Загальні принципи редагування оформлення видання

П

роцес редагування в загальному розумінні має різні аспекти, що базуються на нормах, за якими здійснюється редагування. В Америці, наприклад, виділяються такі аспекти редагування:

• смислове (перегляд тексту щодо міри організованості та послідовності);

• політичне (слідкування за дотриманням у повідомленні видавничої політики);

• профілактичне (виправлення грубих мовних та числових помилок);

• мовне (виправлення граматичних, пунктуаційних і синтаксичних помилок);

• об'єднувальне (зв'язування посилань і текстів з відповідними форму­лами, таблицями, примітками, додатками);

• форматувальне (установлення підпорядкованості рубрик, шрифтів, оформлення сторінок);

• стильове (визначення підпорядкованості для символів, цитат, чисел);

•

• роз'яснювальне (перелік інструкцій для конструктора і художника);

• координаційне (редакційна діяльність).

В Європі найчастіше виділяють такі аспекти редагування:

• Літературне (здійснюють одночасно на основі кількох видів норм: композиційних, інформаційних, лінгвістичних, психолінгвістичних та логічних);

• Технічне (виконують на основі поліграфічних ном);

• Політичне (використовують політичні норми);

• Художнє (здійснюють на основі естетичних норм).

Крім цих, суто видавничих аспектів редагування, має місце також наукове редагування, коли повідомлення контролюються відповідними нормами тієї науки, фактичний матеріал якої описується в документі. Наукове здійснюється не редакторами, а фахівцями певної галузі науки,

Кожний фахівець, який бере участь у виготовленні друкованого видан­ня,має постійно удосконалювати методи своєї роботи, вивчати нові вимоги та рекомендації Держстандарту України та галузевих технічних коміте­тів, освоювати нові технології, аналізувати роботи своїх колег.

І олошюю метою діяльності будь-якого видавництва є підготовка і випуск друкованої продукції. Основу друкованої продукції складає сукупність різно­манітних за формою, змістом, зовнішнім виглядом, обсягом, характером ін­формації, структурою, періодичністю та призначенням видань. Ці характе­ристики лежать в основі поділу друкованих видань на види. Він робиться за певною ознакою (або сукупністю ознак), вибір якої залежить від мети поділу. Саме тому одне й те ж саме видання одночасно належить до різних видів.

Друковане видання - документ, що пройшов редакційно-видавниче опрацювання, виготовлений друкуванням, тисненням або іншим способом, містить інформацію, призначену для поширення, і відповідає вимогам дер­жавних стандартів, інших нормативних документів щодо видавничого офор­млення і поліграфічного виконання. Зміст друкованої продукції визначає її зовнішню форму, а сукупність усіх характеристик дає змогу віднести до пев­ного виду. У процесі роботи над оформленням видання найістотнішими ознаками є зміст, цільове і читацьке призначення. Уміння відрізняти видову приналежність видавничої продукції є важливим для визначення місця дру­кованого видання (вони також називаються творами друку) у суспільному житті. Наприклад, твором друку є будь-який окремий документ, що входить до складу друкованого видання За знаковою природою вони можуть бути текстовими, ізографічними, картографічними, нотними.

Видавничою продукцією є сукупність видань, призначених до випуску або випущених видавцем (видавцями). Видавцем є юридична особа, що здійснює видавничу діяльність, вступає у правові, майнові, виробничі від­носини із суб'єктами інших сфер економіки і культури відповідно до чинно­го законодавства.

Відповідно до ДСТУ 3017-95 Видання. Основні види. Терміни та визна­чення видання класифікуються за такими ознаками

1. П р и з н а ч є н н я:

• соціально-функціональне - офіційні (інформаційні, нормативні), нау­кові (науково-популярні, науково-виробничі), практичні (виробничо-прак­тичні), навчальні, довідкові, літературно-художні та рекламні;

• читацьке - для широкого кола читачів (масове видання), для дітей та
юнацтва, бібліотечні видання, видання для службового користування, біб-
июфільські видання, видання для сліпих.

2. Інформаційні знаки (текстові, нотні, картографічні й зображальні).

3. Аналітико-синтетичне перероблення інформації (інформа­ційні, бібліографічні, реферативні, оглядові й дайджести).

