Шлюб і розлучення: визначення, форми, мотивація. Криза інституту шлюбу в сучасному європейському суспільстві.

Шлюб — це сімейний (духовний, економічний, сексуальний) союз (угода) між чоловіком і жінкою, що породжує їх права й обов’язки один до одного, до дітей та рідних. Залежно від вибору партнера виділяють ендогамні та екзогамні шлюби. Ендогамний шлюб — це союз між особами, які належать до одної суспільної групи (рід, плем’я, каста). У сучасному суспільстві така форма шлюбу збереглася переважно в деяких соціально-етнічних групах. Норми екзогамного шлюбу навпаки приписують вибирати шлюбного партнера за межами своєї спільноти, забороняють шлюби між людьми одної спорідненої групи. Подекуди існують звичаї, за яких можливі лише левіратні шлюби, коли вдова має право виходити заміж тільки за братів свого чоловіка. Залежно від кількості партнерів, що вступають у сімейно-родинні відносини, розрізняють моногамні — між одним чоловіком і однією жінкою — і полігамні шлюби (між кількома партнерами — одним чоловіком і кількома жінками чи однією жінкою і кількома чоловіками). Зважаючи на роль і права кожного з подружжя, виділяють такі типи шлюбу: патріархальний — чоловік відіграє домінуючу роль у сімейному житті; матріархальний — коли домінує жінка; егалітарний (демократичний) — коли чоловік і жінка мають рівні права. За юридичним оформленням розрізняють громадянські (вільні, юридично не засвідчені) і офіційні (оформлені відповідними документами) шлюби. Найскладнішою соціальною проблемою майже в усіх сучасних суспільствах є проблема розлучення.

Основні мотиви розлучень: мотиви, обумовлені дією соціально-економічних факторів: незадоволеність житловими і побутовими умовами; матеріальний розрахунок під час заключення шлюбу; засудження чоловіка або дружини з позбавленням волі на тривалий час; часті відрідження чоловіка або дружини і т.д.;46

 мотиви, обумовлені соціально-психологічними факторами: відмінність в потребах, інтересах, цілях; орієнтація подружжя; несхожість характерів; втручання третіх осіб; скупість, грубість, сварливість; необгрунтовані ревнощі; нова любов і зрада;

 мотиви соціально-біологічного характеру: пияцтво і алкоголізм; подружня нерівність; хвороби, психічне захворювання; дійсна і уявна сексуальна несумісність; нездатність або небажання одного із подружжя мати дітей; велика різниця у віці.

Розлучення з будь-яких мотивів – явище з певними соціальними наслідками. Майже в усіх країнах, де воно не заборонено: підвищується рівень повторних шлюбів, збільшується кілбкість сімей з нерідним батьком або мачухою,більш поширеним явищем стають неповні сім’ї (переважно сім’ї з однією матір’ю).

77. Під структурою сім’ї розуміється вся сукупність відносин між її членами, яка включає відносини родинності, систему морально-духовних відносин разом з відносинами влади, авторитету та ін.. З поняттям сім’ї тісно пов’язане поняття шлюбу..

Шлюб – історично обумовлена, санкціонована і регульована форма стосунків між жінкою і чоловіком, що визначає їх права і обов’язки стосовно одне одного і дітей.

Залежно від форми шлюбу виділяють:

моногамію – шлюб складається з двох суб’єктів подружжя, і полігамію – шлюбний союз більш як двох партнерів, який може бути реалізований у варіанті полігінії, коли один чоловік має двох і більше дружин (характерна для країн Сходу), або поліандрії - одна жінка перебуває у шлюбі більше ніж з одним чоловіком одночасно - розповсюджена переважно у Тибеті та на півдні Індії.

Американський соціолог Дж.Мердок дослідив 250 суспільств і прийшов до висновку, що в більшості з них віддається перевага полігінії: в 145 існувала полігінія, у 40 – моногамія і лише у двох – поліандрія.

