Розподіл померлих за віком та рівнем заможності у Парижі

Рівень заможності	Померло з розрахунку на 100000 чоловік у віці
,До 1 року	1—19 років	20-39 років	40-?9 років	Понад 60 років
Дуже багаті
1896-1900
1901-1905
Багаті
1896-1900
1901-1905
Цілком заможні
1896-1900
1901-1905
Заможні
1896-1900
1901-1905
Бідні
1896-1900
1901-1905
Вкрай бідні
1896-1900
1901-1905

 

Смертність за причинами смерті. Смертність за причинами смерті є одним із головних об'єктів демографічного аналізу, її вивчення дозволяє оцінити міру загрози того чи того захворювання для життя людей, ефективність заходів, вживаних для боротьби з ними, розміри шкоди, заподіюваної населенню різними причинами смерті. А позаяк здоров'я населення є однією з головних

характеристик якості населення, то, досліджуючи смертність за причинами смерті, демографія допомагає виявити приховані резерви його поліпшення. Значні зміни в структурі смертності, що мали місце за останні 100 років, зумовлені радикальним зрушенням у співвідношенні між інфекційними та хронічного перебігу неінфекційними захворюваннями. Сьогодні перше місце міцно утримує смертність від хвороб системи кровообігу, злоякісних новоутворень, а також нещасних випадків, отруєнь і травм. В Україні 1994 року з 1473 померлих з розрахунку на 100000 чоловік населення 833 померли від хвороб системи кровообігу, 200 — від злоякісних новоутворень, 144 — від нещасних випадків, отруєнь і травм, 86 — від захворювань органів дихання Слід пам'ятати про те, що у зв'язку з постарішанням населення частка хронічних неінфекційних захворювань серед причин смертності зростатиме, що безперечно справить вплив на зростання рівня загальної смертності й скорочення тривалості життя населення.

Див.: Каган С.С. Нариси з теорії соціяльної гігієни. — Харків; Київ, 1932. — С.94.

Нині рівень смертності переважно визначають чотири групи чинників. Серед них:

1. Рівень життя, визначений сукупністю параметрів умов праці й побуту людей, рівня їх доходів та житлової забезпеченості, якості житлових умов та організації сфери обслуговування, забезпеченості якісними продуктами харчування, одежею, взуттям, організації відпочинку та рекреації.

2. Стан природного довкілля — атмосфери, питної води, міра їх забруд неності, рівень шуму, наявність зелених просторів та їх доступність.

3. Якість охорони здоров'я — доступність кваліфікованої медичної допо моги, рівень забезпеченості населення ефективними медикаментами рівень поширеності сучасних методів лікування, загальна культура сфери медичного обслуговування.

4. Санітарна культура населення, його ставлення до свого здоров'я дотримання необхідних гігієнічних правил у праці й побуті, міра поширеності різних шкідливих звичок, рівень залученості населення до різних видів спорту, заняття фізичною культурою. Соціально-економічні, екологічні, соціально-культурні та інші чинники детермінують рівень смертності як безпосередньо, так і побічно — через інші демографічні процеси, передусім народжуваність, а також захворюваність, Скорочення народжуваності супроводжується зниженням дитячої смертності, яка становить істотну частку загальної смертності населення. Рівень останньої тим нижчий, чим меншою є кількість випадків захворювань як інфекційними, так і хронічними неінфекційними хворобами. Водночас дедалі більшого значення для динаміки смертності набуває процес постарішання населення сполучений із зростанням частки хвороб системи кровообігу та злоякісних новоутворень, які домінують сьогодні в структурі причин смертності.

Дедалі більшу загрозу для здоров'я й життя людей становлять такі чинники як нові засоби комунікації (телебачення, комп'ютерні мережі обробки й трансляції інформації); техногенні впливи на біосферу; забруднення, в тому числі радіоактивне, природного довкілля; широке застосування хімічних консервантів у харчових продуктах; прискорення ритму життя, гіподинамія тощо. Вони підвищують ризик ураження людей як раніше відомими, так і новими мало вивченими хворобами. Дедалі гостріше постає проблема зростання психічних хвороб і травматизму, а пошук ефективних засобів захисту людства від ВІЛ-інфекції стає дедалі невідкладнішим.

