Механізм ціноутворення в інвестиційній сфері.

Головна ф-я ціни - це кількісне вираження вартості пр-ї. Ціна має планово-облікову фун-ю, є основою для укладання угод та зд-ня розрахунків за вироблену пр-ю та виконані роботи.

В інвестицій сфері існ-ть такі особливості ціноутворення:

1. Для визначення вартості будівництва застос-я дворівнева сист-ма цін, яка включає базисну кошторисну вартість будівництва та вартість, яка визнач-я на стадії укладання підрядних контрактів. Базисна кошторисна вартість визн-ся на етапі розробки проектно- кошторисної док-ї за кошторисними нормами та цінами. Договірна ціна враховує додаткові витрати замовника та підрядчика. Ціни на буд-у пр-ю в недерж-у секторі затвердж-ся замовником або інвестором.

2. В інвестицій сфері можуть визначатись ціни споживчої одиниці пр-ї. Напр., вартість 1 кв. м. житла, вартість одного ліжка-місця (для лікарні).. такі ціни застос-я при продажі буд-ї пр-ї.

3. Ціни на будівничу працю визнач-я індивід-м кошторисом. Навіть, якщо це типові об’єкти. Це зумовлено різною вартістю земельних ділянок, обсягом нольового циклу, різною вартістю спорудження інфраструктури.

4. Ціни в інвестицій сфері виконують планово-облікову ф-ю. Вони є підставою для укладання договорів та зд-я розрахунків за роботи і послуги, а також підставою для складання звітів.

При визначенні ціни в інвестицій сфері застос-я метод нормування поточних витрат та планових нагромаджень.

Фінансові інвестиції, пон і цілі

Фінансові інвестиції – це вкладення кошетів у финансові інструменти, серед яких переважають цінні папери, із метою одержання доходу (прибутку) у майбутньому.

Під фінансовими інструментами розуміють контракти, які одночасно приводять до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підпривмства і финансового зобов'язання або інструмента власного капіталу в іншого.

Цілі фі-х інв-й: Безпека-це неуразливість фін-х інв-й від коливань та потрясінь на інв-му ринку. Стабільність отрим-я доходу. Доходність-прибутковість яку в змозі приносити інв-ї. Зростання-спроможність фін-х інв-й нарощувати капітал. Це притаманне лише для акцій. Найбільшим чином цьому відповідають акції швидко зростаючих компаній у передових галузях. Інвес-р погоджується на невеликі дивідентиз одночасним швидким подорозченням капіталу. Ліквідність-можливість швидкого перетворення у гроші. Жодному ЦП не притаманні всі ці якості одночасно. Для досяг-я вище вказаних цілей інвестор повинен застос-ти метод диверсифікації, тобто розподілення кап-лу, що інв-ся між різними фін-ми інстр-ми, різних емітентів з різними термінами погашення. Сходинкова диверсифікація—отрим-я дивідентів в різні місяці або квартали.

ЦП, клас, х-ка, особл обігу.

ЦП – це грош док, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідн-ни між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як пр, виплату доходу у вигл дивід або %, а також можл-ть передачі грош і інш прав, що випливають з цих док-в, іншим особам.

Усі ЦП можуть бути викор-ні для зд-ня розрах-в, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів.

Основними формами цп. є:

Бездокументарна форма цп-це здійснення зберігачем обліковий запис, який є підтвердженням права власності на цп.

Документарна -це паперова форма цп., що містить реквізити відповідного виду цп., певної емісії,дані про к-ть цп. та засвідчує сукупність прав наданих цими паперами. Випуск у докум. іормі здійснюється емітентом шляхом виготовлення сертифікатів, які випускаються з урахуванням вимог, визначених держ. комісією з цп. та фондового ринку. У бедокум. формі емітент оформляє глобальний сертифікат і передає його.

Відповідно до чинного законодавства в Україні можуть випускатись та обертатись на фондовому ринку такі види цп.:

1.Основні (боргові та права власності):

1Акції

2Облігації внутрішніх та завніш. Держ. позик

3Обліг. Місцевих позик

4Облігації підприємств

5Казначейські зобов’язання республіки

6Ощадні сертифікати

7Інвестиційні сертифік.

