Мета і методи аналізу взаємозв’язку «витрати – обсяг – прибуток»

Діяльність будь-якого підприємства спрямована на одержання позитивного фінансового результату - прибутку. Останній ста­новить основу власних внутрішніх ресурсів господарюючого суб’єкта та застосовується для розрахунку багатьох показ­ників, що характеризують ефективність дій його керівництва. Фор­мування прибутку відбувається під впливом всіх господарських операцій підприємства. Проте його основним джерелом звичайно виступає операційна діяльність, яка забезпечує одержання до 95 % кінцевого фінансового результату. Тому завдання управлін­ня фінансовим результатом полягає у виявленні найважливіших чинників, що визначають величину операційного прибутку, та пошуку резервів її подальшого збільшення.

Прибуток виникає, якщо доходи звітного періоду перевищу­ють витрати. Величина доходів визначається ціновою політикою підприємства, змінами співвідношення попиту та пропозиції на той чи інший вид продукції, діями конкурентів тощо. На витрати, в свою чергу, впливають обсяги діяльності підприємства, закупі­вельні ціни на сировину й енергоносії, рівень мінімальної заробіт­ної плати тощо. Керівництво підприємства має постійно відстежувати та оцінювати вплив зовнішніх чинників на операційні до­ходи і витрати. Але одержати вичерпну інформацію про вигляд кривих попиту та пропозиції надзвичайно складно. Тому викорис­тання економічних інструментів оптимізації своєї діяльності у підприємства дещо обмежено. У зв’язку з цим для побудови ді­йового механізму управління формуванням операційного прибут­ку необхідно ретельно вивчати взаємозв’язок між основними па­раметрами діяльності підприємства. Для ефективної координації діяльності підприємства вирішальне значення має розуміння за­лежності фінансового результату від обсягу діяльності, доходів та витрат. Ця теоретична залежність і покладена в основу моделі аналізу «витрати - обсяг діяльності - прибуток»[13].

 Визначення обсягу вироб­ництва, при якому забезпечується від­шкодування усіх витрат; розрахунок обсягу продажу продукції, необхідного для отримання бажаної суми прибутку; досліджен­ня характеру залежності прибутку підприємства від зміни ціни на продукцію та обсягів її реалізації є одними з найважливіших питань, які повинні вирішувати менеджери кожного підприємства. Для вирішення цих пи­тань аналізують взаємозв’язок між обсягами витрат, доходом від реалізації продукції та сумою прибутку підприємства.

Аналіз “витрати - обсяг діяльності - прибуток” (Cost – Volume - ProfitAnalysis) - це аналі­тичний підхід до системного дослідження взаємозв’язку витрат, обсягу діяльності та прибутку підприємства з метою визначення:

 - обсягу продажу, що забезпечує відшкодування всіх витрат і отримання

бажаного прибутку;

 - величини прибутку за певного обсягу продажу;

 - впливу зміни величини витрат, обсягу та ціни реалізації на прибуток

 підприємства;

 - оптимальної структури витрат [29].

Аналіз взаємозв’язку витрат, обсягу діяльності та прибутку доз­воляє визначити роль окремих чинників у формуванні операцій­ного прибутку. Тому його широко застосовують у процесі корот­кострокового планування для встановлення обсягів продажу й оцінки відповідних витрат. Крім того, він зводить разом усю фі­нансову інформацію підприємства, що створює надійну базу для прийняття управлінських рішень. Зокрема, знання залежності між прибутком, обсягом діяльності та витратами часто має вирішаль­не значення у розгляді проблем, пов’язаних з поточною діяльністю підприємства, (наприклад, при вирішенні питання стосовно при­пинення виробництва продукції, оптимізації асортименту, доціль­ності завантаження вільних виробничих потужностей або вибору маркетингової стратегії).

Таким чином, взаємозв’язок між доходами, витратами та фі­нансовим результатом виступає корисним інструментом для ви­значення ступеня й обсягу економічних проблем підприємства та сприяє їх вирішенню. Отже, аналіз «витрати - обсяг діяльності - прибуток» є ефективним засобом поточного планування й прий­няття операційних рішень.

 Аналіз взаємозв’язку “витрати - обсяг - прибуток” здійснюють за допомогою різних методів (рис.4.1).

графік беззбитковості графік взаємозв’язку «обсяг - прибуток» графік маржинального доходу

Графічні методи

метод рівняння маржинальний метод

Математичні методи

МЕТОДИ АНАЛІЗУ «ВИТРАТИ – ОБСЯГ - ПРИБУТОК»

 

Рис. 4.1. Методи аналізу взаємозв ’ язку «витрати – обсяг - прибуток» [8,10]

Як вже зазначалось, зв’язок між затратами, обсягом діяльності та прибутком мож­на відобразити двома шляхами: за допомогою формул (матема­тичний підхід) або у вигляді графіків (графічний підхід).

