Видання випущено при підтримці ТзОВ «Камула».

ВАСИЛЬ

САВА____________________

Основи техніки творення книги

Рекомендовано

Міністерством освіти України як навчальний посібник

Львів

Каменяр

ББК 76.17

С12

УДК 655(075.4)

У посібнику робиться спроба методичних рекомендацій щодо набору і верстання текстових та ілюстративних елементів видань, правильності застосування шрифтів, вибору сторінки складання і форматів видань, правильного використання коректурних знаків та практичних підра-хунків обсягів видань, потреби матеріалів для друкування накладу видання.

Посібник розрахований на студентів, учнів спеціалізова-них навчальних закладів, а також працівників видавництв і поліграфічних підприємств.

Рецензенти:

Дурняк Б.В., директор Львівського поліграфічного технікуму, кандидат технічних наук, доцент; Масловатий М.М., доцент Української академії друкарства, кандидат економічних наук;

Сапіга Д.І., директор Всеукраїнського державного багатопрофільного видавництва «Каменяр»

Схвалено Вченою радою

Української академії друкарства

(протокол № 6/535 від 3 липня 1999 року)

Рекомендовано Міністерством освіти України (лист № 2/95 від 24 січня 2000 року)

Видання випущено при підтримці ТзОВ «Камула».

Тиражування та розповсюдження без офіційного дозволу

ТзОВ «Камула» і Видавництва

Заборонено

4502040000-07 С-------------------- ISBN 5-7745-0805-6

Без оголошення

КНИГА:

СТОРІНКИ

ІСТОРІЇ ТА РОЗВИТКУ

(Замість вступу)

Слово «книга» давнього походження,

воно спільне для майже всіх слов'янських народів. У стародавніх слов'ян слово «кънигы» означало вміння писати, грамотність, знання взагалі.

Головне соціальне завдання книги — служити розвиткові науки, освіти, допомагати виробництву, задовольняти естетичні потреби, допомагати вести домашнє господарство, розважати тощо.

За змістом книги поділяються на спеціалізовані, конкретного тематичного спрямування (філософські, історичні, мистецтво-знавчі, математичні, біологічні, краєзнавчі) та універсальні (галузеві, довідкові, інструктивні і т.п.). Видавцеві ці види необ-хідно знати, оскільки на такому поділі побудовані класифікації книг, індекси яких обов'язково проставляються на звороті ти-тульного аркуша кожної книги. Застосовувані у світі Універсаль-на десятинна класифікація (УДК) та Бібліотечно-бібліографіч-на класифікація (ББК) систематизують книги за змістом, допо-магають читачам розшукувати їх у бібліотеках.

За форматом книги умовно ділять на наступні групи:

книги великого формату (205x260 мм і більше);

книги середнього формату (від 120x165 до 170x210 мм);

малоформатні (від 107x177 до 100x140 мм);

мініатюрні (не більше 100x100 мм);

мікрокниги (не більше 10x10 мм).

Важливу роль у книзі відіграють зовнішнє оформлення, об-кладинка чи оправа, формат, шрифти, ілюстрації. Оформлення книги завжди мусить бути тісно пов'язане з її змістом — воно роз'яснює, розкриває його і завжди залежить від характеру і призначення книги.

За час свого існування книга пройшла досить складний шлях. Першими «книгами», які дійшли до наших днів, були «кам'яні книги», тобто написи на каменях. Такий матеріал був довговічним, але дуже громіздким, і треба було витрачати багато часу і фізичних зусиль, щоб висікти на ньому тексти. Тому людство шукало більш прості і практичні матеріали для письма. Писали на пальмових листках, бамбуку, шовку, металі. Писали на обструганих дощеч-ках з дерева. Грецьке слово «біблос» — означає «деревина». Саме тому дерев'яні дощечки з письмом стали називатися «бібліями».

© Василь Сава, 2000

Наші предки знайшли матеріал, який легко оброблявся і якого скрізь було багато, — бересту. Тонкий шар березової кори,

З

нарізаний довгими стрічками, скручували у вигляді невеликих звитків. Спосіб письма на бересті — подряпини кістяним шилом.

Народи, які жили у Вавилонії і Ассирії, застосовували для письма глину. Після випалювання глина не боїться ні вогню, ні вологості, тому письмо на глиняних дощечках збереглося до наших днів. Спосіб письма на глиняних до щечках — вдавлювання трикутною паличкою по вологій глині, так званий клинопис. Обкладинкою для таких книг служив дерев'яний ящик, куди складалися таблички. Щоб сторінки не перемішались, в кінці кожної таблички зазначали назву книги і перший рядок наступної таблички. З таких книг складалася перша бібліотека ассирійського царя Ассурбаніпала в XII ст. до н. е., яка нараховувала більше 20 тисяч глиняних табличок.