Вчені наголошують на значенні економічних факторів у функціонуванні форм шлюбу у певних суспільствах. Наприклад, розповсюдження полігінії серед оленеводів-чукчів у Північно-Східному Сибіру пояснюється необхідністю пасти стадо оленів окремо і для кожного стада потрібен пастух. Вважається, що чоловікові, який пасе кожне стадо, необхідно декілька дружин.

Ще однією формою є груповий шлюб (між кількома чоловіками та кількома жінками). Слід зазначити, що в останні часи отримала розповсюдження одностатева форма шлюбу, яка в деяких країнах закріплена законом (назвіть ці країни).

Крім того, відрізняють шлюби ендогамії (укладаються в межах власної спільноти), їх приблизно 70%, та екзогамії (в силу необхідності вимушені укладати шлюб з партнером, який належить до інших груп) – 30% від усіх шлюбів. Найбільш відомим правилом ендогамії є заборона кровозмішування (інцест), яка виключає шлюби або статеві зв’язки між особами, що є близькими родичами. Майже в усіх суспільствах, зазначає американський соціолог Н.Смелзер, це правило стосується відносин між дитиною і одним з батьків, а також між братом і сестрою. Він же підкреслює, що в західних країнах ендогамія в обмеженому вигляді існує всередині расових груп (наприклад, американських негрів), релігійних груп (наприклад, іудаістів) і соціальних класів (наприклад, людей з аристократичним походженням).

За процедурою шлюбної церемонії шлюби поділяють на громадянські – зареєстровані в актах громадянського стану - і церковні, які мають юридичну силу в тих країнах, де церква є складовою соціальної структури суспільства. В Україні юридичну силу має тільки громадянський шлюб, хоча у деякій науковій літературі можна зустріти поділ на юридичний та громадянський шлюб.

81. Існують такі основні етапи життєвого циклу сім’ї:

Етап залицяння.Проживання без дітей.Стадія тріади (поява дітей).Зрілий шлюб.Стадія, в якій діти покидають будинок.«Порожнє гніздо».Завершальна стадія, в якій один з подружжя залишається один після смерті партнера.

Кожна стадія перед подружжям ставить виконання певних завдань. Так, сім'я, яка з успіхом долає виникаючі труднощі, поставлені внутрішні і зовнішні завдання, називається функціональною. В іншому випадку – дисфункциональной. Правильним рішенням для дисфункциональной сім'ї буде шукати допомоги у психолога. Життєвий цикл розвитку сім'ї передбачає кризовий перехід з однієї фази на іншу і не завжди партнери здатні побачити можливість до пристосуванню до нової обстановки в сімейному житті.

Зникають форми власне сімейного життя, його способу, замінюючись формами одиноко-комунального співіснування. Сім’я сприймається як зосередження безлічі справ, які вимагають сили, часу, нервів. Все частіше це призводить до її розпаду або формування неповної сім’ї з одним із батьків, адже у зазначених випадках мінімізуються затрати життєвої енергії індивідів.

Однак неодноразові прогнози про зникнення сім’ї як соціального інституту не підтвердилися, вона вже існує і буде існувати, бо альтернативи їй як універсальній формі задоволення особистих потреб і вирішення різних соціальних проблем людством не знайдено. Тому суспільство повинно турбуватися про захист і розвиток сім’ї.

 

 