4. Зовнішні характеристики:

• обсяг (книги, брошури і листівки);

• форма - книжкові, журнальні, аркушеві (газетні, карткові, буклет, ппакат), книжки-іграшки, комплектні;

• структура або спосіб укладання текстів (серійні, однотомні та багато-юмні, зібрання творів та вибрані твори, академічні);

• рівень художнього оформлення і спосіб поліграфічного виконання (мініатюрні, подарункові, факсимільні);

• склад основного тексту (моновидання, збірники);

• кількість видань (перше, перевидання: стереотипне, доповнене, ви­правлене, перероблене, розширене).

5. Періодичність:

• періодичні (газети: громадсько-політичні, спеціалізовані; спеціальний га­зетний випуск; журнали: громадсько-політичні, наукові, науково-популярні, ви­робничо-практичні, популярні, літературно-художнї, реферативні);

• неперіодичні (монографія; автореферат дисертації; препринт; тези доповідей (повідомлень), матеріали наукової конференції (з'їзду, симпозі­уму); збірник наукових праць; статут; інструкція; стандарт; прейскурант; паспорт; посібники: наочний, практичний, навчальний, навчальний наоч­ний, навчально-методичний; практичний порадник: підручник; хрестоматія; методичні рекомендації (методичні вказівки); курс лекцій, текст лекцій, конспект лекцій; навчальна програма; практикум; словники: мовний, тлу­мачний, термінологічний, енциклопедичний; енциклопедія; розмовник; до­відник; путівник; проспект; каталог; альбом; атлас; афіша (оголошення); інформаційний листок; документально-художнє, науково-художнє видання; альманах; антологія);

• серійні (тематичні, збірники творів);

• продовжувані (бюлетені: нормативний, довідковий, рекламний, статис­тичний, бюлетень-хроніка, бюлетень-таблиця; календарі: звичайний, та-бель-календар, відривний [перекидний], календар книжкового типу, зна­менних дат; експрес-інформація).

6. Приналежність до видавця, автора або спонсора (власне,
спільне, відомче, посмертне, прижиттєве, ювілейне, меморіальне, піратське).

Отже, кожне друковане видання належить до певної групи відповідно до обраної ознаки, причому одне й те ж саме видання одночасно входить до кожної класифікаційної групи. Наприклад, книга М. Тимошика "Історія видавничої справи" (К., 2003) за соціально-функціональним призначенням належить до навчальних видань, за інформаційними знаками - до тексто­вих, за зовнішніми ознаками - до книжкових однотомних моновидань, ви-

даних уперше, за періодичністю - до неперіодичних (підручник), за читаць­ким призначенням - розраховано на широке коло читачів. Відповідно до приналежності є власним авторським виданням.

Друкована продукція має багато спільних рис, але є й деякі ознаки, що відрізняють її від інших. Кожен вид друкованих видань має специфічну внутрішню та зовнішню структуру, яка є основою його оформлення. Недо­тримання певних норм і стандартів при створенні видавничої продукції призводить до того, що друкований продукт виходить неякісним, незруч­ним, самодіяльним і не відповідає вимогам читача. Для останніх важливи­ми є, крім відповідності заданій тематиці, такі показники видання, як фор­мат, читабельність, ілюстративність, обсяг, міцність, зручність пошуку. Саме такі вимоги читача і мають бути враховані під час перетворення ав­торського тексту в матеріальний продукт - друковане видання.

Після того, як авторський оригінал надійшов у видавництво, головний редактор, виходячи з фінансових і матеріальних ресурсів (папір, друкарські й палітурні машини), сумісно з дизайнером, художником, художнім та тех­нічним редактором розробляє проект конструкції видання, який охоплює оформлення та структурні особливості внутрішнього та зовнішнього оформлення. Головний редактор керує всіма аспектами конструювання видання: передає тим, хто бере участь у створенні друкованого видання основні дані про майбутнє видання (обсяг, кольоровість, співвідношення тексту й зображень, наявність таблиць, формул, апарату, читацьке при­значення, літературний жанр тощо). Особливу увагу редактор приділяє співпраці з художником, технічним та художнім редактором, адже констру­кція видання та його художнє оформлення утворюють єдине ціле.

Процес оформлення друкованого видання складається з трьох послідовних етапів:

1. Підготовчий етап, на якому виникає, розвивається задум оформ­лення: народження і формування задуму; перетворення задуму у проект оформлення; перетворення проекту в модель оформлення - макет. Цей етап повністю входить до процесу режисури видання.