Єгиптянам матеріалом для письма служив папірус — тростина, яка росте в низинах річки Ніл. Спеціально оброблені окремі листки цієї рослини склеювали в довгі широкі стрічки і накручували на палки. Спосіб письма на папірусі — нанесення фарби, виготовленої з сажі. На папірусі вже малювали картинки і прикраси. Заголовні літери і перші рядки виписували червоним чорнилом. Саме від слова «червоний», по-латинськи «рубрум», походить термін «рубрикація». Писали і малювали тростяною паличкою, яка називалася «калям» (донині на Сході так називають перо). Папірусний сувій використовувався у єгиптян з 3000 року до н. е. до IV—V ст. н. е.

В античному світі, головним чином у Греції і Римі, теж послуговувалися папірусними звитками. На відміну від єгиптян, звитки робили невеликими, зручними для читання. Вони отрима-ли назву томи (від слова «томе» — порізати на стрічки). Кожний такий том поміщали у спеціальний шкіряний футляр — капсулу, на якій завжди висіла дощечка з назвою книги — індекс. На звороті звитку писали ім'я автора, назву твору, короткий зміст. Цей напис, як і в сучасній книжці, називався титулом. У кінці звитку ставили ім'я переписувача, зазначали назви майстерні і на чиє замовлення був переписаний твір.

У II ст. до н. е. в Пергамі розробили особливий спосіб обробки шкіри, внаслідок чого отримали матеріал для письма «пергамен». З нього спершу теж робили звиткі, а пізніше зшивали в книгу. Таку книгу, яка мала вигляд теперішньої, стали називати «кодекс».

Греки і римляни до IV ст. н. е. використовували також книги з дощечок чи пластинок зі слонової кістки, з'єднаних кільцями або ремінчиками. Такі книги, залежно від кількості дощечок, називали диптихом — 2 дощечки, триптихом — 3 дощечки і поліптихом — багато дощок. Сьогодні подібне скріплення ви-користовується в календарях, записниках.

У VII ст. у Китаї з'являється перша ксилографічна книга. Гравюри і текст для такої книги вирізували на дерев'яній до-щечці, і вже з неї друкували по дві сторінки на одній стороні аркуша паперу, який був винайдений китайцем Цай Лунси в 105 р. н. е. Після видруку аркуші складали в одну стопу. Китайська книга починалася з останньої сторінки, пізніше так починали свої книги і японці.

В Європі ксилографічні книги з'явилися в Німеччині та Голландії в 1430—1450-х роках.

Велике поширення отримала книга в середньовіччі. При університетах, які виникали в цей час, організовувалися май-стерні з перепису книг — скрипторії. Університети видавали закони — статути. У цих виданнях широко використовували заголовні літери — ініціали. На окремих сторінках малювали ілюстрації і розфарбовували їх червоною й зеленою кіновар'ю, лазур'ю, сріблом, золотом. Кіновар на латині — «мініа», звідси ілюстрації дістали назву мініатюри.

Середньовічна оправа, дерев'яна або шкіряна, була особливим витвором мистецтва. Оправи прикрашали золотою і срібною інкрустацією, перлами, діамантами, інколи вставляли емалеві медальйони з живописом. Кожна тодішня книга мала великі застібки і закладки з парчі.

В XI—XII ст. Київ був одним з важливих культурних центрів середньовіччя, тому тут у монастирях теж утвердилося переписування книг. Київські князі сприяли розвиткові книжкової справи. В 1037 році київський князь Ярослав Мудрий заснував на Русі першу бібліотеку. Найдавнішою на території України книгою тепер вважаємо переписане на Русі дяком Григорієм в 1057 році «Остромирове Євангеліє».

У цей час в руських книгах панував почерк, який мав назву устав. Пізніше, в XIVст., для пришвидшення переписування книг стали застосовувати напівустав. Тоді ж стали застосовувати скорочення, які позначали особливими значками (титло). В кінці сторінки писали слово, з якого починалася наступна сторінка. Таке слово називалося «кустод» (сторож). У рукописних книгах того часу не було титульних аркушів, але самі книги розкішно прикрашалися. Заставки і кінцівки оздоблювали рослинним, тваринним чи геометричним орнаментом. Для заголовків використовували спеціальний шрифт — в'язь. Книги, прикрашені мініатюрами, називали лицевими рукописами.

