Зважування, взяття промірів у коней та визначення індексів

Мета. Освоїти методи зважування, взяття промірів та визначення індексів.

Завдання1. Вивчити правила безпеки при зважуванні та вимірюванні показників розвитку коней.

Завдання 2. Навчитись визначати різними методами живу масу коня.

Завдання 3.Навчитись правильно визначати проміри в коня.

Завдання 4. Навчитись правильно визначати індекси, які відображають зміни пропорцій коня в залежності від стану його розвитку.

Контрольні запитання

1. Назвіть основні проміри в коня та правила їх взяття.

2. Як правильно зважити коня, використовуючи ваги різного класу, та визначити масу коня за промірами.

3. Назвіть основні проміри, точки вимірювання та інструменти, за допомогою яких проводяться вимірювання.

4. Назвіть основні індекси та порядок їх обчислення.

5. Прокоментуйте практичне значення індексів при характеристиці порід, типів та вікових ознак коней.

Для повної зоотехнічної характеристики коней і контролю за їх розвитком тварин вимірюють та зважують. При бонітуванні, записах у держплемкнигу, продажу племінних коней у межах країни та поставці на експорт, а також при купівлі за кордоном їх оцінюють за чотирма промірами: висотою в холці, косою довжиною тулуба, обхватом грудей та обхватом п'ястка. Їх визначають, у сантиметрах мірною палицею та стрічкою. У деяких випадках мають значення до 30 промірів і більше.

 

Висоту в холці вимірюють мірною палицею від найвищої точки холки по вертикалі до землі. За цим проміром коней поділяють на 4 групи: дрібних - 140- 149 см, середніх- 150-159, великих- 160-170, дуже великих понад 170 см (рис.8).

 

Косу довжину тулуба вимірюють палицею від переднього виступу плечолопаткового суглоба до заднього виступу сідничного горба. Співідношення довжини тулуба і висоти в холці характеризує загальний склад коня, його формат.

Обхват грудей вимірюють стрічкою, яка проходить через холку і торкається задніх кутів лопаток. Цей промір характеризує загальну масивність тулуба та розвиток грудної клітки.

 

 

Обхват п'ястка вимірюють стрічкою у нижній частині верхньої третини п'ястка.

Це основний показник загального розвитку кістяка. У певній мірі він дає уяву про тип конституції.

Вимірюють коня на рівному майданчику при спиранні його на всі кінцівки. Перед вимірюванням слід оглянути точки взяття промірів на наявність травм та правильно встановити палицю відносно тулуба коня, щоб при визначенні показника косої довжини тулуба її не довелося б перевертати. У підкованих коней висоту в холці зменшують на 1-2см.

 

 

 

Рис. 8.Основні проміри коня:

 

А- висота в холці;Б – коса довжина тулуба;

В – обхват грудей; Г – обхват п’ястка.

 

Індекси — це відношення взаємопов'язаних промірів тіла тварини, виражене в процентах. Знаючи їх можна порівнювати між собою коней різних порід, а в межах породи - типи, лінії, родини, тварин різних господарств. Найчастіше визначають такі індекси:

Формату =

Індекс формату характеризує вікові зміни відношення висоти і довжини тулуба. У новонароджених лошат воно досягає близько 80%, а у дорослих коней - 110%. Величина цього індексу у верхових коней становить 99-102%, у рисаків - 101-104, у ваговозів-105-109%.

 

Обхвату грудей = ,

 

Індекс обхвату грудей характеризує відносну широкотілість і масивність, найбільш тісно пов'язаний із типом конституції і породною належністю коня. Коні верхових порід мають індекс обхвату грудей 108-114%, рисистих - 115-120, ваговози- 125-130%;

 

Костистості =

 

Індекс костистості характеризує розвиток кістяка. У верхових коней він становить 12-13%, у ваговозів - 14-15%.

 

Живу масу коней визначають на спеціальних або возових вагах бажано вранці чи в день перед годівлею і водопоєм. Цей показник використовують для встановлення норм годівлі, тяглового зусилля маси туші, забійного виходу тощо.

 

З достатньою вірогідністю живу масу коней можна визначити за їх промірами, використовуючи формули:

 

професора Маторіна (у= 6Х-620)

та професора Дюрста (у = О х К),

 

де:

у - жива маса, кг;

О - обхват грудей, см;

 

К - коефіцієнт 2,7; 3,1; 3,5

відповідно для легких,

середніх та великих коней.

