Охарактеризуйте особливості іпотечного кредитування.

Іпотечний інв кредит – це обобл вид ек-х відн-н з приводу надання кредитів під заставу нерух майна на фін-ня інв заходів. Особл-тю інв іпот кредиту є те, що заставою для його надання може виступати та нерух-ть, на купівлю якої він береться.

Кредиторами з іпотеки можуть бути іпотечні банки або спеці­альні іпотечні компанії, а також комерційні банки. Позичальни­ками Можуть бути юридичні та фізичні особи, які мають у влас­ності об'єкти іпотеки, або мають поручників, які надають під заставу об'єкти іпотеки на користь позичальника.

Предметом іпотеки при наданні кредиту доцільно використо­вувати; житлові будинки, квартири, виробничі будинки, споруди, магазини, земельні ділянки, що є власністю позичальника і не є об'єктом застави за іншою угодою.

Характерними ознаками інвестиційного іпотечного кредиту­вання є те, що:

• середній розмір кредиту під заставу значно перевищує серед­ній розмір інших кредитів, особливо споживчих та кредитів ма­лим підприємницьким фірмам;

• тривалий строк користування кредитом (від 15 до 25—ЗО років);

• більший ризик, адже можливі зміни несприятливих економіч­них умов, відсотків, стану здоров'я позичальника та ін.;

• при видачі кредиту під заставу більш важливим, ніж дохід позичальника, є стан і вартість його майна — об'єкта кредитування;

• при прийнятті рішення про видачу кредиту дуже важливою є компетентна оцінка відповідного майна.

Охарактеризуйте зміст міжнародної інвестиційної діяльності та її чинники.

Міжнародна інвестиційна діяльність — це сукупність практичних дій суб'єктів по вкладенню інвестицій за рубіж та іно­земних інвестицій. Вона перерозподіляє у просторі і часі ресурси між окремими суб'єктами й об'єктами різних країн. Зрозуміло, що головним суб'єктом інвестиційної діяльності, який приймає рішення про вкладення коштів є інвестор. Його іноземна діяльність зумовлена розвитком господарських зв'язків між кра­їнами світу, і залежить вона як від об'єктивних: економічних за­конів, так і від політико-економічної мети діяльності національ­них держав у світовому політичному та господарському просторі.

Здійснюється міжнародна інвестиційна діяльність у двох напрямках: вивезення капіталу та залучення іноз ємних інвестицій.

Вивезення капіталу зумовлюється під дією таких чинників:

• Надлишком капіталів у країні (низькі норми прибутку, чи брак відповідної економічної структури для застосування ка­піталів.)

• Потребою у нових ринках збуту, сировини.

• Формування певного рівня конкурентоспроможної економі­ки.

• Міжнародний поділ праці.

• Транс націоналізація економіки.

• Пошук стабільних умов застосування капіталів. Необхідність залучення іноземних інвестицій виникає за:

• обмеженості внутрішніх інвестиційних ресурсів;

• низької інвестиційної активності власних інвесторів;

• необхідності забезпечення разом з інвестиціями нової техніки та технології;

• бажання створити конкурентоспроможну економіку та ос­воїти світові ринки;

• потреби в модернізації соціальної інфраструктури суспільства.

/

Бухгалтерський облік, його види.

В складі бухгалтерського обліку виокремлюють два види обліку: фінансовий та управлінський. Вони не є самостійними видами бухгалтерського обліку, а розглядаються як взаємопов’язані підсистеми цілісної системи бухгалтерського обліку.

Фінансовий облік – це сукупність правил і процедур, які забезпечують підготовку і передачу інформації про фінансовий стан, фінансові результати діяльності та потоки грошових коштів банку згідно з вимогами чинного законодавства для задоволення потреб зовнішніх та внутрішніх користувачів для прийняття ними економічних рішень.

Управлінський облік - це сукупність правил і процедур, які забезпечують підготовку і надання інформації про діяльність банку для задоволення потреб керівництва банку та його менеджерів при прийняття управлінських рішень згідно з вимогами внутрішніх нормативно-правових документів банку.

Фінансовий облік: Мета обліку- Складання і надання фінансової інформації про господарську діяльність банку для забезпечення потреб насамперед зовнішніх користувачів.

Регулювання - Закони, національні положення бухгалтерського обліку, МСБО, нормативно-правові акти НБУ

Об’єкти обліку - Фінансовий стан і фінансовий результат господарської діяльності банку

Предмет бухгалтерського аналізу - банкуГосподарська діяльність банку в цілому

Спрямованість - Ретроспективний (оцінка минулих господарських подій)

Відкритість - Фінансова звітність підлягає оприлюдненню

Періодичність звітування та форми - Річний, квартальний інтервали складання фінансової звітності. Формат і зміст встановлені законодавчо.