Вимірювання смертності. Найбільш вживаним показником для аналізу тенденцій смертності є загальний коефіцієнт смертності, попри його загальновідомі недоліки. Більшість дослідників згідні з тим, що зростання цього показника зумовлене переважно постарішанням населення через зниження народжуваності, а не справжнім зростанням смертності. Але ж загальний коефіцієнт смертності має вимірювати не вікову структуру населення, а тенденції його смертності! Тому слід визнати, що загальний коефіцієнт смертності нині втратив своє значення для характеристики її інтенсивності й, мабуть, доцільно зовсім відмовитися від його використання у порівняльному аналізі. Він може бути застосований тільки після відповідної статистичної обробки, зокрема стандартизації, яка дозволяє привести його до зіставного вигляду.

Найкращими показниками для характеристики рівня смертності та її динаміки є вікові коефіцієнти смертності й обчислювані на їх підставі показники ймовірнісних таблиць смертності, особливо показник середньої тривалості майбутнього життя. Цієї точки зору дотримуються чимало демографів. Відомий дослідник у галузі медичної демографії М.С.Бідний вважав, зокрема, що середня тривалість життя як похідна від вікових показників смертності вільна від впливу відмінностей у віковому складі населення й придатна для зіставлення між різними країнами та за різні періоди часу.

Існують різні способи усунення впливу вікової структури населення на смертність. Один з них полягає у розрахунку стандартизованих коефіцієнтів смертності, їх обчислюють шляхом перемноження часткових коефіцієнтів смертності для кожної вікової групи на частку цієї групи у населенні, прийнятому за стандарт, і наступного додавання отриманих добутків. У результаті загальні коефіцієнти смертності у порівнюваних країнах або групах населення стають зіставлюваними один з одним. Для міжнародних порівнянь за стандарт звичайно приймають віковий склад населення великої групи країн або навіть цілого світу. Проте й у масштабах світу склад населення також змінюється, тому стандарти вимагають перегляду, а раніше здійснена стандартизація — перерозрахунку. Крім того, перевага методу стандартизації полягає в тому, що до зіставлюваного вигляду приводять не тільки загальні, але й часткові коефіцієнти смертності за причинами.

Стандартизовані коефіцієнти смертності т загалом, так і майже з усіх причин у чоловіків практично у кожній країні набагато вищі, ніж у жінок. При порівнянні звичайних коефіцієнтів це не завжди можна встановити: віковий склад жінок більш "старий", ніж чоловіків, позаяк жінки в середньому живуть довше. Тому кількість померлих від серцево-судинних захворювань на 100000 жінок часто буває більшою, ніж на 100000 чоловіків, але після стандартизації показників у чоловіків вони виявляються вищими. З практики відомо, що чоловіки помирають від серцево-судинних хвороб, а також від раку і багато інших причин у більш ранньому віці, ніж жінки. Особливо великими відмінності між смертністю чоловіків та жінок від нещасних випадків, травм отруєнь, включаючи й автомобільні катастрофи та самогубства, а також злоякісних новоутворень органів дихання. У деяких країнах такі відмінності перевищують 10 разів, що почасти пов'язане з набагато більшим відсотком чоловіків, котрі палять.

Поміж часткових коефіцієнтів смертності особливе місце посідає по казник смертності серед немовлят. Він показує, яка частина народжених (з 1000 новонароджених) не доживає до 1 року. Головними причинами смертності серед немовлят є хвороби перинатального періоду — від 28-го тижня вагітності до кінця сьомої доби життя новонародженого. Серед них асфіксія, пологові травми, вроджені вади розвитку, пневмонія, гемолітична хвороба новонароджених. Майже половину загиблих у перинатальному періоді становлять недоношені діти. Смертність серед немовлят значно перевищує смертність у всіх наступних вікових групах, за винятком похилого та старечого віку, й є, поряд із захворюваністю, смертністю, тривалістю життя, одним із головних показників, що характеризують стан здоров'я населення. Рівень смертності серед немовлят є важливою характеристикою загальної санітарної культури населення, стану охорони здоров'я та певною мірою життєвого рівня в країні.

Проте показник смертності серед немовлят за всієї своєї значимості характеризує смертність лише невеликої частини населення — дітей віком від 1 року — й нічого не каже про смертність в інших вікових групах. Тому демографічному аналізі смертності використовують узагальнений її показник — так звану середню тривалість майбутнього життя — один із чотирьох показників таблиці смертності.

