Промисловість будівельних матеріалів. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Промисловість будівельних матеріалів.



Необхідність постійного здійснення капітального будівництва визначає велике значення промисловості будівельних матеріалів.

 

Структура. Найбільш важливими її підгалузями є:

 

? виробництво стінових матеріалів,

 

? цементна промисловість,

 

? видобуток і первісна обробка мінерально-будівельних матеріалів,

 

? склоробна промисловість,

 

? виробництво облицювальних, оздоблювальних матеріалів, виробництво санітарно-технічних виробів.

 

Особливості розміщення. При розміщенні підприємств галузі насамперед враховується сировинний і споживчий чинники, адже будівельні матеріали використовуються будівництвом у великих кількостях. Оскільки природна сировина та споживач є всюди, то й підприємства промисловості будматеріалів розташовані по всій території.

 

Можна розрізняти:

 

• галузі переважно сировинної орієнтації — перш за все це первинна обробка природних будівельних матеріалів (граніту, мармуру, бутового каменю та ін.), а також виробництво цементу, цегли, азбоцементних і шиферних виробів, вогнетривких матеріалів, скла, керамічних труб, гіпсу, вапна та ін.;

 

• галузі з орієнтацією переважно на споживача — виробництво бетону, залізобетонних виробів і конструкцій, м’якої покрівлі, санітарно-технічних виробів та ін.

 

 

Промисловість будівельних матеріалів об’єднує кілька тисяч підприємств, які розташовані в усіх областях України.

Найпотужнішими центрами промисловості будівельних матеріалів є Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Запоріжжя, Донецьк, Маріуполь.

 

Цементна промисловість. Це матеріаломістка галузь, тому цементні заводи розміщуються в районах видобутку сировини. Найбільші центри цементного виробництва України — Амвросіївка, Краматорськ, Єнакієво (Донецька обл.), Кривий Ріг, Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ (Дніпропетровська обл.), Балаклея (Харківська обл.), Миколаїв (Львівська обл.), Здолбунів (Рівненська обл.), Ямниця (Івано-Франківська обл.), Кам’янець-Подільський (Хмельницька обл.), Бахчисарай (Автономна Республіка Крим), Ольшанка (Миколаївська обл.), Одеса.

 

Виробництво збірного залізобетону і залізобетонних конструкцій. Виробничі потужності галузі тяжіють до великих промислових центрів і вузлів, а також до населених пунктів зі значним обсягом житлового і цивільного будівництва.

 

Основні виробничі обєднання: Харківське, Львівське, Криворізьке, Луганське, Сумське.

 

Домобудівні комбінати розміщені в усіх областях країни (найбільш потужні комбінати зосереджені в Києві, Донецьку, Луганську, Запоріжжі, Одесі).

 

Виробництво будівельної цегли. Оскільки сировина для її виготовлення є майже всюди, розміщення цих виробництв орієнтується на споживача. Великі центри виробництва будівельної цегли — Київ, Харків, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Львів, Чернігів, Івано-Франківськ, Слав’янськ, Бахмут.

Багато цегельних заводів споруджено в сільській місцевості.

 

Підприємства скляної промисловості. Розміщення виробництва будівельного скла зумовлено наявністю відповідних запасів сировини, зокрема пісків скляних.

 

Майже все виробництва скла зосереджено в Луганській, Донецькій та Львівській областях.

 

Промисловість стінових матеріалів. Виробництво розміщено в усіх областях України. Особливо великі обсяги його знаходять в Києві т Київській області, Донецькій, Дніпропетровській, Харківській, Одеській та Львівській областях.

 

В Україні налагоджено виробництво легких заповнювачів — керамзиту і термозиту. Їх виготовляють в Одеській, Львівській, Житомирській, Київській, Харківській областях.

 

Покрівельних матеріалів (шифер, черепицю) найбільше виробляють у Донецькому та Придніпровському районах, віконне та технічне скло — у Донецькому регіоні, Києві, Львові.

 

В Україні поширене і гончарство — виготовлення керамічних виробів ручним способом. Найбільше воно розвинуте на Волині і Поділлі, де є сировинна база для цього промислу (глина, каолін, пісок, польовий шпат). Оригінальні керамічні вироби виготовляють гаварецькі гончарі (чорна кераміка) зі Львівщини та опішнянські майстри (Полтавська область).

 

Цементна і скляна промисловість

Цеме́нтна промисло́вість — галузь промисловости будівельних матеріалів, підприємства якої виробляють різні види цементу.

Цементна сировина — вапняки, мерґелі, крейда; цементні глини залягають переважно на Донбасі, де знаходиться Амвросіївська група родовищ (одна з найбільших у світі), на Харківщині, в Чернігівській, Львівській, Чернівецькій і Рівенській обл. й ін. районах України. Саме в цих сировинних районах розвинулася цементна промисловість.

В Україні перші цементні заводи постали в Амвросіївці (Донецька область, 1896) і Здолбунові (Рівенська область, 1898); 1913 їх нараховувалося 12, переважно дрібних, що виробляли 269 000 т цементу (15% випуску Рос. Імперії).

Цементна промисловість розвинулася в роки індустріалізації за перших п'ятирічок з поширенням діючих цементних заводів та побудовою нових у Дніпропетровську, Єнакієвому, Харкові.