 

Коней живою масою до 400кг вважають дрібними,

а 600 кг і більше - важкими (великими).

 

ТЕМА 6

Відтворення коней

Мета. Вивчення особливостей відтворення коней та організації робіт по відтворенню коней.

Завдання 1. Користуючись календарем вагітності, визначити орієнтовні строки родів у кобил, спарованих а) 15 лютого; 6)17 березня; в)1 квітня.

Завдання 2. Визначити, в якому році і в які місяці можна буде парувати кобилу, яка народилась 3 березня поточного року.

Завдання 3. Визначити дату початку проби статевої охоти в кобили, якщо роди у неї відбулись 20 лютого.

Завдання 4. Розрахувати можливу кількість статевих циклів за парувальний сезон у кобили і, якщо жеребилась вона 17 березня.

Контрольні запитання

1. З якого віку молодняк коней необхідно утримувані окремо за статтю?

2. У якому віці починають парувати молодих кобил?

3. Назвати тривалість статевого циклу та охоти у кобил.

4. Які є способи визначення стану охоти? Коли починають визначати охоту у молодих кобил та кобил після жеребіння?

5. Коли настає парувальний сезону конярстві і скільки часу він триває?

6. Назвіть основні вимоги до плану підбору.

Порівняно із самками інших видів сільськогосподарських тварин, коням притаманні деякі особливості відтворення. Насамперед це стосується парувального віку, наявності статевого сезону, тривалості статевого циклу, статевої охоти тощо.

Статева зрілість у кобил починається з 15-18- місячного віку (у деяких тварин з 12-місячного віку). Проте раннє парування шкідливо впливає на організм молодих тварин, призводить до одержання недорозвиненого приплоду. Тому парування в такому віці недопустимо. Щоб воно не відбувалось безконтрольно, в племінних господарствах жеребчиків і кобилок з 12-місячного віку утримують окремо.

Парувальний вік для жеребців і кобил настає з 3-річного віку за умови хорошого загального їх розвитку На кінних заводах жеребців верхових і рисистих порід використовують з 4-5 років.

Статевий цикл - час від початку однієї до початку другої статевої охоти, триває 20-23 дні (в середньому 22 дні) з коливаннями від 12 до 33 днів і більше. Кількість, частота і тривалість статевих циклів зумовлені індивідуальними особливостями, періодом року, станом здоров'я кобили, умовами годівлі та використання.

Статева охота - статеве збудження кобили, коли вона допускає жеребця до парування. Охота триває 5-7 днів (від 2 до 14). Ознаками охоти є поведінка кобили та стан її статевих органів. Після жеребіння всі кобили в період із шостого по десятий день приходять в охоту.

Овуляція частіше буває між третім і п'ятим днями охоти, як правило, вночі.

Парувальний сезон. Для кобил місцевих порід характерна чітка сезонність статевих циклів, які припадають на весняну пору року. У коней заводських порід при утриманні в стайнях статеві цикли спостерігаються протягом усього року, а найкраще виражені в березні-травні. Парування кобил проводять так, щоб одержати лошат в кінці зими та ранньою весною. Такі лошата краще розвиваються, більш ефективно використовують зелений корм. Крім того, на іподромах вік коней зазначають роком народження, без урахування дня і місяця, а більш дорослий молодняк показує кращі результати в спортивних змаганнях, легше зносить тягар тренувань. На кінних заводах парувальний сезон триває з 1 лютого по 1 липня. Для решти господарств парування рекомендується проводити з 1 березня по 15-20 липня.

Перед початком парувального сезону в господарствах необхідно визначити маток, придатних до парування, скласти план підбору: за якими жеребцями-плідниками закріпити кобил.

При складанні плану підбору керуються такими правилами:

- не парувати жеребця і кобилу, що мають однакові екстер'єрні недоліки;

- парувати кращих маток із кращими плідниками для одержання нащадків із такими ж корисними ознаками;

- не допускати непланового спорідненого розведення;

- жеребець має бути вищого класу, ніж кобила;

- планувати генеалогічні сполучення, які виявились доцільними в заводі, в породі і передбачені планом роботи з породою;

- широко використовувати кращих жеребців-плідників.

