Кількісний аналіз І вимірювання демографічних процесів І структур.

Сучасні методи кількісного аналізу процесу відтворення населення є продуктом тривалого розвитку поняттєвого апарату та вимірювальних процедур демографічної статистики.

Демографічна статистика. Демографічна статистика виникла наприкінці XVIII сторіччя як науковий напрямок у рамках політичної арифметики й до початку XX сторіччя ототожнювалася з демографією. Це — царина статистики, яка займається застосуванням статистичних методів до збирання, опрацювання, узагальнення та аналізу даних, що характеризують чисельність, склад, розміщення й відтворення населення або його груп. Під демографічною статистикою також розуміють сукупність кількісних даних про населення та демографічні процеси, а крім того — практичну діяльність щодо збирання, опрацювання та аналізу цих даних.

Теоретичним підґрунтям сучасної демографічної статистики є загальна теорія народонаселення, а методологічним — принципи загальної теорії статистики як науки про методи вивчення масових суспільних явищ. Виходячи з уявлення про населення як про неперервно змінювану сукупність людей і про демографічні процеси як масові суспільні явища, що зазнають варіацій у часі й просторі, демографічна статистика розробляє методи статистичного спостереження населення та демографічних подій — народжень, смертей, шлюбів, розлучень, зміни місця проживання, зокрема — методи проведення переписів населення та обстежень населення, методи поточного обліку демографічних подій та обліку міграції.

Відсторонюючись від багатоманітності індивідуальних характеристик людей, демографічна статистика розглядає лише обмежену їх кількість — стать, вік, шлюбний стан і деякі інші. Населення або його окремі групи інтерпретують як відносно однорідні сукупності, а демографічні події — випадкові.

Історично в рамках демографічної статистики розвивалися й інші, нестатистичні демографічні методи, зокрема аналіз демометричних функцій, які подають, у вигляді демографічних таблиць, побудова узагальнюючих показників режимі відтворення населення, розробка математичних моделей населення.

Демометрія — це вимірювання демографічних процесів за допомоги математичних методів. Термін запропоновано 1966 року шведським демографом Х.Хіреніусом як синонім математичної демографії. Широке розповсюдження цього термін дістав по виході в світ 1969 року книги австрійського демографа В.Вінклера, в якій він запропонував широке тлумачення демометріі включаючи до неї як власне математичну демографію, так і демографічні моделі й теорію побудови демографічних коефіцієнтів. На думку В.Вінклера, співвідношення демографії та демометрії аналогічно співвідношенням соціології та соціометрії, психології та психометрії.

Населення в демографічній статистиці розглядають як сукупність людей, неперервно змінювану під впливом демографічних подій, що в ній відбуваються. Розміри та швидкість зміни чисельності й структури населення залежать від частоти демографічних подій, вимірюваної за допомоги демографічних коефіцієнтів. Частота більшості демографічних подій залежить від віку людей, тому відповідні коефіцієнти обчислюють окремо для різних вікових груп. Вони можуть бути також обчислені для окремих соціальних груп при вивченні впливу умов життя та суспільних відносин на демографічні процеси. Показники частоти демографічних подій використовують і у поздовжньому, і у поперечному аналізі.

При аналізі демографічних процесів, побудові таблиць, обчисленні коефіцієнтів широко використовують поняття демографічних сукупностей, яким позначають і групи людей, і демографічні події, що відбуваються в їхньому житті. Останні у демографічному аналізі розглядають як такі, що відбуваються з людьми, котрі перебувають у певному демографічному стані. При цьому вони можуть мати три часові координати: календарну дату входження людини) конкретний демографічний стан (наприклад, дату народження, дату укладання шлюбу), тривалість її перебування у цьому стані на момент настання події (наприклад, вік, тривалість шлюбу) та календарну дату настання події (наприклад, дату смерті, дату припинення шлюбу).

Частоту тих чи тих демографічних подій (народжень, шлюбів, смертей) У генерації людей, що вимірює швидкість перебігу демографічного процесу визначають шляхом зіставлення кількості таких подій та чисельності людей, з якими вони могли відбутися. При цьому її звичайно розглядають для того чи іншого демографічного стану залежно від трьох параметрів: входження у цей стан, тривалості перебування в ньому та календарного часу. Відповідно до цього розрізняють сукупності подій (випадки смерті, розірвання шлюбу) сукупності населення — групи людей, що перебувають у певному демографічному стані й увійшли до нього впродовж певного календарного періоду, наприклад, тих, хто народився того самого року або одночасно уклав шлюб. Як період звичайно беруть рік або п'ять років.

