Матеріальна культура литовців, латишів та естонців

Землеробство і тваринництво здавна є основними заняттями литовців.

Основними зерновими і технічними культурами у литовців здавна були жито, ячмінь, овес, пшениця, горох та льон. У східній частині Литви, де грунт піщаний, сіялася гречка. На присадибній городі засівають невеликий клаптик коноплею, так як в господарстві було потрібно волокно для міцних мотузок, деяких видів грубих тканин, а конопляне насіння вживалося в їжу, особливо в пости. Рибальство для мешканців узбереж озер і річок в минулому становило додаткове джерело харчових ресурсів. Частина селян рибальством займалася у вільний час і видобутком урізноманітнила свою їжу. Рибальство було основним заняттям жителів Куршської коси і Балтійського узмор'я.

Бджільництво здавна є допоміжною галуззю господарства литовців. Видобуток меду і воску відігравала важливу роль у господарстві.

Здавна характерними типами сільських поселень у латишів були однодверні поселення - хутори або групи хуторів і села. Основним будівельним матеріалом слугувало дерево - сосна і ялина. Аж до другої половини XIX ст. головними знаряддями праці в селянському будівництві були сокира, долото і свердло. Будівлі зводилися в основному на фундаменті з дикого каменю, з круглих або обтесаних колод, рубаних в чашку.

Житло середньої і західної частин Латвії сходить до двохкамерної споруді, що складалася з житлового приміщення та опалювальних сіней (НАМСА), в яких знаходилися вогнище для приготування їжі і гирло печі, складеній в житловій частині.

В умовах натурального господарства латиські селяни вживали в їжу головним чином продукти землеробства і тваринництва, вироблялися у власному: озяйстве. Підлеглу роль грали риба, дичина, зібрані в лісі гри-> и, ягоди, горіхи.

Основу раціону в усі пори року становив хліб з кислого і прес-південно тесту, в основному з житнього, але також з ячмінної, вівсяної, пшеничної і гречаного борошна.

страв народної кухні слід назвати відому по всій Латвії «юшку» і «капусту» (naposti), причому юшку різної густини варили з круп, заправляючи молоком або з м'ясом і жиром. «Капуста» - це не тільки страви з качанової капусти, але і вариво з всіляких свіжих і квашених овочів, бурякової гички, щавлю та інших дикорослих рослин (лобода, кропива, осот та ін); ними харчувалися навесні. З числа старовинних латиських блюд, які вважалися святковими, слід згадати круглі галушки з гороху або бобів(kami, pites, pikas). Іноді до них додавалися різна борошно, картопля, конопляне насіння, жир або смажене м'ясо. До столу цю страву подавалося зі свіжим або кислим молоком. До свят варили пиво з ячмінного солоду, а також купували горілку в корчмах (винокуріння було привілеєм поміщиків).

В естонському народному костюмі збереглися такі спільні з іншими народами Прибалтики риси, як туникообразна сорочка, чоловічий і жіночий каптан, тканий пояс та ін Ряд нових елементів також був загальним для Прибалтики: смугаста спідниця, верхній жіноча кофта в талію, ліф, чоловіча куртка і т. п. Відмінності існували головним чином в деталях, в орнаменті і забарвленню. У той же час, особливо в південній і східній частинах Естонії, простежуються риси, спільні з росіянами і білорусами, наприклад білий верхній балахон, вишиті і ткані візерунки із застосуванням червоної паперової нитки і т. п.

Чоловічим головним убором була крисаня (Кааре), а взимку хутряна шапка-вушанка.

Одяг заможних селян за своїм характером не відрізнялася від одягу бідняків - наймитів і бобилів. Відмінність полягала головним чином у тому, що у заможних було більше одягу і краще за якістю, а також багатше і ретельніше обробленою. В Естонії можна виділити чотири великі комплексу одягу '(южноестонскій, североестонскій, западноестонскій і острівної) і більш дрібні підрозділи її.

 

 

95. духовна культура литовців,латишів та естонців

Більшість громадян Латвії є парафіянами Лютеранської Церкви. Також у Латвії поширений католицизм і зростає кількістьправославних (переважно за рахунок росіян). Згідно з переписом 79% литовців належали до римо-католицької церкви.

Литва була історичною батьківщиною значної єврейської громади та важливим центром єврейської ученості і культури XVIII ст., поки громада, що налічувала близько 160 000 чоловік до Другої світової війни, не була майже повністю знищеназа часів Голокосту.

Традиційною релігією естонців є Християнство у лютеранському та православному обряді. Проте менше третини населення вважає себе віруючими. Серед них більшість практикуючих християн-естонців — лютерани, російська меншість — православні Московського патріархату (ЕПЦ МП), естонська православна меншість — вірні Константинопольського патріархату (ЕПЦ КП). Існують спроби поновити язичницьку релігійну практику.

Також є декілька менших протестантських та іудейських громад.

Серед представників цих етнічних спільнот помітне прагнення до утворення мікрогруп на національній основі. Стриманість у відносинах, скупість у прояві почуттів, обережність у висловленні особистої думки часто сприймаються людьми інших національностей як скритність, відособленість. У той же час при виконанні трудових обов'язків, особливо в складних ситуаціях, прибалти проявляють активність, розумну ініціативу, знаходячи часом своєрідні, неординарні рішення. Вони стійки і мужні в складній обстановці, в умовах стихійних лих, негараздів.