Значно вищого розвитку досягла книговидавнича справа у Європі в епоху Відродження (XV—XVI ст.). На цей час склалися основні елементи книги, принципи її оформлення, редагування, виготовлення та розповсюдження книг. До того ж папір — основний матеріал для книги, виготовляли в Європі у достатній кількості.

У XV ст. у Кореї починають друкувати книги окремими рухомими літерами, відлитими з бронзи.

В Європі в 1440 році в місті Таарземі (Голландія) літери відливає Лаврентій Костер.

Велику ідею книгодрукування здійснив на практиці Йоганн Гутенберг. В 1450 році він почав друкувати невеликі книги, календарі і листівки. У 1452 році завершив чотирирічний видрук Біблії. В своїх книгах Гутенберг зберіг від рукописної книги форму, елементи, накреслення шрифту і залишав вільні місця для вписування ініціалів, заставок і кінцівок.

Книги, видрукувані в XVст., прийнято називати інкунабулами (на латині — «в колисці», тобто на початку книгодрукування). У цей час був започаткований екслібрис. Саме тоді в Італії винайдено гравюру на міді, яка дала поштовх розвитку глибокого друку. Знаменитий друкар з Венеції Альд Мануцій поставив справу редакційної підготовки книг на наукову основу, він же перший застосував в книгах курсивне накреслення шрифту.

Йоганн Гутенберг винайшов пуансон — відливну матрицю, ручний відливний апарат, литу свинцеву (гартову) літеру, скла-дання з окремих літер та ручний прес, який використовував для друку книг. З цього часу починає свою історію друк з використан-ням пресів, який проіснував аж до XX ст. Лише в 1897 році Тольберт Ланетон винайшов буквовідливну складальну машину — монотип. Тоді ж почала працювати перша фотоскладальна машина. В 1955 році сенсаційне відкриття в галузі електроніки сповіс-тило про кінець епохи свинцевого шрифту Й. Гутенберга. Перфострічку, яку застосовували у фотоскладальних пристроях, замінила ЕОМ, за командою якої знаки проектуються на фотоматеріал з швидкістю від ЗО до 100 тис. на годину. В 60-ті роки з застосуванням нових ЕОМ і електронно-променевих трубок швидкість складання зросла до 600 тис. знаків.

У 1976 році замість електронно-променевої трубки в процесі цифрового кодування знаків стали застосовувати лазерний промінь, який дає змогу досягти небувалої чистоти і чіткості кодування тексту, відкриває великі можливості для його передачі на відстань. Подальший прогрес в книгодрукуванні залежить тепер від розвитку електроніки.

У наш час великі ротаційні машини офсетного друку з електронним управлінням можуть задруковувати матеріал з обох сторін як на окремих аркушах, так і на рулонному папері, з швидкістю більше як ЗО тис. відбитків за годину.

Отже, лінотип і високий друк проіснували недовго і зараз практично вийшли з ужитку. Однак офсет і глибокий друк залишились — головним чином завдяки спрощенню техніки виготовлення друкарських форм.

З'явилися нові способи друку: електростатичний та струмен-ний. В струменному друці зображення чи текст переносяться на папір керованим за допомогою ЕОМ струменем, який розпилює сотні тисяч електростатичне заряджених краплин фарби на се-кунду. При електростатичному — форма, яка пройшла електро-статичну обробку, з нанесеною на неї порошковидною чи рідкою фарбою віддає її на папір, який отримав попередньо протилежний заряд. Оба способи відкривають шлях безконтактного друку, який іде на зміну друку з покритої фарбою форми.

Таким чином історія поліграфії та видавничої справи, як і інших досягнень людства, — це історія взаємодії технічного прогресу і соціального розвитку. Кожний з цих напрямів сприяє розвитку іншого, почергово стає ведучим, але тільки при умові злиття в один спільний потік можливі докорінні зміни в житті людського суспільства.

При будь-якому розвитку поліграфічної техніки та технології якість майбутнього видання, його художня цінність залежатимуть від якості складання та культури верстання. Верстаючи книгу, необхідно досконало знати всі види складання, всі складальні засоби і можливості складальної техніки та мати добрий художній смак.

