Функціональні обов'язки фахівців,

ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ

НАД ОФОРМЛЕННЯМ ВИДАННЯ

Х

удожнє оформлення - один із головних етапів перетворення авторсь­кого оригіналу у твір друку. Головний редактор знає зміст видання, ро­зуміє особливості цільового і читацького призначення, тому завжди бере участь в оформленні друкованого видання і затвердженні остаточних рішень: складає замовлення на оформлення, висловлює побажання щодо підготовки оригіналів зображень, візує всі зображальні оригінали, перевіряє і підписує видавничу специфікацію. Оформ-ленням видання в основному займаються художній і технічний редактори, запрошені ними фотографи і художники. Але іоловний редактор несе основну відповідальність за видання в цілому, тому має вміти оцінювати їх роботу, а також зважати на технічні можливості друка­рень, якість паперу і палітурних матеріалів.

Штат художньо-технічної редакції може включати такі посади:

• художній редактор;

• технічний редактор;

• дизайнер;

• фотограф (фотокореспондент);

• художник;

• дизайнер комп'ютерної верстки.

Роль кожного з учасників творення зовнішньої форми видання залежить від його особливостей. Якщо для видання створюються нові ілюстрації чи фо­тографії, оригінальне декоративне оформлення, то тоді художник або фото­граф грають провідну роль. Якщо видання має складний макет, велику кіль­кість документальних фотографій та рисунків, а зовнішнє оформлення обмежується шрифтовою композицією, то тоді головна роль переходить до художнього редактора. У нєілюстрованих виданнях зі складною структурою тексту та рубрикацією, особливо наукових і навчальних, на першу роль вису­вається технічний редактор. Дизайнер виконує основну роботу при створенні макету (шаблону) під час роботи над новим періодичним виданням або мо­дифікації певних особливостей його зовнішньої форми, розробляє логотип і постійні елементи видання.

Співпраця

В оформленні видання ключовою фігурою є художника
художній редактор, який запрошує художника. та художнього
Художній редактор - це більше адміністратор, редактора
керівник, людина, що ставить завдання і переві­
ряє його виконання, а художник - творча

особистість, яка бачить світ і, звичайно, літературний твір власними очами. що і відображається в ілюстраціях, виконаних у певному стилі. Видавець надає форму виданню руками художника. Композиційне оформлення книг

має органічно сполучатися із жанром і стилем літературного матеріалу, зо­бражальними засобами і технікою виконання всього декоративного оформ­лення. Усе це обмежує оформлювальні можливості видавництва.

Затвердження проекту оформлення видання означає перехід до насту­пного етапу - художнього та технічного редагування. Художній редактор ретельно вивчає авторській твір і вирішує питання щодо доцільності його ілюстрування, причому визначається кількість, кольоровість, розміри, спо­сіб вико-нання всіх зображальних елементів видання. У разі відсутності зображального матеріалу художній редактор звертається до художників або фотографів, попередні роботи яких ураховуються у процесі запрошен­ня для співпраці.

Художній редактор:

• контролює розробку проекту художнього оформлення;

• запрошує художника;

• формулює завдання;

• спілкується з художником під час виконання роботи.

Художній редактор замовляє художнику, дизайнеру комп'ютерної верс­тки або фотографу:

• виконання ілюстрацій для всього твору або певних його фрагментів, шмуцтитулів, заставок і кінцівок, титулу, обкладинки;

• оформлення обкладинки, палітурки, титулу, яке включає як зобража­льну, так і текстову частину;

• створення ініціалів;

• зйомку й опрацювання фотографій;

• виконання креслень і схем;

• монтаж з різних штрихових рисунків, фотографій і тексту;

• ретуш зображень;

• створення шрифтів для заголовків, іноді й для тексту.

