ТОП 10:

Велико-малогомілковий суглоб



(articulatio tibiofibularis)

Велико-малогомілковий суглоб є:

- плоский (articulatio plana) – за формою;

- простий (articulatio simplex) – за будовою (вид суглоба);

- триосьовий – за функцією.

Рухи навколо:

- вертикальної осі (axis verticalis);

- лобової осі (axis frontalis);

- стрілової осі (axis sagittalis).

Види рухів: суглоб малорухомий (amphiarthrosis).

Суглобові поверхні:

- суглобова поверхня головки малогомілкової кістки (facies articularis capitis fibulae);

- суглобова поверхня малогомілкової вирізки великогомілкової кістки (facies articularis incisurae fibularis tibiae).

Допоміжний апарат:

- задня зв’язка головки малогомілкової кістки (lig. capitis fibulae posterius);

- передня зв’язка головки малогомілкової кістки (lig. capitis fibulae anterius);

- міжкісткова перетинка гомілки (membrana interossea cruris).

 

Суглоби стопи (articulationes pedis)

Вони поділяються на:

- надп’ятково-гомілковий суглоб (articulatio talocruralis);

- піднадп’ятковий суглоб; надп’ятково-п’ятковий суглоб (articulatio subtalaris; articulatio talocalcanea);

- поперечний суглоб заплесна (articulatio tarsi transversa);

- надп’ятково-п’ятково-човноподібний суглоб (articulatio talocalcaneonavicularis);

- п’ятково-кубоподібний суглоб (articulatio calcaneocuboidea);

- клино-човноподібний суглоб (articulatio cuneonavicularis);

- міжклиноподібні суглоби (articulationes intercuneiformes);

- заплесно-плеснові суглоби (articulationes tarsometatarsales);

- міжплеснові суглоби (articulationes intermetatarsales);

- плесно-фалангові суглоби (articulationes metatarsophalangeae);

- міжфалангові суглоби стопи (articulationes interphalangeae pedis).

 

Надп’ятково-гомілковий суглоб

(articulatio talocruralis)

Надп’ятково-гомілковий суглоб є:

- блокоподібний (ginglymus) – за формою;

- складний (articulatio composita) – за будовою (вид суглоба);

- одноосьовий – за функцією.

Рухи навколо лобової осі (axis frontalis).

Види рухів:

- згинання і розгинання (flexio et extensio);

- при підошвовому згинанні (flexio plantaris) – відведення і приведення стопи (abductio et adductio pedis).

Суглобові поверхні:

- нижня суглобова поверхня великогомілкової кістки (facies articularis inferior tibiae);

- суглобова поверхня присередньої кісточки (facies articularis malleoli medialis);

- суглобова поверхня бічної кісточки (facies articularis malleoli lateralis);

- блок надп’яткової кістки (trochlea tali).

Допоміжний апарат:

- присередня обхідна зв’язка; дельтоподібна зв’язка (lig. collaterale mediale; lig. deltoideum), яка має такі частини:

- великогомілково-човноподібну частину (pars tibionavicularis);

- великогомілково-п’яткову частину (pars tibiocalcanea);

- передню великогомілково-надп’яткову частину (pars tibiotalaris anterior);

- задню великогомілково-надп’яткову частину (pars tibiotalaris posterior);

- бічна обхідна зв’язка (lig. collaterale laterale), яка складається з:

- передньої надп’ятково-малогомілкової зв’язки (lig. talofibulare anterius);

- задньої надп’ятково-малогомілкової зв’язки (lig. talofibulare posterius);

- п’ятково-малогомілкової зв’язки (lig. calcaneofibulare).

 

Піднадп’ятковий суглоб;

надп’ятково-п’ятковий суглоб

(articulatio subtalaris; articulatio talocalcanea)

Піднадп’ятковий суглоб є:

- циліндричний (articulatio cylindrica) – за формою;

- простий (articulatio simplex) – за будовою (вид суглоба);

- одноосьовий – за функцією.

- комбінований з надп’ятково-п’ятково-човноподібним суглобом.

Рухи навколо: стрілової осі (axis sagittalis).

Види рухів:

- відвертання з приведенням і підошвовим згинанням стопи (supinatio cum adductione et flexione plantari pedis);

- привертання з відведенням і тильним згинанням стопи (pronatio cum abductione et flexione dorsali pedis).

Суглобові поверхні:

- задня п’яткова суглобова поверхня надп’яткової кістки (facies articularis calcanea posterior tali);

- задня надп’яткова суглобова поверхня п’яткової кістки (facies articularis talaris posterior calcanei).

Допоміжний апарат:

- міжкісткова надп’ятково-п’яткова зв’язка (lig. talocalcaneum interosseum);

- бічна надп’ятково-п’яткова зв’язка (lig.talocalcaneum laterale);

- присередня надп’ятково-п’яткова зв’язка (lig.talocalcaneum mediale).

 

Надп’ятково-п’ятково-човноподібний

Суглоб

(articulatio talocalcaneonavicularis)

Надп’ятково-п’ятково-човноподібний суглоб є:

- кулястий (articulatio spheroidea) – за формою;

- складний (articulatio composita) – за будовою (вид суглоба);

- триосьовий – за функцією.

- комбінований із піднадп’ятковим суглобом.

