Тема 6. Інфляція та грошові реформи

Суть і причини інфляції

Сутність інфляції. Інфляція - це тривале і швидке знецінення грошей внаслідок надмірного зростання їх маси в обороті. При цьому стрімке зростання грошової маси може бути як абсолютним, так і відносним. Наприклад, збільшення маси грошей за місяць на 15% протягом двох-трьох років неминуче викличе інфляційне знецінення грошей, оскільки економіка жодної країни не в змозі забезпечити відповідне збільшення фізичних обсягів пропозиції на товарних ринках. Таким же буде результат, коли грошова маса залишається незмінною чи зростає незначно, наприклад на 5% на рік, зате фізичні обсяги виробництва товарів і послуг скорочуються щорічно на 10-15% протягом кількох років, тобто постійно грошова маса буде швидко зростати відносно спадаючих обсягів виробництва у натуральному виразі.
Незважаючи на очевидність зв'язку інфляції зі знеціненням грошей, сутність цього явища не знайшла однозначного трактування в економічній літературі.
Найчастіше її трактують як знецінення грошей через зростання цін або просто як процес зростання цін.

Глибинні причини інфляції знаходяться як в сфері обігу, так і в сфері виробництва і дуже часто зумовлюються економічними та політичними відносинами в країні.

До чинників грошового обігу відносяться: переповнення сфери обігу надлишковою масою грошових коштів за рахунок надмірної емісії грошей, яка використовується на покриття бюджетного дефіциту; перенасичення кредитом економіки; методи керівництва з підтримання курсу національної валюти, обмеження його руху тощо.

До негрошових чинників інфляції відносяться: чинники, пов’язані зі структурними диспропорціями у суспільному відтворенні, з витратним механізмом господарювання, державною економічною політикою, в тому числі податковою політикою, політикою цін, зовнішньо-економічною діяльністю.

Західні економісти розглядають інфляцію, аналізуючи чинники підвищення цін, пов’язані з формуванням споживчого попиту, з пропозицією товарів і послуг, із співвідношенням попиту і пропозиції, що впливають на формування цін, і виробництво. Ці чинники визначають два типи інфляції: інфляцію попиту, викликану надмірним попитом, та інфляцію витрат, яка викликаю ріст цін під впливом наростання витрат виробництва.

Інфляція попиту зумовлюється “розбуханням” грошової маси і у зв’язку з цим платоспроможного попиту при даному рівні цін в умовах недостатньо еластичного виробництва, який здатний швидко реагувати на потреби ринку. Сукупний попит, що перевищує виробничі можливості економіки, викликає підвищення цін.

На першочерговій стадії накопичення надлишкової грошової маси стимулюється виробництво і продаж, зниження безробіття, цін, і в результаті – встановлення рівноваги. Тому робиться висновок, що в мінімальних розмірах інфляція навіть корисна, так як вона гарантує від кризи перевиробництва і скорочення зайнятості. В подальшому, коли повна зайнятість поширюється на всі сфери економіки і вони вже не можуть відповідати на збільшення попиту додатковою пропозицією продукції, відбувається ріст цін. Потім починають діяти чинники, що викликають спад виробництва, зниження його ефективності і загострення інфляції. При інфляції попиту в платіжному обороті існує певний надлишок грошової маси у порівнянні з обмеженою пропозицією, що і викликає підвищення цін і знецінення грошей.

Інфляцію витрат розглядають з позиції росту цін під впливом зростаючих витрат виробництва, перш за все росту витрат на заробітну плату. Підвищення цін на товари скорочує доходи населення, і потребується індексація зарплати. ЇЇ збільшення призводить до росту витрат на виробництво продукції, скорочення прибутку, обсягів випуску продукції по діючих цінах. Бажання зберегти прибуток заставляє виробників підвищувати ціни. Виникає інфляційна спіраль: збільшення цін вимагає збільшення зарплати, збільшення зарплати тягне за собою підвищення цін.

Інфляція витрат може бути лише в тому випадку, якщо збільшуються витрати на одиницю продукції і у зв’язку з цим підвищуються ціни. Однак зарплата є одним із елементів ціни, і, як правило, виробництво товарів дорожчає за рахунок збільшення витрат на придбання сировини, енергоносіїв, оплату транспортних послуг. Підвищення матеріальних витрат у всьому світі – закономірний процес в зв’язку з подорожчанням видобутку, транспортуванням сировинних ресурсів та енергоносіїв, і це завжди буде впливати на ріст витрат виробництва.

При інфляції витрат кількість грошей з врахуванням швидкості їх обігу підтягується до зростаючого рівня цін, що викликаний впливом негрошових чинників з боку виробництва і пропозиції товарів. Якщо маса грошей швидко не адаптується до зростаючого рівня цін, починаються проблеми в грошовому обороті – дефіцит платіжних засобів, неплатежі, а за ними і спад, зупинка виробництва, скорочення товарної маси.