Позаяк у результаті демографічних подій частина людей переходить з одного стану в інший, кількість таких подій можна розглядати також як кількість випадків зміни демографічного стану під впливом того чи того процесу.

Уявлення про демографічні сукупності виникли у другій половині ХУІІІ сторіччя у зв'язку з вивченням залежності смертності від віку. Значення розподілу померлих за кількістю прожитих років і за роком народження для визначення порядку вимирання вперше відзначив 1751 року англійський вчений К.Морріс. Більш детальне обґрунтування необхідності подвійної класифікації померлих зробив 1821 року французький математик Ж.Фур'є. Зробив внесок у розробку цієї проблеми і голландський статистик А.Ван Пес, котрий запропонував систему залежностей між різного виду сукупностями живих та померлих (1866 р.). Розробка теорії демографічних сукупностей була завершена у 60—70-ті роки XIX сторіччя. Було обґрунтоване уявлення про демографічні сукупності стосовно дослідження смертності, розмежовані сукупності тих, хто доживає (живих), та померлих і розроблена відповідна термінологія, що збереглася в демографії до сьогодні. Тоді ж був запропонований графічний спосіб аналізу демографічних сукупностей та їх зміни у часі за допомоги демографічної сітки.

Ідея геометричних побудов, які дозволяють наочно уявити ті чи ті співвідношення між демографічними сукупностями, виникла у Німеччині у другій половині XIX сторіччя. З нею пов'язані імена німецьких учених Г.Цейнера, Г.Кнаппа, К.Беккера та В.Лексиса. Як інструмент аналізу демографічних процесів широке розповсюдження дістала демографічна сітка В.Лексиса (1875 р.). А від середини XX сторіччя частіше почали застосовувати її Кодифікацію, розроблену французьким демографом Р.Пресса. Принципи побудови демографічних сіток В.Лексиса та Р.Пресса однакові, відрізняється лише розташування ліній життя та ліній часу на координатній площині (див. Рис.З).

Демографічна сітка (демографічні ґратки, сітка Лексиса) — це графічна побудова для зображення сукупностей людей та подій в їхньому житті, призначена для обчислення головних характеристик демографічних Процесів у генерації та аналізу їх перебігу в часі.

Демографічна сітка зображає у прямокутній системі координат зменшення в часі чисельностей когорт у результаті демографічних подій. На горизонтальній осі відлічують календарний час, на вертикальній — тривалість перебування у тому чи тому демографічному стані (або власний час когорти — вік, тривалість шлюбу). Осі координат поділяють на однакові відрізки, які відповідають тим самим одиницям часу та тривалості стану, а перпендикуляри до осей, проведені з граничних точок цих відрізків, утворюють сітку з квадратів із стороною, яка відповідає одиниці часу. Міра подрібненості шкал залежить від швидкості зміни когорти під впливом досліджуваного явища. Так, при вивченні смертності серед немовлят шкали розбивають по місяцях, іноді по тижнях і днях; для інших демографічних процесів — як правило, по роках рідше по п'ятиріччях.

а) демографічна сітка В.Лексиса б) демографічна сітка Р.Пресса

Рис.З. Демографічні сітки.

Аналіз демографічних подій на демографічній сітці здійснюють за допомоги трьох різновидів паралельних ліній: горизонтальних ліній віку, вертикальних ліній часу (ізохрон), що поєднують ті самі моменти часу, та діагональних ліній життя, які йдуть зліва праворуч нагору під кутом у 45°. Назви ліній пов'язані з тим, що демографічна сітка була розроблена для вивчення смертності. Нині прийоми аналізу за допомоги демографічної сітки узагальнені й стосовно інших демографічних процесів — шлюбності, народжуваності, припинення шлюбу. У цьому разі на горизонтальній осі відлічують календарний час входження у будь-який конкретний стан (наприклад, при вивченні шлюбності — час народження або досягнення мінімального шлюбного віку, при вивченні припинення шлюбів — час укладання шлюбу тощо), а на вертикальній осі — тривалість перебування у цьому стані (наприклад, вік, тривалість шлюбу тощо).

