Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.

Під змістом цивільної правоздатності слід розуміти сукупність юридичних можливостей придбання конкретних особистих прав і обов'язків, які особа відповідно до чинного законодавства може мати.

Зміст цивільної правоздатності визначається у Конституції України, а також у частинах 2, 3, 4 і 5 ст. 26 ЦК. Із передбачених Конституцією України прав у зміст цивільної правоздатності входить можливість мати наступні права: право на гідність (ст. 28), право на свободу й особисту недоторканність (ст. 29), право на свободу пересування і вибір місця проживання (ст. 33). У перерахованих випадках мова йде про особисті немайнові права, щодо яких норми Конституції є нормами прямої дії. У зміст цивільної правоздатності входять також право на таємницю листування (ст. 31), право на спростування недостовірної інформації і відшкодування матеріальної і моральної шкоди (ст. 32), право на об'єднання в громадські організації і політичні партії (ст. 36), право на мітинги, демонстрації (ст. 39), право на заняття літературною, художньою і технічною творчістю, захист інтелектуальної власності, захист авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності (ст. 54). У зміст цивільної правоздатності входять також і можливості придбання майнових прав, передбачених Конституцією України. Це можливість придбання права приватної власності на майно (ст. 41), права на заняття підприємницькою діяльністю (ст. 42), можливість придбання права на житло (ст. 47).

У зміст цивільної правоздатності входять і обов'язки. Це обов'язок належного використання права приватної власності (ст. 41 ч. 8), а також обов'язок не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовувати заподіяні ним збитки, обов'язок неухильно дотримуватися Конституції України, закони України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст. 66, 68). У зміст цивільної правоздатності входить також можливість здобувати право користування майном, успадковувати і заповідати майно, і мати інші майнові й особисті немайнові права.

Статті Конституції України про права, свободи й обов'язки людини і громадянина, як зазначено в ст. 22, не містять вичерпного переліку цих прав і свобод. Коло цих прав і свобод широке, і вичерпати його у законодавчій формулі неможливо. У зміст цивільної правоздатності входить можливість придбання і таких прав, які, хоч і не передбачені законом, але можуть виникати в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства. У ч. 4 ст. 26 ЦК передбачено, що фізична особа може мати цивільні права, не передбачені Конституцією, Цивільним кодексом і іншими законами, якщо вони не суперечать законам України і моральним засадам суспільства. Разом з тим зміст цивільної правоздатності не є безмежним. Так, особа може займатися підприємницькою діяльністю, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України).

У зміст цивільної правоздатності входять не суб'єктивні права та обов'язки, а тільки можливість їх придбання. Саме в цьому сенсі слід розуміти положення ст. 21 Конституції, відповідно до якої права і свободи є невідчужуваними, більшість же суб'єктивних прав можуть бути передані. Про це також свідчить зміст ст. 24 і 26 Конституції України. Кожне з цих прав - гарантована державою можливість придбання конкретного права, на основі якого при наявності визначених юридичних фактів виникає визначене суб'єктивне право. Наприклад, право на заняття підприємницькою діяльністю (ст. 42 Конституції України) входить у зміст цивільної правоздатності. Однак суб'єктивне право на заняття підприємницькою діяльністю виникає тільки за умови реєстрації цієї особи як суб'єкта підприємницької діяльності й одержання у випадках, передбачених законом, ліцензії.

Правоздатність не переходить у суб'єктивне право. Вона надає загальну абстрактну юридичну можливість придбання суб'єктивних прав і обов'язків, на основі якої при наявності визначених юридичних фактів виникають конкретні суб'єктивні права та обов'язки.

Гарантуючи правоздатність, держава встановлює, що угоди, спрямовані на обмеження правоздатності чи дієздатності, недійсні. Так, недійсним є заповіт, що зобов'язує спадкоємця не продавати або не дарувати успадковані речі, а також правочин, що зобов'язує особу не залишати заповіту. Такий правочин, що обмежує свободу заповіту, не має сили. Недійсним є й правочин, що зобов'язує особу проживати у конкретному місці або обирати визначену професію.

Недійсними слід визнати й адміністративні акти, що встановлюють не передбачені законом обмеження правоздатності або дієздатності осіб. Ст. 27 ЦК передбачає, що правочини, а також правовий акт Президента України, акти органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим й органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб не може обмежувати можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, крім випадків, коли таке обмеження передбачене Конституцією України.

Обмеження правоздатності можливе лише у випадках і в порядку, визначених законом. За законодавством України фізична особа може бути частково обмежена у правоздатності, але не позбавлена правоздатності в цілому. При цьому цивільна правоздатність може обмежуватися тільки на певний строк. Обмеження правоздатності відбувається за вироком суду у випадках: а) осудження до позбавлення волі, тому що особа не буде мати права обирати рід занять і місце проживання, а також можливості здобувати право користування житловими приміщеннями на період позбавлення волі; б) позбавлення права займати визначені посади або займатися визначеною діяльністю.

Обмеження правоздатності відрізняється від примусового позбавлення окремих суб'єктивних прав. Так, конфіскація майна за вироком суду означає позбавлення особи права власності на конкретне майно, але не означає обмеження правоздатності. Особа не обмежується в юридичній можливості здобувати право приватної власності на майно. Разом з тим, в окремих випадках примусове позбавлення суб'єктивного права спричиняє обмеження правоздатності. Так, особа, позбавлена батьківських прав, не може бути усиновлювачем, опікуном або піклувальником (ч. З ст. 212, ст. 244 СК). Позбавлення деяких цивільних прав можливе й у порядку цивільного судочинства (наприклад, у відповідності із ст. 354 ЦК чи згідно ст. 164 СК).

Стаття 27. Запобігання обмеженню можливості фізичної особи мати цивільні права та обов'язки

Правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є нікчемним.

Правовий акт Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб не може обмежувати можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, крім випадків, коли таке обмеження передбачено Конституцією України.

Правочини, що обмежують правоздатність чи дієздатність особи, є недійсними. Недійсними є також і адміністративні акти, що обмежують правоздатність особи. Правовий акт Президента України, акти органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, а також посадових і службових осіб не можуть обмежувати можливість фізичної особи мати не заборонені

законом цивільні права, крім випадків, коли таке обмеження передбачено Конституцією України.

Стаття 28. Ім'я фізичної особи

Фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям.

Ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.

При здійсненні окремих цивільних прав фізична особа відповідно до закону може використовувати псевдонім (вигадане ім'я), або діяти без зазначення імені.