Рухи навколо стрілової осі (axis sagittalis).

Види рухів:

- відвертання з приведенням і підошвовим згинанням (supinatio cum adductione et flexione plantari);

- привертання з відведенням і тильним згинанням стопи (pronatio cum abductione et flexione dorsali pedis).

Суглобові поверхні:

- передня п’яткова суглобова поверхня надп’яткової кістки (facies articularis calcanea tali anterior);

- середня п’яткова суглобова поверхня надп’яткової кістки (facies articularis calcanea tali media);

- передня надп’яткова суглобова поверхня п’яткової кістки (facies articularis talaris calcanei anterior);

- середня надп’яткова суглобова поверхня п’яткової кістки (facies articularis talaris calcanei media);

- човноподібна суглобова поверхня надп’яткової кістки (facies articularis navicularis tali);

- задня суглобова поверхня човноподібної кістки (facies articularis ossis navicularis posterior).

Допоміжний апарат: підошвова п’ятково-човноподібна зв’язка (lig.calcaneonaviculare plantare).

 

П’ятково-кубоподібний суглоб

(articulatio calcaneocuboidea)

П’ятково-кубоподібний суглоб є:

- сідлоподібний (articulatio sellaris) – за формою;

- простий (articulatio simplex) – за будовою (вид суглоба);

- двоосьовий – за функцією.

Рухи навколо:

- стрілової осі (axis sagittalis);

- лобової осі (axis frontalis).

Види рухів: незначні, навколо названих осей та ковзання.

Суглобові поверхні:

- кубоподібна суглобова поверхня п’яткової кістки (facies articularis cuboidea calcanei);

- задня суглобова поверхня кубоподібної кістки (facies articularis ossis cuboidei posterior).

 

Клино-човноподібний суглоб

(articulatio cuneonavicularis)

Він є:

- плоский (articulatio plana) – за формою;

- складний (articulatio composita) – за будовою (вид суглоба);

- триосьовий – за функцією.

Рухи навколо:

- вертикальної осі (axis verticalis);

- стрілової осі (axis sagittalis);

- лобової осі (axis frontalis).

Види рухів: суглоб малорухомий (amphiarthrosis), переважно ковзання.

Суглобові поверхні:

- суглобова клиноподібна поверхня човноподібної кістки (facies articularis cuneiformis ossis navicularis);

- суглобові човноподібні поверхні (facies articulares naviculares) усіх трьох клиноподібних кісток (ossa cuneiformia).

 

Поперечний суглоб заплесна

(articulatio tarsi transversa; суглоб Шопара)

Поперечний суглоб складається із:

- п’ятково-кубоподібного суглоба (art. calcaneocubo-idea);

- надп’ятково-човноподібної частини (pars talonavicularis) надп’ятково-п’ятково-човноподібного суглоба (articulatio talocalcaneonavicularis).

"Ключем" поперечного суглоба заплесна (articulatio tarsi transversa) є роздвоєна зв’язка (lig. bifurcatum), яка складається з:

- п’ятково-човноподібної зв’язки (lig. calcaneonavicu-lare);

- п’ятково-кубоподібної зв’язки (lig. calcaneocubo-ideum).

Суглоби між заплесновими кістками (articulationes ossium tarsi) укріплюються зв’язками заплесна (ligamenta tarsi) та підошвовими зв’язками заплесна (ligg. tarsi plantaria).

До зв’язок заплесна (ligamenta tarsi) належать:

А. Міжкісткові зв’язки заплесна (ligg. tarsi interossea), які складаються з:

- міжкісткової надп’ятково-п’яткової зв’язки (lig. talocalcaneum interosseum);

- міжкісткової клино-кубоподібної зв’язки (lig. cuneocuboideum);

- міжкісткових міжклиноподібних зв’язок (ligg. intercuneiformia interossea).

Б. Тильні зв’язки заплесна (ligg. tarsi dorsalia), які складаються з:

- надп’ятково-човноподібної зв’язки (lig. talonaviculare);

- тильних міжклиноподібних зв’язок (ligg. іntercunei-formia dorsalia);

- тильної клино-кубоподібної зв’язки (lig. cuneocubo-ideum dorsale);

- тильної кубочовноподібної зв’язки (lig. cuboideonavi-culare dorsale);

- роздвоєної зв’язки (lig. bifurcatum), до складу якої входять:

- п’ятково-човноподібна зв’язка (lig. calcaneonavi-culare);

- п’ятково-кубоподібна зв’язка (lig. calcaneocuboideum).

В. Тильні клино-човноподібні зв’язки (ligg. cuneo-navicularia dorsalia). Вони мають:

- тильну п’ятково-кубоподібну зв’язку (lig.calcaneocubo-ideum dorsale).

До підошвових зв’язок заплесна (ligg. tarsi plantaria) належать:

- довга підошвова зв’язка (lig. plantare longum);

- підошвова п’ятково-кубоподібна зв’язка (lig. calcaneocuboideum plantare);

- підошвові клино-човноподібні зв’язки (ligg. cuneonavi-cularia plantaria);

- підошвова кубо-човноподібна зв’язка (lig. cuboideo-naviculare plantare);

- підошвові міжклиноподібні зв’язки (ligg. intercunei-formia plantaria);

- підошвова клино-кубоподібна зв’язка (lig. cuneocubo-ideum plantare).