Життя людини (або час перебування її у тому чи тому демографічному стані) зображають на демографічній сітці лінією життя, яка починається на осі абсцис у точці, що відповідає даті народження або входженню у конкретний стан, наприклад, укладанню шлюбу. На лінії життя точками подій можуть бути позначені різні демографічні події у житті людини: народження дитини, припинення шлюбу, нарешті, смерть. Кінцева точка лінії життя символізує вихід людини з того чи того демографічного стану.

За допомоги лінії часу (ізохрони), що проходить через точки, е яких різні люди досягають одного й того самого моменту календарного часу, точку демографічної події можна спроектувати на вісь абсцис і з’ясувати, в який момент відбулася подія, а за допомоги лінії віку, що проходить через точки досягнення людьми одного й того самого точного віку, — на віср ординат і з'ясувати, в якому віці вона відбулася. Це випливає з такої залежності: дата настання події дорівнює даті входження у певний стан плюс тривалість перебування у цьому стані на момент настання події (або на момент спостереження). Це стає можливим завдяки тому, що відлік часу та тривалості стану здійснюють в тих самих одиницях часу (роках).

Отже, демографічна сітка дає можливість за будь-якими двома координатами точки події визначити її третю координату, наприклад, за датою народження людини та датою її смерті встановити точний вік смерті; за датою смерті та точним віком смерті — дату народження; за датою народження та точним віком смерті — дату смерті. Крім того, демографічна сітка дозволяє правильно співвіднести ці події з тими чи тими генераціями або інтервалами тривалості стану.

Послідовно віднімаючи від числа людей точного віку числа подій, що відбулися в інтервалах віку, можна визначити для конкретної генерації шерег значень чисельності людей точного віку, які не можна отримати за даними безпосереднього спостереження, й подати убування когорти під впливом Досліджуваного процесу.

Отже, у строгій відповідності до теорії обчислюють емпіричні значення відповідних ймовірностей демографічних подій для кожного інтервалу віку або тривалості стану.

Оскільки демографічна статистика має справу із сукупностями людей та подій, при аналізі за допомоги демографічної сітки розглядають не окремі точки та лінії, а їх множини, що охоплюють сукупності людей та подій. Відповідні точки та лінії на демографічну сітку не наносять, а лишень уявляють. Звичайно такі сукупності подають на кресленні для певних, найчастіше річних ^Дрізків часу або віку.

Так, усі люди, лінії життя котрих починаються на відрізку осі абсцис, відповідній календарному року, належать одній генерації, всі вони ровесники (Див. рис.4). Усі люди, лінії життя котрих перетинає лінія віку, — однолітки, вони мають однаковий точний вік. Оскільки вік вимірюють звичайно у цілих роках, сукупність однолітків зображають на демографічній сітці не лінією, а дугою. Сукупність людей (звичайно з річної генерації), котрі досягли того самого значення точного віку, називають першою сукупністю населення, для неї також можуть належати люди, які досягли точного значення тривалості перебування в певному демографічному стані (див. рис. 5).

Усі люди, лінії життя котрих перетинає лінія часу, — сучасники, вони перебувають на цей момент у конкретному демографічному стані (живуть перебувають у шлюбі тощо). Якщо це момент перепису населення або обстеження, то ізохрону називають лінією перепису. Точка перетину такої лінії з віссю календарного часу вказує критичний момент перепису. Сукупність таких людей (звичайно з однієї генерації) називають другою сукупність населення. Вона охоплює або людей, які досягли в певному демографічному стані конкретного календарного моменту, або людей, що народилися протягом того самого календарного періоду і дожили до того ж самого конкретного календарного моменту (див. рис. 5).

1985 1986 1987 1988 1989 1990 Календарний час

а) сукупності сучасників, ровесників та однолітків на сітці В.Лексиса

1985 1986 1987 1988 1989 1990 Календарний час

6) сукупності сучасників, ровесників та однолітків на сітці Р.Пресса

Рис. 4. Сукупності сучасників, ровесників та однолітків на демографічних сітках.

