Психо-неврологічний розвиток

Виділяють основні періоди психічного розвитку: ранній (від народження до трьох років) дошкільний вік (з трьох до семи), молодший шкільний вік (з семи до 10 років), середній шкільний або підлітковий (від 10 до 15 років), старший шкільний або юнацький вік (від 15 до досягнення зрілості).

Процеси росту і розвитку відбуваються в окремі вікові періоди нерівномірно та неоднаково. Кожна система органів має лише їй притаманні закономірності. Ріст і розвиток окремих органів та систем організму тісно пов’язані і їхня діяльність скеровується ЦНС.

Ріст дітей зумовлений спадковими чинниками, а ступінь та особливості його залежать від соціальних умов життя.

Протягом перших років життя вдосконалюється діяльність ЦНС. Морфологічний та функціональний стан головного мозку значно змінюється. Значно зростає вага тіла дитини особливо протягом першого року. Розвиваються органи дихання та кровообігу. Спостерігається швидке утворення умовних рефлексів: зокрема в першу чергу – вестибулярний умовний рефлекс, зоровий і шкірно-тактильний рефлекси, продовжується адаптація до навколишнього середовища. Зменшується поступово тривалість сну та втрачається пасивний материнський імунітет.

Для дошкільного віку характерним є сповільнення росту та процесів окостеніння, удосконалюється діяльність серцево-судинної системи. Завершується формування мови, інтенсивно розвивається зір, слух, пришвидшуються процеси терморегуляції. Процеси збудження переважають над процесами гальмування. Інтенсивно формується друга сигнальна система.

У шкільний період (7 років) завершується збільшення маси тканини мозку, зростає гальмівний контроль. Ці процеси врівноважуються у 12 років. У дітей 7-10 років основні властивості нервової системи за своїми характеристиками наближаються до властивостей нервової системи дорослих, хоча і є ще нестійкими. Розвиваються статичні і динамічні функції хребта, вдосконалюється руховий аналізатор, рухи стають координованими.

Середній та старший шкільний вік характеризується загальною перебудовою організму, що зумовлено статевим дозріванням. Активація залоз внутрішньої секреції спричиняє значне прискорення фізичного та фізіологічного розвитку. Відмічається неврівноваженість нервово-психічних процесів, змінюється рівновага між 1-ю та 2-ою сигнальними системами, серцево-судинна система відстає від росту тіла, що зумовлює підвищену втомлюваність. Відбувається статеве дозрівання, яке супроводжується лабільністю психіки, вегетативної нервової системи. Інтенсифікуються процеси кіркової діяльності, окостеніння, розвитку скелетної мускулатури. Ріст легенів зумовлює збільшення ЖЕЛ. Різко помітною стає статева різниця між дівчатками та юнаками, що проявляється у різних темпах росту, фізичному розвитку специфіці обмінних процесів тощо.

 

 

3. Фізичний розвиток як один з найважливіших критеріїв оцінки стану здоров’я. Методи оцінки фізичного розвитку.

Фізичний розвиток дітей та підлітків оцінюють на підставі визначення соматоскопічних (антропоскопічних), соматометричних (антропометричних) та фізіометричних показників з їх подальшим вивченням за допомогою методу сигмальних відхилень, за шкалами регресії, комплексного та центильного методів.

До соматоскопічних показників відносять стан шкіряних покривів та слизових оболонок, ступінь жировідкладання, характеристики опорно—рухового апарату (кістяк, форма грудної клітки, хребта, ніг та стоп), ознаки статевого дозрівання (оволосіння під пахвами та на лобку, розвиток молочних залоз у дівчат, оволосіння на обличчі, розвиток щитовидного хряща гортані, мутація голосу у юнаків),до соматометричних — довжину і масу тіла, обвід грудної клітки та інші обводи (обводи голови, плеча, стегна тощо), до фізіометричних — м’язову силу, життєву ємкість легень, станову силу та ін.

Метод сигмальних відхилень з графічним зображенням профілю фізичного розвитку передбачає порівняння кожної індивідуальної ознаки з середньозваженою арифметичною величиною для цієї ознаки при певному віці, що дозволяє визначити її фактичне відхилення від нормативних значень.

