Органами управління товариством є Загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Ця стаття містить загальні норми, які визначають обов'язковість організаційної єдності юридичних осіб.

Вона передбачає два рівні органів управління товариством. Перший рівень — це вищий орган управління і другий — виконавчий.

Наступними нормами цього Кодексу і спеціальними законами передбачені повноваження органів управління вищого і виконавчого органу товариства.

В окремих випадках законодавством може бути визначене і три рівні органів управління. Наприклад, відповідно до закону України «Про господарські товариства» в акціонерному товаристві може створюватися рада акціонерного товариства (спостережна) рада. Спостережна рада є органом, уповноваженим представляти інтереси акціонерного товариства в період між проведенням загальних зборів і регулювати і контролювати діяльність правління.

Стаття 98. Загальні збори учасників товариства

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить 50 і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

Учасник товариства не має права голосу при вирішенні загальними зборами товариства питань щодо вчинення з ним правочину та щодо спору між ним і товариством.

Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів.

Якщо вимога учасників про скликання загальних зборів не виконана, ці учасники мають право самі скликати загальні збори.

Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Загальні збори учасників товариства є вищим органом управління товариством незалежно від виду цього товариства. Законом України «Про господарські товариства» визначені повноваження цього вищого органу, умови правомочності його рішень, порядок скликання загальних зборів товариства, порядок голосування учасників токарства, періодичність скликання загальних зборів.

Вищий орган товариства має право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, навіть якщо ці питання не належать до виключної компетенції загальних зборів. Це не суперечить чинному законодавству, навіть якщо загальні збори вирішують окремі питання, віднесені законом до компетенції виконавчого органу.

Відповідно до цієї статті рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від кількості присутніх на загальних зборах. Це правило розповсюджується тільки на випадки, коли окремим законом не передбачено інших вимог до чинності рішень загальних заборів учасників товариства.

Так, Закон України «Про господарські товариства» передбачає, що рішення загальних зборів акціонерів акціонерного товариства приймаються більшістю у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах по окремих питаннях, спеціально передбачених відповідною статтею зазначеного закону.

Коментованою статтею теж визначено, що вирішення таких питань, як внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються кваліфікованою більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

Для визначення правомочності заборів, організації голосування, підрахунку голосів зборами може обиратися лічильна комісія. За відсутності або недоцільності обрання лічильної комісії функції підрахунку голосів може виконувати головуючий на зборах або мандатна комісія.

Особи, які здійснюють підрахунок голосів повинні ознайомити учасників зборів з процедурою голосування з питань зборів. Зокрема, таке голосування може бути відкритим або таємним відповідно до вимог закону і установчих документів товариства.

Заборона брати участь у голосуванні учаснику товариства при вирішенні товариством питань щодо вчинення ним правочину та щодо спору між ним і товариством не обмежує його прав як учасника товариства, а навпаки, забезпечує неупередженість при вирішенні зазначених питань і тим самим забезпечує охорону прав і інтересів як самого такого учасника товариства так і інших осіб.

Як правило, скликання загальних зборів відбувається за рішенням голови, правлінням товариства або іншого органу управління.

Разом із тим, таке право ініціювання проведення зборів надане і тим учасникам товариства, які володіють не менш як десятьма відсотками голосів.

Це право передбачає, що невиконання такої вимоги дає право таким учасникам товариства самим скликати загальні збори.

Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду. Закон не містить винятків із цього права. Це означає, що учасник товариства має право оскаржити будь-яке рішення, навіть таке, яке не стосується безпосередньо його, але може порушувати його майнові і немайнові інтереси як учасника товариства.

Стаття 99. Виконавчий орган товариства

Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу.

Члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов'язків, якщо в установчих документах не визначені підстави усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов'язків.

4. Назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути «правління», «дирекція» тощо.

Реалізуючи функцію вищого органу товариства (див. коментар до ст. 98 цього кодексу), загальні збори своїм рішенням створюють виконавчий орган товариства, встановлюють його компетенцію і склад. При цьому слід враховувати, що компетенція виконавчого органу як органу управління товариства відповідно до ст. 88 ЦК має бути зазначена в установчих документах товариства.

Виконавчі органи товариства можуть складатися з однієї особи і мають назву «одноособовий орган» (наприклад, директор). Якщо до складу виконавчого органу товариства входить кілька осіб, то такий орган є колегіальним (наприклад, дирекція). Як правило, кількість членів колегіального виконавчого органу товариства непарна, що може полегшити процедуру прийняття рішення з деяких питань. Хоча, з іншого боку, кодекс не встановлює жодних умов щодо кількості членів цього органу, а слова «кілька осіб» можна розуміти як дві і більше.

Колегіальний орган товариства приймає рішення простою більшістю від кількості присутніх членів, якщо інше не встановлено установчими документами або законом (див. коментар до ст. 98 цього Кодексу).

В установчих документах можуть бути визначені підстави для усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов'язків. Якщо ж установчі документи не містять таких положеннь, то члена виконавчого органу можна у будь-який час усунути від виконання своїх обов'язків. Питання усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов'язків надзвичайно складне і на практиці породжує багато спорів. Це пов'язане з цілою низкою причин. Однією з них є той факт, що на членів виконавчого органу може розповсюджувати положення трудового законодавства України (наприклад, голова правління товариства). Тому питання усунення від виконання обов'язків може стати рівнозначним до звільнення. З іншого боку, з головою правління має бути укладений контракт, у якому обговорюються підстави припинення трудових відносин.

Члени виконавчого органу можуть мати декілька статусів. Наприклад, головний технолог харчокомбінату разом з виконанням своїх трудових обов'язків є членом правління. У такому випадку усунення цього спеціаліста від виконання функцій члена правління ніяк не вплине на його трудові відносини з товариством. Таким чином, застосування положення щодо усунення членів виконавчого органу товариства від своїх обов'язків має бути узгодженим з нормами трудового законодавства України.

Кодекс не встановлює спеціальної назви для виконавчого органу товариства. Це питання вирішується при розробці установчих документів товариства або може бути визначене у законі. Як правило, колегіальні виконавчі органи товариства мають назву «правління», «дирекція», «рада директорів» тощо. Одноособовий орган може мати назву «директор», «генеральний директор», «президент» тощо.