На демографічній сітці виокремлюють також сукупності подій, що відбулися з людьми певних генерацій у рамках певних відрізків часу або віку. Перші сукупності подій охоплюють у житті генерації (когорти) точки однойменні подій, що відбулися в інтервалі віку. Другі сукупності подій охоплюють У житті генерації точки подій, що відбулися у певний період часу. Треті сукупності подій охоплюють події, що відбулися в інтервалі віку за певний період (ди⁶' рис.6). Кожна з цих сукупностей подій визначена координатами двох ознак. Знаючи їх, можна наближено визначити координати сукупності за третьою ознакою.

На демографічній сітці зображають також сукупності подій, обмежені всіма трьома координатами (часом народження або вступу до певного демографічного стану, календарним часом спостереження та тривалістю стану), їх називають елементарними сукупностями подій, їх кількісні значення можуть бути отримані за поточного обліку, коли для подій, враховуваних упродовж календарного року, фіксують також період входження людей у певний стан, в якому ці події відбулися, й тривалість перебування у цьому стані, наприклад, час народження і вік. Для кожної генерації розрізняють два різновиди елементарних сукупностей подій залежно від розташування трикутників щодо їх гіпотенуз, які обмежують інтервали часу вступу в певний стан (час народження, одруження тощо): горішні і долішні (див. рис. 6). Фігури й лінії на демографічній сітці позначають звичайно цифрами або літерами, які вказують початок і кінець відрізку лінії або точки перетину ліній, що утворюють ту чи ту фігуру.

 

 

 

1.01. 1985

1.01. 1986

1.01. 1987

1.01. 1988

1.01. 1989

1.01. 1990

Календарний час

Рис.5. Демографічні сукупності населення на сітці Р.Пресса.

Демографічна сітка дає наочне зображення демографічних процесів як у бальній генерації, для ровесників, так і в гіпотетичній генерації, для сучасників, а також уявлення про формування сучасного складу населення або його груп з представників різних генерацій. Це допомагає зрозуміти вплив минула демографічних подій у різних генераціях на сучасний склад населення Використання демографічної сітки полегшує розрахунки при поздовжньому аналізі, поперечному аналізі, а також при обчисленні демографічних таблиць Усе це робить демографічну сітку важливим засобом демографічного аналізу Принципи її побудови можуть бути успішно застосовані при вивченні не тільки демографічних, але й соціальних процесів — міграції, соціальних переміщень населення, зміни його здоров'я та низки інших.

Найбільш ефективним інструментом демографічного аналізу та підґрунтям більшості демографічних моделей є демографічні таблиці.

Загальне поняття демографічних таблиць. Демографічні процеси, які змінюють чисельність, склад і розміщення населення, складені з подій, що відбуваються в житті окремих людей. Кожна з них у житті конкретної людини є єдиною й неповторною. Так, перший і другий шлюби, народження першої або другої дитини — у демографічному вимірі явища різні. Обов'язковою координатою таких подій є вік людей на момент їх настання.

 

 

Календарний час

1 - перші сукупності подій; 2 - другі сукупності подій; 3 - треті сукупності подій;

4 — елементарні сукупності подій (горішні); 5 — елементарні сукупності подій (долішні)'

Рис.6. Демографічні сукупності подій на сітці Р.Пресса.

Демографічна подія певного роду в житті людини може відбутися в будь-якому віковому інтервалі, як і в будь-якому проміжку часу, за умови, що конкретна особа не належить до тієї групи, в якій настання певної події неможливе, наприклад, перший шлюб не може укласти особа, котра не тільки перебуває у шлюбі, але й перебувала у ньому раніше.

Отже, для окремої людини як представника певної сукупності людей, наділених певними ознаками або таких, що перебувають у певному демографічному стані, на момент, коли вона досягне певного віку, можна очікувати ймовірність того, що впродовж найближчого відрізку часу в її житті станеться подія певного роду. В результаті ця людина може перейти до групи, відмітної за демографічним станом, або випасти із спостереження взагалі.

Шерег таких ймовірностей настання подій певного роду, визначених для послідовних значень віку людини, й відображає головний показник відповідної демографічної таблиці: ймовірність укладання першого шлюбу у таблиці шлюбності, ймовірність народження першої дитини у таблиці повікової народжуваності залежно від черговості народжування, ймовірність померти впродовж року у таблицях смертності, ймовірність овдовіти в інтервалі тривалості шлюбу в таблицях овдовіння, ймовірність розлучення в інтервалі тривалості шлюбу в таблицях розлучуваності.