2. Етап виконання та редагування оригіналів оформлення: формування змісту та графічних характеристик обкладинок, суперобкладинок, палітурок, форзаців, внутрішнього оформлення, зображень, тобто робота над ескізами або пошук та добір ілюстрацій і фотографій, з оригіналами, їх компонування і приведення в єдиний зображальний ряд. Це - етап художнього редагування.

З Композиційно-твхнічний етап: складання та верстка, підготовка зверстаного матеріалу для поліграфічного етапу. Перевірка відповідності всіх елементів видання існуючим нормам і стандартам, комплектація згід­но з технічною специфікацією.

Авторський оригінал, що поступив до редакції, має вигляд сукупності тек­стів та зображень. Завдання художнього та технічного редакторів на пер­шому етапі - визначити значення і місце кожного з матеріалів у виданні від­повідно до задуму і закріпити за ними певні графічні характеристики, а також їх взаємодію, ієрархічну структуру і підображення її у системі рубрикації.

Текстовий матеріал видання поділяється на основний, додатковий та довідково-допоміжний. Кожен із них грає власну роль у виданні й ви­магає особливого опрацювання художнім та технічним редактором. Додат­ковий текст, як правило, дрібніший, ніж основний текст, довідково-допоміжний також друкується дрібними кеглями, але має виділення, які.акцентують увагу читача і виконують пошукові функції.

Зображальний матеріал видання поділяється на обов'язковий і необов’язковий, документальний, тематичний і абстрактний

Обов'язковий зображальний матеріал - такий, що несе основний зміст, отже, і має власну структуру, послідовність, підпорядкованість, або чітко прив'язаний до тексту, доповнює і коментує його і є необхідним через те, що без нього тест стає незрозумілим.

Необов'язковий зображальний матеріал не має прив'язки до певних сторінок видання або текстових фрагментів, отже, може розташовуватися довільно: на будь-якій сторінці, на вкладках і вклейках, як додатки, у кінці кидання, на окремих розворотах тощо.

Документальний зображальний матеріал має конкретизувати реальну ситуацію, давати об'єктивну характеристику змісту і супроводжуватися ко­ментарем про походження.

Тематичний зображальний матеріал має показувати коло подій, життє-вих явищ, описаних у творі, в органічному зв'язку з проблемою, яка з них по­стає і потребує осмислення. Тематичні зображення відрізняються від доку­ментальних тим, що характеризують матеріал в аспектах, які вважаються важливими для автора, творчо інтерпретують подію, демонструють темати­чний зв'язок із подібними. Адже тема та ідея складають проблемно-тема­тичну основу твору.

Абстрактний зображальний матеріал має на меті викликати певні асо­ціації, виокремлювати суттєві, найістотніші ознаки, прикмети предметів і явищ дійсності чи творів людської діяльності з неістотних, випадкових чи другорядних ознак. Вони фіксують сутність ситуації чи окремого елементу, вимагають їх творчого осмислення.

На другому етапі вирішується завдання гармонійного поєднання зо­бражень, текстів, внутрішнього та зовнішнього оформлення. На даному етапі вибираються, класифікуються, опрацьовуються всі ілюстрації, ство­рюються макети обкладинок, палітурок, титульних елементів, сторінок, на­сичених декоративними, зображальними і текстовими елементами. Весь текстово-зображальний ряд утворює нерозривну єдність, що робить ви­дання цілісним і неповторним.

Остаточне оформлення текстових та зображальних матеріалів, їх від­повідність установленим нормам і стандартам, законам і закономірностям здійснюється на третьому етапі. Тоді ж створюється оригінал-макет, який передається на поліграфічне підприємство для друкування. Але і на полі­графічному етапі художній та технічні редактори можуть узгоджувати деякі поточні питання.

На кожне видання, яке передається у дру­карню, складається план-проект оформлення. Його розробляє художній редактор разом із го­ловним редактором, зважаючи на поради тех­нічного редактора. У проекті фіксуються повні

дані про просторову органі-зацію видання, перераховуються всі складові елементи видання та їх характеристики, засоби виконання друкарських форм, способи друку, оформлення, брошурувально-палітурні процеси. Розроблення проекту ведеться з урахуванням реальних технічних та технологічних можливостей поліграфічної бази і забезпечення матеріа­льними та фінансовими ресурсами.