Робота художника книги істотно відрізняється від роботи художника -творця власних творів мистецтва. Оформлювач друкованого видання має чітко слідкувати за змістом авторського твору, перетворювати слово в об­раз, що сприймається візуально, при цьому форма ніколи не повинна за­туляти або випереджати зміст. Друковане видання, особливо книга, може жити сторіччя, тому завдання художника книги - виражальними засобами підкреслити ключові моменти твору, акцентувати на потрібних місцях, по­легшувати сприйняття суцільного тексту. Відомі творці художнього облич­чя книги розробили методи та прийоми оформлення, вміле застосування яких завжди дає очікуваний результат.

Художники або фотографи, які творять для друкованих видань, повинні знати видавничі й поліграфічні процеси, вимоги стандартів та технологіч­них інструкцій до зображальних оригіналів. Це не лише допоможе в роботі але й позбавить деяких помилок у виконанні замовлення.

Розвиток цифрових технологій змінив традиційну роль фотографів: знімки стало можливим переглядати майже відразу після зйомки, при цьо-

2 )

му фотограф став відповідати за можливість перетворення знімка у ком­п'ютерний файл. Нерідко він опрацьовує свої знімки на комп'ютері: реда­гує, ретушує, перетворює кольорові режими тощо, чим раніш займалися фахівці з додрукарських процесів.

Видатні художні редактори минулого мали різний тактичний підхід до художників, яких запрошували для оформлення видань. Так, І. І. Лазарев­ський не ставив перед ними вузьких творчих завдань - він лише вибирав найкраще із запропонованого йому. С. Б. Телінгатер бачив у поліграфії не лише можливість розмножувати текст і репродукувати ілюстрації, а й ху­дожній засіб вираження ідейного змісту книги, він широко пропагував нові ідеї і тенденції оформлення видань. М. В. Ільїн зовнішній вигляд книги завжди бачив заздалегідь і твердо керував видатними художниками, з якими працював (наприклад, з К. С. Петровим-Водкіним). В. В Пахомов, оформлювач з великим досвідом роботи, конструював видання і пропону­вав художникам власний логічний розклад тексту на складові, дуже обе­режно ставився до зображальної системи видання та її відповідності текс­ту. Художні редактори щедро ділилися своїм досвідом, аналізували видання, вказуючи на їх недоліки і переваги. Дослідження та теоретичні праці митців книги дають багатий матеріал для вивчення.

Перші теоретичні праці з книжкової графіки з'явилися на початку XX ст.: статті видатного художника, історика мистецтв, ідеолога журналу "Світ ми­стецтва", офюрмлювача театральних постановок і книжкових видань О. М. Бенуа (1870-1960) "Завдання графіки" у журналі "Мистецтво та дру­карська справа" (1910, № 2-3), М. Е. Радлова "Сучасна російська графіка та малюнок" у журналі "Аполлон" (1913, № 6-7). Бенуа писав про книгу як цілісний художній організм: "Художник, зайнятий книгою, має звернути ува­гу спочатку на основні вимоги краси у книзі: на вироблення формату, на якість, поверхню і колір паперу, на розміщення тексту на сторінці, на роз­поділі й співвідношенні заповнених і порожніх просторів, на шрифт, на па­гінацію, на обріз, брошурування тощо. Книга може стати прекрасною без жодної прикраси, і, навпаки, всі прикраси ні до чого не приведуть, якщо будуть забуті ці основні вимоги"¹. Наскільки це важливо і сьогодні, коли су­часні технічні засоби в арсеналі художника можуть полегшити його твор­чість, але й дають можливість нефахівцям випускати бездарні роботи.

В. В. Пахомов у фундаментальній праці "Книжкове мистецтво" розгля­дає весь додрукарський процес роботи над оформленням видань різних типів. Макети книг, надрукованих за його редакцією, були твором мистецт­ва. У них було розраховано все: кожна буква, кожний проміжок. "Яка рете­льна робота над текстом! Який аналіз пропонованих художнику обставин місця, часу, дії, яке досконале почуття композиції книжкового аркуша!" -писав про нього Ю. Б. Адамові

У працях видатного художника-графіка, оформлювача книг В. А. Фа-ворського (1886-1964) можна знайти різні аспекти теорії та практики книж-

