Демографічний і трудовий потенціал 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Демографічний і трудовий потенціал



Чисельність населення країни в цілому та окремих її регіонів є результатом взаємообумовленого розвитку усієї сукупності процесів суспільного розвитку, і насамперед соціально-економічних та демографічних.

 

Населення – основа розвитку та розміщ. прод. сил.

 

Населення не лише виробник мат. благ та послуг але й їх споживач. Тому слід врахов і осіб у працездатному віці, і осіб похилого віку, і дітей. Насел у формує споживчий ринок і ринок праці.

 

Чисельність населення регіону необхідне для визнач забезпеченості труд.

ресурсами, обсягу вир-ва товарів нар. спожив, обсягу коштів на соц забезпеч, розмірів буд-ва житла, шкіл, лікарень тощо.

 

З розвитком наук-техн прогресу роль труд. фактора збільш. Вплив трудового фактора визнчається обсягом витрат праці на вир-во одиниці продукції. Працемісткість визнач через розрахунок маси продукції, яка припадає на одного вир-ка. Найбільш працемісткими галузями є: електроніка, приладобудування, оптико-механічне, інструментальне вир-во, автомобілебудування, верстатобудування, швацька, бавовоняна, шовкова, взуттєва прим-ті.

Працемісткі види вир-ва розміщуються у містах, які мають вільні труд. ресурси. Працеміскі види с/г розміщ у регіонах з високою щільністю сільского насел.

 

До наукомістких відносяться усі вир-ва, які потребують, висококваліфікованих робітників, а також великих вкладень у науков-дослідну базу: вир-во ЕОМ, ракетобудування, літако- і автомобілебудування, виготовлення озброєнь тощо. Їх розміщ у великих містах, які мають кілька науково-дослідних інститутів і вищих навчальних закладів.

 

Населення України

Чисельність населення країни в цілому та окремих її регіонів є результатом взаємообумовленого розвитку усієї сукупності процесів суспільного розвитку, і насамперед соціально-економічних та демографічних.

 

Знання чисельності населення на певну дату чи період дозволяє оптимально збалансувати розвиток народного господарства і напрями демографічної політики.

 

Починаючи з 1993 р. і по нинішній час чисельність населення України щорічно зменшується. Особливістю цього процесу в Україні є те, що в основі його лежать не соціальні катаклізми (або природні катастрофи, чи поширеність епідемії), а ті соціально-економічні та демографічні особливості, які склалися в країні на попередньому та на нинішньому етапі суспільного розвитку.

 

Такий характер динаміки населення обумовлює складність вирішення ряду демографічних, економічних і політичних проблем в Україні. Це стосується, зокрема, протидії погіршенню статево-вікової структури населення (його постаріння) і режиму відтворення, забезпечення народного господарства трудовими ресурсами відповідної якості, планування підготовки кваліфікованих кадрів та ін.

 

 

Статево-вікова структура населення є одним з важливих демографічних показників. Він дозволяє зробити певні висновки щодо демографічних тенденцій та визначити можливі зміни динаміки чисельності населення в майбутньому. Сама ж статево-вікова структура населення є результатом особливостей народжуваності і смертності населення в конкретних історичних умовах відтворення.

 

В Україні спостерігається постійне переважання жінок в загальній чисельності її населення. При цьому абсолютна перевага жінок дещо зростає, хоч відносні показники свідчать про незначне вирівнювання співвідношень між чисельністю чоловіків і жінок. Перевага чисельності жінок над чоловіками пояснюється насамперед нижчою смертністю жінок, з одного боку, та війнами, міграцією за межі держави, що найбільше впливає на чисельність чоловіків, — з другого.

 

Наявну структуру населення України можна вважати несприятливою з точки зору тенденцій шлюбності та природного відтворення населення.

 

Важливу роль у природному відтворенні населення та визначенні демографічної бази трудових ресурсів відіграє характер вікової структури населення

 

Характерною особливістю сучасної вікової структури населення України є зниження частки дітей в загальній чисельності населення. Це свідчить про те, що в Україні на сучасному етапі її соціально-економічного розвитку склався звужений тип відтворення населення. Причому сільське населення, судячи з його вікової структури, має менші можливості порівняно з міським щодо активізації відтворення нових поколінь.

 

Чисельність населення України у віці, старшому за працездатний, щорічно зростає. Зменшення питомої ваги дітей та осіб працездатного віку при одночасному зростанні населення у віці, старшому за працездатний, свідчить про старіння населення країни.

 

Найбільша диспропорція у бік чисельної переваги жінок та загального старіння населення характерна для Подільських та центральних областей України. Найбільш сприятлива статево-вікова структура населення у західних областях: Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській та Рівненській.

 

Міське та сільське населення.

Зміни в динаміці загальної чисельності населення визначаються змінами у розміщенні міського і сільського населення. Розміщення міського і сільського населення має істотний вплив на раціональне розміщення та оптимальний розвиток продуктивних сил.

 

Якщо на початку століття в Україні переважало сільське населення, то нині значна кількість її населення мешкає в міській місцевості. Аналіз статистичних даних свідчить, що міське населення протягом значного історичного періоду мало стійку тенденцію до зростання.

 

Показник питомої ваги міських жителів має суттєві територіальні відмінності: найнижчий у Закарпатській області на найвищий- у Донецькій. Аналіз даних показує, що лише в 6 областях країни переважає сільське населення, а в решті регіональних одиниць частка міського населення становить понад половину населення. Такі особливості територіальної концентрації населення та наявні відмінності соціально-економічного, екологічного та політичного розвитку обумовили і своєрідність зрушень в загальній чисельності населення України та її регіонів.

