Транспортне машинобудування. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Транспортне машинобудування.



Розміщення машинобудівних підприємств здійснюється науково обгрунтовано. При виборі місць розміщення конкретних підприємств враховуються різні чинники і умови.

Підприємства машинобудівної галузі мають відмінні від інших галузей особливості розміщення. Вони майже не залежать від природних умов і ресурсів, їх продукція має широке коло споживачів. Внаслідок цього машинобудування розвинуте в усіх регіонах країни, відмінності полягають у різному рівні розвитку та наборі галузей, їх значенні на різних територіях. В одних регіонах вони є галузями спеціалізації, в інших — задовольняють потреби тільки даного регіону.

Один із важливих принципів розміщення машинобудівних підприємств — орієнтація на сировину. Основна сировина для підприємств галузі — метал, а також конструкційні матеріали, які виробляють легка, хімічна, деревообробна промисловість.

Металомісткі виробництва здебільшого розміщені в районах металургійної промисловості.

Більшість галузей машинобудівного комплексу належить до трудомістких. Орієнтація на трудові ресурси — другий принцип розміщення. Постійно зростають вимоги до кваліфікації робочої сили.

В усіх галузях машинобудування зростає значення науково-дослідних та дослідницько-конструкторських робіт. Наукомісткість — визначальна риса багатьох сучасних машинобудівних виробництв. Такі виробництва тяжіють до найбільших міст І агломерацій, де сконцентрована наукова база країни. Таким чином розміщуються галузі точного наукомісткого машинобудування, зокрема верстато- і приладобудування, електронного, електротехнічного та деяких інших підгалузей.

На розміщення підприємств, які випускають важкотранспортабельну продукцію, також значно впливає споживач. Це виробництво сільськогосподарських машин, устаткування для легкої, харчової, хімічної промисловості, а також металургійного комплексу, нафто-, газовидобувної та вугільної промисловості.

Виключно на споживача орієнтуються морське і річкове суднобудування, яке розміщується у морських та річкових портах.

Вплив названих чинників необхідно розглядати у їх сукупності, тому що деякі галузі машинобудування одночасно орієнтуються і на сировину, і на споживача, і на трудові ресурси. Розміщення сучасних машинобудівних підприємств України безпосередньо залежить від техніко-економічної специфіки їх виробництва, насамперед від таких його особливостей, як конструктивна складність виробів, широкий розвиток спеціалізації і кооперування. Обмеження розміщення нових машинобудівних підприємств у великих містах створює сприятливі передумови для розташування їх у середніх, малих містах і навіть у селищах міського типу.

 

Верстато і приладобудування

Верстатобудування орієнтується на р-ни і центри з розвине­ним машинобудуванням, науково-дослідною і конст-рукторською базою. Виробництво верстатів зосереджено в Києві, Харкові, Дні­пропетровську, Одесі, Запоріжжі, Львові, Краматорську, Житомирі. Проте галузь слід розширювати за рахунок верстатів з числовим програмним управлінням, вер-статів-автоматів, шліфувальних, фре­зерних і прецизійних. В-во приладів, точних машин, інструментів і механіз­мів ор-ієнтується тільки на райони високої технічної культури. Га­лузь відзначається мінімальною металомісткістю. Більшість підпри­ємств займається складанням виробів з деталей, що надходять з різних регіонів України та із-за її меж за коопе-рацією. Найбільши­ми центрами виробництва телевізорів є Львів, Київ, Харків, Сімфе­рополь; електронно-обчислюваль-них машин — Київ, приладобуду­вання та інструментів — Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Донецьк, Запоріжжя, Львів. Частину приладів та інструментів, ви­готовлених на підприємствах України, вивозять за її межі. У перспективі необхідно розширити асортимент продукції маинобудування, інтенсифікувати процеси оновлення машинобу­дівної прод-укції й технічного переоснащення галузей промисло­вості. Чільне місце має належати створенню високоефективних машин і їх систем для всіх галузей і сфер господарства. Ро-звиток приладобудування повинен бути зумовлений тим, що потреби України в основних видах продукції галузі задоволь-няються не­повністю. Необхідно розвивати ряд нових маши-нобудівних галузей і ви­робництв, нових видів машин, устат-кування, приладів і апаратів, роботів і магнітогідродинаміч-ного генераторобудування, виробниц­тва швидкісної електро-нно-обчислювальної техніки нових поколінь, електрофізич-них і електротехнічних засобів обробки металу та ма­теріалів, виробництва систем зв'язку, нових засобів управління, авто-матизації тощо.