ЗО

кового мистецтва⁰. Він не лише розглядав окремі елементи оформлення такі як зображення, шрифт, а й багато уваги приділяв композиції, взаємо­зв'язку складників оформлення, розробив струнку систему оформлення книги, особливо загострив увагу на просторових властивостях шрифтів. Композиційною творчістю художник називав процес "приведення до ціліс­ності зорового образу". При цьому за основу брав "те, що людина не спроможна воднораз сприймати цільність зорового образу, бо вона не в змозі охопити об'єкт увесь, а лише окремі моменти спокійного зору, зв'яза­ні рухом при розгляданні його частинами"⁴ Тому рух і рухові уявлення ле­жать в основі тієї зорової цілісності зображення, що внаслідок споглядання відчуває глядач. В. А. Фаворський визначав композицію як зорову ціліс­ність, основою якої є рухова конструкція. Зміна сторінок, перехід від попе­редньої до наступної є "і механіка книги, і її метрична основа, необхідна для,організації руху, для організації зупинок, аби читач міг оглянутися, за­триматися, пригадати те, що прочитано"⁵. Концепція видатного художника, майстра гравюри В. А. Фаворського побудована на точному функціональ­ному аналізі книжкового організму і включає в себе досконало розроблену теорію художньо-образного осмислення всього ансамблю книги - від конс­трукції блока до ілюстрацій.

Український дослідник Б. В. Валуєнко в цікавому не лише за змістом, але й оформленням виданні "Архітектура книги"" розглядає тенденції оформлення видань, виразність і функціональність різних засобів ілюстру­вання, як шрифтових, так і нешрифтових. Його книга, конструкцію якої бу­ло розроблено власноруч, складається з двох блоків - текстового та зо­бражального, - які можна переглядати одночасно. Автор на власному виданні показав можливості виражальних засобів та їх вплив на читача.

Досконалість, повне пристосовування поліграфії, графічних засобів оформлення до змісту - мета книжкового мистецтва. Художник книги має повністю зректися від своєї індивідуальності. Йому потрібно ретельно за­глибитись у літературний зміст, правильно оцінити його значення. Худож­ники розуміють видання візуально, вони позбавлені літературних інтере-сів^але повне нерозуміння твору веде до втрати авторського бачення якии-вони повинні посилювати своєю майстерністю.

Мета газетно-журнальних видань - привернути увагу до конкретного матеріалу, для чого застосовують різні способи виділення та акцентуван­ня: гарнітуру чи накреслення шрифту, нестандартний формат набору, зо­браження, колір тощо. Нерідко матеріали періодичних видань мають рек­ламний характер, що й визначає форму їх подання. Тому в журнальних

^J Фзворский В. А. О рисунке Фаворский В А. О комлсзиции. - Фрунзе, 1966; Фавор­ский В. А. О художника, о творчестве, о книге - М., 1966; Фаворский В А. Образ в пространст венном и словесном искусстЕіе // Декоративное искусство СССР - 1971. - № 9. - С. 20-23, Фаворский В, А. Об искусствє, о книге, о гравюре - М. 1986; Фаворский В А О графике как об основе книжного искусства // Искусство книги. - М., 1961. - Вьіп 2. - С, 51-78 Фавор­ский В. А. Шрифт, его типьі и связь иллюстрации со шрифтом // Гравюра и книга. - 1925 -№ 1-2(4-5).-С. 3-19.

" Фаворский В. А. О композиции //Декоративное искусство. - 1965. - № 7. - С. 11

⁵ Фаворский В. А. Рассказьі художника-гравера. - М., 1976 - С 41

⁶ Валуєнко Б. В. Архітектура книги - К, 1976

виданнях нерідко кожен окремий матеріал друкується власним шрифтом. Фо-юграфія або рисунок у періодичних виданнях - це перше, що бачить чи-іач, переглядаючи сторінки. Тому їхнє значення не обмежується лише ілюструванням текстового матеріалу. Зміст зображального матеріалу, під-іставленого фотографом або художником, має розкривати певний бік ма-іеріалу, бути чітким і привабливим. Незвичні шрифти частіше використо­вуються для видань, розрахованих на нетривалий термін - буклетів, газет лі журналів. Чим більш строгий зміст видання, тим меншою мірою оформ-пювач має право застосовувати свій художній стиль.