 

Заплесно-плеснові суглоби

(articulationes tarsometatarsales;

суглоб Лісфранка)

Заплесно-плеснові суглоби є:

- плоскі (articulationes planae) – за формою;

- складні (articulationes compositae) – за будовою (вид суглоба);

- триосьові – за функцією.

Рухи навколо:

- вертикальної осі (axis verticalis);

- стрілової осі (axis sagittalis);

- лобової осі (axis frontalis).

Види рухів: малорухомий (amphiarthrosis), ковзання на 10-15о.

Суглобові поверхні:

- дистальні суглобові поверхні клиноподібних кісток (facies articulares distales ossium cuneiformium);

- дистальні суглобові поверхні кубоподібної кістки (facies articulares distales ossis cuboidei);

- задні суглобові поверхні основ плеснових кісток (facies articulares posteriores basium ossium metatarsi).

"Ключем" до суглоба Лісфранка є присередня заплесно-плеснова зв’язка (lig. tarsometatarsale mediale).

Допоміжний апарат:

- тильні заплесно-плеснові зв’язки (ligg. tarsometa-tarsalia dorsalia);

- підошвові заплесно-плеснові зв’язки (ligg. tarsometa-tarsalia plantaria);

- міжкісткові клино-плеснові зв’язки (ligg. cuneometa-tarsalia interossea).

 

Міжплеснові суглоби

(articulationes intermetatarsales)

Міжплеснові суглоби є:

- плоскі (articulationes planae) – за формою;

- прості (articulationes simplices) – за будовою (вид суглоба);

- триосьові – за функцією;

- малорухомі.

Рухи навколо:

- лобової осі (axis frontalis);

- вертикальної осі (axis verticalis);

- стрілової осі (axis sagittalis).

Види рухів: суглоби малорухомі (amphiarthrosis).

Суглобові поверхні: бічні та присередні суглобові поверхні (facies articulares laterales et mediales) між основами плеснових кісток (ossa metatarsi).

Допоміжний апарат:

- міжкісткові плеснові зв’язки (ligg. metatarsalia interossea);

- тильні плеснові зв’язки (ligg. metatarsalia dorsalia);

- підошвові плеснові зв’язки (ligg. metatarsalia plantaria).

 

Плесно-фалангові суглоби

(articulationes metatarsophalangeae)

Плесно-фалангові суглоби є:

- кулясті (articulationes spheroideae) – за формою;

- прості (articulationes simplices) – за будовою, але двоосьові – за функцією.

Рухи навколо:

- лобової осі (axis frontalis);

- стрілової осі (axis sagittalis).

Види рухів:

- згинання (flexio) і розгинання (extensio);

- при розігнутих пальцях – відведення (abductio) і приведення (adductio).

Суглобові поверхні:

- голівки плеснових кісток (capita ossium metatarsi);

- основи проксимальних фаланг (bases phalangium proximalium).

Допоміжний апарат:

- обхідні зв’язки (ligg. collateralia);

- підошвові зв’язки (ligg. plantaria);

- глибока поперечна плеснова зв’язка (lig. metatarsale transversum profundum).

 

Міжфалангові суглоби стопи

(articulationes interphalangeae pedis)

Міжфалангові суглоби стопи є:

- блокоподібні (ginglymi) – за формою;

- прості (articulationes simplices) – за будовою (вид суглоба);

- одноосьові – за функцією.

Рухи навколо:

- лобової осі (axis frontalis).

Види рухів:

- згинання (flexio);

- розгинання (extensio).

Суглобові поверхні:

- суглобові поверхні суміжних фаланг пальців стопи.

Допоміжний апарат:

- обхідні зв’язки (ligg. collateralia);

- підошвові зв’язки (ligg. plantaria).

 

Стопа

(pes totalis)

Десять кісток стопи (os naviculare, ossa cuneiformia medialе, intermedium et laterale, os cuboideum, ossa metatarsalia primum – quintum [I-V]), з’єднуючись між собою, утворюють випуклі догори дуги – склепіння (arcus), які орієнтовані поздовжньо та поперечно.

Завдяки склепінній будові, стопа (pes) опирається не всією підошвовою ділянкою (regio plantaris), а має постійні три точки опори:

- ззаду п’ятковий горб (tuber calcanei);

- спереду голівки I та V плеснових кісток (capita ossium metatarsi primi et quinti [I et V]);

- латерально бічну поверхню підошви.

Стопа має п’ять поздовжніх склепінь стопи (arcus pedis longitudinales) та одне поперечне склепіння стопи (arcus pedis transversalis).

Усі поздовжні склепіння стопи (arcus pedis longitudinales) починаються від п’яткового горба (tuber calcanei) і закінчуються на головках плеснових кісток (capita ossium metatarsi).

До складу кожного поздовжнього склепіння (arcus pedis longitudinalis) входять одна плеснова кістка (os metatarsi) та частина заплеснових кісток (pars ossium tarsi), що розташовані між даною плесновою кісткою (os metatarsi) та п’ятковим горбом (tuber calcanei).

Поздовжнє склепіння має:

- бічну частину (pars lateralis);

- присередню частину (pars medialis).

