Кредити, повяз.з вексельним обігом.

Обліковий кредит надається банками при обслуговуванні платіж-обороту клієнта. Кредитна угода виникає в результаті купівлі їм векселя, по якому одержувачем коштів є його клієнт. Ціна купівлі векселя являє собою його номінальну вартість, за вираху­ванням облікової ставки. Клієнт отримує гроші готівкою чи перека­зом на поточний рахунок. Передача векселя банку здійснюється шляхом індосаменту на його користь. Отримувачем коштів за індосованим векселем стає банк. Внаслідок цієї операції комерційний кредит трансформується на банківський.

Умовою прийняття векселів до обліку в комерційних банках є їх висока ліквідність, яка визначається надійністю платника за вексе­лем, строком погашення боргового зобов'язання. Оскільки векселі виставляються на строк не більше 90 днів, обліковий кредит є короткостроковим.

Обліковуючи вексель, банк отримує його у своє розпорядження і стає кредитором-векселедержателем. Векселі, які обліковуються банком, повинні мати не менше двох підписів — векселедавця та першого векселедержателя. Кількість передавальних написів свід­чить про надійність векселя (чим більше, тим краще).

За достроковий платіж банк утримує з номінальної суми векселя певну винагороду на свою користь, тобто вексель оплачується зі знижкою, яка називається дисконтом. Сума дисконту розраховуєть­ся за формулою:

С = К*Т*П / (360*100%)

де С — сума дисконту; К — номінальна сума векселя; Т — строк у днях (від дня обліку до дня платежу); П — облікова ставка.

Сума дисконту утримується банком одночасно з обліком векселя. За векселями з платежем не у місці врахування стягуються також поштово-телеграфні витрати і комісія.

Кредит під заставу векселів Цей кредит характеризується тим, що, по-перше, власником векселя за­лишається векселедержатель, який лише передає вексель у заставу на визначений строк з наступним викупом після погашення кредиту. По-друге, векселі приймаються як забезпечення кредиту не на їх пов­ну номінальну вартість, а на 60—90 % від неї (залежно від розміру, визначеного банком кожному конкретному клієнтові, виходячи з йо­го кредитоспроможності і надійності пред'явлених векселів). Якщо кредитування під заставу векселів має постійний характер, банки відкривають клієнту спеціальні позичкові рахунки і відображають на них суми наданих і погашених і кредитів. Спеціальний позичковий рахунок є формою обліку креди­тів до запитання.

При правильному веденні цих операцій вексельний портфель є для банку надійною статтею активів, більш стабільною, ніж такі цінні папери, як акції.

Акцептний кредит надається векселедавцю і виступає як гаран­тійна послуга. Векселедавець, виставляючи вексель, вказує платни­ка, який повинен акцептувати його. Клієнт виставляє тратту на банк, котрий її акцептує за умови, що до настання строку платежу по век­селю клієнт внесе в банк необхідну для погашення векселя суму. Позичальник (векселедавець) може використати акцептований бан­ком вексель як платіжний засіб для купівлі товарів або облікувати його в іншому банку. Облік векселя може бути здійснено в банку, який його акцептував. У цьому випадку банк стає не тільки гаран­том, але й безпосереднім кредитором клієнта. За здійснення акцепт­ної операції банк стягує комісію.

Якщо позичальник до настання строку платежу по векселю не вніс до банку суму коштів, необхідних для погашення векселя, то вексель в цьому випадку оплачується за рахунок банку. Таким чи­ном, гарантійна послуга перетворюється на кредитну і згідно з век­сельним правом банк виставляє зворотну вимогу до векселедавця з подальшим примусовим стягненням боргу з позичальника.

Авальний кредит застосовується банками як гарантійна послуга. Він призначений покрити зобов'язання клієнта, якщо останній не зможе виконати їх самостійно. Аваль може бути здійснено при ви­дачі векселя або на будь-якому наступному етапі його обігу. У разі несплати платником пред'явленого йому векселя векселедержатель звертається з пропозицією про оплату до банку-аваліста. Після оплати авальованого векселя банк-аваліст набуває право регресної вимоги проти особи, за яку він надав аваль, а також проти всіх зо­бов'язаних за векселем осіб (акцептант, векселедавець, індосант). Авальний кредит існує у вигляді різноманітних форм гарантій або доручень:

• доручень по кредиту;

• гарантій платежу;

• гарантій постачання і т. п.

По авальному кредиту нараховується комісія, а також сплачуєть­ся процент у відповідності з діючими ставками.

Кредити під заставу ЦП.

