Інфляція і зайнятість. Крива Філіпса. Соціально-економічні наслідки інфляції

Важливою складовою макроекономічної рівноваги є цінова стабільність. Остання, в свою чергу, значною мірою залежить від стійкості грошової системи. Інфляція - це знецінення грошей внаслідок порушення законів грошового обігу і появи маси грошей, не забезпечених товарною масою. 8. Інфляція: сутність, види, причини та наслідки. Інфляція і безробіття. Крива Філіпса.

Інфляція відноситься до основних індикаторів, які характеризують макроекономічну нестабільність. Вона характеризує несприятливі зміни в цінах, які свідчать про виникнення певних змін у товарно-грошових відносинах і розподілі сукупного доходу.

Інфляція — це приріст цін, викликаний надлишком грошей стосовно до випуску товарів та послуг. Інфляцію можна поділити на три види: помірну (повзучу), галопуючу (високу) і гіперінфляцію (дуже високу).

Помірна (повзуча) інфляція виникає тоді, коли річний приріст цін складає не більше 10 %. Вона характеризується прискореним нагромадженням грошей в обігу без помітного підвищення чи з незначним зростанням товарних цін, що спостерігається на початку розвитку інфляційного процесу.

Галопуюча інфляція настає тоді, коли річний приріст цін вимірюється десятками або сотнями відсотків. На цій стадії значно посилюються ек-ні суперечності та соц-не напруження в сусп-ві. Окремі групи ек-них суб'єктів добиваються різкого підвищення цін, що змушує й інших посилювати свої економічні й соціальні вимоги.

Гіперінфляція настає тоді, коли річний приріст цін вимірюється тисячами відсотків. На цій стадії гроші починають втрачати здатність виконувати свої функції. Вони відіграють дедалі меншу роль в економіці, порушуються фі-вий та кред-ний механізми, починають розвиватися стихійні процеси в ек-ці та ін.

Інфляція По виникає тоді, коли ціни зростають внаслідок випереджаючого зростання сукупного По стосовно сукупної Пр. Таке зростання сукупного По може бути викликане збільшенням Пр грошей, держ витрат, а також інвестиційних витрат та ін.

Інфляція витрат – коли ціни зростають внаслідок збільш витрат на вир-во одиниці прод. Це має місце тоді, коли зростають ціни на мат ресурси або зростає номінальна з/п, випереджаючи при цього зменш-ся сукупна Пр товарів та послуг, що, в свою чергу, підвищує рівень цін, тобто спричинює інфляцію витрат.

Інфляція витрат, як правило, супроводжується падінням вир-ва. Таке явище дістало назву стагфляція. Отже, стагфляція виникає тоді, коли одночасно зростають ціни і скороч-ся вир-во.

Очікувана інфляція спричинюється певними тенденціями в ек-ці або заходами, запланов. держ. Тому вона очікується і може бути врахована заздалегідь.

Неочікуваиа інфляція є результатом непередбачених змін в ек-ці, наслідком виникнення незапланованих змін у сукупному По та сукупній Пр.

Соц-ек наслідки інфляції:

1. Знижуються реальні доходи населення. При зростанні цін реальні доходи зменшуються. І навпаки, реальні доходи збільш-ся у тих осіб, у яких номінальна з/п зростає швидше, ніж рівень інф-ції.

2. Знецінюються фін-ві активи із сталим доходом. Інфляція знижує їхню реальну вартість. У цьому випадку скороч-ся також і реальні доходи, що їх отримують власники таких фін-вих активів.

3. Порушується нормальний розподіл доходів між Дт-рами та Кт-рами. Від інфляції виграють дебітори, тобто позичальники кредиту, і програють кредитори. Це обумовлено тим, що в умовах інфляції кредит надається за однієї купівельної спроможності гршей, а повертається за іншої, нижчої.

4. Знижується мотивація до інвестування довгострокових програм. Довгострокові інвестиції стають ризикованими, тому що прибуток, який очікують отримати при поточних цінах, у майбутньому внаслідок інфляції може суттєво зменшитися в реальному вимірі.

5. Прискорюється матеріалізація грошей. Під час інфляції зростають ціни ТМЦ і нерухомість. Тому домашні госп-ва і підпр-ва намагаються позбутися грошей і вкласти їх у запаси ТМЦ та в нерухомість.