Є й особливе в соціально-психологічному вигляді представників прибалтійських держав. Скажімо, для литовців характерна велика товариськість. Пояснюється це багато в чому тим, що народ Литви історично був більш тісно пов'язаний зі слов'янами, зокрема росіянами, білорусами, поляками.

 

96.географічне положення,етногенез народів Волго-Камського басейну.

Особливий історико-етнографічний регіон представляє Волго-Камський, в якому живе шість національних менших,які мають свої національні автономії: казанські татари,чуваші,башкири,мордва,удмурти,і мерійці.
В ранній залізний час в Волго-Камії утворилася ананінська археологічна культура. Початок формування сучасних фінномовних народів регіону відноситься до першої половини 1 тис н.е.

Основу адмутського етносу склали племена, які жили по р.Чепці. в подальшому етногенез удмуртів протікав на більшу територію від Вятки до Ками.

Область формування марійських племен охоплювала правобережжя Волги. Основу їх складали нащадки ананійців.

Проникнення тюрків в середнє Поволжя почалося в 1 поло 1 тис. н.е. найбільшою хвилею було переселення в 7-8ст болгар із степів північного кавказу и приазовя. Переселившись на правобережжя болгари дали початок чуваші. При русі на північ болгари змішувалися та з гірськими морійцями. Це змішування дало результат при виникненні етнографічної групи чувашів.

Казанські татари своїм походженням також пов’язані з місцевим поволзьким середовием. В період розпаду ЗО и виникнення казанського ханства 15ст кипчаки оселилися в Заволжі, впливали в місцеве болгарське суспільство. Поступово болгарська мова була витіснена.

Особливо важко протікав етногенез башкир. Основу їх складали тюрські племена центральноазійського походження. Після розпаду ЗО перейшли під владу ногайських ханів. В 16 ст Башкирію приєднано до Росії і поступово йде консолідація в народність.

97.матеріальна культура і господарство народів Волго-Камського басейну.

з давніх часі основними заннятями народів уло землеробство і скотарство. Скотарство було тісно пов’язане з землеробство. До 18 ст башкири були типовими скотарями. По мірі зменшення пасовищ вони переходили на осілий спосіб життя і землеробству. Давніми заняттями є полювання і бортництво. З вирубкою лісів це заняття занепадало.

Господарські і житлові будівлі були розташовані без будь якого плану. Житлом всім народам крім башкир була зрубна хата. Вони були дво- і трикамерні. В будинку знаходилася піч, лавки і стіл.

Основу чоловічого і жіночого костюму складали тунікоподібні сорочки і штани. Жіночі сорочки багато прикрашалися.в орнаментації переважали зоологічні і геометричні візерунки.

98.молдавани (населення, коротка етноісторія, господарство, матеріальна культура).

Молдавани (самоназва молдовен') населення бл. 3,5 млн.

У другій половині XIII — першій половині XIV століття південно-східна частина Дністровсько-Карпатських земель належала до складу Золотої Орди. Райони карпатських передгір'їв безпосередньо не належали до володінь Орди, але перебували у васальній залежності від неї. Першим намісником Молдови (бл. 1351–1353) був Драгош, волоськийвоєвода з Мармарощини, з ім'ям якого пов'язують виникнення Молдавського князівства. Після Драгоша Молдовою керували його сини —Сас (1354–1358) і Балк (1359). Першим правителем незалежного Молдавського князівства став Богдан I (1359–1365), який до того був воєводою в Марамуреші та васалом угорського короля. У 1513, через кілька років після смерті Стефана III, Молдова змушена прийняти режим отоманського сюзеренітету. У 1918 Молдова була включена до складу Румунії. З 1924 по 1940 існувала Молдавська Автономна Радянська Соціалістична Республіка (Молдавська АРСР) 27 серпня 1991 прийнята декларація незалежності Республіки Молдова,

З найдавніших часів основним заняттям населення на території нинішньої Молдавії було сільське господарство. Рільництво і тваринництво, виноградарство та виноробство, садівництво та городництво були розвинені в Прутсько-Дністровському межиріччі. Здавна молдавани займалися і бджільництвом. На цілинних землях сіяли просо, яру пшеницю і розводили баштани,, на старопахотних - озиму пшеницю, тютюн, кукурудзу, овес, ячмінь, гречку. Основними посівними культурами були пшениця і кукурудза.

Більш поширені були штани Іцарі із домотканої вовняної тканини, вузькі і дуже довгі (іноді в повний людський зріст). Їх носили, збираючи на ногах у зборки. Вузькі Іцарі - характерна одяг горян; мабуть, вони були занесені в Молдавію пастухами з гірських районів Карпат. Такий тип штанів носили також в гірських районах серби, болгари, чехи, угорці. У зимовий час надягали широкі штани берневічь з товстого коричневого або сірого сукна, або чьоречь або Мєшин, з овчини хутром всередину.

У їжі молдаван спостерігаються певні національні особливості, обумовлені в значній мірі їх господарством. Молдавська народна кухня створила ряд своєрідних національних страв: голубці у виноградному листі, овочеві борщі, заправлені житнім квасом, тушковане м'ясо з овочами, протерта квасоля з товченим часником, соус з квасолі, листкові пироги з бринзою, фруктовою начинкою або товченими горіхами - віртупге, або инвиртіте та ін В якості напоїв вживаються саморобні і покупні виноградні вина. Перш робили сливову або яблучну горілку (цуйки).