Тема 1. Сучасний стан та проблеми розвитку адміністративного права України, як галузі публічного права



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Тема 1. Сучасний стан та проблеми розвитку адміністративного права України, як галузі публічного права



Проблемні питання, що складають сутність теми

1. Поняття і зміст предмета регулювання адміністративного права України (традиційне розуміння предмета адміністративного права України. Обґрунтування необхідності уточнення предмета адміністративного права. Види суспільних відносин, що входять до предмета правового регулювання сучасного адміністративного права).

2. Поняття методів адміністративно-правового регулювання.

3. Система сучасного адміністративного права України. Зміст поділу адміністративного права на загальну та особливу частину та його основні недоліки. Обґрунтування поділу адміністративного права за принципом інституційності.

4. Поняття принципів сучасного адміністративного права України.

5. Джерела та систематизація адміністративного законодавства України.

6. Загальні засади адміністративної реформи.

7. Реформа публічної адміністрації.

8. Реформа адміністративного права.

 

Методичні рекомендації

До першого питання. Слід розпочати із розгляду груп суспільних відносин, що становлять полі структурний предмет адміністративного права, а саме: 1) відносини публічної адміністрації; 2) відносини в сфері адміністративного судочинства; 3) відносини в сфері адміністративних-деліктів; 4) відносини в сфері надання адміністративних послуг.

До другого питання. Слід розпочати з того, що становить собою поняття «методу адміністративного права»; які методи є загальними, а які спеціальними; та навести приклади, координаційних, субординаційних, ре ординаційних відносин публічної адміністрації.

До третього питання. Розгляньте систему адміністративного права необхідно перш за все відзначити, що в загальному вигляді система адміністративного права поділяється на дві частини : загальну та спеціальну. Необхідно визначити, що відноситься до загальної, а що до спеціальної частини адміністративного права.

До четвертого питання. Принципи слід розуміти як засадні (основні) ідеї, положення, вимоги, що характеризують зміст адміністративного права, відображають закономірності його розвитку і визначають напрями і механізми адміністративно-правового регулювання суспільних відносин.

Принципи адміністративного права вказують на основні риси, сутнісні характеристики, зміст і призначення всієї галузі адміністративного права. Вони випливають або з окремих правових норм, або формулюються на основі групи норм даної галузі права і пов'язані з іншими принципами, що регулюють суспільну поведінку людей. Отже, існує сукупність різних принципів, котрі стають своєрідною перехідною площиною від права до норм етики і моралі в діяльності державних органів, площиною, яка з'єднує різні прояви суспільної свідомості з приписами права.

Принципи адміністративного права однаковою мірою характеризують сутність і зміст як самої галузі права, так і тих суспільних відносин, що є предметом регулювання цієї галузі. Цілком слушна думка деяких дослідників про те, що вивчення принципів адміністративного права дає відповідь на питання: що є головним у системі норм, які регламентують адміністративно-правові відносини; що є постійним супутником цих відносин; без чого не можуть існувати різні інститути адміністративного права. Основне значення принципів адміністративного права полягає в тому, що вони визначають “юридичну долю”, життєздатність, практичну організацію і реальне функціонування виконавчої влади й управління.Необхідно розкрити зміст основних принципів адміністративного права.

До п’ятого питання. Під джерелом адміністративного права розуміють зовнішню форму вираження його норм.

З огляду на зазначене, джерелами адміністративного права є: 1) Конституція України (Основний Закон); 2) Законодавчі акти України: а) закони України; б) кодифіковані акти (кодекси, положення, статути); 3) постанови Верховної Ради України, що містять адміністративно-правові норми; 4) укази і розпорядження Президента України; 5) нормативні акти, що приймаються в органах виконавчої влади: а) нормативні постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України; б) положення, статути, правила, інструкції, інші акти, затверджені Кабінетом Міністрів України; в) нормативні накази, інструкції керівників центральних органів виконавчої влади; 6) нормативні накази керівників державних підприємств, об’єднань, установ і організацій; 7) розпорядження місцевих державних адміністрацій (їхніх голів); 8) нормативні акти місцевих рад, їхніх виконавчих органів (наприклад: рішення, що передбачають у випадку їхнього порушення адміністративну відповідальність); 9) міжурядові угоди України з іншими державами і міжнародно-правові акти, ратифіковані і визнані нашою державою; 10) акти судових органів.

До шостого питання. У першу чергу необхідно визначитися, що ми розуміємо під адміністративною реформою. В сучасних українських умовах це створення ефективної системи органів публічної адміністрації, що слугує суспільству.

Iснуюча в Україні система публічного управління залишається в цілому неефективною, вона еклектично поєднує як інститути, що дісталися у спадок від радянської доби, так і нові інститути, що сформувалися у період незалежності України. Ця система є внутрішньо суперечливою, незавершеною, громіздкою і відірваною від людей, внаслідок чого існуюче публічне управління стало гальмом у проведенні соціально-економічних і політичних реформ.

Тому змістадміністративної реформи полягає, з одного боку, у комплексній перебудові існуючої в Україні системи публічного управління всіма сферами суспільного життя. З іншого — у розбудові деяких інститутів публічного управління, яких Україна ще не створила як суверенна держава.

Метою адміністративної реформи є поетапне створення такої системи публічного управління, що забезпечить становлення України як високорозвинутої, правової, цивілізованої європейської держави з високим рівнем життя, соціальної стабільності, культури та демократії, дозволить їй стати впливовим чинником у світі та Європі. Її метою є також формування системи публічного управління, яка стане близькою до потреб і запитів людей, а головним пріоритетом її діяльності буде служіння народові, національним інтересам.

До сьомого питання. Відповідно до ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України як уряд очолює систему органів виконавчої влади, спрямовує і координує діяльність міністерств та інших органів виконавчої влади. Згідно ж з концепцією адміністративної реформи метою реформування Кабінету Міністрів України є забезпечення максимально повного й точного втілення в життя конституційного статусу Кабінету Міністрів як вищого органу в системі органів виконавчої влади України. Згідно з цим Кабінет Міністрів повинен стати центром публічного управління, ефективність роботи якого ґрунтується на підтримці Парламенту та Президента України.

Основою ж реформування уряду має бути законодавче визначення таких основоположних напрямів його діяльності, як:

вироблення стратегічного курсу виконавчої влади щодо здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави;

розроблення проектів законодавчих актів та підзаконної нормативно-правової бази на виконання Конституції і законів України, актів Президента України тощо.

До восьмого питання. Магістральним завданням адміністративної реформи 1998 р. було втілення в життя принципово нової парадигми взаємовідносин між державою та людиною, згідно з якою влада — це, насамперед, реалізація обов’язків перед громадянином, а не тільки реалізації правомочностей, що зобов’язують громадянина.

Разом із тим необхідно зазначити, що реформування адміністративного права бере свій початок від часів отримання Україною своєї незалежності. В той самий час історичний відрахунок реформування фундаментальної науки починається зі створення робочих груп для підготовки Концепції адміністративної реформи та Концепції реформи адміністративного права та проекту Адміністративного кодексу України (розпорядження Кабінету міністрів України від 12 травня 1997 р. № 257‑р), за результатами роботи котрих була затверджена Указом Президента України від 22 липня 1998 р. «Концепція адміністративної реформи в Україні» та підготовлена Концепція реформи адміністративного права (проект), зміст якої обговорюється, згадується і по сьогодні на різних наукових конференціях.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.36.32 (0.018 с.)