 

Як чисельність сільського населення, так і кількість сільських населених пунктів не є постійною величиною. Найбільший приріст сільського населення був характерним для Автономної Республіки Крим. Найбільше скорочення сільського населення (майже на третину) відбулося у Вінницькій, Чернігівській, Хмельницькій, Житомирській та Сумській областях. Таким чином, розміщення населення по території та особливості його зосередження в різних типах поселень обумовлені специфікою соціально-економічного розвитку країни, конкретними зрушеннями в економічній і соціальній сферах, а також у територіальній структурі і організації народного господарства, особливо галузей матеріального виробництва.

 

Урбанізація.

 

З розвитком суспільства, особливо промисловості, зростає кількість міст і частка міського населення, поширюється міський спосіб життя. Цей процес називають урбанізацією. Рівень урбанізації загалом оцінюють за часткою міських мешканців у загальній кількості населення.

Зростання рівня урбанізації відбувається за рахунок міграції мешканців сільської місцевості й природного приросту. Рівень урбанізації має істотні територіальні відмінності в нашій країні. Найвищі рівні урбанізації мають області у промислових регіонах – Донецька, Дніпропетровська, Луганська (80 – 90%), а найнижчі – Закарпатська, Чернівецька, Тернопільська (40%).

 

Урбанізація має як позитивні, так і негативні наслідки. Одним із її наслідків є підвищення рівня забруднення навколишнього середовища. В останні рр. особливо гостро постала проблема збереження сприятливих природних умов проживання особливо у високо урбанізованих регіонах.

 

Система населених пунктів

Первинною ланкою розселення є населенні пункти, тобто місця зосередженого проживання людей з потрібними для життя будівлями й спорудами. Населенні пункти бувають двох типів: Міські та Сільські.

 

Містами в Україні називають нас.пункти, які мають не менше 10 тис мешканців, більшість з яких є робітниками й службовцями. В Україні більше 450 міст. Найбільше їх у східних областях України, найменше – у південних і північних. Найбільша концентрація міст – у Львівській, Харківській, Луганській, Донецькій областях.

 

Залежно від кількості мешканців міста поділяють на:

 

? Малі (до 50 тис.)

 

? Середні (50-100 тис)

 

? Великі (понад 100 тис мешканців).

 

Серед великих міст виділяють групу міст-мільйонерів, кількість населення яких перевищує 1 млн. осіб. В Україні до міст-мільйонерів зараховують Київ, Харків та Дніпропетровськ. На жаль, Одесу вже не можна віднести до них. У дев'яти найбільших містах України проживає більше третини міського населення. Це міста-мільйонери (Київ, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ) і дуже великі міста (Одеса, Львів, Запоріжжя, Кривий Ріг).

 

Великі міста переважно поліфункціональні, тобто виконують одразу кілька функцій: наукову, освітню, культурну, фінансову та ін.

Однак існують і вузькоспеціалізовані міста: промислові (Шостка, Кривий Ріг, Маріуполь, Горлівка), транспортні (Жмеринка, Іллічівськ, Чоп), курортно-оздоровчі (Трускавець, Ялта), центри агропромислових комплексів (Хорол, Яготин) та ін.

За часом виникнення серед міст розрізняють старі, середнього віку і молоді. До старих міст, заснованих за часів Київської Русі, належать Київ, Чернігів, Галич, Теребовля, Львів, Збараж, Новгород-Сіверський, Переяслав, Чорнобиль, Володимир-Волинський, Луцьк та ін. Молодими містами в Україні є ті, що виникли у XX ст., зокрема після Другої світової війни. Вони розміщені переважно у промислових регіонах. Серед них Верхньодніпровськ, Світлодарськ, Вишневе, Прип'ять, Світловодськ, Сєверодонецьк, Теплодар, Енергодар та ін. Є на території України і "мертві міста" – Чорнобиль і Прип'ять.

 

Урбанізація. Проблеми. З розвитком суспільства, особливо промисловості, зростає кількість міст і частка міського населення, поширюється міський спосіб життя. Цей процес називають урбанізацією. Рівень урбанізації загалом оцінюють за часткою міських мешканців у загальній кількості населення. Зростання рівня урбанізації відбувається за рахунок міграції мешканців сільської місцевості й природного приросту.

Рівень урбанізації має істотні територіальні відмінності в нашій країні. Найвищі рівні урбанізації мають області у промислових регіонах – Донецька, Дніпропетровська, Луганська (80 – 90%), а найнижчі – Закарпатська, Чернівецька, Тернопільська (40%).

 

Урбанізація має як позитивні, так і негативні наслідки. Одним із її наслідків є підвищення рівня забруднення навколишнього середовища. В останні рр. особливо гостро постала проблема збереження сприятливих природних умов проживання особливо у високо урбанізованих регіонах.

 

У складних екологічних умовах заслуговує на увагу концепція р-ку малих і середніх міст, в яких природне середовище значно краще, ніж у великих. Особливо актуальним є подальший р-к малих міст, в яких розміщені одне-два підприємства. У нових економічних умовах банкрутство таких підприємств може призвести до підриву економічного балансу розвитку міста.

 

Проблеми всіх міст: недостатнє фінансування, занепад, відутність кваліфікованих спеціалістів, робочої сили, старіння населення, екологічні проблеми

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; просмотров: 405; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.220.245.254 (0.02 с.)