В умовах ринкової економіки більшість підприємств володіють значною кількістю цінних паперів, які можуть бути використані для забезпечення банківських кредитів. Кредити під заставу цінних па­перів — зручна форма кредитних відносин, оскільки вони ґрунтую­ться на досить нескладній операції прийому у заставу і визначенні вартості цінних паперів. Витрати на зберігання такої застави незна­чні. Також досить простою є оцінка їх заставної вартості, яка, зазвичай, визначається на фондовій біржі. Приймаючи в забезпечення кредиту цінні папери, банки повинні враховувати:

1) якість цінних паперів, на яку впливає безліч факторів, котрі не завжди можна врахувати в момент прийняття цих паперів у заставу;

2) ліквідність цінних паперів;

3) характеристику емітента і вид цінних паперів, що ним емітовані;

4) ризики, характерні для цінних паперів. 1 Для одержання кредиту позичальник подає до банку заяву разом з реєстром цінних паперів, які передаються в заставу. Якщо банк прийняв рішення про надання кредиту, то укладається кредитний договір і договір застави. Розмір кредиту встановлюється у процентах до вартості застави на момент укладання кредитної угоди. Цей процент визначається по кожному виду цінних паперів. Його розмір прямо пропорційно залежить від ліквідності цінних паперів: чим ліквідність вища, тим і процент кредиту від вартості застави вищий. Дивіденди, які надходять від акцій, що передані в заставу, повинні Е перераховуватися на рахунок клієнта. Позичкові кошти не повинні використовуватися на покупку нових цінних паперів. Погашення кредиту під цінні папери здійснюється з регресією платежів: за ба­жанням позичальника — достроково; за вимогою кредитора — з попереднім повідомленнм позичальника.

Спож.кредити, клас-я і х-ка

Споживчий кредит — це позичка, яка надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам — резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і повертається в роз­строчку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.

У залежності від цільового спрямування споживчі кредити поділяються на:

1) поточні потреби (придбання товарів тривалого користування та послуг);

2) витрати капітального характеру.

Банки надають споживчі кредити фізичним особам на поточні потреби у розмірах, що визначаються виходячи з вартості товарів і послуг, які є об'єктом кредитування, в межах вартості майна, май­нових прав, які можуть бути передані банку в забезпечення фізичною особою з урахуванням суми її поточних доходів.

Банки можуть надавати споживчий кредит під такі об'єкти:

1) на капремонт садових будиночків, будинків у сільській місцевос­ті, на будівництво гаражів, покупку квартир, господарче улаштування;

2) на будівництво індивідуальних будинків;

3) на купівлю у громадян індивідуальних жилих будинків, ре­конструкцію і капремонт таких будинків;

4) інше.

Розмір кредиту на зазначені заходи обмежується вартістю забез­печення, що може бути надана позичальником (іншою особою) бан­ку, та сумою поточних доходів позичальника, які він може спряму­вати на погашення боргу.

Для одержання кредиту на поточні потреби позичальник подає банку:

• паспорт;

• заяву на одержання кредиту, де зазначаються об'єкти кредитування, сума кредиту, строк погашення, забезпечення;

• документи, що підтверджують платоспроможність позичальника (Довідка з місця роботи про суму заробітку та суму утримань, за наяв­ності інших доходів — документи, що підтверджують їх одержання).

Для одержання кредиту на витрати кап. хар-ру – крім того:

• договір застави майна чи поручительства;

• витяг з рішення органу місцевої влади про виділення земельної ділянки під забудову;

• дані проектно-кошторисної документації про вартість будинку, завірені районним архітектором.

Строк користування кредитом встановлюється залежно від об'єкта кредитування, розміру позички, платоспроможності позичальника.

Кредити на будівництво, купівлю, капремонт жилих будинків, квартир, садових будинків надаються, як правило, в розмірі від 70 до 90 % від вартості об'єкта кредитування, але в межах, визначених правлінням банку.

Видача кредиту здійснюється у безготівковій формі, у винятко­вих випадках — готівкою.

Однією з форм споживчого кредиту є кредитна картка, яка яв­ляє собою платівку з ідентифікатором власника. Умовою її отри­мання є платоспроможність клієнта. По кожній картці встановлює­ться ліміт кредитування. Від операцій з кредитними картками банк отримує дохід, який складається з:

• комісії, що стягується з торговельних організацій при оплаті рахунків за надані власнику кредитної картки товари;

• щорічної плати клієнтів за кредитні картки (якщо така встановлена);

• процента за кредит, що надається власникам кредитних карток в межах ліміту кредитування.

До кредитів на споживчі цілі відноситься і чековий кредит. В йо­го основі лежить відкриття чекового рахунку. Існує два різновиди рахунків — овердрафтні і спеціальні чекові. При використанні овердрафтних рахунків оплата чеків проводиться з рахунку клієнта. У разі відсутності грошей на рахунку банк покриває від'ємне сальдо кредитом у межах установленого ліміту. Погашення позички відбу­вається за рахунок поточних надходжень або спеціальних внесків клієнтів. Спеціальні чекові рахунки використовуються банками, які емітують для своїх клієнтів спеціальні чеки певного номіналу.

Одним з видів споживчого кредиту є продаж товарів тривалого користування населенню в кредит. Правила продажу таких товарів регламентуються вимогами постанови Кабінету Міністрів України, яких повинні дотримуватись господарюючі суб'єкти всіх форм влас­ності, однак рішення про продаж товарів у кредит приймається гос­подарюючим суб'єктом самостійно. Кабінет Міністрів України також рекомендує перелік товарів, які можуть реалізовуватися в кредит.