Сутність затрат та необхідність їх класифікації

Існує багато визначень поняття "затрати", оскільки це поняття є одним з основних в фінансовому та управлінськомуобліку.

Нападовська Л.В. [26, 27] наводить характеристику та визначення понять «затрати», «витрати», «валові витрати» в обліку та розкриває відмінність їх економічної сутності.

Затрати – це вартісний вираз спожитих ресурсів у процесі діяльності.

Витрати звітного періоду визначаються або зменшенням активів, або збільшенням зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу) за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені [32].

Валові витрати – це «сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що придбаваються (виготовляються) цим платником податку для подальшого використання у власній господарській діяльності» (згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Найбільш поширеним визначенням витрат на виробництво є наступне:

«Витрати на виробництво — це матеріальні і грошові засоби, витрачені з метою їх повернення в збільшеній кількості, тобто з метою отримання прибутку».

В процесі управління підприємством менеджерам необхідно знати об'єм витрат, пов'язаних з тими або іншими конкретними об'єктами обліку (товари, роботи, послуги), щоб вирішити одне з головних управлінських завдань — зниження собівартості продукції.

Прийняття більшості управлінських рішень ґрунтується на зіставленні очікуваних доходів від реалізації певних заходів з витратами, пов’язаними з їх здійсненням. Відомості про ви­ди затрат, їх обсяги й динаміку становлять інформаційну базу прийняття рішень щодо формування портфеля замовлень, асор­тименту продукції, напрямів і обсягів діяльності, управління запасами, ціноутворення, оцінки інвестиційних проектів тощо[29].

Одним з важливих питань організації планування, обліку та калькулювання собівартості продукції є класифікація затрат за різними ознаками, що забезпечує глибше вивчення складу й характеру затрат, дозволяє посилити контроль за ними і використовувати економічно обґрунтовані способи групування затрату практиці економічної роботи.

Тобто класифікація затрат – це спосіб розподілу їх таким чином, щоб вони узагальнювали інформацію в корисній для управління формі.

За визначенням Лень В.С.[24] класифікація затрат - це поділ затрат на економічно однорідні групи з метою планування, обліку й аналізу. Залеж­но від поставленої мети класифікація затрат може здійсню­ватися за різними ознаками. Одні затрати можна прямо зарахувати на продукцію, інші не можна. Певні види затрат можуть бути важливими для одного типу рішень і не мати значення для іншого. Деякі економічні показники виступають в іншо­му світлі при зміні методу підготовки фінансової (зовнішньої) звітності та методу управлінського (внутрішнього) обліку.

В Україні основними нормативними документами, якими регламентується склад витрат виробництва та їх класифікація, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» [32] та «Методичні рекомендації» з формування собівартості продукції різних галузей.

Групування витрат за місцем виникнення необхідне для орга­нізації обліку витрат за центрами відповідальності.

Групування витрат за видами продукції (робіт, послуг) або но­сіями витрат необхідне для визначення собівартості продукції підприємства за її різними видами[13].

Калькулювання може здійснюватися як у межах тієї або іншої облікової системи, так і на будь-яку однократну вимогу (наприклад, в разі обліку затрат, пов'язаних із заміною застарілого устаткування). Оскільки постійна калькуляція значно дорожча, ніж разова або та, що проводиться час від часу, то рішення про рівень деталізації даних, які регулярно подаватимуться обліковою системою, приймається на підставі порівняння витрат і доходів.

На сьогодні найбільш економічним підходом до побудови системи обліку затрат вважається підхід, при якому виділяються типові управлінські завдання (контроль за використанням матеріалів, за затратами праці та ін.), і відповідно до цього вибирається об'єкт обліку витрат (продукт, технологічний процес, підрозділ підприємства та ін.).

Раніше багато західних систем обліку витрат орієнтува­лись лише на одну мету - калькулювання для оцінки за­пасів і визначення прибутку. Ці системи не могли надавати данідля вирішення нових проблем, що безперервно висува­ються ринком. Сучасні ж системи забезпечують можливість отримання відповідей на такі прогнозні питання:

    1. Продовжувати чи припинити підприємству випуск про­дукції А, Б, В...?

   2. Які ціни мають бути встановлені на продукцію?

   3. Має підприємство перейти на купівлю комплектуючих виробів чи продовжувати (або налагодити) самостійний їх випуск?

   4. Чи доцільно ліквідувати збитковий підрозділ?

   5. На якому з варіантів запропонованого обладнання зу­пинитись?

   6. Чи змінювати підприємству свою технологію й органі­зацію виробництва?

Але в будь-якому разі перед тим як застосувати (купити) ту чи іншу систему обліку витрат, менеджери повинні орієн­туватись у загальній теорії витрат. Слід пам’ятати, що бух­галтерський облік на Заході вважається мовою бізнесу, і її повинен знати кожен менеджер. Ця мова, до речі, часто буває неоднозначною, але інтерес становить насамперед смисл, а не використання слів [12, 24].