Поняття грошового обороту як процесу руху грошей

 

У національній економіці відбувається безперервний кругооборот доходів і продуктів, який опосередковується відповідним оборотом грошей.

Грошовий оборот – це рух грошей у процесі виробництва, розподілу, обміну й споживання національного продукту, який здійснюється шляхом безготівкових розрахунків та через обіг готівки.

Грошовий оборот – це сукупність усіх грошових платежів і розрахунків, що відбуваються в народному господарстві.

На мікроекономічному рівні грошовий оборот обслуговує кругооборот індивідуального капіталу і виступає як його складова частина. Якщо кругооборот індивідуального капіталу виразити формулою Г-Т…В…Т’-Г’, то крайні елементи (Г та Г’) виражатимуть оборот грошей як капіталу: авансовані на виробництво вони повертаються до вихідного пункту, але в більшій сумі. Здійснюючи такий оборот, гроші забезпечують розширене відтворення індивідуального капіталу. Найхарактернішими ознаками грошового обороту на мікроекономічному рівні є замкнутість лінії руху та зростання грошової суми при поверненні її на вихідні позиції. Через авансування грошей на придбання засобів виробництва та оплату робочої сили капітал спрямовується у сферу виробництва і забезпечує виготовлення валового національного продукту. Через оплату виготовленої продукції та послуг гроші обслуговують реалізацію національного продукту і вивільнення суспільного капіталу в грошовій формі. У процесі використання грошової виручки від реалізації продукції та послуг здійснюється розподіл вартості національного продукту між кредиторами, акціонерами, найманими працівниками та державою, якій належать установлені податки. В усіх економічних суб'єктів формуються грошові доходи, за рахунок яких вони спрямовують капітал у сферу споживання - виробничого та особистого. Тим самим забезпечується новий цикл суспільного відтворення.

Грошовий оборот як макроекономічне явище слід відрізняти від обороту грошей у межах кругообороту окремого індивідуального капіталу, тобто на мікроекономічному рівні. В останньому випадку гроші є однією з функціональних форм капіталу, його складовою та елементом багатства, яким володіє власник цього індивідуального капіталу. У цьому випадку гроші являють собою капітал, вони вимагають для себе відповідної норми прибутку (доходу) подібно до інших форм капіталу. Чим більшою масою грошей володіє даний індивідуальний власник, тим він багатший, тим більші його можливості "заробити" прибуток чи дохід.

На макроекономічному рівні грошовий оборот обслуговує кругообіг усього сукупного капіталу суспільства на всіх стадіях суспільного відтворення: у виробництві, розподілі, обміні і споживанні. Тому його називають сукупним грошовим оборотом. Тут гроші відіграють зовсім іншу роль. В сукупному грошовому обороті вони функціонують виключно як гроші і не є функціональною формою капіталу. Тому їх масу в обороті не можна вважати частиною багатства країни, тобто її зростання не збільшує сукупного капіталу суспільства подібно до капіталу окремого індивіда. Якби грошова маса, що перебуває в обороті, раптово збільшилася вдвічі, то загальний обсяг багатства країни не тільки не збільшився, а міг би навіть зменшитися у зв'язку зі зростанням витрат на виготовлення додаткових грошей чи провокуванням інфляції їх випуском в оборот. Цього положення не змінює той факт, що значна частина маси грошей, яка обслуговує сукупний оборот, капіталізується і перетворюється в позичковий капітал. Капіталізація частини грошової маси сприяє прискоренню реалізації сукупного валового продукту, а отже - збільшенню його обсягу, тобто зростанню суспільного багатства, але самі гроші на макрорівні в таке багатство не перетворюються. Завдяки капіталізації гроші в межах наявної маси швидше передаються від одного економічного суб'єкта до іншого, але якісно вони не змінюються, залишаючись лише віддзеркаленням реального багатства.

