Гігієнічна оІцінка лікарняного та побутового одягу

Дослідження фізичних властивостей тканини

Визначення товщини тканини проводять за допомогою мікрометра. Беруть два картонних диски та визначають їх товщину, помістивши між двома притискними штангами мікрометра. Не допускаючи надмірного зближення, притискують диски до першого клацання “тріскавки” та знімають показання зі шкали мікрометра, яка складається з двох частин: нижньої (від 0 до 25 мм) і верхньої (мітки, що показують 0,5 мм кожної поділки нижньої шкали).

Крім того на барабані мікрометра нанесена шкала, за допомогою якої здійснюють відлік десятих та сотих долей мікрометра (від 0 до 50). Цією шкалою користуються таким чином: при появі мітки на верхній шкалі мікрометра, до значення шкали на барабані мікрометра додають 0,5 мм та значення нижньої шкали. Якщо мітка верхньої шкали ще не з’явилась, то до значень показників нижньої шкали додають значення шкали, що обертається.

Після вимірювання товщини дисків, між ними розміщують зразок тканини і вимірюють його товщину разом з дисками, що розміщуються між притискними штангами мікрометра.

Для визначення товщини тканини необхідно від загальної товщини відняти товщину двох дисків.

 

Визначення питомої ваги (щільності) тканини

Щільність тканини являє собою масу 1 см³ тканини (у г). Для її визначення вирізають шматочок тканини 1 х 1 см та за масою 1 см² тканини розраховують її масу при товщині зразка 1 см.

Розрахунок проводять, використовуючи формулу (1):

10 · m

D = ————; (1)

S · n

де D — питома вага (щільність) тканини (г/см³);

m — маса зразка, що був зважений (г);

S — площа зразка, що був зважений (см²)

n — товщина тканини (мм).

 

Визначення пористості тканини

Визначення пористості тканини або процентного вмісту в ній повітря у об’ємних одиницях проводиться за формулою (2):

D

Р = (1- ——) ·100; (2) d

 

де Р — пористість тканини (%);

D — питома вага (щільність) тканини (г/см³);

d — питома вага (щільність) волокна тканини (умовно приймається за 1,3 г/см³ незалежно від природи волокна).

 

Визначення капілярності тканини

Один кінець смужки тканини довжиною 25 см і шириною 2,5 см, що вирізана, закріплюють затискувачем штатива, а другий — опускають у склянку з розчином еозину (2:1000). Ступінь капілярності тканини визначається за висотою (у см) підняття розчину еозину впродовж 30 хвилин у порівнянні з вихідним рівнем рідини.

 

Визначення відносної теплопровідності сухої та вологої тканини

Спочатку кататермометром визначають охолоджуючу здатність повітря в лабораторії. Прилад нагрівають у склянці з водою, температура якої дорівнює 80°С, до заповнення його верхнього резервуару на одну третину. Потім кататермометр обтирають насухо і визначають час охолодження приладу (у с) від 38°С до 35°С. Величину охолоджуючої здатності повітря знаходять за формулою (3):

 

F

H₀= —; (3)

Т

де: Н₀ – шукана величина охолодження повітря в кал/см² ×с;

F – фактор приладу (постійна величина, яка позначена на приладі);

T - час охолодження кататермометра з 38°С до 35°С, в с.

При дослідженні теплопровідності тканин визначають:

T₁ - час охолодження кататермометра з 38°С до 35°С у сухій досліджуваній тканині;

T₂ - час охолодження кататермометра з 38°С до 35°С у вологій досліджуваній тканині.

Прилад нагрівають ще раз, витирають насухо і на резервуар кататермометра надівають чохол із досліджуваної тканини, яка досліджується і знову визначають величину охолодження (Н₁), використовуючи попередню формулу. Знаходять різницю у величині охолоджуючої здатності повітря (Н₀) і охолоджуючої здатності в чохлі з тканини, яка досліджується (Н₁). Потім визначають величину охолодження тканини, змоченої водою (Н₂). Таким чином, знаходять величину охолодження з вологою тканиною і порівнюють в % у відношенні до сухої тканини.

 

Дослідження пприроди волокон тканини

Дослідження походження волокон тканини проводиться із застосуванням таких методик, як її кип’ятіння з лугами, проведення ксантопротеїнової проби та шляхом обробки ацетоном.

Кип’ятіння з лугами. Під час кип’ятіння у 10 % розчині NaOH або КОН волокна тваринного походження (шовк, шерсть) розчиняються. Рослинні волокна (бавовна, льон) — не розчиняються. Реакцію проводять у пробірці, куди наливають 2—3 мл NaОН або КОН і вмі-щують шматочок досліджуваної тканини. Пробірку кип’ятять на спиртівці протягом 1-2 хвилин.

