Гігієнічна характеристика професійних шкідливостей

Медичних працівників різного профілю

До професійних навантажень та шкідливостей лікарів хірургічних спеціаль-

ностей відносяться:

- кількість оперативних втручань - до 150 на рік в загальній хірургії, 170 -

в оториноларингології, 370 - в акушерстві та гінекології. З підвищенням

кваліфікації хірурга зростають як кількість, так і складність операцій;

- вимушене положення тіла з нахилом тулуба вперед та тривалим статич-

ним напруженням мускулів плечового поясу, спини, витягнутих вперед

рук;

- нагріваючий мікроклімат операційної з високими потоками радіаційного

тепла від джерела штучного освітлення (безтіньової лампи);

- іонізуюча радіація при рентгенологічних дослідженнях, особливо в трав-

матології, судинній хірургії, нейрохірургії;

- токсична дія засобів наркозу (закису азоту, фторотану, хлороформу, діе-

тилового ефіру) та анестетиків;

- високе розумове та нервово-емоційне напруження, пов'язане з складніс-

тю, тривалістю операційного втручання, виникаючих можливих усклад-

неннях, відповідальності за життя хворого.

Серед захворювань лікарів хірургічних спеціальностей з тимчасовою втра-

тою працездатності переважають хвороби нервової системи, системи кровообігу,

травлення, гострі респіраторні захворювання.

Серед хронічних захворювань цих спеціалістів найбільшу питому вагу за-

ймають захворювання системи кровообігу, неврастенії, що пов'язані з високим

психоемоційним та фізичним напруженням. Це стенокардія, гіпертонічна хвороба,

вегето-судинна дистонія, неврастенія.

Часті захворювання, пов'язані з тривалим стоянням за хірургічним столом:

радикуліт, остеохондроз, дискінезії, варикозне розширення вен нижніх кінцівок.

Інвалідність хірургів або необхідність міняти професію у 60 - 80 % обумов-

лена хронічними інтоксикаціями наркотичних засобів та анестетиків, у 11 - 20 % -

інфекційними захворюваннями, 9 - 10 % фізичними і нервовими перенапружен-

нями.

Гігієнічні особливості умов праці та стан здоров'я лікарів терапевтичного

профілю залежать від форм обслуговування хворих. При поліклінічному, дільни-

чному обслуговуванні провідна роль належить надмірному фізичному наванта-

женню, яке залежить від сезону року (кількості викликів), розмірів лікарської ді-

льниці, типу забудови (одно- багатоповерхові будівлі, наявність чи відсутність

ліфтів). Для цих спеціалістів характерні також психоемоційне напруження не-

сприятлива дія фізичних факторів - рентгенівського випромінювання, УВЧ, НВЧ,

ультразвукові, лазерні та інші діагностичні і фізіотерапевтичні засоби, хімічні

шкідливості - фармакологічні препарати, від яких частіше страждають медичні

сестри.

До професійних захворювань лікарів терапевтичного профілю, у першу чер-

гу фтизіатрів, інфекціоністів, дермато-венерологів, гельмінтологів, лаборантів ба-

ктеріологічних, вірусологічних, гельмінтологічних лабораторій відносяться від-

повідні інфекції; фізіотерапевтів, рентгенологів, радіологів - дерматити, екземи,

токсикодермії, меланоми, лейкози, рак шкіри, променева хвороба; психіатрів -

психоневрози та інші.

Для лікарів-стоматологів однією з основних професійних шкідливостей є

вимушене стояче, з нахилом і поворотами тулуба положення, яке спричиняє до

тривалого статичного напруження відповідних м'язових груп, шум та вібрація від

бормашин, напруження зору, засліплююча дія фотополімерних ламп, попадання в

зону дихання парів ртуті від ртутних амальгам, випарів розчинників полімерних

матеріалів, небезпеки інфекцій від пацієнта з захворюваннями верхніх дихальних

шляхів в стадії інкубації, реконвалесценції, при виконанні маніпуляцій,

пов'язаних з контактом з слизовою оболонкою, кров'ю пацієнта.