Складальник-верстальник повинен знати друкарську систему вимірів, ознаки шрифтів різноманітних гарнітур, латинські і грецькі алфавіти, математичні, хімічні та інші спеціальні знаки, правила орфографії і пунктуації, систему скорочень, технічні правила складання та верстання всіх видів текстів, стандартні коректурні знаки, технічні вимоги до якості складання, а також прогресивні методи виконання робіт,

Він повинен вміти виконувати складання і правку всіх видів текстів і, зокрема, таких, в яких є спеціальні терміни з домішками математичних, хімічних, астрономічних та інших знаків і формул, а також різноманітні шрифтові (прописні, курсивні, напівжирні) і нешрифтові (розрядка, втяжка) виділення.

Крім сказаного вище, спеціаліст з складання і верстання повинен знати національні алфавіти, шрифти на латинській та грецькій основах, правила складання і правки книжково-жур-нальних таблиць, технічні вимоги до якості машинописного складання та якості ілюстративного матеріалу, технічні правила верстання, стандарти оформлення книжково-журнальної про-дукції, основні схеми спуску сторінок при друку на плоскодру-карських і ротаційних машинах.

Основною метою будь-якого друкованого видання є задово-лення інформаційних потреб. Тому у відтворенні творчого задуму автора, художника потрібно знайти найбільш зручний варіант подання текстового повідомлення читачеві.

Особливу увагу слід надавати зручності читання тексту. Зі зручністю читання пов'язана швидкість читання та якість сприй-няття прочитаного. Основне в зручності читання — зрозумілість літер, знаків і адекватність їх сприйняття. На зручність прочи-тання впливають малюнок знаків і літер, гарнітура шрифту, його кегль, якість відбитка, довжина рядка і т. ін. Починаючи роботу, слід завжди пам'ятати, що книга — продукт поліграфічного мистецтва, елементами якого є майстерність складання, верстання, друку, брошурування і т. п. Естетичні почуття може викликати, наприклад, і чисто шрифтовий розворот книги, тобто такий, на якому нема нічого, крім шрифту. Цього можна досягнути завдяки правильному верстанню, вдало підібраному шрифту, співрозмірності сторінки складання та полів. Лише при дотриманні законів пропорційності, відповідності різних елементів у верстанні книги виникає відчуття прекрасного.

Складальник-верстальник під час складання і верстання текс-тових сторінок може знайти більш відповідне вирішення скла-дання того чи іншого тексту, який би відповідав технологічним та естетичним вимогам. Оволодіння ремеслом — безперечна умова успішної роботи верстальника, але це ще не все, — необхідно мати смак, тобто добре розумітися, любити свою справу і спиратися на знання гармонійного оформлення.

 

Розділ 1

КОНСТРУКЦІЯ КНИГИ.

ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ ВИДАНЬ

Друкарські шрифти.

ПІДРАХУНОК ОБСЯГІВ ВИДАНЬ

Затверджую

Видавництво________________ Директор (заст. директора)

Зам. №__________________ видавництва _

Друкарня__________________ Дата_______________________

Директор (гол. інженер)
Зам. № ___________________ друкарні _________________________

ДатаДата_________________________

ВИДАВНИЧА СПЕЦИФІКАЦІЯ поліграфічного виконання друкованого видання

Автор ____________________ Обсяг (друк, арк.) _____________

Назва____________________ Формат, частка арк. _________

Тираж (прим.)

в оправі________________

Серія^----- в обклад. _

Мова____________________ на експорт___________________

Друкарський листаж

(тис. арк. відб.)_________

--------------------- СКЛАДАННЯ І ВЕРСТКА -----------------------------

 

Шрифти (гарнітури, кегль, Ручний. Монотип. Лінотип.

інтерліньяж)__________________ Фотоскладання. Комп'ютер.

Основний текст_______________ Формат (одної колонки)_________

Графічні виділення____________ Верстка, кв.________________

Дод. текст__________________ К-сть рядків у полосі__________

Заголовки__________________ Середник

Таблиці (відкриті, закриті) при 2- і 3-колон. Складанні

_________________________ _________________________

Формули_________________

Продовження табл. 10

Підписи Розмір абзац, відступу

до малюнків___________________ осн. тексту_____________

вклейок______________________ дод. тексту____________

Ліхтарики (формат)____________ Розміщення кв. (рядків)_________

Зноски__________________________ до заголовку___________

Зміст (місце, відбивка) до тексту______________

________________________ Титул

складений, репродукц.,

---- '---------------------------------------- складено-репродукційний,

індивідуальний, серійний Колонцифра (лінійка, відбивка, Обкладинка

місце) ____________________ ______ індивідуальна, серійна,

складена, репродукц.,

Норма складено-репродукційна,

Текст ______ _ офсетна, глибокий друк

Підписи до малюнків давати:
шрифт ______________ _______ в гранках, верстці

Макет додається, буде доданий
------------------- ГРАФІЧНИЙ МАТЕРІАЛ ------------------------------