Робота фотографів та фотокореспондентів у періодичних виданнях є засобом привертання уваги читача до відомої інформації, але з незнайо­мого боку. Іноді яскрава робота фотографа грає більшу роль, ніж значний за обсягом текстовий матеріал.

Отже, художній редактор перед тим, як розпочати роботу з художником або фотографом, з'ясовує, які мають бути:

- Формат і обсяг видання у цілому.

- Формат набору, поля і спосіб верстки.

- Обкладинка, палітурка, суперобкладинка.

-Ілюстрації:

• документальні, тематичні, абстрактні,

• тонові або штрихові, малюнки або фотографії;

• новостворені або раніше друковані;

» спосіб друку, кольоровість і сорт паперу.

- Папір для основного тексту видання, вкладок та вклейок.

-Форзац і спосіб скріплення.

- Оформлення постійних елементів періодичного або серійного видання. 'Художньо-конструкторська робота художника та художнього редактора має спиратися на фундаментальну науково-творчу базу, якою є досягнення культури, мистецтва, вивчення кращих зразків друкованих видань минулих років, а також знання великої кількості наукових дисциплін: соціології, пси­хології, економіки, педагогіки, теорії інформації, теорії візуального сприйнят­тя, графічний дизайн, комп'ютерні методи опрацювання інформації.

Художник або фотограф, виконуючи конкретне завдання, має керуватися критерієм єдності художніх і змістових позицій. Художній редактор повинен ураховувати особливості творчого мислення і техніку виконання роботи за­прошеного художника чи фотографа, терпляче і доброзичливо ставитися до нього. З творчім набутком претендента він знайомиться, вивчаючи попере­дні роботи, що вийшли друком, а також представлені на виставках. При цьому важливо знати також умови праці художника, швидкість виконання ним замовлень, досвід роботи з технічними пристроями, програмами Adobe Photoshop, Adobe Illustrator, Corel Draw, можливість опрацювати свої роботи на комп'ютері.

Художній редактор має слідкувати за роботою художника, оцінювати її, коректно робити зауваження і спрямовувати роботу в напрямі, перед­баченому проектом художнього оформлення і технологічними можливос­тями. Зауваження повинні бути чіткими та обґрунтованими, тому слід го-

31

туватися до обговорень робіт, добре знати матеріал і всі найдрібніші пункти проекту оформлення.

Отже, найважливішим у роботі художника і художнього редактора є принцип єдності концепцій видавництва, яке представляє художній реда­ктор, і художника.

Терміни художнє та технічне редагування виникли у 20-30-х pp. XX ст. за аналогією з терміном літературне редагування, але тер­мін редагування не зовсім підходить до твор­чого процесу, який здійснюється над виданням.

Так, наприклад, художник Микола Васильович ільїн, виконуючи роооту технічного редактора, мав посаду конструктор книги. Іноді художнього редактора називають режисером книги, художника - дизайнером, технічно­го редактора - книжковим техніком, конструктором. Нині посади технічного та художнього редакторів нерідко суміщаються, а художник працює лише над створенням зображального ряду. Хоча в окремих випадках художник, крім створення ілюстрацій, декору і всього зовнішнього оформлення, роз­робляє всю композиційну основу видання, навіть у вигляді точного посто­рінкового макету. Еїін інколи бере участь у процесі оцінювання відтворення і друку виконаних ним оригіналів або компонування текстових та зобража­льних елементів, верстці.

Художній редактор розробляє композицію видання, займається його художньо-декоративним оформленням. У складних виданнях він виконує розмітку оригіналів, макет для верстання, перевіряє зверстані аркуші, тобто виконує функціональні обов'язки технічного редактора. Особливо ретельно художній редактор працює над планом ілюстрування видання. При цьому уточнюється, які матеріали чи фрагменти твору потрібно посилити зобра­женнями і в який спосіб це зробити. У книжкових та журнальних виданнях визначається кількість сторінок, повністю чи на половину зайнятих зобра­женнями, або визначають їх кількість, або площу на сторінці. Значення має й вид зображення: чорно-білий або кольоровий, штриховий чи півтоновий.