Далі шляхом ділення фактичного відхилення на величину середнього квадратичного відхилення знаходять сигмальне відхилення ( s ), що і надає інформацію про те, на яку величину сигм у більшу або меншу сторону відрізняються показники дитини, котра досліджується, від середніх показників, властивих даному віково—статевому періодові.

Відхилення у межах від -1s до +1s вважають середнім розвитком ознаки, що досліджується, від -1s до -2s — розвитком нижче середнього, від -2s та нижче — низьким, від +1s до +2s — вище середнього, від +2s та вище — високим.

Для побудови профілю фізичного розвитку на однаковій відстані одне від одного проводять горизонтальні лінії, кількість яких зумовлюється числом ознак, що підлягають оцінці, і на кожній з них відкладають значення отриманих відхилень, котрі з’єднують прямими лініями. Метод сигмальних відхилень дозволяє визначити ступінь розвитку кожної окремої ознаки фізичного розвитку та його пропорційність, відомості про яку надає саме профіль. Якщо величини відхилень укладаються в одну сигму — розвиток вважається пропорційним, якщо не укладаються — непропорційним.

Методу оцінки фізичного розвитку за шкалами регресії дозволяє подолати основний недолік методики сигмальних відхилень, а саме відокремлений характер оцінки кожної соматометричної ознаки. Оціночні таблиці у даному випадку ураховують кореляційну залежність між ростом, масою тіла та обводом грудної клітки і, отже, дозволяють дати більш грунтовну оцінку ступеня фізичного розвитку за сукупністю взаємопов’язаних ознак.

Перший етап проведення індивідуальної оцінки фізичного розвитку за оціночними таблицями шкал регресії спрямований на пошук групи (розвиток середній, нижче середнього, вище середнього, низький, високий), до якої слід віднести ріст дитини. Далі знаходять показники маси тіла та обводу грудної клітки, що повинні відповідати фактичному ростові і порівнюють з ними фактичні показники ознак, які досліджуються. Для цього від величини фактичного розвитку ознаки віднімають стандартне його значення та ділять на сигму регресії (s_R) для досліджуваної ознаки. Критерії оцінки аналогічні попереднім.

Проведене дослідження дозволяє віднести дитину до однієї з груп фізичного розвитку: нормальний фізичний розвиток — маса тіла у межах від М —1s _R  до М + 2s _R; дефіцит маси тіла — маса тіла менш, ніж М —1s _R; надлишок маси тіла — маса тіла більш, ніж М +2s _R; низькій ріст — довжина тіла менш, ніж М — 2s _R.

Комплексний метод оцінки фізичного розвитку дозволяє урахувати як особливості морфофункціонального стану організма, так і відповідність рівня його біологічного розвитку календарному вікові.

Спочатку за даними довжини тіла, щорічного збільшення довжини тіла, числа постійних зубів, ступеня розвитку вторинних ознак статевого дозрівання, терміну окостеніння кисті визначають біологічний вік дитини та порівнюють його з календарним. У залежності від значень отриманих показників він може відповідати календарному вікові, випереджувати або відставати від нього.

Наступний етап комплексного методу пов’язаний з оцінкою морфофункціонального стану організму із застосуванням шкал регресії та вікових стандартів розвитку функціональних показників.

Рівень фізичного розвитку оцінюють за:

Ø ростом, визначається за допомогою шкал регресії або у випадку їх відсутності за методом сигмальних відхилень. Як і в попередньому випадку існують 5 оцінок фізичного розвитку за ростом: високий, вище середнього, середній, нижче середнього, низький. Середню зважену величину кожного показника фізичного розвитку знаходять у таблиці 4.

Ø гармонійним, якщо величини маси тіла і обводу грудної клітки відрізняються від нормативних значень у межах від М -1s _R  до +1s _R та функціональні показники характеризуються відхиленнями від М -1s і вище.

Ø дисгармонійним, якщо величини маси тіла і обводу грудної клітки відстають від М -1s_R до -2s_Rабо випереджають за рахунок жировідкладень від М +1s _R до +2s _R та функціональні показники знаходяться у межах від М -1s до -2s;

Ø різко дисгармонійним, якщо величини маси тіла і обводу грудної клітки відстають від М -2s _R і нижчеабо випереджають за рахунок надлишкових жировідкладень від М +2s _R і більше, функціональні показники характеризуються відхиленнями від М -2s і нижче.