Важке та енергетичне машинобудування

Важке машинобудування об'єднує в-во металургійно­го, гі-рничо-шахтового, підйомно-транспортного та енергетичного устаткування. Для нього характерні низька трудомісткість, висока металомісткість, низька транспортабельність проду-кції. Як прави­ло, у важкому машинобудуванні більше підпр-иємств повного цик­лу (заготовка, обробка, складання), які ви-пускають продукцію не­великими серіями і навіть індивідуаль-ного призначення.Виробництво металургійного устаткування майже повністю (95,5 %) зосереджене в Донецькому і Придні-провському економіч­них районах. Найбільше під-во Ново-Кра­маторський машинобудівний завод, який випускає коваль-сько-пре­сове, металургійне устаткування, прокатні листові стани неперервної дії, металорізальні верстати для, Дебальців-ський машинобудівний завод,Старо-Крама­торський, Кадіївсь-кий ливарно-механічний завод -устаткування для металурій-ної промисловості.Центри-Дніпропетровськ, Кри­вий Ріг і Марганець.Заводи гірничо-шахтового і бурового устаткування розміщені поблизу споживачів — вугільної промисловості До-нбасу, рудної бази Придніпров'я, районів видобутку нафти і газу. Враховується фак­тор металомісткості, оскільки спожи-вачі машин і металу розташо­вані в тих самих районах. Основ-ними центрами цієї галузі є Друж-ківка, Горлівка, Ясинувата, Донецьк, Харків, Луганськ, Красний Луч, Конотоп, Кривий Ріг, Чернівці, Дрогобич.Найбільші підприємства підйомно-транспортного машинобудування розташовані в Одесі, Львові, Харкові, Нікополі, Прилуках і Дніпропетровську, середні — у Слов'янську, Золотоноші (Черкаська обл.) та Ківерцях (Волин-ська обл.). Найбільш спеціалізованим підприємством підйом-но-транспортного машинобудування України для випуску різ-них типів автонавантажувачів є львівський завод "Автонван-тажувач".Однією з найголовніших галузей важкого машино-будування є енергетична, яка спеціалізується на виробництві парових гідравліч­них турбін, генераторів, котлів і потужних дизельних моторів, устат­кування для атомних електростанцій, електроапаратури й кабелю.Центром енергетичного машино-будування є Харків. Його під­приємства — турбінний завод ім. С. М. Кірова, завод "Електроваж-маш", електромеханічний (ХЕМЗ) і "Електромашина" — випуска­ють понад 40 % проду-кції енергетичного машинобудування Украї­ни. Турбінний за-вод випускає потужні турбіни для теплових, атом­них і гідрое-лектричних станцій. На заводах Харкова виробляють також устаткування для автоматичного управління виробничими процесами в металургійній, вугільній та інших галузях народ-ного господарства.Також Запоріжжя, Київ, Дніпропетровськ, Меліто­поль,Львів,Тернопіл,Полтава, Нова Каховка. Центрами енерге­тичного дизелебудування є Токмак (Запорізька обл.), Первомайськ (Миколаївська обл.), Борислав (Херсонська обл.). Кабельне вироб­ництво організоване у Києві, Харкові, Одесі, Донецьку. Електроі­золяційні матеріали виробляють у Луганську, Слов'янську, Львові, Первомайську. Найважливі-шими центрами виробництва важких верстатів і ковальсько-пресового обладнання є Краматорськ, Харків, Дніпропетров-ськ, Кривий Ріг, Марганець.

 

Хімічна промисловість

Значення. Хімічна промисловість відноситься до галузей, що забезпечують науково-технічний прогрес, тому її розвиткові постійно приділялась значна увага. Роль хімічної промисловості визначається широким застосуванням хімічних технологій і матеріалів в усіх галузях національного господарства. Хімічний комплекс — один з провідних у структурі сучасної економіки. Від його розвитку значною мірою залежить науково-технічний прогрес.

 

Структура хімічного комплексу досить складна. До його складу входять ряд спеціалізованих галузей, що використовують різну сировину, виготовляють дуже широкий асортимент продукції і об’єднуються між собою загальною технологією.

 

Як правило, виділяють

 

? основну (неорганічну) хімію,

 

? хімію органічного синтезу,

 

? гірничохімічну промисловість,

 

? фармацевтичну промисловість,

 

? мікробіологічну промисловість,

 

? побутову хімію.

 

Провідне місце за обсягом виробництва, в тому числі за випуском кінцевої продукції, займають основна хімія і хімія органічного синтезу.

 

Регіональні особливості. Розміщення хімічної промисловості має свої особливості у зв’язку з тим, що на нього впливає велика кількість чинників:

 

Частка сировини становить від 40—45 до 90% всієї вартості готової продукції цієї галузі. При значному асортименті продукції, що виробляється з різноманітної сировини, проблема її постачання набуває особливо важливого значення.