Основою для розробки проекту оформлення друкованого видання є такі дані:

• вид видання (жанр, читацька аудиторія, умови читання, термін користування);

• обсяг в авторських аркушах;

• склад видання: кількість і види текстів, зображень;,

• наклад.

Розробляючи проект оформлення, необхідно послуговуватися (відпові­дно до конкретного літературного твору) такими стандартами:

ДСТУ 3017-95. Видання. Основні види: Термін та визначення (дод. 1).

ДСТУ 3018--95. Видання. Поліграфічне виконання (дод. 2).

ДСТУ 3772-98. Оригінали для поліграфічного відтворення: Загальні технічні вимоги (дод. 3).

ГСТУ 29.1-97. Журнали. Поліграфічне виконання. Загальні технічні ви-мрги (дод. 4).

ГСТУ 29.2-97. Підручники та навчальні посібники для загальноосвітніх шкіл та інших типів середніх навчальних закладів. Поліграфічне виконан­ня. Загальні технічні вимоги (дод. 5).

ГСТУ 29.3-2000 Газети. Поліграфічне виконання. Загальні технічні ви- ' моги (дод. 6).

ГСТУ 29.4-2001 Обкладинки та палітурки. Типи (дод. 7).

ГСТУ 29 5-2001. Видання книжкові. Поліграфічне виконання. Загальні технічні вимоги (дод. 8).

ГСТУ 29.6-2002. Видання для дітей. Поліграфічне виконання. Загальні технічні вимоги (дод. 9)

ДСТУ 3008-95. Документація. Звіти у сфері науки і техніки: структура і правила оформлення (дод. 10).

ДСТУ 3003-95. Технологія поліграфічних процесів (дод. 11).

Проект плану художнього оформлення може мати такий вигляд (заува­жимо, що це лише фрагмент плану, у якому схематично позначені деякі з основних показників видань, але не зазначені всі технічні параметри):

 

 

Тип і назва видання	Окремі твори, проза	Збірка, вірші	Журнал
Обсяг	авт. арк.			1,5
	обл.-вид. арк.
Наклад
Формат, частка	84x108/32	70x100/32	60x84/16
Формат набору (кв.)	5*91/4	4 3/4x7 1/2	6 3/4x9 1/2
Кількість аркушів	2 титул	-	4 обкладинка
у дві (чотири) фарби
Папір, номер,	1 високий	1 високий	1 офсет
спосіб друку
Вклейки, вкладки		-	-
(кількість, спосіб друку)
Накидки	-	-	-
(кількість фарб)
Ілюстрації (штрихові,	10 штрих.	18 півтон.	25 півтон.
півтонові). Текстівки
Спускні та кінцеві	спуск 4 кв.,	-	-
сторінки (розмір спуску,	заставка,
заставки, колір,	заголовок шапкою
розташування
заголовків)
	основний текст 12 п,	основний текст 12 п,
Шрифтове оформлення	додатковий	заголовок 16 п.
різновидів тексту	текст 11 п., заголовок 16 п.
Титульні елементи	односторінковий	авантитул фронтиспіс
	№ 7, папір з полі-	—	—
Палітурка (тип, матеріал)	вінілхлоридним покриттям
Обкладинка	-	№ 3 льон	№ 1 крейдована
Суперобкладинка	-	-	—
^; Додаткове	-	-	-
оформлення
Форзац	120 г офсет, білий	-	-
(папір, фарбність,
спосіб друку)
| Ляссе	—	—	—
Орієнтовні витрати	5 тис. грн.	3 тис. грн.	5 тис. грн.

Проектом встановлюється:

- Формат видання у частці аркуша та обрізний, при виборі якого пе­редбачається площа сторінки таким чином, щоб було зручно розташовувати тексти і зображення, таблиці та формули. Просторові пропорції вра­ховують відношення товщини та формату, зважаючи на обсяг.

- Формат набору відповідно до стандарту. Шпальта (формат набору; повинна бути достатньою для розміщення в її межах будь-якого текстового та зображального елементу видання. Це означає, що формат набору і по­ля залежать від способу верстки. У виданнях за індивідуальними макета­ми нерідко збільшують розміри шпальт відносно рекомендованих параме­трів. При цьому необхідно зважати на те, що конструкції друкарськИІ машин обмежують розміри друкарських форм, тому будь-яке збільшення формату набору проти рекомендованих стандартом необхідно узгоджува­ти з технологами друкарні.

- Вид і спосіб друку, який залежить від характеру ілюстрування та накладу видання.