Художній редактор визначає необхідність запрошення конкретного ху­дожника чи фотографа для роботи над ілюстративним рядом видання. Він може поставити чітке завдання: виготовити фронтиспіс і шмуцтитули або заставки на спускні сторінки. На наступних стадіях роботи над виданням ху­дожній редактор своїм власним трактуванням сюжетно-тематичного плану ілюстрування і всім задумом оформлення нерідко втручається в роботу ху­дожника, критично оцінює художні та технічні якості ескізів та оригіналів

У деяких випадках художній редактор не звертається до художника, а самостійно оформлює видання. Потреба в художникові зникає, якщо ви­дання перевидається, а ілюстрації, що є у книзі, потрібно лише опрацюва­ти, поновити і пристосувати для сучасної техніки, а також, якщо не потріб­но створювати рисунків, а у проект оформлення входять декоративні

елементи і заставки, які може розробити сам художній редактор (він, як правило, за освітою є художником).

Отже, обов'язки художнього редактора полягають у:

• керуванні конструюванням видання, яке здійснюється дизайнером
або власноруч,

• організації розроблення та утвердження проекту оформлення видання;
» контролі за втіленням задуму видання;

» замовленні художникам, фотографам, графікам оригіналів ілюстрацій для зовнішнього та внутрішнього оформлення видання і контролі якості їх виготовлення;

• створенні заставок, кінцівок, інших декоративних елементів (якщо для цього не запрошується художник);

• організації виїзних зйомок;

• критичному оцінювання робіт фотографів і художників на відповідність ідейному задуму і художньої форми видання;

• здійсненні коректури чорно-білих і кольорових репродукційних форм;

• обробці авторських оригіналів зображень для подальшого виготов­лення за ними зображальних оригіналів для репродукування (у програмах Adobe Photoshop, Adobe Illustrator чи інших);

• підготовці макету видання;

• контролі художнього рівня макету і відповідності його технологіч­ним вимогам;

• наданні вказівок технічному редакторові стосовно поліграфічного офор­млення текстових і зображальних елементів видання (якщо немає макету);

• консультуванні технічного редактора з питань загальної конструкції, де­талізації та особливостей макету, розробленого художником-оформлювачем;

• контролі роботи технічного редактора над оригіналом видання, пере­вірці відповідності видавничого оригіналу принципам оформлення видан­ня, відображених у макеті;

• нагляді за процесом друку видання безпосередньо на поліграфічному підприємстві;

• контролі якості друку видання за віддрукованими аркушами:

«контролі рівня підготовки матеріалів видання на етапі підписання до друку;

• затвердженні оригінал-макету, пробних відбитків ілюстрацій та сигна­льного примірника видання;

• оформленні документації для оплати праці позаштатних художників-оформлювачів, графіків, фотографів згідно з установленим у видавниц­тві порядком;

• участі (за необхідності) у фотографічних, натурних і репродукційних зйо­мках кольорових та чорно-білих сюжетів, які потрібні для виконання видання.

Технічне редагування - перетворення шрифтових та зображальних матеріалів на мову поліграфії. Завдання технічного редактора - до­тримання певних норм і стандартів, які визначаються Держстандартами або технічними умовами Перш за все технічний редактор визначає основ­ні параметри видання: формат, обсяг, гарнітуру шрифту основного тексту,

оформлення, яке допомагає сприйняттю і підвищує читабельність. Він працює над оригіналом, версткою, звіркою, переглядає контрольні примір­ники, створює макет, розробляє рубрикацію видання.