Виявлення охоти. Із настанням парувального сезону виявляють статеву охоту у кобил. Визначають її за поведінкою кобил та станом статевих органів. У стані охоти тварина часто ірже, сама підходить до жеребця, не захищається при його спробах зробити садку; у неї набухають зовнішні статеві органи, з'являються білі виділення, мигає "петля", вона стає в позу сечовиділення. На кінних заводах та племінних фермах охоту у кобил виявляють за допомогою жеребців-плідників. Техніка проби така: до пробника, якого тримають два коневоди на довгих поводах-лейцях, підводять кобил головою до голови. Пробник обнюхує голову кобили, потім шию, черево, задню частину тулуба. За поведінкою кобили визначають, в охоті вона, чи ні.

Розрізняють такі ступені охоти у кобил:

- перша ступінь - кобила стоїть спокійно, не проявляючи ознак охоти;

- друга ступінь — кобила підпускає жеребця, підіймає хвіст; при цьому в неї помітні скорочення м'язів зовнішніх статевих органів;

- третя ступінь - в додаток до ознак другої ступені кобила розставляє ноги і мочиться;

- четверта ступінь - в додаток до ознак другої і третьої ступеней кобила схиляється в бік жеребця і стоїть спокійно при спробі жеребця її покрити;

- відбій - кобила не в стані статевої охоти, щулить вуха і відбивається задніми ногами.

Щоб не травмувати пробника, пробу проводять через дерев'яний бар'єр висотою 100-120 см, який захищає жеребця від можливих ударів кобили (рис. 9). В період парувального сезону жеребців і кобил розковують. Найбільш ефективним методом визначення охоти шляхом вивчення стану яєчників є ректальне дослідження, його проводять лише спеціалісти, які пройшли спеціальну підготовку.

Парування кобил. В умовах утримання коней в стайнях, що властиво для господарств України, використовують ручне природне і штучне парування. У молодих кобил, а також у таких, що не давали приплоду в минулому році, визначають статеву охоту з першого дня парувального періоду. У кобил після родів - з п'ятого дня після жеребіння. Визначення проводять щоденно в ранкові години до появи охоти. Парування проводять на другий день після появи охоти і повторюють кожні 24-36 годин до відбою.

Для проведення ручного парування хвіст кобили необхідно забинтувати від кореня до половини ріпиці і надіти (особливо агресивним) парувальні пута. Це може бути спеціальна парувальна шлейка (рис. 10) або віжки.

У кобил, які спаровані і проявили ознаки відбою, знову починають визначати охоту через 8-10 днів після останнього парування. Пробу на стан охоти проводять через день і продовжують до появи ознак охоти чи визначення жеребності.

Жеребність визначають шляхом ректального дослідження через 28-35 днів після останнього парування і додатково на 45-60 день.

При ручному паруванні навантаження на жеребця віком 4-12 років складає 35-40 кобил, при штучному паруванні - не менше 150 голів.

Рис. 9. Проба кобил через бар'єр.

Рис. 10. Фіксація кобил:

1- шлейкою; 2 – віжками

 

 

Жеребність кобил триває 335-340 днів. Строки жеребіння визначають за допомогою спеціальних календарів, які мають вигляд таблиць із термінами парувань і жеребіння (табл.6.1). Вони також можуть бути прикладом, що складається з основи, на якій зазначені дні року, і диска, що обертається навколо осі. Диск має мітку, яку ставлять на дату парування. Інші мітки показують дати родів тварин різних видів.

Як правило, жеребіння відбувається ввечері або вранці, коли в стайні тихо і спокійно. Жеребіння кобил триває 20-40 хвилин.

Таблиця 6.1

Календар жеребності та жеребіння кобил

 