- Спускні сторінки (розмір спуску, вид заставки, ініціали). Розстав­лення сторінок таким чином, щоб після друкування аркуша з обох боків, розрізування та фальцювання зошит мав вірну послідовність сторінок

- Оформлення кінцевих сторінок (характер і вигляд кінцівки).

- Гарнітура, кегль, накреслення шрифтів для основного та кожно­го із додаткових текстів, заголовків. Також визначається абзацний відступ, вирівнювання рядків, інтерліньяж.

-Шрифтове та композиційне оформлення рубрикації.

-Оформлення колонтитулів та колонцифр (склад, гарнітура, кегль, накреслення, розташування, відстань до тексту, елементи оформ­лення, колонтитули для парних або непарних сторінок). Довжина колонтиту­ла дорівнює формату набору, тому важливо визначити кількість знаків у ря­дку колонтитула і правильно підібрати шрифт і кегль.

-Склад титульних елементів (та оформлення фронтиспісу, аван­титулу, контртитулу, титулу).

-Оформлення зображень (вид, розташування відносно тексту, роз­мір шпальти при розташуванні зображень поза текстом, композиційні варі­анти тексту та зображення). При цьому випуск в обріз обумовлюється у проекті видання. Також визначається наявність вкладок і вклейок.

- Оформлення текстівок (гарнітура, кегль, накреслення шрифту, формат, вирівнювання, розташування відносно зображення).

_- Характер та спосіб друку зовнішнього оформлення (тип обкла­динки або палітурки кольоровість, наявність суперобкладинки, футляра ляссе тощо).

- Оформлення форзаца (білий, кольоровий, приклеєний, пришитий, з фальцом, орнаментом, гематичним зображенням).

- Брошурувально-папітурні операції (фальцювання (перпендикуляр­
не, паралельне, комбіноване, кількість згинів, послідовність), комплектування
зошитів у блок (вкладання, підбирання), шиття (підбирання, брошурне, палітур­
не, безшвейне), обріз блоку, спосіб кріплення обкладинки до блоку).

- Матеріали (папір (вид та марка, формат, маса), картон (вид, товщина), тканини (вид, колір, фактура), каптал (колір), ляссе або закладка (колір)).

Проект оформлення уточнюється в різних своїх частинах під час реда­кційного опрацювання видання залежно від змін у тексті та зображальному матеріалі. Але перед тим, як почати працювати над авторськими оригіна­лами, технічний редактор повинен мати узгоджений з можливостями вида-иництва та поліграфічного підприємства проект оформлення. Неабияку і юнь грають фінансові можливості видавця. Дані проекту фіксуються (на спеціальному бланку) та візуються редактором видання, художником, ви­робничим відділом.

Створений попередній проект плану заповнюється художнім редакто­ром, за виключенням розділів, що стосуються поліграфічної бази, накладу и обсягу. Після цього підраховуються витрати на проект. У виробничому мідділі останній корегується: через відсутність необхідної поліграфічної ба-ш або можливість створення якісного декоративного оформлення. Усі за­уваження вносяться до проекту, який інколи майже повністю переробляються, але основні показники, закладені у план, обов'язково зберігаються.

Проект дає можливість сконцентрувати всі основні параметри видання в одному місці й тим самим встановити між ними залежність та усувати недолі­ки Під час розробки проекту обов'язково враховується поліграфічна база, орієнтовано підраховуються витрати на матеріали і необхідність замовлення пев­них складників видання поза штатом видавництва. Проект стимулює автора подати в максимально можливій кількості зображальні матеріали. Виникають випадки, коли заплановані ілюстрації не входять в остаточний варіант видан-і ія через їх низьку якість або невідповідність загальному стилю оформлення. V тому разі, коли зазначено, що оригінали додаються, вони мають входити в комплект. Зміст книжкового видання та його оформлення фіксуються на спе­ціальному бланку (причому всі пункти мають бути заповнені обов'язково):

Видавництво_____________

Автор____________ Назва______________________________

Обсяг за планом____ Тираж за планом_____________________

1. Формат паперу і формат набору_______________________

2. Шрифт_______________ Папір №_____________________

3. Заголовки____,_____________________________________

4. Титул. Кількість фарб_ Оригінал додається, буде зданий___

5. Заставки (які, скільки)____ додаються, будуть здані______

6. Кінцівки (які, скільки)______ додаються, будуть здані______.

