Вози, упряж, і запряжка коней



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Вози, упряж, і запряжка коней



Мета. Ознайомитись з возами і кінським спорядженням та набути практичних навичок їх використання.

Завдання 1. Вивчити існуючі типи возів і кінської упряжі , та навчитися сідлувати та запрягати коней.

Завдання 2. Навчитись запрягати коней при застосуванні різних видів упряжі.

Контрольні запитання

1. Назвіть відомі вам типи кінської упряжі.

2. Перерахуйте елементи однокінної дугової упряжі та поясніть порядок запряжки.

3. Назвіть всі елементи парокінної дишлової упряжі та поясніть порядок запряжки.

4. Назвіть всі елементи сідла та розкажіть порядок сідлування коня.

5. Поясніть порядок запряжки коня за допомогою однокінної бездугової упряжі.

6. Поясніть правила і порядок запряжки коня за допомогою парокінної дишлової упряжі.

7. Поясніть порядок запряжки коня за допомогою голобельно-посторонкової упряжі.

Склад упряжі

В залежності від виду транспортних і сільськогосподарських робіт - використовується різна кінська упряж.

До складу сільськогосподарської упряжі входять: недоуздок, вуздечка (чи вуздечка-недоуздок), хомут або шорка, шлея (наритники), сіделко, черезсідельник, підчеревник, віжки, посторонки, нагрудник, нашильник.

 

Рис. 11. Недоуздки 1 - щічний ремінь; 2 – суголовний ремінь; 3 - намордний ремінь; 4 - підборідний ремінь; 5 - сполучний ремінь.

 

Недоуздок. Призначення недоуздка - утримувати коня на прив'язі. Він складається із суголовного, двох щічних, намордного, підборідного, сполучного ременів та трьох кілець (рис. 12). Кінь в недоуздку прив'язується за допомогою чумбура (цепка чи мотузки).

Вуздечка. Використовується для управління конем і фіксації в різних положеннях його голови. Вуздечка складається із суголовного, двох щічних, налобного, намордного та підганашного ременів, вудил із двома кільцями і гриз-лами та повода із темляком (рис. 13).

Вуздечка-недоуздок. Складається із суголовного, налобного, двох щіч них, намордного (з підборідним), підганашного, сполучного ременів, вудил та поводу. Використовується як для управління конем під час руху, так і для при в'язування під час зупинок (рис. 12).

Рис 12.Вуздечка

1 - суголовний ремінь; 2 - щічний ремінь; З - налобний ремінь; 4 - намордний ремінь; 5 - повід; 6 - темляк; 7 - вудила; 8 - підганашний ремінь.

 

Хомут є основною частиною упряжі, через яку передається тяглове зусилля коня на віз. Хомут складається з пари дерев'яних кліщів, хомутини, хомутної повстяної підкладки, спайного ременя, покришки, супоні, пари гужів або гужових мочок, горта (рис. 13). Кліщі є конструктивною основою хомута - вони визначають його форму, розміри, забезпечують необхідну міцність. На межі нижньої і середньої третини кліщів, в потовщеній їх частині роблять два отвори для кріплення гужів чи гужових мочок. Хомутина являє собою тугий жмут житньої соломи, обшитий повстю та шкірою. її кріплять так, щоб в нижній частині хомута вона виступала над кліщами на одну третину своєї товщини. Таке розміщення хомутини запобігає пошкодженню шиї коня. Хомутна підкладка вистилає з внутрішнього боку верхні дві третини хомута. Вона пришита до хомутини і прикріплена ремінцями до кліщів. Покришка захищає хомут від атмосферних опадів та покращує його естетичний вигляд. Спайний ремінь з'єднує верхні, а супонь -нижні кінці кліщів. Гужами з'єднують хомут із голоблями.

Рис. 13. Хомут І - кліщі; 2 - хомутина; 3 - підкладка; 4 - гужі; 5 - покришка; 6 - супоня; 7 - горт. А - довжина, Б - ширина.  

Стандартні сільськогосподарські хомути виготовляють 12 розмірів (номерів), які різняться за довжиною та шириною. Довжину хомута вимірюють від верхньої внутрішньої точки хомутної підкладки до нижнього внутрішнього ребра кліщів, а ширину - на рівні гужових отворів. Для вибору хомута з коня знімають мірку (рис. 14). Довжину визначають так: металевий або дерев'яний метр кладуть в передлопатковий жолоб. Верхній кінець його повинен упиратися в долоню правої руки, покладеної на холку.

Рис. 14. Вимірювання шиї коня для визначення

довжини (а) та ширини (б) хомута

Черезсідельник - ремінь з металевим кільцем на одному кінці, за допомогою якого черезсідельник закріплюється на голоблі.

За допомогою черезсідельника маса голобель, дуги та хомута передається з шиї на спину коня та надає певного положення хомутові.

Підчеревник обмежує коливання голобель, дуги та хомута вгору. Черезсідельник та підчеревник виготовляються із цупкої сиром'ятної шкіри великої рогатої худоби.

 

 

 

Рис. 15. Сіделко:

 

а) горбате: 1 - повстяна подушка;

2 - покришка; 3 - лавка (2 шт.); 4 - арчак; 5 - скоба;

б) лежаче: 1 - покришка;

2 - повстяна подушка; 3 - дерев'яні колодки (2 шт.);

4 - дужки (2 шт.); 5 - горт (2 шт.).