Таблиці смертності та середньої тривалості життя. Таблиці смертності, або таблиці смертності та середньої тривалості життя, таблиці доживання, являють собою впорядкований шерег взаємопов'язаних величин, які показують зменшення з віком унаслідок смерті певної сукупності народжених. Це система вікових, тобто поданих як функції віку, показників, які вимірюють рівень смертності в окремі періоди часу або доживання до певного віку, а також тривалість життя.

Таблиці смертності в їхньому сучасному вигляді — продукт тривалої еволюції, їх прообраз був запропонований ще у III сторіччі н.е. римським юристом Ульпіаном. Перша спроба побудувати таблицю смертності належить Дж.Граунту. 1662 року він опублікував у Лондоні книгу "Природні й політичні спостереження, зроблені над бюлетенями смерті", в якій вперше смертність і почасти народжуваність були розглянуті не в їхніх одиничних проявах, як це робили раніше, а у сукупності подій, взятих за великі проміжки часу. Це мало величезне значення для розвитку кількісного вивчення масових суспільних процесів і формування статистики як науки.

Ідеї Дж.Граунта були розвинені в працях У.Петті, Е.Галлея, Д.Бернуллі та інших учених, відомих в історії наукової думки як "політичні арифметики". Їхня діяльність виявилася виключно плідною для розвитку і математики, і політичної економії, і статистики, і демографії. У XVIII сторіччі термін "політична арифметика" застосовували переважно до праць, в яких з використанням теорії імовірностей вивчали тривалість життя та складали таблиці смертності.

Перша таблиця смертності, яка мала практичне значення, була розроблена l693 року Е.Галлеєм, англійським астрономом і математиком. Саме він увів поняття ймовірної тривалості життя, обґрунтував принцип визначення середньої тривалості життя у залежності від віку, сформулював закон великих чисел і застосував його у розрахунках таблиць смертності.

Істотний внесок у розвиток наукових уявлень про смертність зробила актуарна статистика, яка виникла у XVIII сторіччі у зв'язку зі становленням і страхової справи в європейських країнах. Актуарні таблиці смертності, складені за даними страхових компаній про кількість застрахованих та померлих за віком і роком народження, вирізнялися високою точністю. Незважаючи на конкуренцію, страхові компанії об'єднували для складання таких таблиць наявні у них статистичні матеріали. Відомі спроби актуарної статистики оцінити соціальну диференціацію смертності з урахуванням величини страхової суми, яка залежить від рівня доходів застрахованих.

За минулі від часів Галлея 300 років були створені спеціальні методи описання та аналізу смертності як масового статистичного процесу, а також методи дослідження економічних, соціальних, культурних, санітарно-гігієнічних та інших умов життя, що детермінують його стан і розвиток. Удосконалення наукових знань про смертність сьогодні здійснюють зусиллями статистики, демографії, соціології, соціальної гігієни, геронтології, інших суспільних і медико-біологічних наук. Нині кількість опублікованих таблиць смертності вимірюють багатьма тисячами. Вони узагальнюють дані щодо вікової динаміки смертності людей, починаючи з часів Стародавнього Риму й закінчуючи сучасним періодом.

Таблиці смертності побудовані для більшості країн світу та величезної кількості окремих регіонів окремих країн, окремо для чоловічого та жіночого, міського та сільського населення. Існують таблиці смертності окремих груп населення у залежності від їх шлюбного стану, етнічної, соціальної та професійної приналежності, за причинами смерті. Крім традиційних таблиць смертності гіпотетичної генерації, які відображають смертність різних вікових груп населення на момент дослідження, постійно публікують дедалі нові когортні таблиці смертності, які описують порядок вимирання реальних генерацій однолітків. Методика їх побудови весь час удосконалюється.

Дослідження останніх років показали, що традиційні таблиці смертності містять багато цінної інформації, яка вимагає розшифрування. За образним висловлюванням Л.А.Гаврилова, таблиці можна вподібнити тайнопису, який з першого погляду видається безглуздим набором символів, насправді ж містить найціннішу інформацію. Розшифрування ще тільки почалося, проте найперші ж результати показали його плідність. Розроблений Л.А.Гавриловим та його співавторами В.Г.Семеновою та Н.С.Гавриловою метод аналізу таблиць смертності дозволяє проводити розшифрування наявних у них даних. На думку цих дослідників, з усіх табличних показників найпридатнішою для аналізу є ймовірність смерті. Дослідники віддали перевагу саме цьому показнику, позаяк його величина визначена найменшою кількістю чинників, що принципово важливо при розшифруванні таблиць смертності.