Ксантопротеїнова реакція.

Азотна кислота (НNО₃) питомої маси 1,2-1,3 фарбує волокна тваринного походження (шерсть, натуральний шовк) у жовтий або світло-коричневий колір, а колір рослинних волокон не змінює. Для проведення ксантопротеінової реакції необхідно на досліджувану тканину крапнути 1-2 краплі НNО₃ і чекати результату впродовж 5-10 хвилин.

Обробка тканини ацетоном. В ацетоні відбувається розчинення штучного ацетатного шовку. Природні волокна - не розчиняються. Зразок тканини розміщують у чашці Петрі, наносять на нього 1—2 краплі ацетону і декілька разів протирають ватним тампоном.

Основні гігієнічні вимоги до різних видів тканини та видів одягу представлені в додатках 1 та 2.

Додаток 1

Гігієнічні вимоги до різних видів тканини

 

№ п/п	Показники	Вид тканини
		Бавовна	Вовна	Штучна тканина
1.	Гігроскопічність, %		12—13	5,8
2.	Капілярність, мм/год
3.	Коефіцієнт теплопровідності, ккал/м^2×град	0,036	0,033	0,035
4.	Вологопроникність, г/м^2	150—300	330—770	100—110
5.	Питома вага волокон тканини, г/см^3	1,52	1,32	1,58

 

 

Додаток 2

Гігієнічні вимоги до різних видів одягу

 

№ п/п	Показник	Білизна	Сукні, блузки, сорочки	Костюми	Пальта
		в зимовому одязі	у літньому одязі	в зимово-му одязі	у літньому одязі	в зимовому одязі	у літньому одязі	тканини підклад-ки	тканини підкладки	тканина верхня
1.	Товщина, мм	1,3—1,5	0,1—0,3	—	0,2—0,3	понад 1,5	до 1,5	до 1,5	визначається розрахунко-вим шляхом	визначається розрахунко-вим шляхом
2.	Повітропро-никність, дм^3/м^2× сек	51—100	понад 100	понад 100	понад 330	понад	понад 150	понад 100	визначається у залежності від швидкості вітру	визначається у залежності від швидкості вітру
3.	Вологопро-никність, г/м^2^×год	52—56	понад 56	2,9—3,1	3,9	понад 40	понад 40	понад 50	понад 40	понад 50
4.	Гігроскопіч-ність при відносній вологості менше 65%, %	понад 7	понад 7			7—13	понад 7	понад 7	понад 13	понад 7

Методика гігієнічної оцінки засобів догляду

За ротовою порожниною

Гігієнічна оцінка засобів догляду за ротовою порожниною передбачає проведення органолептичних та фізико-хімічних досліджень та визначення гігієнічного індекса зубів.

Органолептичні дослідження засновані на оцінці поверхні ручки щітки та її консистенції (тверда, аморфна, липка), головки щiтки (гладенька, жорстка; наявнiсть щiлин, вiдколiв, подряпин), забарвлення i мiцності фiксацiї барвника. Її визначають пiсля промивання зразкiв у проточнiй водi та обтирання серветкою (серветка помiтно забарвлена; мiстить залишки барвника, зовсім не забарвлюється). Крім того оцінюють стан ворсинок (наявнiсть або вiдсутнiсть задирок на боковiй поверхнi; випрямленi чи викривленi) і одориметричні дані, зокрема запах (наявний або вiдсутнiй) та ступінь його вираженості в балах пiсля промивання у водi і просушування за допомогою серветки.

Фізіко-хімічні дослідження передбачають визначення вмiсту метилового ефiру метакрилової кислоти (метилметакрилату) в середовищi, що iмiтує склад слини i знаходиться в контактi з пластмасою з групи акрилатiв.

Метод заснований на гiдролiзi метилового ефiру метакрилової кислоти у лужному середовищi. Метиловий спирт, що утворюється при цьому, окислюють до формальдегиду, вміст якого визначають за допомогою хромотропової кислоти.

В ході проведення дослідження на робочому мiсцi розмiщують 2 хiмiчнi склянки, в одній з яких знаходиться акрилоксид, в іншій — норакрил в 2,5% розчині NaOH. (полiмернi матерiали протягом 24 годин знаходяться в лужних розчинах у спiввiдношенні: 5 см² площi матерiалу в 5 мл лугу). З кожної склянці вiдбирають по 2 мл розчину i переносять в колориметричнi пробiрки. Одночасно готують i вимірну шкалу (таб. 2).

 

Таблиця 2