8Векселі

Похідні цп

1Форвардні контракти

2Опціони

3Депозитарні розписки

ОЦІНКА ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ

При розробці оптимальних фінансових рішень у кон­кретних ситуаціях інвестор має вміти оцінювати майбутню вартість інвестованих грошових коштів.

Оцінка майбутньої вартості грошових вкладень, інвесто­ваних на строк більше одного року (періоду) залежить від того який процент (простий чи складний) буде прийматися в розрахун­ках.

Знаходження майбутньої вартості грошових коштів через и-період і при відомо­му значенні темпу їх приросту здійснюється за такою формулою: FV=PV(1+r)n,де PV-сума грош коштів, інвестованих у пер t=0, r- ставка відсотку, n-к-ть періодів.

Процес, в якому при заданих значення РУ та г необхідно знайти величину майбутньої вартості інвестованих коштів до кін­ця певного періоду часу (п) називається операцією нарощування.

У фінансових розрахунках часто виникає потреба в оцінці поточної вартості майбутніх грошових потоків (РУ). Процес конвертування грошових коштів, що планується одержати у майбутніх періодах в їх, поточну вартість називається операцією дисконтування. Процентна ставка, що використо­вується у розрахунку РУ називається дисконтною ставкою. А по­казник поточної вартості визначається за такою формулою: PV=FVn*1/(1+r)n, де 1/(1+r)n – множник пот вартості.

В інвестиційному аналізі виникає необхідність оцінити грошові потоки, які генеруються інвестиційним проектом у різні періоди часу. Одним із способів оцінки їх є представлення цих по­токів у вигляді аннуітету, або фінансової ренти, який представляє собою рівні за величиною грошові потоки за кожний період про­тягом точно визначеного часу.

Узагальнюючими показниками ренти є нарощена (май­бутня) сума ренти та сучасна (поточна, приведена) рента.

Нарощена сума — це сума усіх членів потоку платежів з нарахуванням на них відсотків у кінці строку, тобто на дату ос­танньої виплати. Цей показник показує яку величину буде пред­ставляти капітал, який вноситься через рівні проміжки часу про­тягом усього строку ренти з нарахованими відсотками.

Майбутня вартість звичайного аннуітету (FVАn) протя­гом періоду п визначається за формулою: FVAn=P*FVIFAr,n, де P – період надходження рівні за величиною грош потоки; FVIFAr,n – фактор майб вартості аннуітету, коефіцієнт.

Ринок ЦП, хар, структ

Ринок ЦП – це складн мех.-м, з доп якого встановл-ся відповідні та ек взаємовідносини між п-цями, корпораціями та інш стр-рами, яким необхідні фін кошти для свого розвитку та орг-ми та гром-ми, які їх можуть позичити чи надати на певних умовах.

Характеризуючи сучасний стан ринку цінних паперів на Україні можна сказати, що подальший розвиток національного фондового ринку стримується рядом об’єктивних та суб’єтивних факторів. Насамперед це уповільнення темпів росту Української економіки, фактично відсутність структурних перетворень, негативна коньюктура на зовнішніх товарних ринках – споживачах українського експорта.

Залежно від значення, яке має ринок цінних паперів в економіці, його можна поділити на два види: первинний і вторинний.

Первинний ринок – це ринок, на якому розміщуються вперше випущені папери. Тут відбуваються мобілізація грошових коштів акціонерними товариствами та запозичення їх державою. Продаж цінних паперів може бути прямим і опосередкованим.

Вторинний ринок – це ринок, на якому продаються і купуються випущені раніше цінні папери. Тут відбуваються зміна власника цих паперів. З погляду організації вторинний ринок поділяється на централізований і децентралізований.

Отже сучасний ринок цінних паперів складається з біржового обігу, а також позабіржового обігу. У свою чергу позабіржовий обіг ділиться на організований та неорганізований. Організований обіг перебуває під контролем саморегульованих органів, членами яких є посередники цих ринків (в основному – це брокери).

Важливим елементом біржового ринку є фондова біржа. “Фондова біржа – це організація, яка створена для забезпечення вигідних умов вільної купівлі-продажу цінних паперів по ринкових цінах на регулярній та впорядкованій основі”.