Коефіцієнт регресії (К_R) показує, на скільки змінюється маса тіла (в кг) і обвід грудної клітки (в см) при збільшені або зменшені росту на одиницю вимірювання (см). Сигма регресії (s_R) cлужить для визначення індивідуального відхилення маси тіла і грудної клітки від стандартних даних росту.

За допомогою коефіцієнта регресії та сигми регресії складають оціночні таблиці (шкали регресії за ростом), які дозволяють оцінювати гармонійність розвитку людини за морфологічними ознаками.

Отже, під час використання комплексного методу оцінки фізичного розвитку рівень біологічного розвитку визначається на підставі ступеня відповідності його основних ознак (довжини тіла, щорічного збільшення довжини тіла, числа постійних зубів, розвитку вторинних статевих ознак, терміну осифікації кісток кисті віковим стандартам (табл. 5 та 6).

Ступінь гармонійності фізичного розвитку визначається шляхом порівняння фактичної маси тіла і обводу грудної клітки зі стандартними величинами цих показників для певного віку і статі, які приведені в таблиці 7 «Оцінка фізичного розвитку школярів (шкала регресії за ростом)».

Різниця між фактичною і стандартною величинами показника фізичного розвитку ділять на сигму регресії і отримують величину сигмального відхилення, яка дозволяє визначити ступінь гармонійності фізичного розвитку школяра.

Критерії оцінки морфофункціонального стану організму з використанням шкал регресії приведені вище. Слід лише підкреслити, що діти з відхиленням ваги нижче -3s_R направляються до ендокринолога.

Так якщо, наприклад, необхідно дати оцінку фізичного розвитку дівчинки, 11 років з ростом —148 см, масою тіла — 37 кг та величиною обводу грудної клітки — 71 см, яка за рік додає в рості 8 см, має 20 постійних зубів та ступінь розвитку вторинних статевих ознак: Ма₁Р_0,1А₁, хід практичної діяльності лікаря повинен бути таким.

Спочатку з метою визначення рівня біологічного розвитку порівнюють дані дівчинки, яка була обстежена, зі стандартами рівня біологічного розвитку для дівчаток 11 років (таблиця 6). За даними таблиць стандартів біологічного розвитку дівчаток у віці 11 років ріст повинен бути 142,2 ±7,1 см, щорічне збільшеннядовжини тіла — 6—8 см, число постійнмих зубів 21±3, ступінь розвитку вторинних статевих ознак: Ма₁Р_0,1А_0,1. Таким чином у нашому випадку показники біологічного розвитку дівчинки відповідають стандартним величинам, тобто рівень біологічного розвитку відповідає календарному віку.

Далі для оцінки фізичного розвитку використовують оціночні таблиці за шкалою регресії (табл 7). За даними таблиці ріст дівчинки відповідає середньому, тобто фізичний розвиток за ростом є середнім. Використовуючи величини сигм регресії, знаходять, яка маса і який обвід грудної клітки повинні бути у дівчинки при її рості. За таблицею шкал регресії для 11—річних дівчаток з ростом 148 см, маса тіла повинна складати 40,4 кг, а сигма регресії — 5,37 см, отже, 37—40,4 = -3,9; -3,9:5,37= -0,63s_R, тобто різниця у масі тіла знаходиться в межах ±1s_R, що указує на гармонійний розвиток дівчинки за масою тіла у порівняні з ростом. Аналогічно визначають відповідність обводу грудної клітки росту дівчинки. Як бачимо, і за цим показником s_R=0,06 розвиток також є гармонійним.

Отже, фізичний розвиток дівчинки, 11 років середній, гармонійний, рівень біологічного віку відповідає календарному віку.

Якщо фізичний розвиток є дисгармонійним або різко дисгармонійним, тоді обов’язково слід указують причину виявлених зрушень у морфофункціональному стані (за рахунок надлишкової або недостатньої маси тіла, малого обводу грудної клітки) та обгрунтовують рекомендації щодо корекції фізичного розвитку (збільшення або зменшення калорійності харчового раціону, зміна набору харчових продуктів, запровадження активних занять фізичною культурою та спортом тощо).