Перше поздовжнє склепіння стопи (arcus pedis longitudinalis primus) – присереднє склепіння стопи (arcus pedis medialis) – утворене:

- першою плесновою кісткою (os metatarsi primum);

- присередньою клиноподібною кісткою (os cuneiforme mediale);

- присередньою частиною човноподібної кістки (pars medialis ossis navicularis);

- присередньою частиною надп’яткової кістки (pars medialis tali);

- присередньою частиною п’яткової кістки (pars medialis calcanei).

Найдовшим та найвищим є друге поздовжнє склепіння стопи (arcus pedis longitudinalis secundus), а найнижчим і короткимп’яте поздовжнє склепіння стопи (arcus pedis longitudinalis quintus).

У поперечному напрямку всі п’ять склепінь (arcus) мають неоднакову висоту.

Внаслідок цього на рівні передньої частини п’яти з найвищих точок поздовжніх склепінь стопи (arcus pedis longitudinalis) формується дугоподібно вигнуте вверх поперечне склепіння стопи (arcus pedis transversus).

Це склепіння поділяється на:

- проксимальне поперечне склепіння стопи (arcus pedis transversus proximalis);

- дистальне поперечне склепіння стопи (arcus pedis transversus distalis).

Склепіння стопи (arcus pedis) зумовлені і утримуються:

- формою кісток, які їх утворюють, зв’язками (пасивні "затяжки" склепінь стопи);

- м’язами разом із сухожилками (активні "затяжки" склепінь стопи).

При розслабленні активних та пасивних "затяжок" склепіння стопи опускаються і стопа сплощується, розвивається плоскостопість.

Завдяки склепінній будові стопи, маса тіла рівномірно розподіляється на всю стопу, зменшуються струси тіла при ходьбі, бігу, стрибках, оскільки її склепіння виконують роль амортизаторів.

Склепіння також забезпечують пристосованість стопи до ходьби та бігу по нерівній поверхні.


 

хребтовий стовп, хребет

(columna vertebralis)


Він складається з усіх справжніх хребців (vertebrae verae), крижової кістки (os sacrum) та куприка (os coccygis) і міжхребцевих симфізів (symphyses intervertebrales) із зв’язковим апаратом.

Функціональне значення хребтового стовпа (columna vertebralis):

- підтримує голову (caput);

- є гнучкою віссю стовбура або тулуба (truncus);

- бере участь в утворенні стінок грудної, черевної і тазової порожнин (cavitates thoracis, abdominis et pelvis).

У хребтовому каналі (canalis vertebralis) міститься спинний мозок (medulla spinalis), його оболони (meninges spinales) і судини (vasa).

Спереду хребет (columna vertebralis) є найширшим біля крижової кістки (os sacrum), догори поступово звужується до рівня V грудного хребця (vertebra thoracica V); звідси поперечник хребта починає наростати до ділянки нижніх шийних хребців (vertebrae cervicales inferiores), потім знову звужується.

Розширення хребта у верхній грудній ділянці (regio pectoralis) пояснюється тим, що тут фіксується верхня кінцівка (membrum superius).

Ззаду на хребтовому стовпі (columna vertebralis) відмічаються дві борозни (sulci dorsales); посередині вони відокремлені одна від одної гребенем з остистих відростків (processus spinosi), з боків обмежовані підвищеннями, утвореними поперечними відростками (processus transversi).

Збоку хребта (columna vertebralis) видно 23 пари міжхребцевих отворів (foramina intervertebralia), які служать для виходу спинномозкових нервів (nervi spinales) з хребтового каналу (canalis vertebralis); з них нижні – найширші, верхні – найвужчі.

Хребтовий стовп (columna vertebralis) має такі кривини:

-первинну кривину (curvatura primaria);

-вторинну кривину (curvatura secundaria).

Первинна кривина (curvatura primaria) знаходиться в ембріоні та в плоді, що обумовлено черевним згинанням в утробі матері. Ця кривина зберігається і в дорослого у вигляді грудного і крижового кіфозів (kyphosis thoracica et sacralis).

Вторинна кривина (curvatura secundaria) формується після народження дитини. Коли дитина починає тримати голову, а це у 2-3 місяці, формується шийний вигин хребтового стовпа вперед – шийний лордоз (lordosis cervicalis; lordosis colli).

Вигин грудного відділу хребтового стовпа назад – грудний кіфоз (kyphosis thoracica), що зміцнюється після народження, при сидінні дитини.

Коли дитина починає стояти та ходити, а це у 1-1,5 року, утворюється поперековий лордоз (lordosis lumbalis).

Вищеперелічені вигини є природними (нормальними) і фізіологічними.

До фізіологічних вигинів деякі автори відносять і незначний вигин хребта убік – сколіоз (scoliosis), що з’являється внаслідок фізіологічного розвитку м’язів правої або лівої половини тіла людини.

Патологічними вигинамиє вигини хребтового стовпа вперед, назад або вбік.

Довжина хребта чоловікастановить приблизно 73 см (шийний відділ – 13 см, грудний – 30 см, поперековий – 18 см, крижово-куприковий – 12 см).

Хребет жінки має завдовжки в середньому 69 см.

У старечому віці спостерігається вкорочення хребта на 7 см.

Загалом довжина хребтового стовпа становить близько 2/5 всієї довжини тіла.