Оригінали: Кліше:

чорні чорні
шрифтові ------------------------------ штрихові -----------------

кольорові кольорові

к-сть фарб______________ к-сть фарб_____________

ліній. ліній

сітка------------------------------ сітка -----------------------------

ліній ліній

кольорові______________ кольорові_____________

штампи_______________ штампи друк

Високий: з набору, зі стереотипу Обкладинка: спосіб друку

машини________________

Офсетний ------------------------------

к-сть фарб, колір ____________

Глибокий _ з чого друкувати (набір, сте­
реотип, кліше, гальван.)

Продовження табл. 10
Текст на машинах: Суперобкладинка:

ротаційних, плоских, (додається, буде доданий)

листових ротаціях формат_____________

з прокладкою, без прокладки спосіб друку_{________________}

к-стьфарб____________ фарбовість

Розміщування сторінок форми Форзац: спосіб друку

для фальц, в 4, 3, 2 згини

Комплектування: к-сть фарб, колір_____

вкладанням, накладанням Титул: який_____________

Розкладка: к.сть фарб ____________

в корінці____ в головці______

Вклейки, вкладки, накидки:

Додаткові вказівки_________

формат_____________

спосіб друку_________

к-сть фарб, колір______

куди наклеювати_____

--------------------- БРОШУРУВАННЯ ------------------------

Фальцювання: 4, 3, 2 згини Покритя обкладинкою:
Комплектування: наопашки, звичайне,

вкладанням, накладанням врознім, з кантом

Шиття: наопашки, з відступом, Біговка рубчиків

нитками (на марлі, без

марлі), дротом, безшвейне Обрізка:

скріплення 3 4-Х; 3-Х; 2-х сторін, без

Вклейки: на стержень обрізу

на паспарту

ПАЛІТУРКА

Корінець: круглий, прямий, Папка:

обклеювання папером, спинка блока, мм_____

тканиною, без обклеювання

_ матеріал___________

Форзац:

приклейний, прошивний кругом з фаскою

з фальчиком, без фальчика, без фаски

окантування тканиною, кути прямі, заокруглені

папером, без окантування
Каптал, колір_____________

Продовження табл. 10

Зафарбування обрізу: Суперобкладинка:

всіх сторін блінтувати, не блінтувати

головки Тиснення:

головки і передка з мідних штампів,

обробка_____________________ гальван. блінтом,

рельєфне

фарбою (колір)_______

фольгою (колір)________

термофарбою (колір)_____

К-сть штампів____________

Додаткові вказівки________

__________________________

 

 

--------------------- ПАПІР, МАТЕРІАЛИ -----------------------

Папір на текст Картон (сорт, марка, товщина):
(листовий, рулонний, для палітурок__________

глазурований, машинної

футлярів________________

гладкості, відбілений

невідбілений) Тканини

(назва, колір, малюнок):

Папір на обкладинку для сторонок____________

(сорт, колір, маса)_____

спинки__________________

Папір на суперобкладинку

обклеювання спинки

(сорт, колір, маса)_____

Папір на форзац окантування форзаца______

(сорт, колір, маса)_____ Синтетичні матеріали:

Папір на вклейки, вкладки, на палітурку_____________ накидки спинку________________

(сорт, колір, маса)___________ суперобкладинку_____

__________________________ припресування__

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Продовження табл. 10
ГРАФІК ВИПУСКУ ВИДАННЯ	ДОДАТКИ
Здавання оригіналу (факт.)	Оригінал: 1. с.
Гранки (прим.)
2. с.
Верстка (прим.)
3. с.
Звірка (прим.)	4. с.
Дублікати тексту: 1. с.
Підписано до друку
2. с.
Чисті листи (прим.)
3. с.
Сигнал
4. с.
Здавання тиражу
Оригінали ілюстрацій (шт.)
Готові форми (шт.)
Макети титула початкової сторінки
Підписи: Технічний редактор	Візи: Начальник виробничого відділу видавництва
Художній редактор
Дата Начальник виробничого відділу друкарні
Дата
	Дата Начальник технічного відділу друкарні
Дата

Продовження табл. 10

ВКАЗІВКИ ДО ВЕРСТКИ

Автор______________________________________________

Назва______________________________________________

Гранки с._____________

Оригінал на___________ с.