7. Шмуцтитули (які, скільки)__ додаються, будуть здані,_____

8. Зображення в тексті (які, скільки)______________________ додаються, будуть здані

9. Фронтиспіс (спосіб відтворення)_______________________ додається, буде зданий

10. Вклейки (які, скільки)______ додаються, будуть здані______

11. Обкладинка №______________Спосіб друку____________ Папір на обкладинку

12. Палітурка №________, колір_________ Спосіб друку_____ Папір.

Тиснення боковий, корінця.

13. Суперобкладинка. Спосіб друку__ Папір________________

Підписи Затверджую

Авторський оригінал, який поступає у ви­давництво, має пройти кілька етапів перед тим, як потрапити на поліграфічне підприємство. і До нього (як до текстової, так і зображальної частини) висуваються вимоги відповідно до ДСТУ 3772-98 "Оригінали для поліграфічного відтворення: Загальні технічі-вимоги". Видавничий оригінал, який поступає до друку, може бути предста влений у вигляді файлів, фотоформ або репродукованого оригінал-макету.

Після прийнятгя авторського оригіналу до друку у видавництві почина ється робота над ним. Спочатку оригінал проходить підготовку для корегу вання та редагування. Текстовий файл друкується або в операційному се редовищі Windows останньої версії текстового процесора Microsoft Word або на платформі Apple Macintosh в операційному середовищі MacOS Причому текст не повинен мати будь-які особливості розміщення та фор матування без узгодження з видавництвом. Усі символи, математичні зна ки, іноземні літери мають відзначатися в тексті.

Автор обов'язково подає надрукований примірник тексту, а також, з можливістю, кодований оригінал у вигляді файлів на дискеті (диску), пере сланих електронною поштою. Оформлення кодованого варіанту оригіналу крім відповідності до вимог стандарту, має ретельно узгоджуватись з ви могами видавництва. З автором обговорюються вимоги до розмітки сторі нок і всіх структурних одиниць твору. Для цього йому або дають електро­нний шаблон, якщо автор працює за стандартним пакетом, наприклад Microsoft Word або QuarkXPress, або сітку, у яку автор зможе ввести чи вставити свій матеріал. Простий електронний шаблон або сітка мають міс­тити лише зони тексту та меж сторінок, складна сітка - вказівки на розмі­щення внутрішніх заголовків, колонцифр, розділів, перших рядків нових розділів, маркери центрування, інтерліньяж.

При кодуванні тексту заголовкам усіх рівнів привласнюють визначені стилі. Фотоскладальний пристрій потім інтерпретує ці коди автоматично; Спеціальні літери - математичні знаки або символи, дроби, іноземні літе­ри, - які не можуть бути надруковані автором, також повинні бути кодовані, щоб їх потім можна було розпізнати у процесі передавання тексту.

Якщо ж автор подає матеріал, відформатований на власний розсуд, з великою кількістю виділень, різних знаків, позначок, набагато легше пере­друкувати весь текст, ніж переробити його у зручний для подальшого опрацювання формат. Це пояснюється тим, що складальникам доведети ся ретельно перевіряти сторінку за сторінкою, рядок за рядком і шукати заголовки, кеглі шрифтів, спеціальні символи, вирівнювання. Технічний ре­дактор оцінює оригінал і вирішує необхідність повторного складання оригіналу, найтиповішими причинами якого є:

- Авторський оригінал надруковано в малознайомому редакторі (системі) або на друкарській машинці.

- Текст авторського твору має невеликий обсяг (наприклад, стаття у періодичному виданні, текстівки та пояснювальні тексти в ілюстративних пиданнях, інструкціях).

- Значна кількість редакторських правок.

- Текстовий матеріал, що входить у видання, збирається з різних джерел.

- Текст авторського твору має велику кількість спеціальних символів, шдсутніх на стандартній клавіатурі (математичні знаки, схеми, фрази на рідкісних іноземних мовах).