Рухи хребтового стовпа:

- навколо лобової осі (axis frontalis) – згинання і розгинання (flexio et extensio);

- навколо стрілової осі (axis sagittalis) – згинання вбік (відведення [abduction] хребта від серединної площини [planum medianum]);

- навколо вертикальної осі (axis verticalis) – повороти (rotationes);

- пружинний рух, при якому змінюють свою величину кривини хребта (наприклад при стрибках).

Більшою рухомістю відзначаються верхній поперековий і шийний відділи. I і II шийні хребці дають можливість голові робити найрізноманітніші і досить великі екскурсії.

Міжхребцеві диски (disci intervertebrales) зменшують поштовхи і струси, утворюють з’єднання міцні, але разом з тим досить еластичні, які допускають рухи в усі боки.


 

Грудна клітка(thorax totalis)

 


Грудну клітку (thorax) утворюють:

- 12 грудних хребців (vertebrae thoracicae);

- 12 пар ребер (costae);

- груднина (sternum).

Ребра відокремлені одне від одного міжребровими просторами (spatia intercostalia).

Грудна клітка (thorax) має:

- верхній отвір грудної клітки (apertura thoracis superior);

- нижній отвір грудної клітки (apertura thoracis inferior).

Терміни "вхід у грудну клітку" і "вихід з грудної клітки" використовуються клініцистами по-різному. Так, "синдром грудного вихідного отвору" відповідає грудному вхідному отвору у новій термінології.

Верхній отвір грудної клітки (apertura thoracis superior) оточений:

- яремною вирізкою груднини (incisura jugularis sterni);

- першими ребрами (costae primae);

- тілом І грудного хребця (corpus vertebrae thoracicae primae).

Нижній отвір грудної клітки (apertura thoracis inferior) оточений:

- тілом XII грудного хребця (corpus vertebrae thoracicae duodecimae);

- нижніми ребрами (costae inferiores);

- мечоподібним відростком груднини (processus xiphoideus sterni).

Передньобічний край нижнього отвору грудної клітки (margo anteriolateralis aperturae thoracis inferioris) обмежений з’єднаними між собою VII-X ребрами. Це з’єднання називається ребровою дугою (arcus costalis).

Права реброва дуга (arcus costalis dexter) і ліва реброва дуга (arcus costalis sinister) утворюють з боків підгруднинний кут (angulus infrasternalis).

З обох боків вздовж тіл грудних хребців (corpora vertebrarum thoracicarum) у порожнині грудної клітки вертикально розташовані легеневі борозни (sulci pulmonales).

Розрізняють такі форми грудної клітки:

- конусоподібна грудна клітка (широка і коротка);

- плоска грудна клітка (сплющена в передньо-задньому напрямку);

- циліндрична грудна клітка (проміжна між двома попередніми).


Таз в цілому (pelvis totalis)

 


Кульшові кістки (ossa coxae) та крижова кістка (os sacrum), з’єднуючись за допомогою крижово-клубових суглобів (articulationes sacroiliacae) і лобкового симфізу (symphysis pubica), утворюють таз (pelvis), який поділяється на два відділи:

- верхній відділ;

- нижній відділ.

Верхній відділ – це великий таз (pelvis major), анижній відділ – це малий таз (pelvis minor).

 

Великий таз (pelvis major)

Великий таз відмежований від малого таза (pelvis minor) межовою лінією (linea terminalis), яка проходить через:

- мис (promontorium);

- дугоподібну лінію клубової кістки (linea arcuata ossis ilii);

- гребені лобкових кісток (pectines ossium pubis);

- верхній край симфізу (margo superior symphysis).

Великий таз (pelvis major) оточений:

- ззаду – тілом п’ятого поперекового хребця (corpus vertebrae lumbalis quintae);

- з боків – крилами клубових кісток (alae ossium ilii).

 

Малий таз (pelvis minor)

Малий таз утворений лобковими кістками (ossa pubis) і сідничими кістками (ossa ischii). Він має:

- верхній отвір таза (apertura pelvis superior), який є входом у малий таз;

- нижній отвір таза (apertura pelvis inferior), який є виходом з малого таза.

Затульний отвір (foramen obturatum) в кульшових кістках (ossa coxae) закритий фіброзною пластинкою – затульною мембраною (membrana obturatoria).

На бічній стінці малого таза (pelvis minor) знаходяться:

- великий сідничий отвір (foramen ischiadicum majus);

- малий сідничий отвір (foramen ischiadicum minus), які обмежовані:

- крижово-остистою зв’язкою (ligamentum sacro-spinale);

- крижово-горбовою зв’язкою (ligamentum sacro-tuberale);

- великою та малою сідничими вирізками (incisurae ischiadicae major et minor).

Великий таз (pelvis major) має такі поперечні розміри:

- відстань між правою та лівою верхніми передніми клубовими остями (spina iliaca anterior superior dextra et sinistra) – міжостьову відстань (distantia interspinosa), що дорівнює 25-27 см;

- відстань між найвіддаленішими точками правого клубового гребеня (crista iliaca dextra) та лівого клубового гребеня (crista iliaca sinistra) – міжгребеневу відстань (distantia intercristalis), що дорівнює 28-29 см.;

- відстань між двома великими вертлюгами стегнових кісток (trochanteres majores ossium femoralium) – міжвертлюгову відстань (distantia intertrochanterica), що дорівнює 30-32 см.