Дата парування	Вижеребка	Дата парування	Вижеребка
1 січня	6 грудня	1 липня	5 червня
3 січня	13 грудня	8 липня	12 червня
15 січня	20 грудня	15 липня	19 червня
22 січня	27 грудня	22 липня	26 червня
1 лютого	6 січня	1 серпня	6 липня
8 лютого	18 січня	8 серпня	13 липня
15 лютого	20 січня	15 серпня	20 липня
22 лютого	27 січня	22 серпня	27 липня
1 березня	3 лютого	1 вересня	6 серпня
8 березня	10 лютого	8 вересня	13 серпня
15 березня	17 лютого	15 вересня	20 серпня
22 березня	24 лютого	22 вересня	27 серпня
1 квітня	6 березня	1 жовтня	5 вересня
8 квітня	13 березня	8 жовтня	13 вересня
15 квітня	20 березня	15 жовтня	20 вересня
22 квітня	27 березня	22 жовтня	26 вересня
1 травня	5 квітня	1 листопада	6 жовтня
8 травня	12 квітня	8 листопада	13 жовтня
15 травня	19 квітня	15 листопада	20 жовтня
22 травня	26 квітня	22 листопада	27 жовтня
1 червня	6 травня	1 грудня	5 листопада
8 червня	13 травня	8 грудня	12 листопада
15 червня	20 травня	15 грудня	19 листопада
22 червня	27 травня	22 грудня	26 листопада

ТЕМА 7

Робоча продуктивність коней

Мета. Навчитись визначати і характеризувати робочу продуктивність коней.

Завдання 1. Освоїти методи визначення сили тяги, тягового опору, величину роботи упряжних верхових та в’ючних коней.

Завдання 2. Визначити нормальну силу тяги для коней живою масою 850 кг і живою масою 470 кг.

Завдання 3. Яку кількість вантажу може перевозити кінь живою масою 520 кг, розвиваючи нормальну силу тяги, якщо підвода має масу 420 кг і рухається рівним ґрунтовим шляхом середньої якості.

Завдання 4. Визначити, як змінюється тяглове зусилля коня, що перевозить віз із вантажем загальною масою 1100 кг по асфальтованому шляху на рівній ділянці і при підйомі крутизною в 5 ۫۫۫.

Завдання 5. Визначити, скільки вугілля за день можна перевезти парокінною підводою на відстань в 1 км по рівному Ґрунтовому шляху середньої якості, якщо жива маса коней по 550 кг, маса підводи з їздовим – 400 кг, швидкість руху підводи з вугіллям - 4км/год. без вугілля -6 км/год. Щоб навантажити вугілля на віз витрачають 30 хвилин, щоб вивантажити - 20.

Яку величину роботи при цьому виконують коні? Яка їх потужність?

Контрольні запитання

1. Які показники визначають робочі якості коней?

2. Як визначається і від чого залежить величина нормальної сили тяги?

3. Як визначити масу вантажу, що може перевезти кінь із нормальною силою тяги?

4. Дайте визначення поняття "сила тяги" та поясніть як вона визначається.

5. Поясніть термін " тяговий опір", від чого він залежить та як визначається.

6. Поясніть як визначається величина роботи коня.

7. Від чого залежить, та як визначається швидкість руху коня.

8. Як пояснити термін " потужність коня " та як її обчислити.

9. Як визначається робота верхових та в’ючних коней.

Робочі якості коней визначаються такими показниками як сила тяги, швидкість руху, витривалість, величина виконаної роботи та потужність.

Сила тяги (чи тяглове зусилля) - це сила, яку прикладає кінь для подолання тяглового опору - воза чи причіпного знаряддя. Визначається вона в ньютонах (Н). Розрізняють нормальну, максимальну і фактичну силу тяги.

Нормальна сила тяги - це така сила, з якою тварина виконує значний обсяг роботи, але без утоми та перевантаження. Максимальна - це найбільша сила тяги, яку зможе показати кінь. Нормальна сила тяги залежить від живої маси коня.

Раніше сила тяги визначалася в кілограмах і в зоотехнічній літературі зазначалось, що нормальна сила тяги становить 13-15% живої маси коня. Найбільше значення максимальної сили тяги дорівнює живій масі коня, а в окремих випадках і перевищує її. Для перерахунку величини сили з кілограмів в ньютони використовують коефіцієнт 9,81, на який збільшують кількість кг сили.

Для визначення нормальної сили тяги користуються декількома формулами. З них частіше використовують формули Вюста і Малігонова. Перша -для визначення нормальної сили тяги у коней живою масою 500 кг і більше, друга - у тварин з меншою, ніж 500 кг живою масою їх частково змінений вигляд для визначення нормальної сили тяги в ньютонах такий:

 

Р = 9,81∙(Q/9+12) (Вюста)

Р = 9,81∙(Q/8+9) (Малігонова)

 

де Р - сила тяги в Н; Q - жива маса коня, кг 9,81 -коефіцієнт.