Управлінський облік: Мета обліку - Складання і надання інформації про господарську діяльність банку менеджерам для забезпечення функцій щодо управління банком

Регулювання - Внутрішні нормативно-правові акти банку

Об’єкти обліку - Доходи, витрати, фінансовий результат діяльності окремих підрозділів; результат діяльності керівництва

Предмет бухгалтерського аналізу - Діяльність окремих підрозділів банку за вибором керівництва і їх вплив на загальну діяльність

Спрямованість - Спрямований в майбутнє (фінансове планування і контроль за поточною господарською діяльністю банку)

Відкритість -Управлінська звітність є комерційною таємницею

Періодичність звітування та форми - Період управлінської звітності, її форми затверджуються кожним банком самостійно

До спільних рис: 1загальну єдину базу первинного обліку, яка включає первинні бухгалтерські документи та реєстри аналітичного обліку, 2 побудову обліку за методом двоїстості, тобто подвійного відображення господарських фактів та процесів, 3 управлінський облік технологічно побудований на даних фінансового обліку про доходи та витрати від банківської діяльності, які є для нього точкою відліку: вихідними даними.

Розбіжності обумовлені метою і спрямованістю видів обліку, принципами організації, змістом і порядком надання та використання бухгалтерської інформації. Основні об’єкти фінансового обліку - це активи, зобов’язання, капітал, доходи та витрати. До об’єктів управлінського обліку належать доходи, витрати та фінансовий результат, які перегруповуються за видами операцій, що здійснюються банком, за видами джерел коштів, що використовуються для залучення ресурсів, за структурними підрозділами, які одержують або несуть відповідні доходи або видатки.

План рахунків комерційного банку та принципи його побудови.

План рахунків – це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовується для реєстрації банківських операцій.

План рахунків, розроблений окремо для установ НБУ, за структурою майже не відрізняється від плану рахунків для комерційних банків, але має деякі особливості за змістом. Це пов’язано з тим, що НБУ виконує операції, властиві тільки центральному банку: емісійні операції, обслуговування уряду та зовнішнього боргу, регулю­вання діяльності комерційних банків та ін.

Він відповідає насамперед таким вимогам: 1) узгодженість фінансового обліку і звітності; 2) простота викладення.

Основні вимоги, яким повинній відповідати план рахунків комерційних банків:

Ø детальний та повний облік усіх банківських господарських операцій;

Ø своєчасна обробка і накопичення детальної інформації;

Ø відображення правдивої та змістовної інформації для всіх категорій користувачів.

ПР поділяється на 4 категорії та 9 класів. Кожний клас рахунків поділяється на такі групи: • рахунки порядку II —означає розділ; • рахунки порядку III —групу; • рахунки порядку IV —номер балансового рахунка. Отже, синтетичний облік здійснюється на рівні балансових рахунків порядків II—IV, а національний план рахунків на рівні двох цифр синтетичних рахунків дублює баланс банку за стаття­ми активу і пасиву.

У класі 1 обліковуються казначейські інструменти.

За рахунками класу 2 обліковуються операції, що їх комерцій­ний банк проводить із клієнтами (суб'єктами господарської діяль­ності, органами загального державного управління та фізичними особами). Чимало рахунків класу 2 призначено для обліку кредитів, депозитів. Інша дебіторська та кредиторська заборгованість і транзитні рахунки за операціями з клієнтами виділені в окремі розділи. За рахунками класу 3 обліковуються операції комерційних банків із цінними паперами, а також інші активи і зобов'язання.

Рахунки класу 4 призначені для обліку довгострокових вкла­дів, основних засобів та нематеріальних активів.

Капітал, що є різницею між загальними сумами активів і зо­бов'язань банку, обліковується за балансовими рахунками класу 5:

Рахунки класів 6 і 7 максимально наближені до показників звіту про прибутки (збитки) банку. Усі доходи та витрати поді­ляються на банківські і небанківські. До банківських належать ті, що безпосередньо пов'язані з банківською діяльністю, небанківські доходи та витрати охоплюють решту доходів і витрат, які не сто­суються основної діяльності банку, але сприяють її здійсненню.

Значним за обсягом є клас 9 Плану рахунків «Позабалансові рахунки». Згідно з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку елемент активу або пасиву проводиться на рахунках балансу в тому разі, якщо він задовольняє дві вимоги: 1. Імовірно, що банк отримає або втратить будь-яку майбутню економічну вигоду, пов'язану з цим елементом активу або пасиву, 2. Цей елемент активу або пасиву має вартість, яку можна точ­но виміряти. Елементи активу або пасиву, які не задовольняють ці дві ви­моги, обліковуються на позабалансових рахунках.