Отже, в таблиці смертності подана система взаємопов'язаних показників, дозволяють побачити, як певна генерація народжених (її чисельність приймають звичайно за 100000) поступово зменшується при переході від молодшого віку і старшого під впливом існуючого рівня смертності (див. таблицю 7).Першим з показників у ній звичайно наводять кількість тих, хто доживає, яку розглядають як ймовірність для новонародженого дожити до певно віку. Так, до віку 0 років доживають усі через власне факт їхнього народжень до 1 року можуть дожити 98492 чоловіки, до 5 років 98034 з кожних 10001 народжених в Україні у 1985-1986 роках. Про весь шерег кількостей тих, хто доживає, говорять, що він описує порядок вимирання вихідної сукупності народжених.

Ймовірність померти впродовж наступного року життя — ще один показник таблиці смертності. Він являє собою частку тих, хто помирає у цьому віковому інтервалі, з числа тих, хто дожив до його початку. Так, з таблиці випливає, що впродовж першого року життя в Україні можуть померти 15U чоловік з кожних 100000 народжених у 1985-1986 роках. Цей показник і мірилом частоти смертних випадків у цьому віковому інтервалі й найбільш адекватно відображає рівень смертності у залежності від віку.

Й, нарешті, у таблиці присутній показник очікуваної тривалості житті або середньої тривалості майбутнього життя. Це середня кількість років, яку належало б прожити тим, хто досяг певного віку, за збереження в кожному наступному віці сучасного рівня смертності. Зокрема, для віку 0 років ми отримаємо величину середньої тривалості майбутнього життя для новонароджених, або середню тривалість життя. Вона дорівнювала для народжених в 1985-1986 роках мешканців України 70,51 року, в тому числі для жінок 74,45 року, для чоловіків — 65,90 року. Середню тривалість життя називай очікуваною, позаяк по суті вона є прогностичною величиною.

Таблиця смертності дає розподіл померлих у гіпотетичній генерації вікових групах, характеризує рівень смертності у календарний період та умов змінюваної смертності навіть приблизно не відображає її рівень для генерацій, що живуть у цей період. Таблиці смертності реальної генерації будують значно рідше, для визначення їхніх показників необхідно спостерігати реальну сукупність народжених упродовж усього їхнього життя,або змоделювати процес вимирання за наявними статистичними даними ретроспективно. Таблиці смертності реальної генерації відображають не тільки закономірності зміни смертності у залежності від віку, але й скороминущі зміни в умовах життя генерації.

Таблиця 7

Головні показники таблиці смертності та очікуваної тривалості життя населення Української РСР за 1985-1986 роки¹

Вік, років	Кількість осіб, котрі доживають до певного віку, із 100000 народжених	Ймовірність померти впродовж наступного року життя	Очікувана тривалість життя для осіб, котрі досягли певного віку
	Чоловіки й жінки	Чоловіки	Жінки	Чоловіки й жінки	Чоловіки	Жінки	Чоловіки й жінки	Чоловіки	Жінки
				0,01508	0,01715	0,01291	70,51	65,90	74,45
				0,00229	0,00250	0,00206	70,59	66,05	74,43
				0,00057	0,00066	0,00048	66,91	62,38	70,73
				0,00041	0,00051	0,00031	62,07	57,56	65,86
				0,00055	0,00069	0,00039	57,20	52,70	60,97
				0,00103	0,00147	0,00057	52,40	47,95	56,11
				0,00133	0,00204	0,00059	47,69	43,34	51,26
				0,00177	0,00279	0,00080	43,03	38,82	46,42
				0,00237	0,00353	0,00122	38,43	34,38	41,63
				0,00358	0,00554	0,00187	33,93	30,05	36,91
				0,00545	0,00831	0,00286	29,62	25,99	32,30
				0,00778	0,01176	0,00445	25,48	22,13	27,81
				0,01165	0,01675	0,00707	21,57	18,52	23,51
				0,01641	0,02665	0,01050	17,89	15,23	19,39
				0,02425	0,03691	0,01782	14,45	12,36	15,53
				0,03723	0,05227	0,03032	11,32	9,74	12,06

Розрізняють повні та короткі таблиці смертності: в перших показники наведені за віковими групами з інтервалом в один рік, часто-густо з додатковим поділом першого року по місяцях; у других — за віковими групами з 5-річними та 10-річними інтервалами. Умовну величину, прийняту за масштаб обчислення показників таблиці смертності, називають коренем таблиці. Звичайно її приймають рівною 10000 або 100000, інші величини як корені таблиці використовують значно рідше. При інтерпретації таблиці смертності як історії деякої реальної або гіпотетичної когорти її вихідну чисельність (кількість народжених) прирівнюють до кореня таблиці смертності.