 

Замір на протилежному кінці роблять на 4-5 см нижче лінії шиї. Ширина хомута має відповідати найбільшій товщині шиї і визначається мірним циркулем. Розміри хомутів показані в таблиці 10.1.

Таблиця 10.1

Розміри хомутів, мм

 

№ хомута Довжина Ширина № хомута Довжина Ширина

Сіделкозбільшує площу опори черезсідельника, запобігаючи пошкодженням шкіри на спині. Крім того, близько 15-20% тяглового зусилля коня припадає на спину через сіделко. Промисловість виготовляє сіделко двох типів: пряме або лежаче - для коней з низькою холкою та горбате або стояче - для коней з високою холкою, Сіделко повинно лежати нерухомо на передній частині спини коня, на 10-15 см за лопатками і рівномірно спиратись на спину. Горбате сіделко складається із залізного арчака і пари лавок; пряме або лежаче - із двох дерев'яних колодок. Кожне сіделко має пітник, шкіряну покришку і горти для кріплення попруги, яка закріплює сіделко на коні (рис. 17) Зверху обох сіделок є металеві дужки, через які проходить черезсідельник.

Наритники (шлея) складаються із ободового, спинного, поперекового та двох відкісних ременів і двох мочок. Шлея дає можливість загальмувати чи осадити віз назад. Мочки застібають за голоблі чи посторонки, запобігаючи опусканню та зсовуванню шлеї вбік. Ободовий ремінь кріпиться кінцями до

гужових мочок, а спинний - до горти хомута. Шлея припасовується так, щоб ободовий ремінь проходив на 15-20 см нижче сідничних горбів коня, а між задньою поверхнею сідниць та ободовим ременем вміщувалась долоня, поставлена ребром (рис. 16).

Рис. 16. Наритники: 1- ободовий ремінь; 2- спинний ремінь; 3- поперечний ремінь; 4- мочковий ремінь; 5-укісний ремінь  

Дуга - характерна деталь дугової однокінної голобельної запряжки. Вона з'єднує через гужі хомут із голоблям й амортизує поштовхи голобель від нерівностей шляху, запобігає вивертанню кліщів назад. Дуга повинна бути міцною, пружною і легкою. їх виготовляють, як правило, з верби, в'язу чи білої акації. Вербові дуги роблять плоскими, а в'язові - тільки круглими. Розміри дуг залежно від величини коней такі: ширина між кінцями (від зарубки до зарубки) - 1,0-1,2 м, висота (не враховуючи товщину) - 0,55-0,60 м.

Виїзна дуга має масу 1,5-2,0 кг, ломова (для великих робочих коней) 4-5кг. У центрі дуги є кільце (зга) для зав'язування повода.

Посторонки є елементом дишлової упряжі, через які тяглове зусилля коня передається від хомута чи нагрудної шлейки на воза, сани, сільськогосподарське знаряддя тощо. Посторонки бувають сиром'ятні, тасьмові, канатні. Довжина їх залежить від величини коня, довжини його кроку та висоти над землею причепа, до якого кріпляться посторонки. Стандартна довжина - 260см, а кут нахилу посторонок до горизонту не перевищує 20°.

Нашильник і нагрудники виготовляють із сиром'ятної шкіри чи ланцюга. За допомогою їх здійснюють повороти дишлових возів. Своїми кінцями нагрудник кріпиться до гужових мочок або посторонок, якщо коні будуть запряжені в шлейку. Нашильник одним кінцем з'єднують із кільцем, яке вільно переміщується по нагруднику, а другим - із дишлом. Іноді замість нагрудників використовують нашийники, але лише в тих місцях, де немає схилів.

Шорка (або нагрудна шлейка) використовується замість хомута. Вона легша, простіша у виготовленні і дешевша, ніж хомут. Але під час роботи шорка тугіше стискує плечолопаткові суглоби, шию, грудну клітку, внаслідок чого порушується кровообіг, дихання, нормальний рух коня, виникають намулювання. При використанні хомутів цього не буває. Тому шорку доцільно застосовувати на легких транспортних роботах, де тяглове зусилля не перевищує 7-8% живої маси коня. Вона складається із нагрудного та шийного ременів із підкладками, з'єднаних між собою двома кільцями, двох кутових (підтримувальних) ременів та горти. Кращими шорками вважаються такі, які можна регулювати відповідно до розміру коней. Тяглове зусилля від шорки на гак передається через посторонки.

Віжки необхідні для керування кіньми в упряжці. їх виготовляють із різних матеріалів (мотузка, тасьма, шкіра). За призначенням їх поділяють на однокінні, парокінні (чотирикінцеві перехресні) та привіжники - для пристяжних коней. Довжина віжок може бути до 10 м, щоб їздовий міг керувати конем на польових чи транспортних роботах, знаходячись позад воза або знаряддя,

Види запряжок

Запряжки бувають хомутові і шоркові. Хомутові запряжки поділяються на голобельно-дугові, голобельно-посторонкові, посторонково-дишлові, посторонкові та змішані. 3. Запрягання коней



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-08; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.236.58.220 (0.008 с.)