Технічний редактор повинен розуміти видання як витвір, що поєднує авторський твір зі зручною, логічною і красивою друкарською формою, до­сконало знати сучасні технології, весь технологічний процес роботи із ви­данням і вимоги до оригіналів, які передаються на поліграфічне підприєм­ство. Він задає технічні характеристики всіх елементів видання: розміри, накреслення, кольоровість. Йому доводиться працювати над композицією кожної деталі, встановлювати між ними зв'язки і цим впливати на художній рівень видання. Технічний редактор може побачити помилку художника або художнього редактора і попередити про них на перших етапах роботи над виданням. Саме технічний редактор має найбільше можливостей від­найти гармонійний зв'язок елементів складання та верстання, які без ілюс­трацій можуть створити красу видання. Особливо важлива роль технічного редактора у виданнях без зображальних елементів зі складною структу­рою тексту та різноманітною рубрикацією.

Обов'язки технічного редактора полягають в;

• перевірці якості складання та верстки;

• усуненні технічних порушень складання та верстки, які виникли вна­слідок редакційної правки;

• розробленні системи рубрикації видання із закріпленням параметрів за кожним рівнем заголовків;

• створенні довідково-допоміжного апарату видання (виноски, покажчи­ки, списки літератури або ілюстрацій, примітки, коментарі тощо);

• розмітці всіх текстових та зображальних елементів видавничого оригі­налу - технічне виконання макету видання на папері та у програмі верстки.

• контролі дотримання існуючих стандартів і технологічних інструкцій

• практичній роботі над створенням макету;

• оцінюванні якості підготовки видавничого оригіналу (текстової та зо­бражальної інформації) відповідно до встановлених вимог;

• перевірці оригінал-макету видання та його зовнішнього оформлення для підписання до друку;

• затвердженні монтажу друкарських форм самостійно або разом із ху­дожнім редактором за вимогою поліграфічного підприємства (за офсетно­го чи глибокого друку);

» участі та оцінюванні якості сигнального примірника, його затвердження. Технічний редактор повинен мати у своєму розпорядженні: □ Типометричну лінійку, що використовується для різних вимірів, а та­кож переведення одних типометричних одиниць в інші. Так, кегль, формат вимірюється в пунктах (далі - п.), який дорівнює 0,376 мм, і квадратах (да­лі- кв.), рівних 48 п. або приблизно 18 мм. Найпоширенішими кеглями шрифтів є цицеро = 12 п. = 4,5 мм, нонпарель = 6 п. = 2,25 мм, петіт = 8 п. = 3 мм, корпус = 10 п. = 3,76 мм.

- Макетні аркуші всіх стандартних форматів з позначенням фор­матів набору.

- Альбоми кольорів.

- Зразки паперу, обкладинок, палітурок.

- Каталоги шрифтів.

Без знання літературного твору неможлива функціональна повноцін­ність художнього і технічного редакторів. Зміст і зовнішня форма - дві не­розривно пов'язані взаємозалежні складові видання. Тому розробка проек-іу художнього оформлення - не технічне завдання, хоча в нього входять різноманітні деталі виробничо-технічних процесів. Вибір способу оформ­лення й ілюстрування, шрифтів залежить від витратних матеріалів - папе­ру, картону, палітурних матеріалів тощо - і способу друку.

Детальна розробка проекту оформлення починається з вибору форма-іу видання та інших розмірних характеристик, які стосуються задрукованої та незадрукованої частин, розмірів ілюстрацій, кеглю шрифтів для всіх те­кстових елементів. Особливо важливо вибрати правильний формат для серійних, багатотомних і періодичних видань, оскільки в його межах будуть розташовуватися елементи всіх випусків на термін життя видання.

Перед тими, хто надає авторському тексту матеріальну форму, став­ляться такі завдання:

• систематизувати зміст, виявити найважливіше в тексті;

• спрямувати увагу читача на головне;

• поліпшити сприйняття текстового матеріалу. Виконання цих вимог неможливе, якщо:

• оформлення не відповідає змісту;

• текст втомлює очі;

• видання оформлено без дотримання законів композиції і дизайну.