Центильний метод, на відміну від традиційних, які орієнтовані на оцінку ознак фізичного розвитку, що варіюють за законом нормального розподілу, є ефективним непараметричним способом стислого опису характеру їх розподілу, котрий має право— або лівосторонню асиметрію. Сутність центильного методу полягає у зіставленні фактичної ознаки розвитку окремої характеристики фізичного розвитку з упорядкованим рядом, що включає у свою структуру весь діапазон коливань досліджуваної ознаки, розподілений на 100 інтервалів, попадання в які має рівну імовірність, але розміри цих центильних інтервалів у абсолютних одиницях вимірювань неоднакові. Для визначення ступеня фізичного розвитку використовують сім фіксованих центилів: 3—й, 10—й, 25—й, 50—й, 75—й, 90—й та 97—й і відповідно вісім центильних інтервалів:

Ø 1—й інтервал (нижче 3%) — дуже низькі показники;

Ø 2—й інтервал (від 3% до 10%) — низькі показники

Ø 3—й інтервал (від 10% до 25%) — знижені показники

Ø 4—й та 5—й інтервали (відповідно від 25 до 50% та від 50% до 75%) — середні показники;

Ø 6—й інтервал (від 75% до 90%) — підвищені показники

Ø 7—й інтервал (від 90% до 97%) — високі показники;

Ø 8—й інтервал (вище 97%) — дуже високі показники

Індивідуальну оцінку морфофункціональних показників проводять за одновимірними оціночними шкалами, що включають у свою структуру розмах коливань (максимальне та мінімальне значення), центральну тенденцію (медіану упорядкованого ряду) та 8 центильних інтервалів і дозволяють визначити як окремі характеристики розвитку соматометричних ознак, так і, ураховуючи той факт, 4—й та 5—й інтервали номограми характеризують гармонійний фізичний розвиток, 3—й та 6—й інтервали — дисгармонійний, 1—й та 2—й і 7—й та 8—й — різко дисгармонійний за рахунок дефіциту або надлишку маси тіла, ступінь гармонійності фізичного розвитку.

 

4. Гігієнічні вимоги до земельної ділянки і приміщень дитячих дошкільних закладів. Оцінка функціональної готовності дітей до вступу в школу.

Дитячі дошкільні заклади

Відповідно до санітарних норм і правил на 1000 мешканців населеного пункту з метою забезпечення мережею 75% дітей віком від 2 місяців до 7 років планується передбачати 70—90 місць у дитячих садках та яслах.

Дитячі ясла—садки плануються на 150—300 місць із формуванням від 1 до 14 груп, що обслуговують дітей віком від 1,5 до 7 років. Як, правило, утворюють три ясельні групи: молодшу (від 2 місяців до 1 року — 15 дітей), середню (від 1 до 2 років — 20 дітей) і старшу (2—3 роки — 20 дітей), а також 4 дошкільні по 25 дітей: молодшу (3—4 роки), середню (4—5 років), старшу (5—6 років) і підготовчу (6—7 років). Дошкільні заклади організовуються в кожному сільському населеному пункті, де мешкає понад 12 дітей дошкільного віку. Місткість ясел—садків установлюється виходячи з розрахунку: 65 місць на 100 дітей дошкільного віку, включаючи сезонні місця. Збільшення потужності закладів на літній період здійснюється за рахунок організації дитячих павільйонів на 1—2 групи.

Основними типами дошкільних закладів на селі є ясла—садки на 1, 2, 3, 4, 6 і 8 груп (без урахування місткості на літній період). Кількість дітей в молодших ясельних групах не повинна перевищувати 15, у решті ясельних — 20, в дошкільних — 25 дітей. Ясла—садки на 1—2 групи і менше рекомендується кооперувати з початковими школами. Ясла—садки на 2—4 групи допускається комплексувати з неповними середніми школами, в яких зменшена наповненість класів.