Крім звичайного складання, текст також може вводитися в комп'ютер скануванням з наступним оптичним розпізнаванням символів, наприклад у програмі FineReader. У такий спосіб зручно опрацьовувати перевидання, хрестоматії тощо. Кодований текст подається у форматі ASCII-кодів (American standard code for information interchange) або має параметри фо­рматування символів (курсив, напівжирний), які є однобайтними. ASCII,.100 Американський стандартний код для обміну інформацією є складан­ням (128 кодів) у двійковому кодуванні від 0000000 (десятковий 0) до І 111111 (десяткове 127). Семи- або восьмибітна таблиця ASCII дозволяє шкодувати 128 або 256 різних знаків. Перші 128 стандартних символів ASCII, або основне складання кодів символів, що вводяться з клавіатури, пключають також додаткові й міжнародні символи, які вставляються через програму "Таблиця символів". Таке стандартне кодування ASCII викорис-теує сім бітів для представлення всіх великих і малих літер, чисел від ну­ля до дев'яти, розділових знаків і спеціальних керуючих символів, застосо-иуваних в англійській розкладці. Розширене кодування використовує восьмий біт кожного коду для представлення 128 додаткових спеціальних символів, букв різних алфавітів і графічних знаків. Усі символи і знаки, що не входять у стандартне та розширене складання ASCII, потребують дода­ткового опрацювання.

При друкуванні документа з Windows кожен символ, що відправляється програмою на принтер, перетворюється у відповідний символ убудованого шрифту принтера. Якщо символ підтримується принтером, то він буде правильно надрукований, у противному випадку з'являється інший символ. Саме тому важливо, щоб текст, надрукований різними гарнітурами, було супроводжено файлами з повним складанням використовуваних шрифтів. Усі додаткові символи шрифтів TrueType та ОрепТуре, наданих Windows, друкуються нормально, якщо шрифти не зіставлені вбудованим шрифтам принтера. За наявності такого зіставлення будуть друкуватися тільки ті символи шрифту TrueType або ОрепТуре, що підтримуються принтером.

Перетворення формату файлів пов'язано з кодуванням символів. Існу­ють програми, які текстовий файл (кодований в універсальному стандарті ASCII) записують як файл для друкарського складання (кодування Postscript), причому замінюють кожен параметр, що зустрічається у файлі текстового редактора (символ, код, складання кодів) на інший спеціальний

параметр (символ, код, складання кодів) у файлі складання. Цей процес поділяється на три етапи:

1) перетворення слів та проміжків;

2) призначення вірних розділових знаків та спеціальних символів (пошук та заміна):

- символи форматування абзаців (кінці абзаців та абзацні відсту­
пи/виступи);

- уніфікація і накреслення лапок;

-елементи, які позначають марковані списки;

3) перетворення спеціальних електронних міток (тегів) для
верстання.

Тег - умовний знак у комп'ютерному опрацюванні документів, що вка­зує на перетворення об'єкта: наприклад, буква А вказує на те, що даний текст має бути виділений як заголовок.

Кожен текстовий файл є складанням символів (літер і цифр) і проміжків у стандартній або розширеній системі кодування ASCII. Розділові знаки і спеціальні символи мають відмінності в різних системах кодування, тому їх обов'язково перевіряють. Коди електронних міток перетворюються в їх ек­віваленти мовою системи друкарського складання, чим завершується об­робка файлу перед редагуванням.

Отже, перед безпосередньою редакторською роботою з авторським оригіналом необхідно:

• оцінити кодований авторський оригінал і вирішити питання про його повторне складання;

• перетворити формат файлу у зручний для подальшого опрацювання (конвертація - перехід від специфічних форматів до єдиних стандартів)

Коректорські та редакторські правки вносяться в авторський текст, піс­ля чого його розбивають на сторінки відповідно до обраного проекту офо­рмлення. Важливо, щоб після цього в текст не вносилися значні правки.

З автором також узгоджують форму представлення кінцевого продукту. Якщо він має можливість створити PostScript файл, а друкарня здатна здійснити безпосереднє виведення форми, то тоді PostScript файл відпра­вляється на друк (спершу роблять пробні відбитки на лазерному принтері для читання матеріалу).

Основою майже всіх сучасних технологій друку є мова Adobe PostScript, яка лежить в основі як системи розроблення і відображення графіки, так і технології PDF (Portable Document Format). 3 часу її появи (1985) вона стала го­ловним форматом виведення видавничої продукції, що обумовлено мож­ливістю роздрукозувати будь-який файл PostScript на будь-якому пристрої PostScript. Саміе незалежність від пристрою виведення привела до ради­кальних змін у галузі високоякісного друку високої роздільної здатності.

майже повну відмову від використання громіздких технологій фотоскла­дання. Нині практично всі програми підготовки видання до друку користу­ються мовою PostScript, більш 75 % видавництв - Adobe PostScript. На­приклад, в Adobe Illustrator або Adobe InDesign останню використовують для формування сторінки, що друкується на PostScript-сумісному принтері.