 

Хімічна промисловість споживає значну кількість води, що входить до складу деяких хімічних продуктів, а також використовується для охолодження агрегатів. Все це сприяє тяжінню хімічних підприємств до районів, котрі достатньою мірою забезпечені водою. До числа особливо водомістких виробництв відносять виробництва полімерних матеріалів.

Крім того, хімічні виробництва потребують, як правило, багато теплової та електричної енергії. Це стосується, перш за все, виробництва полімерних матеріалів та їх переробки..

 

Споживчий чинник впливає головним чином на виробництва основної хімії (виробництва мінеральних добрив, крім калійних, сірчаної кислоти тощо.

 

При розміщенні хімічних підприємств істотне значення має врахування екологічного чинника.

 

Сировинна база. Україна має потужну сировинну базу для хімічної промисловості, тобто запаси майже всіх видів мінеральної хімічної сировини: вугілля, природного газу, нафти, сірки, карбонатної сировини, кухонної і калійної солей, титанових руд тощо.

 

Більшість підприємств хімічної промисловості знаходяться у трьох районах: Придніпров'ї, Донецькому і Прикарпатті. Значна їх концентрація спричиняє сильне забруднення довкілля хімічними речовинами, що негативно відбивається на здоров'ї людей, які живуть у цих регіонах. Необхідне проведення заходів для очищення від цих забруднень, використання маловідхідних і безвідхідних технологій на усіх підприємствах хімічної промисловості.

 

Лісова промисловість.

Лісопромисловий комплекс (ЛПК) України — це сукупність підприємств, пов’язаних з вирощуванням і переробкою (до одержання кінцевої продукції) лісової сировини.

 

Значення ЛПК в економіці України визначається тим, що в сучасних умовах немає такої сфери господарства, де деревина і продукція її переробки не відігравали б істотної ролі. Основний продукт лісу — деревина, яка використовується переважно для виробництва засобів виробництва, зокрема предметів праці (круглий ліс, пиломатеріали, фанера, деревні плити, метиловий спирт тощо) і предметів споживання (меблі, папір, оцтова кислота). Продукція ЛПК використовується в машинобудуванні, легкій промисловості, на транспорті, у зв’язку, в будівництві.

 

Структура. ЛПК України — сукупність галузей і виробництв, підприємства яких здійснюють заготівлю деревини, її комплексну механічну, хіміко-механічну та хімічну обробку і переробку.

 

До його складу входять:

 

? Лісозаготівельна промисловість

 

? Деревообробна промисловість

 

? Лісопильне виробництво

 

? Виробництво деревних плит

 

? Фанерне виробництво

 

? Меблева промисловість

 

? Целюлозно-паперова промисловість

 

? Лісохімічна промисловість

 

Особливості розміщення

 

Основою розвитку ЛПК України є лісові ресурси. Лісистість території становить 15,6%. Найбільша концентрація їх в Українських Карпатах, Кримських горах і на Поліссі.

Лісові ресурси України забезпечують потреби господарства майже на 20%, решту деревини (круглий ліс) Україні постачають переважно північні та східні райони Росії. На райони зосередження лісових ресурсів орієнтується лісозаготівельна промисловість.

 

Лісозаготівельна промисловість проводить лісосічні роботи, вивозить і сплавляє деревину та здійснює її первинну обробку.

 

Основні лісозаготівельні райони України — Українські Карпати (Івано-Франківська і Закарпатська області) і Полісся (Волинська, Житомирська, Київська, Чернігівська області).

 

Лісопильне виробництво є важливим процесом первинної механічної обробки деревини. Його розміщення залежить від районів лісозаготівель розміщення споживачів пиломатеріалів, наявності і транспортних шляхів.

 

Лісопильне виробництво представлене такими центрами: Берегомет (Чернівецька область), Чернівці, Надвірна, Вигода, Рожнятів (Івано-Франківська область), Рахів, Тересва (Закарпатська область), Сколе, Стрий, Турка (Львівська область), Ковель, Камінь-Каширський (Волинська область), Костопіль, Сарни (Рівненська область), Овруч, Коростень, Малин (Житомирська область).

 

Деревообробна промисловість здійснює переробку деревини й виготовляє з неї широкий асортимент матеріалів, напівфабрикатів і готових виробів для населення й народного господарства.

 

Лісопильне виробництво представлене такими центрами: Берегомет (Чернівецька область), Чернівці, Надвірна, Вигода, Рожнятів (Івано-Франківська область), Рахів, Тересва (Закарпатська область), Сколе, Стрий, Турка (Львівська область), Ковель, Камінь-Каширський (Волинська область), Костопіль, Сарни (Рівненська область), Овруч, Коростень, Малин (Житомирська область).

 

З відходів лісової і деревообробної промисловості України виробляють деревностружкові і деревноволокнисті плити (Київ, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Свалява, Дрогобич, Малин, Чернігів, Ковель, Сарни та ін.).