Обличчя видання, його композиція та зображальний ряд знаходить ві­дображення в оригіналах, композиційно-графічній моделі, макетах. Почат­ком створення книжкового видання можна вважати час, коли авторський оригінал надходить на художньо-технічне опрацювання. Видатний худож­ній редактор В. В. Пахомов виділив два етапи процесу творення книги - видавничий та поліграфічний:

1. Установлення композиційних.основ книги та засобів її оформлення, створення оригіналів оформлення та розробка деталей композиції - вида­вничий процес.

2. Виготовлення друкарських форм, друкування накладу, брошурува-пьно-палітурні роботи - поліграфічний процес.

Образ видання, проект композиційного та зображального оформлення виникає і знаходить своє втілення на видавничому етапі роботи. На цьому етапі замислюється оформлення видання, проектується, розробляється композиційно до найдрібніших деталей. На другому етапі воно перетворю­ється на форму, придатну для механічного тиражування, не змінюючись у зовнішньому вигляді.

Художнім редагуванням вважається той етап роботи над виданням, коли формується задум, виробляється проект видання, безпосередньо пов'язаний з режисурою, а також здійснюється редагування та затвердження оригіналів

Після етапу художнього редагування виконуються переважно технічні завдання - визначаються характеристики всіх елементів видання шриф­тів, зображень, проміжків, декоративних елементів, тобто утворюється єдина система елементів майбутнього видання із заздалегідь визначе­ними параметрами, які стають в основі композиційно-графічної моделі

У періодичному виданні модель створюється один раз, але кожний окремий номер (випуск) також потребує ретельного опрацювання худож­нім і технічним редактором через різну кількість текстових, зображальних матеріалів, тематичну спрямованість тощо. Первісну модель періодичного видання (макет) зазвичай створює професійний дизайнер, а спільне за­вдання художнього та технічного редакторів - дотримуватися цього маке­ту, його основних принципів, аби видання зберігало своє обличчя. Саме тому в періодичних виданнях роботу технічного редактора найчастіше ви­конує верстальник.

Початкові елементи оформлення видання, які розробляються дизайне­ром - формат, обсяг, кількість шпальт, - створюються одноразово. Пода­льші етапи оформлення окремого номера або спеціальних сторінок поля­гають у художньо-технічному процесі, що включає вибір та застосування шрифтів, зображень, способи розміщення матеріалів. Бажано, щоб ці еле­менти були більш-менш постійними. Звичайно, можна змінити дизайн газети або журналу, але не варто робити це занадто часто, бо стійкість композиції видання створює у читача своєрідну модель очікування, що по­кращує ознайомлення з матеріалами, привчає шукати їх на звичному місці, виробляє готовність сприймати публікації у знайомих і звичних фор­мах. Стабільність в оформленні пов'язана зі змістом, тематикою та жанро­вою структурою видання. Стійка композиція номера - запорука довготри­валої моделі періодичного видання.

Майстерність художнього і технічного редакторів полягає ще й у тому, щоб у процесі верстки створити цілісне, струнке видання, не порушуючи його естетичної гармонії. Для цього застосовуються композиційні закони: симетрії, пропорційності, рівноваги, оптичної ілюзії, а також елементи кон­трасту. Щоб досягти потрібного ефекту, потрібно:

• уміло обирати кегль та накреслення шрифтів основного та додатко­вого тексту;

• розумно використовувати різноманітність форматів набору;

• домагатися логічного вибирання шрифтів для заголовків;

• застосовувати таку верстку, щоб обсяг суцільного текстового скла­дання оптично скорочувався, а найважливіше було яскравішим.

Технічний та художній редаїсгори мають пам'ятати: при виділення голо­вного не можна принижувати другорядне, яке також має значення для розу­міння змісту. При конструюванні видання вони повинні вміти творчо врахо-

Функціональні обов'язки фахівців 37

вувати значну кількість факторів: політичних та освітніх, духовних та мате­ріальних, соціальних та культурних, які впливають на формування видання. Але при цьому головна мета - побудувати ансамбль видання, естетично сформувати його просторово-образну форму.

Художнє конструювання як творча діяльність входить до складу мисте­цтва оформлення друкованих видань разом із графікою та типографікою. Художник створює зображальні оригінали (ілюстрації та оформлення), ху­дожній редактор формує зовнішнє та внутрішнє обличчя видання в матері-альній формі, а технічний редактор має організувати видання як функціо­нальний комплекс і композиційний ансамбль.