Малий таз (pelvis minor) має у середньостатистичних європейських жінок такі розміри:

1.Вхід в малий таз:

- пряму кон’югату (conjugata recta) або анатомічну кон’югату (conjugata anatomica) – відстань між мисом (promontorium) та верхнім краєм лобкового симфізу (margo superior symphysis pubicae), що дорівнює 11,5 см;

- справжню кон’югату (conjugata vera) або гінекологічну кон’югату (conjugata gynaecologica), відстань між мисом (promontorium) та найбільш випуклою в тазову порожнину (cavitas pelvis) точкою лобкового симфізу (symphysis pubica), що дорівнює 10,5-11 см. Ця кон’югата має найменший розмір порожнини таза, що має важливе значення при пологах. Визначають її віднявши 2 см від величини діагональної кон’югати;

- діагональну кон’югату (conjugata diagonalis) – відстань між нижнім краєм лобкового симфізу (symphysis pubica) та мисом (promontorium), що дорівнює 12,5-13 см. Діагональна кон’югата вимірюється гінекологом пальцевим дослідженням через піхву;

- косий діаметр (diameter obliqua), або косий розмір входу в малий таз, – відстань між крижово-клубовим суглобом (articulatio sacroiliaca) і клубово-лобковим підвищенням (eminentia iliopubica) протилежного боку, що дорівнює 12-12,5 см;

- поперечний діаметр (diameter transversa), або поперечний розмір входу в малий таз, – відстань між найвіддаленішими точками межової лінії (linea terminalis), що дорівнює 13-13,5 см;

2.Вихід з малого таза:

- прямий розмір виходу з малого таза – відстань між верхівкою куприка (apex coccygis) і нижнім краєм лобкового симфізу (margo inferior symphysis pubicae), що дорівнює 9-10 см.;

- поперечний розмір виходу з малого таза – відстань між внутрішніми краями сідничих горбів (tubera ischiadica), що дорівнює 11-11,5 см;

Таз у жінок ширший і нижчий, ніж у чоловіків.

Мис (promontorium) у чоловіків значно виступає вперед, тому верхній отвір жіночого таза більше заокруглений.

У жінок крижова кістка (os sacrum) ширша і коротша.

Нижні гілки лобкових кісток (rami inferiores ossium pubis), що сходяться вверху, утворюють лобкову дугу (arcus pubicus), яка має кут 90о – 100о.

Ця дуга (arcus pubicus) відповідає чоловічому підлобковому куту (angulus subpubicus), який дорівнює 75о.

При вертикальному положенні тіла людини площина верхнього отвору таза нахилена вперед та вниз – нахил таза (inclinatio pelvis) і утворює з горизонтальною площиною гострий кут:

- у жінок 55-60о;

- у чоловіків 50-55о.

Якщо з’єднати середини усіх прямих розмірів малого таза у жінок, то утворюється тазова вісь (axis pelvis), або провідна вісь таза, по якій при нормальних пологах проходить заднє тім’ячко (fonticulus posterior) головки плода.


 

 

МІОЛОГІЯ

 

М’ЯЗИ (musculi)

М’ЯЗОВА СИСТЕМА (systema musculare)

міологія (myologia)

 

Загальні терміни з міології

(згідно з Міжнародною анатомічною номенклатурою)

 

Головка Черевце Прикріплення Точка фіксації Рухома точка Веретеноподібний м’яз Плоский м’яз Прямий м’яз Трикутний м’яз Квадратний м’яз Двочеревцевий м’яз Двоголовий м’яз Триголовий м’яз Чотириголовий м’яз Напівперистий м’яз; Одноперистий м’яз Перистий м’яз; Двоперистий м’яз Багатоперистий м’яз Коловий м’яз Шкірний м’яз Відвідний м’яз Привідний м’яз М’яз-обертач М’яз-згинач М’яз-розгинач М’яз-привертач М’яз-відвертач Протиставний м’яз М’яз-замикач М’яз-розширювач Відділ Фасція Фасція голови та шиї Фасція тулуба Пристінкова фасція Позасерозна фасція Нутрощева фасція Фасції кінцівок Фасції м’язів Обгортальна фасція Власна фасція м’яза Епімізій Перимізій Ендомізій Сухожилок Проміжний сухожилок Сухожилкова переділка Апоневроз Сухожилкова дуга М’язовий блок Синовіальна сумка Синовіальна піхва   Caput Venter Insertio Punctum fixum Punctum mobile М. fusiformis М. planus М. rectus М. triangularis М. quadratus М. biventer М. biceps М. triceps М. quadriceps М. semipennatus; М.unipennatus М. pennatus; М. bipennatus М. multipennatus М. orbicularis М. cutaneus М. abductor М. adductor М. rotator М. flexor М. extensor М. pronator М. supinator М. opponens М. sphincter М. dilatator Compartimentum Fascia Fascia capitis et colli Fascia trunci Fascia parietalis Fascia extraserosalis Fascia visceralis Fasciae membrorum Fasciae musculorum Fascia investiens Fascia propria musculi Epimysium Perimysium Endomysium Tendo Tendo intermedius Intersectio tendinea Aponeurosis Arcus tendineus Trochlea muscularis Bursa synovialis Vagina synovialis

 


 

 

Розділ морфології, що вивчає будову і функцію м’язів, називається міологією (від грец. mys, мyos – м’яз). У людини є приблизно 400 скелетних м’язів, більшість з яких парні.