Adobe PostScript є мовою опису сторінки (Page Description Language-PDL), що підтримується фактично всіма пристроями відображення, включа­ючи лазерні й широкоформатні струминні принтери, комп'ютерні фотоск­ладальні пристрої, а також цифрові пристрої виведення на друкарську фо­рму та принтер. Незважаючи на те, що це не єдина існуюча мова опису сторінок, Adobe PostScript фактично стала стандартом мови роботи з про­мисловими пристроями відображення.

PostScript розроблено компанією Adobe Systems Inc. Вона об'єднує ве­лику кількість ефективних методів формування сторінки: контурні шрифти, векторну і растрову графіку, інші методи представлення зображень. PostScript є програмним інтерфейсом між програмами створення докумен­тів і растровими пристроями виведення. Це перша мова формування гра­фіки, що дозволяє незалежно використовувати комп'ютер, на якому ство­рюється текстовий файл і зображення, та пристрій виведення. Таким чином, одні й ті ж самі елементи мови PostScript можуть бути використані для роботи з усім діапазоном пристроїв друку - від домашніх принтерів низької роздільної здатності до промислових високоточних лазерних фо­тоскладальних, а також цифрових пристроїв безпосереднього виведення на друкарську форму та друк.

Програма на PostScript формує програму верстання сторінок у поєд­нанні з графічними редакторами і текстовими процесорами. Вихідний код опрацьовується інтерпретатором PostScript, що переводить програму у формат, зрозумілий для заданого растрового пристрою виведення. Інтер­претатор, або оброблювач растрового зображення (Raster Image Processor), переводить код PostScript у складання команд, що керують го­лівкою друкуючого пристрою, наприклад лазерного принтера або фотоск­ладального автомата.

Файл програми на PostScript містить дескриптори (описи), необхідні для виведення сторінки. Він складається з двох компонентів: вступної частини (прологу) і власне програми (сценарію). Пролог передує опрацюванню ко­жного документа, створеного видавничим додатком, і є складанням угод, за допомогою яких результати роботи додатка переводяться у формат, який підтримується мовою PostScript. Пролог пишеться один раз, після чо­го пересилається автоматично в початок кожного документа, що створю­ється видавничою програмою. Сценарій - тіло опису зображення сторінки мовою PostScript.

Модель функціонування PostScript можна порівняти з роботою статкуваннятрафаретного друку: для формування зображення створюється
25

• поліпшена технологія зображень (Enhanced Image Technology) - ав­томатичне розпізнавання й оптимізація зображень з максимально можли­вою якістю;

• device - оператор, що дає змогу опрацьовувати будь-яку кількість ко­льорів: від двох (duotone) до шести (Pantone Hexachrome);

• система Networks підтримує для принтера Web-сторінку, якою мож­на виконувати віддалене адміністрування принтера;

• RIP-трепінг дозволяє проводити трепінг на етапі візуалізації;

• RIP-кольороподіл (на етапі роботи RIP) підтримує HiFi Coloro;

• прямий друк PDF дозволяє RIP приймати файл у форматі PDF, за­мість файлу PostScript;

• складання із 136 стандартних шрифтів ураховує сумісність плат­форм Macintosh і Windows. Є також підтримка двобайтних шрифтів для набирання текстів азіатськими мовами;

• фук PlanetReady підтримує складання символів для більшості латин­ських та азіатських шрифтів.

• драйвер принтера AdobePS здійснює друкування водяних знаків, бага­тофункціональне друкування, поліпшене керування кольорами, необмежена можливість настроювання форматів паперу, пряме створення PDF-файлів.

• гладкі кольорові переходи здійснюються завдяки 16-бітовій глибині кольору на кожному кольоровому каналі, що підвищує якість відображення півтонів і градієнтів.

У 1998 р. в комерційному і високошвидкісному друці стала застосову­ватися технологія Adobe PostScript Extreme. Формат PostScript Extreme об'єднує три основні технології Adobe: інтерпретатори Adobe PostScript-3, формати PDF та PJTF (Portable Job Ticket Format). Формат PDF є вну­трішнім, який дозволяє переглядати (на відміну від PostScript), архівува­ти, редагувати документи перед друкуванням і друкувати файли незале­жно від того,