Верстати на______ кв. в одну, дві, три колонки з середником_________ п.

по__________ рядків____________ без врахування колонтитула,

чистого тексту на___________ шп., без шпон.

Колонцифра:

Шрифт_____________________ внизу по кутах, посередині, в тире,

(гарнітура, кегль і накреслення)

без тире, в рядку колонтитула посередині, в край. Відбивка від тексту
на_______ п.

Колонтитул:

Шрифт______________________________________________

(гарнітура, кегль і накреслення)

Лінійка зверху_________________________________________

(кегль, малюнок очка, довжина)

зверху_________________________________________

(кегль, малюнок очка, довжина)

Відбивки: від верхньої лінійки________ п., від нижньої лінійки_______ п.

від тексту______ п.

Текст зліва____________________________________________

Текст справа___________________________________________

Спуски_____________________________________________

(розмір і місце: в частинах, главах, розділах і т.п.)

до заголовка, до тексту

Заголовки:

Виключати________________________ на одну, дві, три колонки.

(вид виключки)

Однорядкові, складені кг._______________ робити__________ рядків

тексту.

Багаторядкові, складені прописними, розбивати на шпони.

 

Продовження табл. 10

Зноски відокремлювати від тексту

і закріпляти разом з відбивкою в мінімальне ціле число рядків тексту. Норма_________________ кг. 6 ___________________________

Верстати по виклейному (розрахунковому) макету рукопису на _______ с. і розклейці на________________с.

Порядок верстки: 1.

2.

3.

4.

5.

6.

При верстанні дотримуватися всіх правил складання книжково-журнальних видань. Додаткові вказівки__________________________________________

Додатки: 1. 4.

2. 5.

3. 6.

Технічний редактор_____________________________

«» 19 р.

Художній редактор______________________________

«» 19 р.

4.2. Порядок розташування
елементів видань при верстанні

Порядок розташування окремих еле-ментів видання при верстанні:

1.Авантитул — на першій сторінці.

2. Контртитул чи фронтиспис — на другій сторінці.

3. Титул — на третій сторінці (при відсутності авантитула
і колонтитула чи фронтисписа — на першій сторінці).

4. Анотація, випускні дані, індекси УДК, ББК, ISBN — на
четвертій сторінці (зворот титула).

5. Посвята чи епіграф до книги — на п'ятій сторінці.

6. На наступній, непарній, сторінці може бути розміще-
ний зміст.

7. На наступній, знову непарній, сторінці — вступна стаття.

8. На непарній сторінці, після вступної статті, — передмова.

9. Після всіх передмов з непарної сторінки починається
основний текст.

 

10. Після закінчення тексту, в кінці видання, як правило,
заверстують післямову або заключну статтю, які бажано
починати з непарної сторінки.

11.Затекстові примітки і коментарі розміщують після післямови з непарної сторінки зі спуском, іноді з шмуцтитулом.

12. Додатки завжди з непарної сторінки зі спуском, а при
наявності шмуцтитула — без спуску.

13. Списки літератури — на окремій сторінці зі спуском.

14. Покажчики — з нової сторінки зі спуском.

15. Зміст — з нової сторінки зі спуском.

 

16. Випускні дані — на окремій сторінці на оптичній
середині, інколи внизу сторінки змісту на повний формат.

17. На окремих вільних сторінках, що залишаються при
неможливості приведення верстки, поміщають рекламу, но-
татки, книжкові оголошення.

Цим переліком користуються тоді, коли нема інших вказівок від видавництва, видавничої організації чи особи, яка має дозвіл на видання.

4.3. Вимоги до текстового
та ілюстративного матеріалу
майбутнього видання

Текстовий оригінал видання для

подачі на поліграфічне підприємство для складання пови-нен бути віддрукованим на друкарській машинці з чітким

шрифтом через два інтервали на одній стороні аркуша паперу.

Вирізки з раніше виданих видань можуть бути долучені до оригіналу тільки тоді, коли вони набрані кеглем, не меншим, ніж корпус (для документальних видань — петит), мають чіткий друк і без виправлень.

Відбитки багатоколонного складання, які використову-ють як оригінал, повинні бути розрізаними на колонки, рівномірно і послідовно розклеєні на окремих аркушах паперу єдиного для всього оригіналу формату.