Будь-яка сучасна система економіки є інфляційною, в ній діють чинники, які відносяться до інфляції попиту і витрат.

Традиційно в економічній науці розрізняють три види темпів інфляції:

Повзуча інфляція - середньорічне зростання цін вимірюється однією цифрою (тобто від 1% до 9%). Така інфляція піддається контролю і не веде до значних руйнівних наслідків.

Галопуюча інфляція - набирає розміру двозначного числа протягом року (від 10% до 99%). Характеризується стрімким зростанням цін, охоплює всі сфери господарського життя і супроводжується негативними соціально- економічними наслідками.

Надвисока, гіперінфляція (1-2% в день), вкрай руйнівне підвищення цін, що веде до повного безладдя економічного життя, руйнування господарських зв'язків та процесу виробництва, бартеризації обміну тощо.

У сучасних західних дослідженнях виокремлюють ще два темпи інфляції:

Нормальна інфляція - зростання загального рівня цін до 5% річних. Така інфляція здебільшого виступає не як руйнівний чинник, а як фактор економічного розвитку. Дослідники вважають, що переваги такої інфляції перевищують недоліки. Певною мірою вона стимулює економічну активність підприємств.

Висока інфляція - зростання цін на декілька сотень процентів за рік. Руйнівний вплив цієї інфляції може бути суттєвішим, ніж гіперінфляції. В умовах гіперінфляції всі економічні агенти розуміють неминучість і терміновість реформ і сприяють їх проведенню. В умовах високої інфляції країни іноді призвичаюються жити роками, протягом яких руйнується через неможливість виробництва значна частина виробничого потенціалу країни, розвивається лише спекулятивна економіка

Винуватцем інфляції є держава і для її подолання необхідні суттєві державні антиінфляційні заходи. Вони бувають стабілізаційними та компенсаційними.

Залежно від росту цін за товарними групами прийнято виділяти збалансовану і незбалансовану інфляцію. Збалансована інфляція визначається пропорційною зміною цін на різні товари. Незбалансована визначає зміну цін різних товарів по відношенню один до одного в різних пропорціях.

Залежно від ступеня передбачення інфляція поділяється на очікувану і неочікувану. При очікуваній відбувається прогнозований ріст цін. При неочікуваній – не прогнозований.

Залежно від розповсюдження інфляційних процесів виділяють локальну інфляцію (в рамках окремих країн) і світову інфляцію (охоплює групу країн або цілі регіони).

Велику роль у розвитку інфляційних процесів грають зовнішньоекономічні чинники. Вони проявляються тоді, коли країна активно використовує імпортні товари. Закономірний ріст світових цін на сировину та енергоносії завжди провокує наростання інфляції витрат. Імпортні ціни не тільки підштовхують ціни національної продукції, але і підвищують витрати виробництва при використанні імпортних комплектуючих предметів, підвищуючи вартість готової продукції.

Особливий вплив на інфляційні процеси здійснює приплив іноземних позик, валюти, оскільки ввіз іноземної валюти і скупка її центральним банком збільшують грошову масу в країні, сприяючи тим самим знеціненню грошей, збільшенню інфляції. Тут велике значення мають зважена грошова політика, що проводиться центральним банком стосовно створення валютних запасів, створення механізму регулювання та формування валютного курсу і одночасно зниження його інфляційного тиску на економіку.

Важливим інфляційним чинником є і доларизація економіки, коли долар стає паралельною валютою, виконуючи функції грошей. Наявність в грошовому обороті більш твердої валюти витісняє із обігу національну і прискорює зниження її курсу.

Інфляція може викликатись адаптивними інфляційними очікуваннями, пов’язаними з впливом політичної нестабільності, з діяльністю засобів масової інформації, втратою довіри до уряду. На фоні великих інфляційних очікувань і росту курсу іноземної валюти населення надає перевагу збереженню своїх заощаджень не в національній валюті. Адаптивні інфляційні очікування стимулюють наростання поточного попиту не на користь заощадженням і інвестиційним можливостям кредитної системи, що робить їх ще більш стійкими, оскільки прискорюється грошовий оборот.

Інфляція може бути спровокована податковою політикою держави. В умовах інфляції формування доходів бюджету відбувається на інфляційній основі – при спаді виробництва прибуток утворюється в основному за рахунок росту цін, а не за рахунок створення реальних матеріальних цінностей. Якщо в бюджет вилучається велика частина прибутку господарства, то збільшується тенденція ухилення від сплати податків, знижуються можливості інвестиційної активності. При спаді обсягів виробництва податок на додану вартість тільки підсилює інфляцію, він напряму впливає на підвищення цін.