Крім трьох уже обговорюваних показників таблиці смертності, до неї у низці випадків включають четвертий — кількість померлих у віковому інтервалі. На використанні даних про кількість померлих та чисельності населення за статтю й віком, отриманих у ході перепису або поточного обліку населення ґрунтується демографічний метод побудови таблиць смертності. Вихідна показником при розрахунку таблиць цим методом є віковий коефіцієнт смертності, прирівнюваний після необхідного згладжування до табличного коефіцієнта смертності. На його підставі визначають усі інші показники таблиц смертності. Оскільки показники таблиці містять ту саму інформацію, а перерахування елементів однієї рубрики в елементи іншої — не більш ніж арифметична вправа, то всі вони відображають лишень різні форми її запис Тому кількість померлих у віковому інтервалі у багатьох таблицях часто-густо опускають.

Табличний коефіцієнт смертності являє собою відношення кількох померлих до кількості живих (у стаціонарному населенні). Він часто-густо слугує для переходу від звичайних показників демографічної статистики j таблиць смертності, в яких його, як правило, не наводять, позаяк вважаю суто допоміжним.

Поряд з показником середньої тривалості майбутнього життя у таблиці смертності використовують і інші показники, що характеризують тривалість життя, про що вже йшлося вище. Серед них — відстрочена {тимчасово відстрочена) середня тривалість майбутнього життя. Вона дорівнює середній кількості років, яку належить прожити у певному віковому інтервалі особам, що досягли віку X. У демографічному аналізі важливе практичне значення має відстрочена тривалість життя у працездатному віці, обчислена для сукупності новонароджених або для осіб, що ввійшли у цей вік, і також відстрочена тривалість життя у репродуктивному віці, обчислена для новонароджених дівчаток або для жінок, що ввійшли у цей вік. Відстрочена тривалість життя являє собою узагальнений показник середньої тривалості майбутнього життя.

Тривалість життя в інтервалі віку — ще один показник, який являє собою окремий випадок відстроченої середньої тривалості майбутнього життя. Він дорівнює середній кількості років, прожитих певною сукупністю народжених у певному віковому інтервалі.

Медіанна тривалість майбутнього життя (ймовірна тривалість життя) дорівнює медіані розподілу осіб, що досягли певного віку X, тривалістю майбутнього життя відповідно до порядку вимирання, зафіксованому в таблицях смертності. Цей показник обчислюють за допомоги стандартних правил знаходження медіани у статистиці. Для новонароджених медіан тривалість життя — це вік, до якого доживе половина народжених.

Модальна тривалість життя дорівнює моді розподілу сукупності на народжених за віком смерті відповідно до порядку вимирання, зафіксованому в таблицях смертності. Це найімовірніша тривалість життя осіб віком понад 1 рік. Цей показник обчислюють за допомоги стандартних правил знаходження моди розподілу в статистиці. Величина інтервалу від певного віку Х до модальної тривалості життя дорівнює модальній тривалості майбутнього життя для цього віку.

Динаміка смертності в Україні. Перехід до смертності сучасного типу в XIX сторіччі почався тільки в окремих, найбільш розвинених промислових країнах. Поступово, вже у XX сторіччі, до цього процесу включалися дедалі нові країни, серед яких була й Україна.

В середині XIX сторіччя в Україні майже безроздільно панувала смертність традиційного типу, зумовлена переважно екзогенними чинниками. Одне з перших місць у структурі причин смерті міцно утримував туберкульоз. Ще більша кількість людей, а надто дітей, помирала від пневмонії. Великою була частка смертей від шлунково-кишкових та дитячих інфекційних хвороб. Рівень смертності був надзвичайно високим, і хоча після реформи 1861 року почалося його поступове зниження, показники, що його відображали, як і раніше відчули про негаразди. Звернімося до даних, наведених у таблиці 8.

Таблиця 8