингової угоди) і регулярні лізингові платежі (орендна плата) за використання активу. Розрахунок загальної суми цього грошового потоку в справжній вартості здійснюється за формулою:

ГПЛ_д = АП_л + ,

де ГПЛ_д — сума грошового потоку по лізингу (оренді) активу, доведена до справжньої вартості;

АП_л — сума авансового лізингового платежу, передбаченого умовами лізингової угоди;

ЛП — річна сума регулярного лізингового платежу за використання орендованого активу;

П_п — ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;

і — середньорічна ставка позичкового відсотка на ринку капіталу (середня ставка відсотка по довгостроковому кредиту), виражена десятковим дробом;

п — кількість інтервалів, по яких здійснюється розрахунок процентних платежів, у загальному обумовленому періоді часу.

У розрахункових алгоритмах суми грошових потоків всіх видів, наведених вище, вартість активу передбачається до повного списання наприкінці терміну його використання. Якщо після передбаченого терміну використання активу, узятого в оренду на умовах фінансового лізингу або придбаного у власність, він має ліквідаційну вартість, прогнозована її сума віднімається із грошового потоку. Розрахунок цієї суми ліквідаційної вартості здійснюється за такою формулою:

ГП_лв = ,

де ГП_лв — додатковий грошовий потік за рахунок реалізації активу по ліквідаційній вартості (після передбаченого терміну його використання), доведений до справжньої вартості;

ЛВ — прогнозована ліквідаційна вартість активу (після передбаченого терміну його використання);

і — середньорічна ставка позичкового відсотка на ринку капіталу (середня ставка відсотка по довгостроковому кредиту), виражена десятковим дробом;

п — кількість інтервалів, по яких здійснюється розрахунок процентних платежів, у загальному обумовленому періоді часу.

5. Організація контролю за своєчасним здійсненням лізингових платежів. Лізингові платежі відповідно до графіка їхнього здійснення включаються в розроблюваний підприємством платіжний календар і контролюються в процесі моніторингу його поточної фінансової діяльності.

У процесі управління фінансовим лізингом варто врахувати, що багато правових норм його регулювання в нашій країні ще не встановлені або розроблені недостатньо. У цих умовах варто орієнтуватися на міжнародні стандарти здійснення лізингових операцій з відповідною їхньою адаптацією до економічних умов нашої країни.