Показники ймовірності демографічної події дозволяють відповісти на запитання, якою є ймовірність для конкретної людини за певних умов перейти до групи, відмітної за своїм демографічним станом, упродовж усього її майбутнього життя; в межах якого вікового інтервалу можливе настання певної події; скільки років у середньому належить прожити представнику конкретної групи до настання певної події; яка частка людей з конкретної групи залишиться у попередньому демографічному стані тощо. Отже, демографічну таблицю можна кваліфікувати як систему взаємопов'язаних показників, які є незалежними від реально посталої структури населення й які дають докладну характеристику процесу зміни певного демографічного стану у конкретній генерації — реальній чи умовній.

В історії розвитку демографії першою спробою складання демографічних таблиць була таблиця смертності Дж.Граунта (XVII сторіччя). Таблиці шлюбності з'явилися у XVIII сторіччі, їхнім автором був І.Мюре, таблиці народжуваності були розроблені у XIX сторіччі Р.Беком. На сучасному етапі розвитку теоретичних уявлень про демографічні таблиці їх визначення має такий вигляд: це впорядковані шереги взаємопов'язаних величин, які характеризують перебіг одного чи кількох демографічних процесів у когорті. Демографічні таблиці являють собою кількісні моделі, які відображають зміну інтенсивності відповідного демографічного процесу в залежності від власного часу когорти (вік, тривалість шлюбу) та зміну чисельності самої когорти під впливом відповідних процесів.

Демографічні таблиці можуть характеризувати перебіг процесу як у реальній, так і в гіпотетичній когорті, їх застосовують при поздовжньому та поперечному аналізі.

Всі показники, що ввіходять у демографічну таблицю, обчислені за єдиною шкалою, якою є час, що минув від моменту утворення когорти. Це можуть бути вік (час, що минув від моменту народження), тривалість шлюбу (час, що минає від моменту його укладання) тощо. Час на шкалі таблиці вимірюють у роках рідше у місяцях та днях. У залежності від інтервалу шкали таблиці поділяють на повні — з інтервалом в 1 рік, та короткі— з більшим інтервалом, звичайно у 5 або 10 років. Демографічні таблиці з дрібнішим інтервалом, який застосовують у таблицях смертності серед немовлят та у деяких таблицях народжуваності, називають докладними. Шкала таблиці вміщена у крайньому лівому стовпцю (рубриці) таблиці, а якщо вона містить багато показників, то шкалу повторюють в останньому правому стовпцю (див., наприклад, табл.7).

Всі показники демографічних таблиць обчислюють в єдиному масштабі який називають коренем демографічної таблиці. Це умовна величина вихідної чисельності когорти, яка дорівнює будь-якому круглому числу, звичайно 10000 або 100000.

Існують два типи демографічних таблиць — загальніша спеціальні, відмітні як складом показників, так і їх інтерпретацією. Якщо одиничні демографічні події розглядають як повторювані, то будують загальні таблиці. Для аналізу неповторних демографічних подій обчислюють спеціальні таблиці. Принципово неповторною подією є тільки смерть, інші демографічні події можна розглядати як неповторні лишень у тому разі, коли розрізняють їх черговість.

До спеціальних демографічних таблиць належать таблиці смертності або доживання: всі люди смертні, але смерть конкретної особи не може настати двічі. Прикладом інших спеціальних демографічних таблиць, при побудові яких виходять з принципу неповторності подій в житті конкретної особи, можуть бути таблиці шлюбності за черговістю шлюбу, таблиці народжуваності за черговістю народжувань тощо.

Інший характер мають демографічні таблиці для повторюваних подій у житті людини. У цьому разі показник інтенсивності конкретного демографічного процесу в певному віковому інтервалі розглядають не як ймовірність переходу в інший стан, а як середній для цього вікового інтервалу. До таблиць такого роду належать звичайні таблиці повікової народжуваності або таблиці шлюбної народжуваності у залежності від тривалості шлюбу або віку при укладанні шлюбу та його тривалості тощо.