1940 в УССР вироблялося 1,2 млн т цементу (20,7% від усього СССР). Після зруйнування в 1941 — 43 підприємства цементної промисловості відбудовано і 1948 досягнуто довоєнного рівня продукції; згодом побудовано низку нових, серед яких: цементно-гірничий комбінат у Миколаєві (Львівська область) і Балаклеї (Харківська область), цементні заводи в Амвросіївці, у Здолбунові, Кривому Розі, Кам'янці-Подільському та ін.

1976 цементна промисловість нараховувала 15 підприємств, що виробляли 23,1 млн т цементу (18% від загального обсягу виробництва в СССР); все це високоякісний портландцемент.

Станом на сьогодні найбільшими виробниками цементу є ВАТ "Балцем", ВАТ "Подільський цемент" та ВАТ "Кривий Ріг Цемент". При цьому слід відзначити, що ВАТ "Балцем" практично не виробляє власного клінкеру, а лише використовує імпортований клінкер для кінцевого помолу цементу.

 

Скляна́ промисло́вість (стара назва — гутництво), галузь промисловості, що виробляє будів.-техн. (віконне скло, скляні блоки й труби), тарне (пляшки, консервну й парфюмерну скляну тару тощо), хім.-лабораторне та приладобудів., госп.-побутове (посуд, дзеркала тощо), електро-техн. і вакуумне, мед., оптичне й ін. види скла, скловолокно, мист. вироби зі скла і кришталю, до сер. 19 ст. скло вироблялося на невеличких гутах; тепер скло відіграє щораз більше значення в будівництві й в ін. ділянках промисловості, і тому збільшується його продукція й асортимент виробів.

Сировиною для С. п. є насамперед різпозернисті кварцові піски, які повинні містити в собі не менше 85 — 90% кремнозему. Заг. запаси скляних пісків в УРСР (всіх категорій) бл. 110 млн т. Вони розміщені гол. на Донбасі й у ліс. смузі; найбільші родовища: Авдіївське (Донецька область), Новоселівське (Харківська), Рокитянське (Рівненська), Глібівське (Чернігівська), Львівське. Щорічний видобуток скляних пісків в Україні понад 2 млн т; частину його експортують за межі України. Україна має також ін. високовартісну сировину для С. п.: соду, крейду, гіпс, поташ та ін.

Бережанський склозавод

Рокитнівський скляний завод

Романівський склозавод

Костопільський завод скловиробів

Лисичанський склозавод

Херсонський завод скляної тари

Мар'янівський склозавод

Биківський склозавод

Житомирський завод «Біомедскло»

Костянтинівський завод «Автоскло»

Запорізький склоробний завод

Львівський склозавод

Попаснянський склозавод

Бучанський завод склотари

Гостомельський склозавод

 

 

АПК

Значення. АПК – один з найскладніших багатогалузевих комплексів в економіці України. АПК значною мірою визначає соціально-економічний розвиток країни, рівень життя населення, його забезпечення продуктами харчування, а промисловість — сільськогосподарською сировиною. Вирішення продовольчої проблеми здійснюється переважно в АПК. Саме через це він є важливою ланкою економіки і мусить мати пріоритетний розвиток.

Структура. АПК має надто складну функціональну і галузеву структуру. До його складу входять 3 основні сфери:

1. Сільськогосподарське виробництво — рослинництво і тваринництво, що створюють сировинну базу АПК. Це його основна базова ланка.

2. Галузі, що створюють матеріально-технічні засоби для галузей АПК. Це — сільськогосподарське машинобудування, виробництво засобів захисту рослин, мінеральних добрив, комбікормова і мікробіологічна промисловість, виробництво тари, спеціального устаткування і приладів для АПК та ін.

3. Галузі, що забезпечують переробку сільськогосподарської продукції (харчова, іноді відносять і легку пром).

Доповнюючою ланкою АПК є наукові заклади та підготовка кваліфікованих кадрів для забезпечення його ефективного функціонування.

За виробничою ознакою до складу АПК входять продовольчий комплекс і непродовольчий.

Продовольчий комплекс — це сукупність галузей, пов’язаних з виробництвом продуктів харчування рослинного і тваринного походження.

До непродовольчого комплексу належать галузі, пов’язані з виробництвом товарів широкого вжитку із сировини рослинного і тваринного походження; галузі легкої промисловості, насамперед ті, які займаються первинною переробкою сільськогосподарської сировини.

Щодо територіальної структури АПК, то вона формується на конкретній території утворення у вигляді різних форм агропромислової інтеграції, тобто елементів територіальної структури. В науковій літературі виділяють локальні і регіональні АПК. Локальні АПК сформувалися на порівняно невеликих територіях на основі поєднання агропромислових підприємств по переробці малотранспортабельної сільськогосподарської продукції і мають найнижчий ступінь інтеграції.

Локальні форми АПК є найбільш поширеними. Серед них виділяють:

? агропромисловий пункт;

? агропромисловий центр;

? агропромисловий кущ;

? агропромисловий вузол.

Розміщення і взаємодія локальних АПК на території певної адміністративної одиниці обумовлюють формування відповідного регіонального АПК. Регіональні (територіальні) АПК можуть включати територію країни, автономної республіки, області чи адміністративного району.

В межах України виділяються зональні АПК, що сформувались на базі трьох основних сільськогосподарських зон з відповідною спеціалізацією сільського господарства та підприємств переробної промисловості і виробничої інфраструктури — Поліський АПК, Лісостеповий АПК, Степовий АПК, а також АПК гірських і передгірських районів Карпат і Криму та приміські АПК.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; просмотров: 454; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.213.99.37 (0.015 с.)