 

Для визначення тяглового зусилля коня в запряжці користуються формулами:

 

для рівного профілю дороги - Р =9,81∙M∙f;

при підйомі - Р = 9,81∙ (M∙f + M ∙ sinα),

 

де: Р - тяглове зусилля, Н;

М - маса воза з вантажем, кг;

f- коефіцієнт опору шляху;

α - кут підйому шляху(таблиця 7.2)

 

Коефіцієнт опору шляху залежить від якості шляху і транспортного засобу (віз чи сани, конструкції воза та ін.). Його величина показана в таблиці 7.1).

Таблиця 7.1

Коефіцієнти опору шляху

 

Вид і стан шляху	Коефіцієнт опору
Асфальтний, хороший	0,01
Ґрунтовий: хороший	0,05
середній	0,07
поганий	0,12
дуже поганий	0,18
по піску	0,15
Зимовий шлях, середній	0,17

 

Таблиця 7.2

Синус кута при підйомі коня в гору

 

Кут підйому, град	Значення синуса	Кут підйому, град	Значення синуса
	0,02		0,10
	0,03		0,12
	0,05		0,14
	0,07		0,15
	0,09		0,17

 

При використанні в запряжці кількох коней величина тяглового зусилля всієї запряжки менше суми нормальних сил тяги кожного коня і вираховується за формулою Боккельберга:

Pn = 1,075 ∙ (1 -0,07n) ∙Р ∙ n,

 

де: Р - нормальна сила тяги коня при одинарній запряжці;

Р_n - величина тяглового зусилля усієї запряжки;

n - кількість коней у запряжці.

 

Причинами цього зниження є зменшення тяглового зусилля кожної тварини в запряжці, а також неодночасність рухів коней.

Витривалість - це здатність коня тривалий час проявляти здатність до роботи і за короткий час відпочинку, годівлі відновлювати сили.

Швидкість - це величина шляху, що її долає кінь за одиницю часу:

 

V = S • t,

де: S - це пройдений шлях;

t - витрачений час.

 

Середня швидкість кроком - 4-7, риссю - 10-12, галопом - 20-25км/год

Робота коня визначається в джоулях (Дж) за формулою:

 

A=P∙S,

 

де:А - величина роботи, Дж;

Р - тяглове зусилля, Н;

S - пройдений шлях, м.

 

 

Розрізняють легку, середню та важку роботу (табл.7.3).

Таблиця 7.3

Величина денної роботи, що виконується конем

при нормальній силі тяги, КДж

 

 

 

Категорія робіт	Шлях, км	Маса коня, кг
Легка Середня Важка		8820 14700 20580	10780 17640 24500	11760 19600 27440

 

До легких робіт належать невеликі внутрішньогосподарські перевозки тривалістю до 6 годин із перевезенням вантажу на відстань до 15 км. Середня робота буде виконана конем при її тривалості 6-8 годин і транспортуванні вантажу на відстань 25 км. Тривалість важкої роботи становить 8 годин і більше, шлях, що проходить кінь з вантажем, перевищує 35км.

Коні повинні виконувати такі роботи, на яких тягловий опір не перевищує нормальної сили тяги.

Потужність - це кількість роботи, що виконується конем за одиницю часу. Визначається вона в ватах (Вт) по формулі:

N = A:t

де: N - потужність, Вт;

А - робота, Дж;

t - час, с

За одиницю потужності коней прийнята кінська сила, що дорівнює 76 Вт. Таку потужність має кінь масою 500 кг при нормальній силі тяги в 736 Н.

Здатність коней виконувати роботу залежить не тільки від їх сили та витривалості, а перш за все, від умов використання. Не бажано, щоб тривалість роботи коней перевищувала 8 годин. Рекомендується через кожні 45-50 хвилин

роботи давати коням відпочинок на 10-15 хвилин і протягом дня робити дві-три перерви по 2-3 години для відпочинку і годівлі. Відпочинок без годівлі не поновлює сили тварин.

Абсолютна більшість робіт з допомогою коней у сільському господарстві виконується, коли вони рухаються кроком. На транспортних роботах необхідно використовувати перемінний алюр тварин. Безперервний рух риссю не повинен перевищувати 20 хвилин, після чого коней переводять на крок.

 

ТЕМА 8.