Питання і завдання

1. Скільки видів літератури передбачає Держстандарт України? Чому зміст і оформлення видання повинні бути зв'язані між собою?

2. Що таке процес художнього редагування книги? Функції художнього редактора.

3. Розкрити особливості співпраці художника та художнього редактора.

4. Чим відрізняється робота художнього редактора від технічного?

5. Визначити функції та обов'язки технічного редактора.

Завдання (письмове): перелічити помилки, які може мати авторський текс­товий документ: проміжки, лапки, абзаци, шрифти, кеглі, таблиці, форму­ли, символи, що не друкуються (абзац, табуляція), стилі оформлення заго­ловків тощо.

Завдання для самостійної роботи

1. Проаналізувати літературу з художнього редагування. Визначити функ­ції та завдання художнього редактора.

2. Знайти приклади цікаво оформлених книж:кових видань. Зробити ксерокопії.

Література

ГСТУ 29.1 97. Журнали. Поліграфічне виконання. Загальні технічні кимої п ГС'ГУ 29.2 97. Підручники та навчальні посібники для іагальнооеві і ш.ч шкіл та інших типів середніх навчальних закладів. Поліграфічне виконан­ня. Загальні технічні вимоги,

ГСТУ 29.3 2000. Газети. Поліграфічне виконання. Загальні технічні вимоги. ГСТУ 29.4-2001. Обкладинки та палітурки. Типи.

ГСТУ 29.5-2001. Видання книжкові. Поліграфічне виконання. Загальні технічні вимоги.

ГСТУ 29.6-2002. Видання для дітей. Поліграфічне виконання. Загальні технічні вимоги.

ДСТУ 3017- 95. Видання. Основні види. Терміни та визначення. Псіріпико 3. В. Загальне редагування: нормативні основи: Навчальний по­сібник. -Л.; 200!. -С. 321-323. Пахомов В. В. Книжное искусетво: В 2 кн. - М., 1961-1962. - Кн. 1. 2.

Про видавничу справу. Закон України від 5.06.97 № 3 18/97 НІ' Офіцій­ний вісник України. - 1997. - № 28. - С. З-17.

Рукопись, художественньш редактор, книга: Опьіт художеетпешіого ре-дактирования изданий / Сост. Е. Б. Адамов. М..! 985. Г. і Н)-1 '16. Сава В. /. Основи техніки творення книги: Навчальний посібник. Л., 2000. Стандарти по издатсльскому делу. - М., 1998. - С. 174-191. Тимошик М. Редакторські посади: фахові вимоги та функціональні обов'я­зки їх носіїв /7 Друкарство. - 2005. № 1. - С. 44 48.

Шевченко В. Е. Етапи створення художнього обличчя видання // Журналі-стика-2003. Матзрьгяльї 5-й Мьіжнароднай навукова-практьічнай канферз-нцьіі. Рздкал.: В. П. Вараб^!еу і ін. - Мінск, 2003. - Вьіп. 5. ('. 298- І00. Шевченко В. Е. Оформлення сучасного газетного видання / ia sar. ред. В. В.Різуна. - К., 2003. - 344 с.

Шевченко В. Е Видавнича марка (логотип) як фірмовий знак видавця /7 Друкарство. - 2004. - № 3 (56). - С. 43-45. Знциклопедия книжного дела. - М, 1998. - С. 39-44.

ТЕМА 2

АВТОРСЬКІ

ТА ВИДАВНИЧІ

ОРИГІНАЛИ

Види оригіналів: основні визначення, порядок роботи з ними

Авторські оригінали

Видавничі оригінали

 

Проблематика теми

-Поняття авторського і видавничого оршіналу.

- Види авторських оригіналів,

- Види видавничих оригіналів.

- Вимоги до авторських і видавничих оригіналів та ЛСТУ 3772-98
"Оригінали для поліграфічного відтворення. Загальні технічні вимоги".