Математичний підхід. У найпростішому вигляді залежність прибутку від величини затрат і обсягу діяльності виглядає так:

 

Операційний прибуток = Загальні доходи - Загальні затрати (4.1)

Зміст цієї формули відповідає побудові звіту про фінансові ре­зультати, оскільки останній призначений для розкриття інформа­ції про доходи та затрати діяльності підприємства за звітний пе­ріод. Тому результат, одержаний за допомогою формули 4. 1, а також усіх її подальших перетворень, буде ідентичним даним звіту про фінансові ре­зультати.

Загальні доходи складаються виключно з виручки від реаліза­ції продукції. Загальні затрати охоплюють усі види операційних затрат, які поділені на постійні й змінні. Якщо врахувати рівень діяльності - обсяг продажу і поведінку затрат, то рівняння 4. 1 прийме такий вигляд:

 

Операційний прибуток = Ціна продажу × Кількість продажу - Змінні затрати на одиницю × Кількістьпродажу - Постійні затрати (4. 2)

Подальша трансформація дозволить одержати наступне рів­няння:

 

Операційний прибуток = Кількість продажу × (Ціна продажу –

               - Змінні затрати на одиницю) - Постійні затрати (4.3)

На підставі рівняння 4.3 можна виділити чотири основні спосо­би збільшення прибутку підприємства:

   - підвищення ціни продажу одиниці продукції;

   - збільшення кількості реалізованих одиниць продукції;

   - зниження змінних затрат на одиницю продукції;

   - зменшення постійних затрат.

Розглянемо застосування аналізу «витрати - обсяг діяльності - прибуток» у процесі управління поточною діяльністю підприємст­ва, використовуючи вищенаведені формули. Ключовими елемен­тами цього аналізу є:

   - маржинальний дохід;

- точка беззбитковості;

   - запас міцності;

- операційний важіль (виробничий леверидж).

Чим більше обсяг реалізації, тим вищий маржинальний до­хід отримає підприємство і тим більша величина ввійде до прибутку після покриття постійних затрат. Тому маржинальний дохід є об’єк­том пильної уваги з боку керівництва господарюючого суб’єкта.

Розрізняють два види маржинального доходу: загальний та на одиницю продукції.

Загальний маржинальний дохід можна роз­рахувати як різницю між виручкою і змінними затратами або шля­хом додавання прибутку й постійних затрат.

Маржинальний до­хід, який припадає на одиницю продукції, визначається так:

Маржинальний дохід = Ціна продажу - Змінні затрати на(4.4)

    на одиницю                                                 одиницю

Визначення маржинального доходу звичайно супроводжуєть­ся розрахунком коефіцієнта маржинального доходу.

Коефіцієнт маржинального доходу (або в інших варіантах ціновий коефіці­єнт, норма маржинального доходу, коефіцієнт покриття) відоб­ражає питому вагу маржинального доходу у величині виручки від реалізації продукції або в ціні товару:

                                                         Загальний Маржинальный

Коефіцієнт маржинального = маржинальний дохід = дохід на одиницю (4.5)

        доходу                Виручка від реалізації    Ціна продажу

Даний показник дозволяє визначити, яку величину маржиналь­ного доходу приносить кожна гривня доходу від реалізації для покриття постійних витрат та отримання прибутку. Коефіцієнт мар­жинального доходу показує, як зміна виручки вплине на прибу­ток за умови, що величина постійних витрат залишиться без змін. Слід наголосити, що цей показник не залежить від обсягу випус­ку або продажу продукції. Тому він повніше, ніж рентабельність характеризує ефективність виробництва того чи іншого виду про­дукції в найближчій перспективі. Чим вище коефіцієнт маржиналь­ного доходу у продукції, тим більший прибуток вона може при­нести і тим меншу кількість її слід продавати для отримання пев­ного запланованого прибутку.

Практичне використання маржинального доходу та коефіцієн­та маржинального доходу розглянемо за допомогою наступних прикладів.

Приклад 1. Підприємство виготовляє один вид продукції. Змінні затрати на одиницю продукції складають 15 грн., а загальні постійні дорівнюють 18 тис. грн. Ціна продажу одиниці продукції - 25 грн. Підприємство прагне заробити при­буток у розмірі 15 тис. грн. Який обсяг продажу забезпечить отри­мання такого прибутку?

Для відповіді на поставлене запитання можна скористатися фор­мулою 3. 3. Іншим шляхом вирішення завдання є застосування спрощених рівнянь, одержаних на базі формули 4. 3.

Обсяг реаліза­ції для отримання запланованої величини операційного прибутку в натуральних одиницях визначається так:

 

Обсяг реалізації в = Постійні Затрати + Запланований прибуток (4.6)