Ясла—садки розташовують в житловій зоні на відокремлених ділянках в зручному для населення місці. Допускається розміщення їх і в суспільному центрі села. Земельна ділянка для дитячих закладів вибирається чиста, суха, без різких перепадів рельєфу. Площа земельних ділянок в яслах—садках на 1 і 2 групи повинна становити 45 м² на 1 місце, в яслах—садках на 4 групи — 40 м² на 1 місце, в яслах—садках на 6 і більше груп — 35 м² на 1 місце, але не менше 0,2 га. В умовах реконструкції допускається зменшувати площу земельної ділянки, але не більш, ніж на 25%. При об’єднанні ясел—садків на 15 місць і початкової школи на 20 учнів площа ділянки має складати 0,3 га. На ділянці повинні бути виділені зони для дітей дошкільного віку, школярів, загального користування і господарського подвір’я. Відстань від приміщень дошкільних закладів до червоної лінії повинна бути не менше 25 м, від ділянки до житлових будинків з вікнами — не менше 10 м, до глухої стіни — не менше 5 м. У залежності від місцевих умов допускається зменшення віддалі від приміщення ясел—садків до червоної лінії, залишаючи зелену захисну смугу шириною не менш, ніж 5 м.

Основним приміщенням у дошкільному закладі є групова (гральна) кімната площею 2,5 м² на дитину. Кожна група повинна мати самостійний вхід, а також приймальню, ігрову—їдальню, спальню та туалет. Для дітей ясельного віку необхідно передбачити місце для зберігання візків і санчат. Крім перелічених приміщень в яслах—садках передбачаються кухня, пральня та приміщення для зберігання продуктів. Для кожної групи обладнують ізольовані один від одного і обгороджені кущами майданчики розміром 130 м², на яких повинні бути розташовані навіси площею 30—50 м², пісочниця, гімнастичне знаряддя тощо.

В дошкільних закладах з метою попередження поширення інфекційних захворювань, слід дотримуватися принципу групової ізоляції. Всі основні приміщення повинні мати природне освітлення. Глибина приміщень не повинна перевищувати 6 м. Незалежно від виду опалення температура повітря в основних приміщеннях протягом року повинна дорівнювати 20°С, а в горшковій та кабінеті медичного персоналу — 22°С (з перепадами не більш, ніж 2 — 2,5°С), відносна вологість повітря повинна бути у межах 40—50%, швидкість руху повітря — у межах 0,02—0,03 м/с.

Ігрові—їдальні і групові приміщення обладнуються столами і стільцями відповідно до кількості дітей в групі. Разом з умивальником розташовують полицю для білизни, скриньку для предметів по догляду за дітьми та бак для брудної білизни. Прибирання приміщень і обладнання проводиться окремим маркованим інвентарем. Всі предмети (ганчірки, щітки та ін.) після використання полощуть у воді і 0,2% розчині хлорного вапна, після чого висушують. Приміщення групових кімнат після занять, обіду, до і після сну необхідно провітрювати. Найкращим є наскрізне провітрювання і водночас вологе прибирання приміщень, яке повинно проводитися при відсутності дітей і закінчуватися за 30 хвилин до їх приходу. В перехідні сезони року час провітрювання не повинен перевищувати 15 хвилин, а при температурі зовнішнього повітря нижче 0°С — 3 хвилин.

Велике значення надається проведенню оздоровчих заходів. З метою проведення процедур загартовування діти повинні займатися фізкультурою в спортивних костюмах (труси, майка, тапочки). В теплий період року заняття проводяться на вулиці. Це рекомендується робити і взимку, але тільки при умові високого ступеня загартування дітей, наявності відповідного одягу і оптимального чергування швидких і повільних рухів. Обов’язково двічі на день в першій і другій його половині організовують прогулянки й ігри дітей на вулиці загальною тривалістю не менш, ніж 3—4 години при будь—якій погоді. Оздоровчі заходи повинні проводитися відповідно до рекомендованих схем і під постійним контролем медичного персоналу та включати у свою структуру повітряні і сонячні ванни, водяні процедури, сон на відкритому повітрі тощо. Зонування ділянки:

— групові площадки

— загальна фізкультурна площадка

— город-ягідник

— господарська площадка

— зелені насадження.

М’які іграшки щодня наприкінці дня повинні дезінфікуватися бактерицидними лампами протягом 80 хв..

У теплий час року щомісяця повинний проводитися аналіз піску на яйця глистів.

НАВЧАЛЬНА ІНСТРУКЦІЯ