Система вимірів у поліграфії. Підрахунки обсягів видань і кількості основних матеріалів для виготовлення тиражу



Друкарська система вимірів в основі своїй має пункт (нім. punktкрапка).

Один пункт дорівнює 0,376 мм. Ця одиниця застосовується в країнах, які раніше входили в СРСР. Іншою одиницею виміру (американською), особливо часто вико-ристовуваною в DTP-системах, є «пойнт» (від англ, point — крапка). Один пойнт дорівнює 0,35 мм. Ця «тонка» відмінність у вимірах, до того ж при такій тотожності термінів, може бути причиною різних непорозумінь. Аби уникнути цього, необхідно при користуванні американською системою вимірів замість терміну «punktі» вживати термін «didot-punkt» (друкарська система мір була введена Дідо в 1785 році).

Інша часто вживана одиниця виміру «cicero» (4,5 мм) відповідає 12 пунктам. Аналогічна міра в американській системі називається «pica-point». Побудований на її основі вимір «pica» (4,2 мм) відповідає 12-ти point. Один pica-point дорівнює 0,935 мм або один dido-punct.

Ця відносно невелика різниця при великих розмірах літер суттєво впливає на зображення.

Основні одиниці друкарської системи Дідо:

1 пункт = 1/2660 мм = 0,3759 мм = 0,376 мм

1 цицеро = 4,512 мм = 4,5 мм

1 квадрат = 18,048 мм = 18 мм

Крім цього, застосовуються:

Корпус — кегль 10 п. Петит — кегль 8 п.

Боргес — кегль 9 п. Нонпарель — кегль 6 п.

Використовуються рідше:

Діамант — кегль 4 п. Міттель — кегль 14 п.

Перль — кегль 5 п. Терція — кегль 16 п.

Міньон — кегль 7 п. Текст — кегль 20 п.


У більшості сучасних фотоскладальних і комп'ютерних систем застосовується перетворення пунктів і пін в міліметри та дюйми. Для полегшення цієї роботи можна використову-вати таблицю 5.

Для виміру абзацних відступів застосовують кегельну (круглу) одиницю, яка точно дорівнює кеглю шрифту, яким набраний текст.

Вимір видавничої та поліграфічної продукції здійснюється такими одиницями:

Авторський аркуш — це одиниця виміру авторського твору. Залежно від матеріалу твору, один авторський аркуш складає:

— для прозового тексту, — включаючи всі літери, розділові знаки, цифри, а також пробіли між словами, — 40 000 знаків;


— для віршованого тексту — 700 рядків різної довжини,
навіть якщо це одне слово чи буква виділені окремо;

— для образотворчого матеріалу — 3000 см2. Для ілюст-
рацій, які мають довільну форму, підрахунки робляться по
прямокутнику, яким обмальовують оригінал по крайніх
виступаючих точках.

З підрахунку авторського аркуша вилучають:

а) зміст, якщо він повторює заголовки в тексті;

б) титульні дані на авантитулі, титулі, контртитулі;

в) лінійки, які відбивають підрядкові примітки від основ-
ного тексту.

Обліково-видавничий аркуш — це одиниця виміру обсягу видання, яка, як і авторський аркуш, дорівнює 40 000 знаків прозового тексту, 700 рядків віршованого тексту і 3 000 см2 ілюстрацій, але включає в себе обсяг усієї решти текстового матеріалу (передмова, анотація, вихідні і випускні дані, примітки, колонцифри і колонтитули і т. п.).

Паперовий аркуш служить для підрахунку кількості паперу на видання, Основні параметри — формат і маса, якість і придатність для різних видів друку.

Фізичний друкований аркуш використовують для виміру фізичного обсягу друкованого видання. Він має кількість сторінок, яка дорівнює знаменникові визначника частки. За будь-якого формату паперу друкований аркуш має: при 1/8 частці —8,при 1/16частці — 16,при 1/12частці— 12сторінок.

З одного паперового аркуша виходить подвоєна в по-рівнянні з часткою кількість сторінок. Один паперовий аркуш має два фізичних.

Приклад для розрахунку:

Видання 70 х 108/16 має 112 сторінок.

Фізичних аркушів в ньому буде 112 : 16 = 7 ф.а.

Умовний друкований аркуш служить для обміну і співстав-лення видань, надрукованих на різних форматах. Ця одиниця — паперовий аркуш форматом 60 х 90 см, площею 5 400 см2. Діленням площі аркушів інших форматів на 5 400 отримують перевідні коефіцієнти, через які обсяг видання в фізичних аркушах переводять в умовні.

Приклад для розрахунку:

Видання 70 х 108/16 має 112 сторінок.

Умовних в ньому буде:


1) 112: 16 = 7 ф.а.;

2) 70х108 х7=9,8 у.д.а.

5400

Для зручності підрахунку можна користуватися табли-цею коефіцієнтів переведення фізичних аркушів в умовні (табл. 6).