У тому разі, якщо демографічна таблиця дає взаємопов'язану систему показників, що характеризують конкретний демографічний процес поза залежністю від інших демографічних процесів, під впливом яких у часі може змінюватися вихідна сукупність, її називають чистою таблицею. Таблицю, що характеризує інтенсивність кількох демографічних процесів у їх взаємозв'язку, під впливом яких можлива зміна у часі вихідної сукупності, називають комбінованою. Комбіновані таблиці відображають зміну вихідної сукупності під впливом усіх процесів водночас у їх взаємозв'язку та взаємозумовленості.; прикладом можуть бути таблиці шлюбності та смертності для осіб, які ніколи не перебували у шлюбі, або таблиці розлучуваності та овдовіння для тих, хто перебуває у шлюбі.

Показники демографічних таблиць характеризують досліджуваний демографічний процес з різних боків, їх набір може бути більшим чи меншим, проте на сьогодні вже постала традиція обчислення головних показників для кожного типу демографічних таблиць. Усі показники демографічних таблиць взаємопов'язані між собою певними співвідношеннями, за допомоги яких будь-який з них може бути обчислений з іншого табличного показника. Проте вихідним, звичайно, є тільки один з них, а саме той, який може бути отриманий із статистичних даних найпростішим шляхом і з щонайменшими припущеннями. Обчислення показників демографічної таблиці на підставі вихідного називають розгортанням таблиці. Всі показники демографічних таблиць поділяють на інтервольні, що характеризують процес у кожному інтервалі шкали, та кумулятивні, що характеризують процес за весь період життя когорти до чи після певного значення шкали.

Найбільш універсальними показниками, обчислюваними практично в усіх демографічних таблицях, є табличні коефіцієнти (табличні коефіцієнти смертності, коефіцієнти народжуваності, коефіцієнти шлюбності тощо). Вони можуть бути простими, тобто показувати середню кількість подій за певний період часу в одиничному інтервалі життя когорти, або диференційованими, тобто показувати середню частоту подій певного різновиду, наприклад, шлюбів з партнерами конкретного віку, народжувань певної черговості, смертей від певної причини. У залежності від того, чи розглядають події диференційовано чи ні, демографічні таблиці називають простими або диференційованими.

У загальних демографічних таблицях коефіцієнт — це головний показник. Його обчислюють стосовно всієї чисельності когорти, яка не змінюється від інтервалу до інтервалу шкали й завжди дорівнює кореню таблиці. Крім інтервальних коефіцієнтів, загальні демографічні таблиці звичайно містять кумулятивні коефіцієнти, які показують середню кількість подій, що відбулися в когорті до чи після певного моменту шкали, наприклад, середню кількість шлюбів до певного віку або середню кількість народжень після певної тривалості шлюбу.

Спеціальні демографічні таблиці являють собою глибшу й складнішу систему показників. Крім інтервальних коефіцієнтів (кумулятивні коефіцієнти обчислюють рідко), важливе місце в них належить показнику ймовірності настання події у певному інтервалі шкали. Він показує, яка частка чисельності когорти, що має шанс настання події на початку інтервалу шкали, вийде зі складу когорти на кінець цього інтервалу. Наприклад, у таблиці смертності ймовірність померти показує, яка частка з тих, хто дожив до певного віку, ще доживе до наступного. У коротких спеціальних таблицях ймовірності обчислюють у розрахунку на один рік, тобто показують середню ймовірність настання події впродовж одного року на певному інтервалі шкали.

Крім ймовірності настання події, в таблиці часто наводять її доповнення дд одиниці. Цей показник відображає ймовірність залишитися в складі когорти впродовж усього відрізку часу від моменту формування когорти до певного моменту шкали, яку обчислюють стосовно вихідної чисельності когорти.

Крім ймовірнісних показників, у спеціальних таблицях обчислюють також показник кількості людино-років, прожитих у певному інтервалі шкали тими особами, з якими не трапилася розглядувана подія, часто інтерпретований як середня чисельність таких осіб у певному інтервалі шкали. Цей показник та його кумулятивні аналоги у самій таблиці мають підпорядковане значення як етап обчислення інших аналітичних показників. Більш глибоку інтерпретацію він дістає у моделі стаціонарного населення як чисельність модельного населення у певному інтервалі. Він також є вихідним за перспективного та інших підрахунків чисельності населення методом пересування по вікових групах.

