Вади скакального суглоба - шпат, курба, наливи

Шпат — кісткове розрощення на внутрішній та передній поверхнях скакального суглоба з наступним випотіванням синовії та порушенням функції суглоба (рис. 4а, б) Воно виникає переважно у старих коней при травмах суглоба, перенапруження, розтягненнях зв'язок. При цьому змінюється форма суглоба, тварина кульгає. Виявляють цю ваду так: коня осаджують на 5-6 кроків, а потім різко рухають вперед, або кілька разів круто повертають вбік хворої чи кінцівки, яка перевіряється. Шпат проявляється кульганням та характерним підсмикуванням кінцівки ("півнячий хід"). Схильність до шпату спадкова. На перших стадіях розвитку "м'який шпат" (сполучнотканинні розрощення) непомітний і не знижує роботоздатності. Кістковий шпат призводить до нерухомості (анкілозу) суглоба і не піддається лікуванню.

Курба - це потовщення на поверхні скакального суглоба біля основи п'яткової кістки (рис;4в). Виникає внаслідок гіпертрофії шкіри чи фасції, гострого запалення сухожилків-згиначів та зв'язок, нахилу п'яткової кістки вперед, утворення накостнів, розрощення головки зовнішньої грифельної кістки тощо. Виявляють курбу оглядом збоку та методом пальпації. Схильність до курби - спадкова ознака, однак вибраковувати коней через цю ваду варто лише після ретельного дослідження (рентгеноскопія) та з'ясування причин її виникнення. Іноді вона викликає кульгання, але не завжди позначається на роботоздатності, виникає при перевантаженнях коней на скачках та при стрибках, особливо в молодому віці.

Бурсит п'ятки (піпгак) - розрощення підшкірної клітковини в межах п'яткового горба (рис.4г). Це м'яка пухлина (спочатку болюча), яка виникає внаслідок запалення слизової оболонки сумки від травм та лежання на твердій підлозі. Роботоздатність коней при цьому не знижується. Наливи (синовіти) - м'які не болючі пухлини з внутрішнього та зовнішнього боків суглоба. Вони виникають внаслідок скупчення серозної рідини в його капсулі. Розрізняють наскрізні та однобічні наливи. їх прояву сприяють обмежений рух коня та сира конституція.

Плесно утворюють плеснова, дві грифельні кістки і сухожилля. М'язи до нього не кріпляться. Плесно повинно бути міцним, бо воно сприймає удари кінцівки об землю, які в незначній мірі пом'якшуються копитом та путовим суглобом.

Постава задніх кінцівок вважається правильною, якщо при огляді ззаду вони закривають передні, а при огляді збоку - скакальний та путовий суглоби торкаються вертикальної лінії, що виходить із сідничного горба (рис.5а). Недоліками постави задніх кінцівок є: шаблюватість - коли кут суглоба менший 140º (рис.5г), а плесно своїм нижнім кінцем випинається вперед (для гірських порід та робочих коней це не слід вважати вадою); пряма кінцівка - коли кут суглобів більше - 160°, характеризується поганою пружністю; Х-подібна постава (рис. 5б) - зближеність скакальних суглобів п'ятковими виступами що супроводжується розкидом; 0-подібна постава (рис. 5в) - коли суглоби п'ятковими виступами розходяться назовні, а нижні частини кінцівок зближені, з ознаками клишоногості.

Путові суглоби передніх і задніх кінцівок разом із сезамовидними кісточками виконують буферну функцію. У коней найрізноманітнішого призначення путові суглоби повинні бути розвинуті, широкі, добре виражені, сухі, без розрощень. На них можуть бути наливи: в сумках суглобів та сухожилків нагромаджуються синовіальна рідина. Позаду суглобів виростає захисний волос – щітки, які стригти не можна. В основі щітки є рогове утворення - шпора. Довгий волос, що росте від зап'ястя та скакального суглоба донизу називають фризами. Вони характерні для ваговозних порід коней - шайрів, клейдесдалів, володимирських, радянських, російських тощо.

Путо або бабка - найбільш звужена частина кінцівки, оточена чисельними зв’язками й сухожилками. Основна функція - амортизація ударів кінцівки об землю під час руху. Бабки оцінюють за товщиною, шириною, довжиною, сухістю та нахилом до горизонту. Довгі та більш похилі бабки мають верхові коні, ваговози - більш прямі й короткі. Кут нахилу їх до горизонту на передніх кінцівках становить 50-55°, на задніх 55-60°. При м'яких бабках рухи коня пластичні, але спричиняють значну перевтому м'язів кінцівки. На задній поверхні бабок (під щіткою) через антисанітарні умови утримання виникає гнійне запалення шкіри - мокрець або підсід. На путово-вінцевому та вінцево-копитному суглобах можливі поодинокі або кільцеві кісткові розрощення - жабки. Частіше вони розвиваються на передніх кінцівках старих коней внаслідок неправильної їх постави, травм, порушення годівлі тощо.

Копито - це нижня частини кінцівки, якою кінь спирається на землю. Рогова капсула башмак має вінчик, копитну стінку, передню зачіпну частину та підошву. Вінчик - це межа між шкірою та копитним рогом, звідки починається його ріст. Пошкодження вінчика впливає на якість рогу. Нижня частина копита підошва - має стрілку, яка надає йому більшої пружності. Вадами копита є плоскокопитість, сторчуватість, тріщини, низькоп'ятість, кільчастість, рак стрілки тощо. На копитах виділяють ліву і праву п'ятки. Копито - чутливий орган, за допомогою якого кінь, знаходить дорогу під снігом чи в темряві. Стан копит значною мірою зумовлює роботоздатність коней.

Рис.4. Екстер'єрні вади ніг коня:

а - м'який шпат; б - кісткові розрощення при шпаті; в - курба правої ноги;

г - бурсит п'ятки (піпгак) правої ноги.

а б в г

Рис. 5. Постанова задніх ніг коня

а - нормальна; б - Х-подібна; в — О-подібна; г – шаблюватість

ТЕМА 3