Підрахунок кількості паперу на видання здійснюється за формулою:

Друкарські

(фізичні) Площа Маса 1 м2

аркуші х паперового х паперового + норма
2 аркуша (м2) аркуша (г) відходів

1 000 000

(для переводу маси з грамів в тонни)

 

Приклад: Видання обсягом 20 друк. фіз. аркушів, формат видання 84 х 108/32. Тираж 20 000 прим. Маса 1 м2 паперу 70 г.

20 х 20000

х 0,9072 х 70 + ...

= 1,27(Т) + ...= ... (Т)

1 000 000

Норму відходів на технологічні потреби встановлює дру-карня (типографія).


Для орієнтування можна користуватися нормативними виданнями. Якщо в такому довіднику норми витрат вказані в тоннах на 1 млн. умовних друкованих аркушів відбитків, то при розрахунку кількості паперу на видання, формат якого не 60 х 90 мм, треба помножити вказану норму витрат на коефіцієнт переводу фізичних друкарських аркушів в умовні для даного формату паперу.

Підрахунок кількості картону на видання в оправі № 5 здійснюється таким чином:

а) встановлюють ширину і висоту картонної сторонки
шляхом віднімання від ширини стандартного формату обріза-
ного книжкового блока 3 мм малого формату, 2 середнього
і 1 мм великого формату (205 х 260 мм і більше), а до висоти
того ж блока додають відповідно 4 мм, 6 мм, 8 мм;

б) визначають, скільки сторонок можна вирізати з листа
картону шляхом ділення його меншої сторони на ширину
сторонки, а більшої сторони — на висоту сторонки, маючи на
увазі відходи на обрізку по висоті і ширині 20—40 мм. Цілі


числа, отримані відділення, перемножують і ділять на 2 (дві сторонки на видання);

в) визначають кількість листів картону, потрібних для видання, для чого тираж видання ділять на кількість па-літурок, які можна отримати з листа картону.

Технічні відходи прийнято рахувати 5% від загальної кількості всього картону.

Приклад підрахунку для виготовлення тиражу.

Вихідні дані видання:

Формат — 84 х 108/32; тираж — 100 000 пр.; формат картону — 800 х 1000 мм; товщина картону — 1,75 мм; маса

1 м2 картону 1250 г; формат обрізаного блока — 130 х 200 мм.

1) Визначаємо розмір картонних сторонок:
ширина = Ш - 2 = 130 - 2 = 128 мм;
висота = В + 6 = 200 + 6 = 206 мм.

2) Визначаємо щільність сторонок в одному аркуші:
(800 - 30): 128 х (1000 - 30): 206 = 6,02 х 4,71 = 6 х 4 = 24

(з 24 сторонок можна виготовити 12 палітурок).

3) Визначаємо розхід картону в аркушах на весь тираж:

100 000 : 12 = 8333,333 = 8334.

4) Підраховуємо масу 8334 аркушів картону в кілограмах:
площа аркуша картону: 800 х 1000 = 800 000 мм2 = 0,8 м2;
маса аркуша картону: 1250 хО,8 = 1000 г = 1 кг.

Маса 8334 аркушів складає 8334 кг.

5) Визначаємо кількість картону на тираж видання:

5% від 8334 складає 416,7 кг.

6) Розраховуємо загальну кількість картону для тиражу:
8334 + 416,7 = 8750,7 кг = 8,8 т.

Для підрахунку кількості картону на видання в суцільно картонній оправі застосовують формулу:

2Ш + 2К + хТ0 + 8,

де: Ш — ширина обрізаного книжкового блока, К — товщина картону, хТ0 — довжина дуги (кругленої чи кашированої).

Розрахунок кількості плівки для припресування на видання: Орієнтовні норми розходу в грамах на 1 000 см2 такі: триацетатна товщиною 25 мкм — 3,8 кг, 27 мкм — 2,7 кг; лавсанова товщиною 25 мкм — 3,8 кг, 12 мкм — 1,8 кг; лавсанова ламінована товщиною 35 мкм — 4,2 кг; поліпропіленова товщиною 25 мкм — 2,5 кг;

поліамідна ламінована товщиною 50 мкм — 6 кг.




















 




 




 



Застосовуючи коректурні знаки, не можна користуватися простим олівцем.

На коректурних відбитка при багатоколонному складанні чи складанні великого формату можна використовувати праве і ліве поле. Інколи знаки на полях з'єднують на полях зі знаками в тексті лінією.

Всі знаки на полях повинні якнайближче повторюватися на рівні рядка, в якому зроблено правку.

Якщо в одному рядку є декілька виправлень, їх позна-чають різними знаками і на полі повторюють в тій самій послідовності.

При коректуванні пробних відбитків ілюстрацій знаки наносять під зображенням, якщо вони відповідають всьому зображенню. При виправленні окремих ділянок зображення ці ділянки зображення обводять рамкою. Знак виносять на поле і з'єднують з рамкою лінією.


Розділ 4









Последнее изменение этой страницы: 2016-04-08; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su не принадлежат авторские права, размещенных материалов. Все права принадлежать их авторам. Обратная связь - 54.92.155.160