Особлива інформативність відрізняє обчислювані в демографічних таблицях показники очікуваної або середньої тривалості перебування у певному демографічному стані, наприклад, середня тривалість майбутнього життя, середній табличний вік укладання шлюбу тощо. Показник середньої тривалості майбутнього життя широко використовують у потенційній демографії при обчисленнях повного та часткового життєвого потенціалу.

Демографічні коефіцієнти. Ідея співвимірювання різнойменних величин на підставі обчислення відносних чисел виникла за перших же спроб кількісного вимірювання демографічних процесів і пов'язана з іменами Дж.Граунта та У.Петті. Проте в практику демографічного аналізу обчислення коефіцієнтів різного роду ввійшли лише на початку XIX сторіччя. У вітчизняній літературі найповніше уявлення про демографічні коефіцієнти наведене У працях М.В.Птухи та Ю.О.Корчак-Чепурківського.

Демографічні коефіцієнти стали невід'ємною частиною демографічних методик, а їх обчислення — стандартним прийомом демографічного аналізу. Демографічні коефіцієнти слугують для вимірювання частоти демографічних подій, описання та аналізу демографічних процесів і структур при вивченні їх змін у часі й просторі, для різного роду порівнянь.

Демографічні коефіцієнти — це спільна назва кількох типів величин, Ш° виражають співвідношення різнойменних характеристик населення, його структури, окремих демографічних процесів і відтворення населення загалом. Необхідність кількісного вираження таких співвідношень у вигляді демографічних коефіцієнтів викликана тим, що абсолютні числа демографічних подій (народжень, смертей, шлюбів тощо) залежать від чисельності населення (або когорти), в якому відбуваються події певного роду, а абсолютні числа тих „к тих груп населення (кількість осіб того чи того віку, кількість розлучених жінок тощо) — від чисельності всього населення, до якого належить ця група. Тому безпосереднє зіставлення абсолютних чисел для різних населень або різних періодів часу викривлювало б справжні співвідношення.

Всі демографічні коефіцієнти, незалежно від їх різновиду, являють собою відношення тих чи тих величин до чисельності населення або певної його частини, до чисельності когорти або до загальної кількості демографічних подій. Їх обчислюють для того, щоб зробити ці величини незалежними від чисельності населення або певної його групи, прийнятої за базу порівняння, й тим" самим привести їх до порівнюваного вигляду.

При зіставленні різнойменних величин необхідно, щоб вони належали до того самого періоду часу, до населення тієї самої території, до тих самих груп населення, виокремлених за однаковою підставою. Демографічні коефіцієнти виражають в одиницях, відсотках або проміле (тобто на 1000 чоловік).

Загальноприйнята система й класифікація демографічних коефіцієнтів відсутні. У відповідності до специфіки відображуваних ними відносин звичайно виокремлюють два великі класи: "А" — коефіцієнти швидкості зміни (руху) населеннями інтенсивності демографічних процесів, а "Б" — структурні коефіцієнти (див. рис.7).

Клас "А". Показники цього класу відображають уявлення про відтворення населення як неперервний процес, що перебігає з певною інтенсивністю. У цьому класі виокремлюють такі різновиди демографічних коефіцієнтів, що характеризують:

1. Швидкість зміни населення загалом як сукупності людей, постійно змінюваної під впливом демографічних подій, які збільшуютьабозменшують її.

2. Інтенсивність демографічних процесів у населенні та у когортах.

3. Міру заміщення одних генерацій іншими. Коефіцієнти швидкості зміни населення включають коефіцієнти зростання населення, які репрезентують співвідношення чисельностей населення на два моменти часу, на дві дати, та коефіцієнти приросту населення, які обчислюють як різницю чисельностей населення на дві дати — абсолютний приріст, віднесений до середньорічного населення, й незалежно від джерел виросту. Для відкритого населення, що змінюється під впливом міграцій, при обчисленні коефіцієнтів ураховують різні джерела приросту населення.

У цьому разі традиційно обчислюють коефіцієнт загального приросту (загальний приріст, віднесений до середньорічного населення), коефіцієнт природного приросту (різниця кількостей народжень та смертей, віднесена до середньорічного населення) та коефіцієнт міграційного приросту (різниця кількостей прибулих та вибулих, віднесена до середньорічного населення). Перший з цих трьох показників дорівнює алгебраїчній сумі двох позосталих.