6. Інфляція як фактор зайнятості та безробіття. Держава, збільшуючи сукупні витрати, може ціною помірної інфляції стимулювати збільш-ня вир-ва та зниж безробіття.

7. Знижується мотивація до праці. Падіння життєвого рівня населення внаслідок інфляції, а також спотворення структури і диференціації доходів негативно впливають на мотивацію підприємницької та трудової діяльності.

8. Інфляція підриває управлінський механізм економіки. Дестабілізуючи грош. систему інфляція автоматично знижує ефективність ек-них регуляторів, часом навіть робить недоцільним саме їхнє застосування, підштовхує держ до використання ін методів впливу.

Кривая Филлипса. Безработица – соц-эк. явление, при кот. часть трудоспособного населения не может найти работу, становится относительно избыточной, пополняя резервную армию труда. Под инфляцией понимают: 1)чрезмерное увеличение находящихся в обращении наличных бумажных денег и объема безналичного по сравнению с реальным предложением товаров и услуг; 2)снижение покупательной способности денег (их обесценивание); 3)общее длительное повышение цен. Безработица и инфляция вызывают глубокие социально-экономические потрясения в обществе, способные серьезно подорвать или даже разрушить существующую модель национальной экономики. Они обостряют всегда существующую проблему социального неравенства.

Практически всегда рост инфляции сочетается с высокой, хотя и неполной занятостью и большим объемом национального производства. И наоборот, снижение инфляции совпадает по времени со спадом производства и ростом безработицы. Английский профессор Филлипс, исследовав статистические данные Великобритании за период с 1861 по 1957 гг., пришел к выводу, что темпы роста цен и заработной платы начинали снижаться, если безработица превышала 3%-ный уровень, и наоборот, а также, что существует уровень безработицы (6-7%), при котором уровень заработной платы постоянен и ее прирост равен нулю. Кривая Филлипс – это кривая, показывающая обратную зависимость между уровнем занятости и номинальной ставкой заработной платы. Стагфляция наблюдается тогда, когда рост безработицы

W сопровождается

Сред. повышением темпов

зар. инфляции. При этом

плата смещение кривой

Филлипса право-

К-во безработных n вверх.

Гроші та їх функції

 

1) Гроші – це одне з найвеличніших досягнень людства.Їх виникнення пов”язане з 7-8 тис. до н.е., коли у древніх племен з”явились залишки якихось продуктів, які можна було б обміняти на інші такі ж продукти в яких була потреба. Історично як засіб полегшення обміну використовувались каміння, худоба, шматки металів чи інші предмети, які отримали загальне визнання у продавців та покупців як засіб обміну. Тобто все, що визнавало суспільство в якості обігу, - це і були гроші. В економічній науці традиційно виділяються дві основні концепції походження грошей:1)раціоналістична;2)еволюційна. Для того, щоб краще зрозуміти суть грошей, потрібно уяснити їхню роль. У зв”язку з цим прийнято вважати, що найкраще економічна суть грошей проявляється в їх функціях.Традиційно в економічній науці виділяють п”ять основних функцій грошей:1) міра вартості;2) засіб обігу;3) засіб платежу;4) засіб нагромадження;5) світові гроші.Цих п”ять функцій грошей у їх системній єдності становлять реальне функціонування грошової маси.

Функція грошей як міри вартості проявляється через вимір грошової вартості (ціни) товарів. Без кількісної визначеності вартості в ціні товару неможливе ринкове господарство й еквівалентний товарний зв”язок між товаровиробниками.Для забезпечення виконання грошима функції міри вартості держава у законодавчому порядку впроваджує масштаб цін, встановлюючи певну грошову одиницю розрахунків – національну валюту. Функцію засобу обігу виконують реальні гроші. Функція грошей як засобу платежу відображає особливості кредитного господарства, тобто реалії купівлі-продажу товарів у кредит з відстрочкою оплати (платежу). Функція грошей як засобу нагромадження. У цій функції гроші вилучаються з товарного обігу і нагромаджуються на банківських рахунках. Такі заощадження є об”єктивною потребою розвитку ринкового господарства. Світові гроші у функціональному плані відображають вихід товарно-грошового обміну за межі національних кордонів. Порівняння купівельної спроможності грошових одиниць різних країн відбувається на міжнародних валютних ринках. При цьому виникає специфічний інструмент міжнародного порівняння національних грошей – валютний курс.