Оригінали, написані від руки, допускаються, якщо вони виписані чітким почерком і призначені для складного слов-никового тексту, математичних і хімічних формул та рівнянь, а також для таблиць у великих статистичних працях, лінгвістич-них текстах і для текстів на мовах, які не мають алфавітів на друкарських машинках. Щоб забезпечити правильність скла-дання формул, останні вписують в оригінал повністю від руки з точним розташуванням їх по рядках. Особливу увагу слід звертати на написан ня надрядкових та підрядкових індексів.

Основні розділи оригіналу повинні починатися кожний з нового рядка з відступом зверху приблизно на 1/4 висоти сторінки.

Формат аркушів паперу, на якому подається текст книги, повинен бути стандартного розміру 210 х 297,5 мм.

Довжина рядка при передруку оригіналу на машинці при середній ширині літер повиннадорівнювати 57—58 ударів, а кількість рядків на сторінці — 30, що складає

1700 знаків на сторінці і відповідає 24 сторінкам у авторському аркуші.

Чисті поля навколо тексту повинні бути: зліва від тексту -— 2,5 см, справа — 1 см, зверху — 2 см, знизу — 2,5 см.

В оригіналі допускають не більше п'яти буквених виправ-лень від руки на одній сторінці.

Різноманітні вставки та доповнення, які додаються до оригіналу після його виготовлення, повинні бути віддруко-вані на машинці на окремих сторінках, вставлені на свої місця в тексті і включені в загальну нумерацію оригіналу.

Нумерація оригіналу повинна бути за порядком від першої до останньої сторінки, включаючи обкладинку (якщо вона складена), титул, шмуцтитули і зміст, без жодних буквених позначень типу 12а чи 126. Номер сторінки ставлять на верхньому полі кожної сторінки оригіналу чорнилом чи олівцем одного кольору.

 

Загальну кількість пронумерованих сторінок оригіналу вказують у верхньому правому кутку першої сторінки позна-ченням першої та останньої сторінок. Цю позначку слід обвести кольоровим олівцем.

Всі заголовки, які будуть в книзі окремими рядками, друкуються прописними літерами і відбиваються від попе-реднього тексту трьома інтервалами.

Вказівки про те, куди необхідно помістити конкретні ілюстрації чи будь-який образотворчий або графічний ма-теріал, повинні бути на лівому полі машинописного ори-гіналу.

Підрисункові підписи є самостійною частиною оригіналу і віддруковуються згідно з тими самими правилами. Вони повинні бути пронумеровані відповідно до нумерації-ілюстрацій.

Зміст видання повинен відповідати змістові, який буде поміщений в книзі. Номери сторінок змісту проставляються пізніше, після верстання видання.

Рис. 20. На боковому полі, крім вказівки номера малюнка, можна

вказати спосіб заверстування ілюстрації,

подавши графічний макет

Оригінали обкладинок повинні складатися з тексту та ескізу до нього чи макету обкладинки.

Оригінал титула повинен бути віддрукований на машинці. Подається ескіз розташування рядків у відповідності з композиційною схемою, прийнятою для його оформлення.

У макеті обкладинки і титула повинні бути точно вказані гарнітура і кегль шрифту для кожного рядка, а також розміри пробілів між рядками — послідовно зверху вниз.

Оригінали ілюстрацій повинні бути підготовлені згідно з такими вимогами:

1. У кожному оригіналі повинні бути враховані особливості поліграфічної технології і якість паперу, на якому вони будуть відтворені, та якість фарб, які будуть застосовані при друкуванні.

2. Лінійність растру при відтворенні тонових одно-
і багатоколірних ілюстрацій вибирається залежно від харак-
теру оригіналу, виду продукції, а також паперу і типу машин,
на яких буде друкуватися видання. Густина растру вимі-
рюється кількістю ліній на дюйм (LPI — lines per inch) або
в процентах чи лініях/см.

Слід пам'ятати про різницю між такими одиницями сучасної комп'ютерної техніки, як DPI та LPI. Принтер з допустимою можливістю 300 DPI ніколи не зможе здрукувати растр з насиченістю 300 LPI. Це пов'язано з тим, що для отримання растрових крапок більшого розміру принтер виконує групування крапок мінімального розміру. Застосування растрової технології потребує відповідних навиків та знань можливостей принтера. Інколи застосований растр не відповідає за рівнем щільності екранному зображенню.

3. На лицьовому боці оригіналу не повинно бути ніяких
позначень, плям чи механічних пошкоджень, рельєфів від
написів на звороті. Ці вимоги не розповсюджуються на
архівні оригінали.

4. На оригіналах, які не мають чіткого позначення верху
чи низу рисунка, на зворотній стороні повинні бути зроблені
відповідні позначки в нижньому краю.