Коефіцієнти інтенсивності демографічних процесів поділяють на дві групи, що характеризують перебіг цих двох процесів у населенні загалом тау когортах (генераціях). Перша традиційно об'єднує коефіцієнти природного руху для окремих демографічних процесів, друга — відповідні показники у когортах.

Коефіцієнти інтенсивності демографічних процесів з першої групи використовують для оцінки компонентів приросту населення й обчислюють за тими самими правилами, що й коефіцієнти приросту населення. Серед них - загальний коефіцієнт народжуваності (кількість народжень за рік з розрахунку на 1000 чоловік), загальний коефіцієнт смертності (кількість смерті за рік з розрахунку на 1000 чоловік), загальний коефіцієнт шлюбної (кількість шлюбів за рік з розрахунку на 1000 чоловік), загальний коефіцієнт розлучуваності (кількість розлучень за рік з розрахунку на 1000 чоловік)' Крім того, обчислюють загальний коефіцієнт прибуття (кількість прибулі за рік з розрахунку на 1000 чоловік) та загальний коефіцієнт вибуття (кількість вибулих за рік з розрахунку на 1000 чоловік).

На розміри загальних коефіцієнтів справляють вплив вікова структур³ населення та інтенсивність демографічного процесу в минулому. Якщо в роки війни народилося мало дітей, то за 20—25 років, відповідно у 60-ті роки, до репродуктивного віку ввійшли відносно малочисельні групи населення й народилося менше дітей. Хоча інтенсивність дітонародження не змінилася, а могла навіть і збільшитися, загальний коефіцієнт народжуваності знизився, сигналізуючи про негаразди демографічної ситуації. Висновки, що спираються тільки на загальні коефіцієнти, отже, можуть виявитися хибними.

З усіх загальних показників, строго кажучи, характеристику процесу, що перебігає в усьому населенні, дає лише коефіцієнт смертності, позаяк усі люди смертні. До знаменника ж інших коефіцієнтів входить частина населення, яка цього року не породжує подій, відбитих у чисельнику, наприклад, діти. Тому загальні коефіцієнти придатні лише для приблизної оцінки інтенсивності відповідних процесів. Більш строгими тому є спеціальні коефіцієнти, що їх обчислюють як відношення кількості подій до середньорічної чисельності не всього населення, а лише тих його частин, які можуть породжувати ці події.

У с пеціальні коефіцієнти характеризують частоту подій у певній групі населення й є інструментом для вимірювання інтенсивності демографічного процесу тільки стосовно цієї групи. Так, спеціальний коефіцієнт народжуваності обчислюють як відношення кількості новонароджених до кількості жінок репродуктивного віку; спеціальний коефіцієнт шлюбності — як відношення кількості пошлюблених до кількості осіб шлюбоздатного віку, які не перебувають у шлюбі; спеціальний коефіцієнт розлучуваності — як відношення кількості розлучень до кількості існуючих шлюбів або чисельності пошлюблених.

Проте й у межах цієї групи населення частота демографічних подій неоднакова у різних її частинах, тому спеціальні коефіцієнти залежать від складу цієї групи. Тому в практиці демографічного аналізу вдаються до обчислення часткових коефіцієнтів, які являють собою відношення кількості подій у певній групі населення до її середньорічної чисельності.

Часткові коефіцієнти можуть бути обчислені для будь-яких груп населення, стосовно яких наявні всі необхідні дані. Наприклад, за наявності відповідних даних можуть бути обчислені коефіцієнти шлюбної та позашлюбної народжуваності, позаяк частота дітонароджування істотно відмітна у жінок, котрі перебувають та не перебувають у шлюбі. Ці коефіцієнти обчислюють як відношення кількостей дітей, народжених у шлюбі та поза ним, відповідно до попередньої чисельності пошлюблених та неодружених жінок. Часткові коефіцієнти дають більш точні оцінки частоти подій, проте менш зручні, поза як не дозволяють виразити частоту подій єдиною величиною для всього населення.

Загальні, спеціальні та часткові коефіцієнти пов'язані між собою співвідношеннями, які мають аналітичне вираження. На цьому взаємозв'язку ґрунтується метод розкладу приросту коефіціє