Запрягання в однокінну голобельно-дугову запряжку

Спочатку коня в недоуздку виводять у коридор конюшні, надівають вуздечку, сіделко і хомут. Якщо вуздечка підібрана правильно, суголовний ремінь проходить на 1-1,5см позаду вух. Налобний ремінь проходить у верхній частині лоба спереду вух, не доторкуючись до них. Щічні ремені проходять у ділянці скулових кісток. При нормальній довжині щічних ременів гризла вудил повинні лежати в беззубій частині нижньої щелепи, злегка торкаючись ротових кутів, не утворюючи складок шкіри.

Положення вудил регулюють зміною довжини суголовного та щічних ременів. Якщо щічні ремені довші, ніж потрібно, кінь намагається викинути вудила із рота. Короткий щічний ремінь викликає натирання вудилами кутів рота, від чого тварині боляче і, відповідно утруднюється управління конем. Положення вуздечки на голові фіксується підганашним ременем, який не допускає її скидання. Після вуздечки на коня надівають сіделко. Наклавши сіделко, застібають попругу настільки, щоб під неї можна було просунути 1-2 пальці. Накладають сіделко і застібають попругу завжди з лівого боку. Потім надівають хомут із наритниками. Хомут надівають через голову коня нижніми кінцями кліщів догори й на шиї повертають його (за гривою, а не проти неї). Потім надівають розправлені наритники.

Коня виводять зі стайні, заводять у голоблі воза і надівають на ліву голоблю черезсідельник і підчеревник. Потім закладають дугу.

Дугу закладають із лівого боку, причому лівий гуж повинен обхоплювати голоблю знизу вгору, а правий - зверху донизу. Після цього затягують супонь так, щоб нижні кінці кліщів торкались один одного і зав'язують несправжньою петлею. Далі на правій голоблі зав'язують перекинутий через сіделко черезсідельник, потім - підчеревник, обов'язково пропущений через петлю попруги. Черезсідельник підтягують так, щоб між холкою і хомутом відстань становила близько 2см. Підчеревник підтягується туго. Обидва ременя зав'язують так, щоб вони легко розв'язувались.

Повід підв'язують до кільця дуги, застібають на голоблі мочкові ремені шлеї. Останніми прикріплюють за кільця вудил віжки, пропущені поверх черезсідельника та знизу гужів, або через кільця на хомуті. Загальний вигляд кінської упряжі при голобельно-дуговій запряжці показано на рис. 17.

 

Рис. 17. Однокінна дугова запряжка

 

Запрягання в однокінну голобельно-посторонкову запряжку

Дана запряжка від попередньої відрізняється тим, що кінь у ній тягне за посторонки, а голоблі призначені тільки для спрямування руху, поворотів та гальмування воза при спусках і зупинках. Голоблі з хомутом з'єднують не гужами, а спеціальними ремінними чи залізними гужиками (запряжниками). Посторонки, що йдуть від хомута, кріпляться до барків, закріплених на передку воза (рис. 18).

 

 

 

Рис. 18. Однокінна бездугова запряжка

 

Запрягання в парокінну посторонково-дишлову запряжку

Застосовують цю запряжку при роботі в дишлових возах. Парокінна дишлова упряж складається із вуздечки (без повода), хомута з мочками (замість гужів), нагрудника, нашильника, посторонок і віжок з чотирма кінцями. Тяга в запряжці реалізується через посторонки; повороти, стримування воза та гальмування - через дишло (рис. 19).

Рис 19. Парокінна дишлова запряжка.

 

При запряганні коней спочатку вирівнюють по довжині всі посторонки і нашильники з нагрудниками. Потім надівають на кінець дишла нашильник і після цього пристібають до барків спочатку внутрішні, потім зовнішні посторонки, продіваючи їх через петлі мочкових ременів шлеї. Дишло повинно бути на висоті середини грудей коня, а кінець його виступати вперед настільки, щоб коні не могли зачепитися за нього вуздечкою або віжками.

 

Посторонкова запряжка

Ця запряжка найпростіша. Посторонки, обов'язково однакової довжини, кріпляться до барків, прикріплених до рухомих ваг. Хомут дещо облегшений, трохи коротший, ніж при голобельній запряжці. Ця запряжка використовується для коня під час деяких сільськогосподарських робіт.

ТЕМА 11