М’яз (musculus) – це орган, який побудований з пучків поперечно-посмугованих м’язових волокон, зв’язаних між собою пухкою сполучною тканиною, в якій проходять кровоносні судини і нерви. Одиницею будови скелетних м’язів є м’язове волокно – симпласт.

М’яз складається з м’язових волокон, кожне з який зовні вкрите тонкою сполучнотканинною оболонкою – ендомізієм (endomysium).

М’язові волокна формують пучки, які також оточені тонкими прошарками сполучної тканини – внутрішнім перимізієм (perimysium intemum)

Весь м’яз покритий зовнішнім перимізієм, або його ще називають епімізієм (perimysium extemum; epimysium), що разом із сполучнотканинними структурами ендомізію і внутрішнього перимізію переходить у сухожилок (tendo).

Отже, сполучна тканина, що оточує м’язові волокна, переходить у сухожилкові волокна.

Сухожилки майже не розтягуються, але вони дуже міцні і витримують великі навантаження. Міцність сухожилка на розрив досягає 5-10 кг/мм2. Таку міцність забезпечує щільна оформлена волокниста сполучна тканина, з якої утворені сухожилки.

Більшість м’язів мають стовщену середню частину – черевце (venter), що переходить з обох кінців у сухожилки (tendae).

За морфофункціональною класифікацією м’язову тканину поділяють на дві групи: гладку і поперечно-посмуговану.

Поперечно-посмугована м’язова тканина, у свою чергу, поділяється на скелетну і серцеву.

Гладка м’язова тканина розташована в стінках порожнистих внутрішніх органів, кровоносних і лімфатичних судин. Вона скорочується мимовільно, тобто не підконтрольна свідомості.

Скелетні м’язи, що прикріплюються до кісток, приводять в рух певні ділянки тіла. Серцевий м’яз має певні особливості будови і функції.

Проксимальний кінець м’яза називається голівкою (cаput), вона починається сухожилком від однієї кістки, а сухожилок дистального кінця м’яза прикріплюється до іншої кістки. При цьому сполучнотканинні волокна сухожилка міцно зростаються з окістям чи з охрястям і навіть проникають у кістку (шарпеєвські волокна).

Початком м’яза прийнято називати його проксимальну частину, а дистальна частина м’яза прикріплюється вже до іншої кістки.

Початок м’яза, що скорочується, залишається нерухомим, це його точка фіксації (punctum fixum). На іншій кістці, до якої прикріплюється м’яз, знаходиться рухома точка (punctum mobile). При скороченні м’яза вона переміщується. При деяких рухах точка фіксації і рухома точка міняються місцями.

Сухожилки різних м’язів розрізняються за будовою і формою. Наприклад, м’язи кінцівок переважно переходять у довгі сухожилки циліндричної форми.

Плоскі м’язи, що беруть участь у формуванні стінок порожнин тіла, мають широкі та плоскі сухожилки, такий сухожилок називається апоневрозом (aponeurosis).

Деякі м’язи мають два черевця, які з’єднані проміжним сухожилком (tendo intermedius). Прикладом може бути двочеревцевий м’яз шиї.

Якщо вздовж м’яза є кілька проміжних сухожилків, то їх називають сухожилковими переділками (intersectiоnes tendіneaе). Такі переділки характерні для прямого м’яза живота.

Загальна маса скелетної мускулатури в дорослої людини становить 30-40% від маси тіла, у немовлят – 20-22%. У літніх і старих людей маса скелетних м’язів зменшується до 25-30%, коли знижується м’язова активність. При високій м’язовій активності маса м’язів зберігається до глибокої старості.

Скелетні м’язи утримують тіло у вертикальному положенні, у рівновазі і переміщають його в просторі.

Скелетні м’язи:

- беруть участь в утворенні стінок:

- ротової порожнини (cavitas oris);

- грудної порожнини (cavitas thoracis);

- черевної порожнини (cavitas abdominis);

- тазової порожнини (cavitas pelvis);

- входять до складу:

- глотки (pharynx);

- верхньої третини стравоходу (paries superior oesophagi);

- гортані (larynx);

- приводять в рух очне яблуко (bulbus oculi) і гальмують коливання слухових кісточок (ossicula auditus);

- забезпечують дихальні і ковтальні рухи;

- утримують тіло у вертикальному положенні, у рівновазі;

- переміщають тіло в просторі.

Скелетнім’язи поділяються за:

- їх розташуванням (м’язи голови, шиї, спини, грудної клітки, живота, верхньої кінцівки, нижньої кінцівки);

- формою (напр., веретенеподібний, квадратний, коловий, зубчастий м’язи);

- довжиною (напр., короткі, довгі);

- напрямком м’язових волокон (напр., прямі, косі, поперечні);

- функціями (напр., згиначі та розгиначі, відвідні та привідні, підіймачі та опускачи);

- розташуванням стосовно суглобів (напр., односуглобові, двосуглобові, багатосуглобові);

- кількістю головок (двоголові, триголові, чотириголові);

М’язи можуть бути:

- поверхневі; бічні;

- глибокі; зовнішні;

- присередні; внутрішні.