33..Фактичні та заплановані витрати. Рівновага в хресті Кейнса

Щоб уникнути значних втрат від спаду виробництва, необхідна активна державна політика з регулювання сукупного попиту.

Тому кейнсіанську економічну теорію часто називають теорією сукупного попиту.

Фактичні інвестиції містять у собі як заплановані, так і незаплановані інвестиції. Останні являють собою непередбачені зміни інвестицій в товарно-матеріальні запаси (ТМЗ). Ці незаплановані інвестиції функціонують як вирівнюючий механізм, який приводить у відповідність фактичні величини заощаджень та інвестицій і встановлює макроекономічну рівновагу.

Заплановані витрати являють собою суму, яку домогосподарства, фірми, уряд і зовнішній світ планують витратити на товари і послуги. Реальні витрати відрізняються від планованих тоді, коли фірми змушені робити незаплановані інвестиції в товарно-матеріальні запаси в умовах неочікуваних змін у рівні продажів.

Функція планованих витрат E = C + I + G + Xn зображується графічно як функція споживання С = а + b (Y - Т), яка «зрушена» вгору на величину I + G + X.

У даному випадку для простоти аналізу передбачається, що величина чистого експорту автономна по відношенню до динаміки сукупного доходу Y. Тому чистий експорт повністю включається у величину автономних витрат (a 1 + G + XJ.

Величина автономних витрат буде дорівнює (а +1 + G + g) з урахуванням функції чистого експорту

X = g - m 'Y, гдеХ - чистий експорт; g-автономний чистий експорт; т' - гранична схильність до імпортування; Y - дохід.

Гранична схильність до імпортування - частка приросту витрат на імпортні товари в будь-яку зміну доходу:

 

AM AY

де AM - зміна витрат на імпорт; AY - зміна доходу.

Із зростанням сукупного доходу збільшується імпорт, так як споживачі і інвестори збільшують свої витрати на покупки як вітчизняних, так і імпортних товарів. А експорт із даної країни не залежить безпосередньо від величини її сукупного доходу Y, а залежить від динаміки сукупного доходу країни, які ввозять ці товари і послуги. Тому залежність між динамікою сукупного доходу даної країни Кідінамікой її чистого експорту X негативна, що і фіксується знаком мінус у функції чистого експорту.

Очевидно, що лінія планованих витрат перетне лінію, на якій реальні і плановані витрати дорівнюють один одному (тобто лінію Y = E), в якійсь одній точці А. Наведений креслення отримав назву хреста Кейнса. На лінії Y = Е завжди дотримується рівність фактичних інвестицій і заощаджень. У точці А, де доход дорівнює запланованим витратам, досягається рівність планованих і фактичних інвестицій і заощаджень, тобто встановлюється макро економічна рівновага.Якщо фактичний обсяг виробництва Y, перевищує рівноважний Y 0, то це означає, що покупці купують товарів менше, ніж фірми виробляють, тобто Ж) <AS. Нереалізована продукція набуває форми ТМЗ, які зростають. Зростання запасів змушує фірми знижувати виробництво та зайнятість, що в підсумку знижує ВВП. Поступово Yl знижується до YQ, тобто дохід і плановані витрати вирівнюються. Відповідно досягається рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції (тобто AD = AS).

Навпаки, якщо фактичний випуск Y 2 менше рівноважного YQ, то це означає, що фірми виробляють менше, ніж покупці готові придбати, тобто AD> AS. Підвищений попит задовольняється за рахунок незапланованого скорочення запасів фірм, що створює стимули до збільшення зайнятості і випуску.

У результаті ВВП поступово зростає від У2 до У0 і знову досягається рівновага AD = AS.

У процесі аналізу рівноваги між сукупними витратами (СВ) і ВВП застосовуються дві моделі: “витрати – випуск” і “вилучення – ін’єкції”.
Модель “витрати – випуск” є кейнсіанською моделлю товарного ринку. Визначальним у цій моделі є сукупний попит, який знаходить своє відображення через сукупні витрати, і сукупна пропозиція, яка представлена реальним ВВП. В її основі лежить пряма залежність між ВВП і сукупними витратами, тобто чим більші сукупні витрати, тим більший ВВП, і навпаки.
Для розуміння рівноваги або нерівноваги в економіці за цією моделлю слід розрізняти фактичні та заплановані сукупні витрати.