 

Целюлозно-паперова промисловість характеризується високою матеріаломісткістю і водомісткістю, тому тяжіє до сировинних баз.

 

Малинська і Дніпропетровська паперові фабрики, Понінківський паперовий комбінат, Херсонський целюлозно-паперовий та Ізмаїльський целюлозний заводи, Жидачівський картонно-паперовий комбінат, Корюківська фабрика технічного паперу.

 

Лісохімічна промисловість включає: пірогенетичне (суха перегонка деревини), каніфольно-терпентинне, смоло-терпентинне, хвойно-ефірне та дьогте-курильне виробництва.

 

Основні центри лісохімії: Київ, Коростень (Житомирська область), Великий Бичків, Свалява, Перечин (Івано-Франківська область).

 

Основні проблеми розвитку лісової і деревообробної промисловості — дефіцит сировини та її некомплексна переробка. Важливі напрямки розвитку галузі — раціональне використання лісових ресурсів, модернізація підприємств, створення безвідхідних виробництв

 

Деревообробна

Деревообробна пром. здійсн переробку деревини й виготов- ляє з неї широкий асортимент матеріалів, напівфабрикатів і готових виробів для насел. і н/г. Вона об’єднує різні за мета ломісткістю вир-ва. Особл. цієї пром. є споживання у великій к-ті хім. продукції. Підпр-ва деревообр. пром. розміщені в місцях зосередження лісосиро- винних рес-в – на Поліссі, у Передкарпатті і Закарпатті. Осн. галуззю деревообр. пром. Укр. є меблева. Висока концен трація вир-ва меблів склалася у Закарп., Ів-Фр., Чернів. обл., які виготовляють понад 25% заг. к-ті меблів. В інших регіонах осередками вир-ва меблів є обл. центри. Найб. підприємст- вами меблевої пром. є Сваляв- ський, Хустський, Тереснянсь- кий (Закарп.), Болехівський і Брошнівський(Ів-Фр), Черніве- цький, Броварський(Київська)деревообробні комбінати; дні- пропетровські “Дніпромеблі”, лбвівські “Карпати”, Ів-Фр., Чернів., Запорізька меблеві фабрики; Мукачівський, Бере- гівський, Прикарпатський, Снятинський, Вінницький, Дніпропетровський, Кіровогр., Дрогобицький, Сумський меб- леві комбінати. Серед спеціалі- зованих підприємств по вир-ву меблів виділяється Ів-Фр., Житом., Київська ім.Богожен- ка меблеві фабрики, а також Дрогобицький, Львів., Моло- чанський меблеві комбінати. З відходів деревообробної пром. виробляють деревностружкові і деревноволокнисті плити (Київ, Харків, Донецьк, Дніпропетр., Одеса, Свалява, Дрогобич, Малин, Чернігів, Ковель, Сарни та

ін.)

Целюлозно-паперова

На основі переробки лісу та інших рослинних ресурсів, а та-кож вторинної сировини у нас створена целюлозно-паперова промисловість. Вона характ-ся високою матеріаломісткістю і водомісткістю, тому тяжіє до сировинних баз. Головними центрами целюлозно-паперової промисловості є Жидачів, Рахів, Херсон, Ізмаїл, Обухів, Ко-рюківка, Малин, Понінка. До її центрів належать ще й Вели-кий Вичків, Перечин, Свалява, Коростень тощо. Целюлозно-паперова промисловість виробляє більше 150 видів продукції, але задовольняє потреби держави і насе­лення в папері в серед-ньому лише на 50%. В Україні не виробляють зовсім або ви-робляють в недостатній кількості окремі види паперу, попит на які всюди у світі має тенден­цію до підвищення: газетний, офсетний, пергамент та ін. Виробляються також будівельні матеріали, деревоструж­кові плити, фанера з лісової сировини та відходів.

Лісопильне вир-во є важливим процесом первинної механічної обробки ділової деревени.Його розм залежить від положення р-нів лісозаготівель по відношенню до споживача пиломатеріалів, наявності і характеру траспортних шляхів, по яких проходять масові потоки лісу або пиломатеріалів.Традиційно підпр-ва деревообробної пром-ті розміщені в місцях зосередження лісосировинних ресурсів – на Поліссі, у Передкарпатті і Закарпатті. Лісопильне вир-во представлене такими центрами: Берегомет (Чернівецька обл), Чернівці, Надвірна, Вигода, Рожнятів (Івано-Франківська обл), Рахів, Тересва (Закарпатська обл), Сколе, Стрий, Турка, (Львівська обл), Ковель, Костопіль, Овруч, Коростень.У 1996р вир-во пиломатеріалів в Укр становило 2,3 млн. м3.

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; просмотров: 646; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.236.152.203 (0.063 с.)