Синергістами називають м’язи, які забезпечують рух у суглобі в одному напрямі, антагоністами – у протилежних напрямках.

М’яз, волокна якого приєднуються до сухожилка з одного боку називається напівперистим (одноперистим) м’язом, з обох боків – перистим (двоперистим) м’язом, з декількох боків – багатоперистим м’язом.

Скелетні м’язи мають допоміжний апарат м’язів, до якого належать:

- фасції (поверхнева – лежить під шкірою всього тіла, глибока – вкриває м’язи);

- синовіальні сумки (герметично замкнений мішок, або мішок, що має сполучення з порожниною суглоба, біля якого розташовується);

- синовіальні піхви (оточують сухожилки в певних місцях);

- м’язові блоки (розташовані в місцях, де сухожилки м’язів змінюють свій напрямок);

- сесамоподібні кістки (розміщені у товщі сухожилків поблизу місця прикріплення).

Скелетні м’язи людини розвиваються із сомітів, з яких формуються міотоми.

Соміти у вигляді парних мішкоподібних випинів мезодерми починають утворюватись з кінця третього тижня ембріогенезу.

Із дорзальних частин міотомів розвиваються глибокі м’язи спини, із вентральних – глибокі м’язи грудної клітки, передньої та бічних стінок живота.

Окремі довги м’язи тулуба утворюються внаслідок зрощення декількох міотомів (напр. прямий м’яз живота).

М’язові волокна кінцівок розвиваються з клітин сомітів, а сполучнотканинні елементи м’язів (фасції, сухожилки тощо) – з клітин бруньки кінцівки.

 

М’язи спини (musculi dorsi)

М’язи спини поділяються на:

- поверхневі м’язи (musculi superficiales);

- власні м’язи спини(musculi proprii dorsi) або глибокі м’язи (musculi profundi).

До поверхневих м’язів спини(musculi superficiales dorsi) належать:

1Трапецієподібний м’яз (musculus trapezius), має

- низхідну частину (pars descendens);

- поперечну частину (pars transversa);

- висхідну частину (pars ascendens).

Початок:від остистих відростків усіх грудних хребців (processus spinosi vertebrarum thoracicarum), VII шийного хребця (vertebra cervicalis septima [VII]), каркової зв’язки (lig. nuchae), зовнішнього потиличного виступу (protuberantia occipitalis externa).

Прикріплення: до ості лопатки (spina scapulae), надплечового відростка (acromion), надплечового кінця ключиці (extremitas acromialis claviculae).

Функція:

- верхні пучки трапецієподібного м’яза (musculus trapezius) підіймають бічний кут лопатки (angulus lateralis scapulae) вверх і присередньо;

- нижні пучки трапецієподібного м’яза (musculus trapezius) опускають бічний кут лопатки (angulus lateralis scapulae);

- при скороченні всього м’яза лопатка (scapula) наближається до хребтового стовпа (columna vertebralis);

- при двобічному скороченні трапецієподібного м’яза (musculus trapezius) обидві лопатки (scapulaе) приводяться, розгинаються голова (caput) та шия (cervix).

2Найширший м’яз спини (musculus latissimus dorsi).

Початок:апоневрозом від остистих відростків (processus spinosi) шести нижніх грудних (vertebrae thoracicae) та усіх поперекових хребців (vertebrae lumbales), серединного крижового гребеня (crista sacralis mediana) і задньої частини клубового гребеня (crista iliaca).

Прикріплення:до гребеня малого горбка плечової кістки (crista tuberculi minoris humeri).

Функція:

-приводить плече (adductio brachii);

- розгинає плече (extensio brachii);

- привертає плече (pronatio brachii);

- при фіксованому плечі (brachium) підтягує до нього тулуб (truncus).

3Великий ромбоподібний м’яз (musculus rhomboideus major) і малий ромбоподібний м’яз (musculus rhomboideus minor).

Початок:від остистих відростків (processus spinosi) чотирьох верхніх грудних хребців (vertebrae thoracicae) та двох нижніх шийних хребців (vertebrae cervicales inferiores).

Прикріплення: до присереднього краю лопатки (margo medialis scapulae).

Функція:

-підіймають лопатку (scapula);

- наближають лопатку до хребтового стовпа (columna vertebralis), фіксуючи її в даному положенні.

4М’яз підіймач лопатки (musculus levator scapulae).

Початок: від задніх горбків поперечних відростків чотирьох верхніх шийних хребців.

Прикріплення: до верхнього кута лопатки (angulus superior scapulae).

Функція:підіймає верхній кут лопатки (angulus superior scapulae).

5Верхній задній зубчастий м’яз (musculus serratus posterior superior).

Початок: від остистих відростків двох нижніх шийних хребців і двох верхніх грудних хребців та від нижньої частини каркової зв’язки (lig. nuchae).

Прикріплення: до зовнішньої поверхні II-V ребер чотирма зубцями (facies externa costarum secundаe-quintae).

Функція: піднімає II-V ребра (costae secundae-quintae [II-V]) і є допоміжним м’язом вдиху.

6Нижній задній зубчастий м’яз (musculus serratus posterior inferior):

Початок: апоневрозом від остистих відростків двох нижніх грудних хребців і двох верхн







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.237.94.109 (0.071 с.)