Сукупний грошовий оборот і оборот грошей у межах індивідуального капіталу істотно відрізняються також механізмами формування грошової маси, необхідної для їх обслуговування. Грошові кошти, необхідні для обслуговування кругообороту індивідуального капіталу, значною мірою вже є в розпорядженні відповідного власника, тобто це його власні кошти. Якщо ж їх недостатньо, то додаткові кошти мобілізуються на грошовому ринку. Грошовий ринок займає важливе місце в кругообороті індивідуального капіталу, з нього починається оборот грошей, що обслуговує індивідуальний капітал, на ньому й завершується кожний окремий цикл його кругообороту. Частина грошового доходу кожного економічного суб'єкта спрямовується на погашення боргів і повертається на грошовий ринок. Інша частина, що становить тимчасово вільні кошти, спрямовується на грошовий ринок як ресурс для кредитування інших суб'єктів. Сукупний грошовий оборот обслуговується переважно теж за рахунок наявної в обороті грошової маси, тобто тих грошей, які є в розпорядженні окремих економічних суб'єктів. Грошовий ринок перетворюється у внутрішній елемент цього обороту і забезпечує перерозподіл наявної грошової маси з метою прискорення її обігу і найповнішого забезпечення потреб обороту в грошах у межах наявної їх маси. Завдяки грошовому ринку значно посилюється еластичність грошового обороту, зростає здатність даної маси грошей обслужити зростаючі обсяги обороту.

Грошовий обіг є складовою грошового обороту. Грошовий обіг передбачає постійний перехід грошей від одних юридичних чи фізичних осіб до інших. Тобто ставши капіталом, гроші не перестають виконувати і свої власні функції. На першій (Г -Т) і останній (Т’-Г‘) стадіях руху вони виконують функції засобу обігу чи засобу платежу (залежно від способу оплати товарів). У цих своїх функціях вони здійснюють зовсім інший рух, ніж гроші як капітал. На першій стадії гроші (Г) зовсім виходять з індивідуального кругообороту капіталу, переходять у розпорядження інших суб’єктів ринку і поступово віддаляються від вихідного пункту. Г’ – це не повернуті на вихідне місце Г, а вже інші гроші, що надійшли даному підприємству від інших суб’єктів ринку. Здійснювати обіг можуть тільки готівкові гроші. Рух грошової одиниці у безготівковому обороті зображається у вигляді записів на рахунках в банку. У такій ситуації рух готівки замінюється кредитними операціями, які здійснюються на рахунках учасників операцій за участю банків. Тому поняття “грошовий обіг” можна віднести тільки до частини грошового обороту, а саме до готівково-грошового обігу.

Гроші, які знаходяться в обороті, виконують три функції: платежу, обігу і нагромадження. Останню функцію гроші здійснюють тому, що їх рух неможливий без зупинок. Коли вони тимчасово припиняють свій рух, то вони виконують функцію нагромадження.

Функцію міри вартості гроші у грошовому обороті не виконують. Цю функцію гроші виконали до входження в грошовий оборот при встановленні за їх допомогою цін на товари.

Суб’єктами грошового обороту є всі юридичні та фізичні особи, які беруть участь у створенні, розподілі, обміні та споживанні валового національного продукту, їх можна об’єднати у такі групи:

· фірми – суб’єкти, що забезпечують створення і реалізацію ВВП;

· домашні господарства – суб’єкти, які забезпечують виробництво ВВП основними факторами (робочою силою, засобами виробництва тощо) і є кінцевими його споживачами;

· державні структури – суб’єкти, які забезпечують розподіл та перерозподіл вартості створеного національного доходу та національного продукту, здійснюючи вплив на реалізацію та споживання останнього;

· фінансові посередники – суб’єкти грошового ринку, що спрямовують потік грошових коштів від їх власників до позичальників.

Оскільки більшість відносин між економічними суб'єктами здійснюється через ринки, в моделі виділено чотири види ринків:

· ринок продуктів, на якому реалізується створений фірмами національний продукт;

· ринок ресурсів, на якому фірми купують необхідні для виробництва ресурси (робочу силу, капітал, інформацію та природні ресурси);

· грошовий ринок, де реалізуються вільні грошові кошти;

· світовий ринок, через який здійснюється зв’язок внутрішньої економічної системи із “зовнішнім” світом.