Перераховані шкідливості можуть спричинятися до порушень осанки (34 -

45 %), варикозного розширення вен нижніх кінцівок (1 9 - 4 9 %), ознак вібрацій-

ної хвороби (парестезії, втрата температурної, тактильної чутливостей кистей рук,

контрактура Дюпюітрена).

Напруження зорового аналізатора може призводити до спазму акомодації,

так званої несправжньої міопії, різі в очах.

Через слину, тканину ясен, відкриту рану можуть передаватися СНІД, пріо-

нова хвороба, гепатити В і С.

Заходи по оздоровленню умов праці медичних працівників.

Однією з основних умов охорони праці медичних працівників та успішного

лікування хворих є планувально-архітектурне вирішення лікувальних закладів,

основою якого є будівельні норми і правила (БНіП-ІІ 69-78 "Лікувально-

профілактичні заклади"). Цими нормами передбачено перелік необхідних примі-

щень згідно призначення лікарні, відділення, їх взаєморозміщення, розміри площі,

кубатури, особливі вимоги до розміщення, розмірів, захисних властивостей стін і

перекриття рентгенологічних, радіологічних, фізіотерапевтичних відділень. Роз роблені окремі норми та вимоги до корпусів інфекційних, туберкульозних і т.п.

відділень та лікарень.

Санітарними правилами і нормами (СанПіН) та Держстандартом № 12.1.005

- 76 "Повітря робочої зони. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги" передбачено

створення оптимальних мікрокліматичних умов в окремих функціональних при-

міщеннях лікарняних закладів, природного та штучного освітлення, вентиляції,

кондиціонування повітря, санітарно-технічного обладнання тощо. В сучасних

операційних передбачена також місцева вентиляція (відсоси) в зоні робочого міс-

ця анестезіолога, систематичний лабораторний контроль концентрації анестетиків

у повітрі. Найбільш ефективним профілактичним заходом проти токсичної дії

анестетиків на членів операційної бригади є перехід на внутрішньовенний наркоз

та спинномозкову анестезію.

Широко використовуються індивідуальні засоби захисту тіла, очей, органів

дихання.

Для захисту від іонізуючих і неіонізуючих електромагнітних випроміню-

вань використовуються методи, основані на фізичних законах послаблення ви-

промінювань - захист обмеженням потужності джерел випромінювання, відстан-

ню, часом, екрануванням, які вирішуються у законодавчому та організаційно-

технічному напрямку.

Так, законодавчо передбачені ліміти доз іонізуючої радіації, гранично допу-

стимі концентрації радіонуклідів у повітрі робочої зони (НРБУ - 97), максимально

допустимі їх активності на робочому місці (ОСПУ-01) та інші.

З метою збереження здоров'я медичних працівників з шкідливими умовами

праці законодавством встановлено скорочений робочий день:

- 4-годинний - для медичних працівників, безпосередньо зайнятих робо-

тою з відкритими радіонуклідами;

- 5-годинний робочий день встановлено для персоналу, зайнятого робою з

закритими джерелами іонізуючих випромінювань (гама-, рентгенівсь-

ких), а також для патологоанатомів, прозекторів, судмедекспертів, ана-

томів;

- 5,5-годинний робочий день - для лікарів туберкульозних, психоневроло-

гічних диспансерів, фізіотерапевтів, стоматологів;

- 6-годинний робочий день - інфекційних, туберкульозних, психіатричних,

наркологічних, бальнеологічних, радонових, лабораторних відділеннях.

Особливе місце в системі охорони здоров'я медичних працівників займають

попередні та періодичні медичні огляди, які регламентуються Наказом МОЗ ко-

лишнього СРСР № 555 від 29.09.1989 р. та Наказом МОЗ України № 45 від

31.03.1994 р., згідно з якими такі попередні та періодичні огляди повинні бути

обов'язковими і для медичних працівників з шкідливими умовами роботи.

Питання охорони праці медичних працівників передбачені також "Законом

України про охорону праці" (1992 рік), рядом положень і нормативів Кодексу за-

конів про охорону праці (КЗОП).

 

4. Гігієнічні вимоги до палатної секції та лікарняної палати. Методики вивчення мікрокліматичних умов та ефективності вентиляції в палаті. Показники якості повітря в палаті.