5. Чорно-білі штрихові оригінали повинні бути чіткими,
нанесеними в повну силу туші чи фарби і мати нейтральний
чорний колір.

6. Одноколірні тонові фотомонтажі повинні бути виготов-
лені з фотознімків, які мають однакову щільність найтемні-
шого і найсвітлішого полів зображення.

7. Не бажано використовувати як оригінал уже віддруко-
ваний відбиток. Складна ретуш такого оригіналу значно
погіршує його якість, а в деяких системах його обробку
робить взагалі неможливою.

8. Багатоколірні оригінали, які відтворюються способом
офсетного чи глибокого друку і будуть монтуватися на
одну форму, повинні бути однорідні за виконанням. Колір їх
повинен входити в одну гаму.

9. Оригінали, підготовлені для відтворення офсетним способом в чотири фарби, повинні мати кольорові відтінки, які відтворюються сполученням фарб однієї з тріад, підібра-них за шкалами охоплення кольорів.

10.При відтворенні музейних картин (творів образотвор-
чого мистецтва) з діапозитивів, слід пам'ятати, що на них
повинна бути шкала фарб, від фотографована разом з карти-
ною. Це дасть змогу точно передати кольорову гаму картини
та можливість коригування кольорів згідно зі шкалою.

11. Обов 'язково до кожного оригіналу повинні додаватися вказівка на номер оригіналу, процент зменшення чи збільшення видання, для якого виготовлений оригінал.

12. З метою точного відтворення зображення ілюстра-
тивні оригінали повинні, по можливості, мати формат,
близький до заданого.

13. Рекомендоване максимальне збільшення оригіналів не повинно перевищувати 11/4(125%), а максимальне зменшення 1/2 (50%).

14. Найбільш точно відтворюються оригінали при змен-
шенні 2/3 (66%).

15. Допустиме збільшення діапозитива — не більше ніж в 4 рази. Більше — за згодою поліграфпідприємства.

Зворот титульного аркуша

Зворот титульного аркуша — це

місце розміщення цілого ряду вихідних даних. Верстається він завжди на парній сторінці. На звороті титульного аркуша розміщують:

1.бібліотечний шифр (в лівому верхньому куті);

2. відомості про передрук, якщо такі є;

3. імена авторів передмови, вступної статті, післямови,
приміток і коментарів та інших елементів апарату видання.
Рекомендовано всі прізвища та імена подавати в називному
відмінку;

4. макет анотованої каталожної картки, який при необ-
хідності може бути перенесений на останню сторінку
видання;

5. реферат чи анотацію. Анотацію набирають шрифтом
заниженого кегля на зменшений формат і верстають на
оптичній середині з двосторонньою втяжкою;

6. комплексний книготорговельний індекс — шифр в
лівому нижньому кутку сторінки складання;

7.ISBN (в лівому нижньому кутку сторінки складання під комплексним книготорговим індексом-шифром);

8. копірайт — знак охорони авторського права — в правому нижньому кутку сторінки складання.

Решта даних, які можуть бути поміщені на звороті титульного аркуша, описана вище в рекомендаціях до титуль-ного аркуша.

Дудин Олесь

Д81 Поет і безмір: Поезії. — Львів: Каменяр, 1998. — 400 с. ISBN 5-7745-0741-6

До нової книги сучасного автора, що проживає в м. Ходорові на Львівщині, ввійшли твори, наповнені філософським змістом. Одвічні теми добра і зла, вірності та зради, роздуми над долею рідної держави, її "історією провин і зрад та мудрим клекотом прозрінь" — основний лейтмотив творчості поета.

4702640202-030

Д Без оголошення ББК 84УКР

Рис. 24. Зразок макета анотованої карточки

ББК 84УКР

А72

Янголи тепер "в моді"... Але "Янгол самотнього неба" завітав до поетеси не сьогодні, тож має авторка надію, що він не залишить її беззахисну душу на роздоріжжі сумнівів, болю і тривог.

"Світ жорстокий". То аксіома... "Світ прекрасний". Це теж — істина. А в кришталево-самотньому небі живе Поезія, яка прагне втілити обидві істини в єдино сущому Слові. І Слово те — гірке і світле, безжальне і милосердне, одягнене в модерні шати і беззахисно-традиційне... А втім, яке воно, химерне свічадо плинного світу, — судити читачеві. Авторка лиш сподівається, що кожен, хто наважиться зазирнути у нього, не почуватиметься безпритульно-осіннім.

Художнє оформлення

Ігоря МІКУЛИ