78. Сім'я як соціальний інститут.
Таким чином, відбулася институционализация сім'ї, тобто процес, в ході якого шлюбно-сімейні стосунки як соціальна практика почала носити регулярний і довготривалий характер, задовольняючи одну з фундаментальних потреб суспільства. Тобто сім'я стала соціальним інститутом.
Сім'я у всі часи, з моменту|із моменту| її інституціоналізації|, робила вплив на всі сторони життя суспільства|товариства|. Можна сказати, що сім'я є|з'являється| своєрідною моделлю суспільства|товариства| і всіх соціальних зв'язків:
* У сім'ї закладаються|заставляють| генетичні і біологічні основи здоров'я, звички і установки по відношенню до свого здоров'я.
* У сім'ї виховуються смаки і потреби.
* Сім'я формує духовні цінності.
* У сім'ї закладаються|заставляють| основи відношення|ставлення| до старшого покоління.
* У сім'ї чоловік вперше|уперше| стикається з|із| розподілом праці, з|із| формами господарської діяльності.
Сім'я володіє високою персональною значущістю. Для більшості людей сьогодні – це необхідне місце існування, особлива ніша, що оберігає і захищає людину.
Основне призначення сім'ї як соціального інституту – забезпечення соціальної і культурної безперервності розвитку суспільства.
Функції сім'ї.
Та сфера життєдіяльності сім'ї, яка безпосередньо пов'язана із задоволенням певних потреб її членів в їх взаємодії один з одним і суспільством, називається функцією.
Функції сім'ї відображають|відбивають| історичний характер|вдачу| зв'язку між сім'єю і суспільством|товариством|, динаміку сімейних|родинних| змін на різних| історичних етапах.
Сучасна сім'я в ході своєї еволюції втратила багато функцій, наприклад – виробничу, охоронну, освітню. У наш час|в наші часи| ці функції виконують інші соціальні інститути.
Проте|однак| частина|частка| функцій є|з'являються| стійкими до змін, в цьому випадку їх можна назвати|накликати| традиційними.
Сім'я як соціальний інститут виконує наступні|слідуючі| традиційні функції: господарсько-економічну, репродуктивну, регенеративну, виховну, рекреативну|, психотерапевтичну.
Розглянемо|розглядуватимемо| їх докладніше.
Господарсько-економічна функція. Вона пов'язана з живленням сім'ї, придбанням і змістом домашнього майна, одягу, взуття, впорядкуванням житла, організацій життя і побуту сім'ї, формуванням і витрачанням домашнього бюджету.
За роки економічних реформ намітилася тенденція до активізації власне економічної функції сім'ї: з'явилися і множаться сімейних підприємства в різних сферах продуктивної і непродуктивної діяльності.
Репродуктивна функція. Це функція відтворення населення. Вона включає фізичне (народження дітей) і духовно-моральне відтворення людини.
Регенеративна функція (від латинського слова «відродження», «відновлення»). Вона пов'язана із спадкоємством статусу, прізвища, майна, соціального положення. Сюди ж можна віднести і передачу якихось фамільних матеріальних цінностей.
Виховна функція. Вона полягає в задоволенні потреб в батьківстві і материнстві, контактах з дітьми, їх вихованні, самореалізації в своїх дітях. Він тісно пов'язана з репродуктивною функцією. Сім'я забезпечує первинну соціалізацію дитини, вводить його в складний світ соціальних зв'язків, щепить йому звички і навики, формує погляди і етичні установки. Сімейне виховання емоційніше, психологічно по своєму характеру, чим будь-яке інше виховання, оскільки «провідником» тут є батьківська любов до дітей, що викликає у відповідь відчуття дітей до батьків.
Рекреатівная функція (поновлююча). Вона пов'язана з відпочинком, організацією дозвілля, турботою про здоров'я і благополуччя членів сім'ї.
Психотерапевтична функція. Її ще називають фелицитологической, тобто що дає щастя, робить людину щасливим. Брак буває вдалим чи ні залежно від активізації цієї функції. Оскільки в даний час сімейне існування значною мірою залежить від стабільності близьких емоційних стосунків. Ця функція дозволяє членам сім'ї задовольняти свої потреби в симпатії, пошані, визнанні, емоційній підтримці, психологічному захисті.

79. Сім’я — головний осередок суспільства. Вона відіграє надзвичайну роль у його життєдіяльності — через фізичну й соціокультурну зміну поколінь забезпечує можливість існування суспільства. У сім’ї створюється найбільше суспільне багатство — людина. Тут вона народжується і формується як особистість. Це та клітинка, з котрої розпочинається будь-яка держава. Немає країни без сім’ї, сімейно-родинних відносин.

Без сім’ї неможливе відтворення населення, його соціалізація і, нарешті, неможливе утворення всіх інших соціальних інституцій. Саме рівень розвитку сім’ї разом з характером праці зумовлюють суспільний порядок, за яким живуть люди в різних державах, за різних історичних умов.

Водночас функціонування сім’ї є результатом специфічних соціальних процесів, що відбуваються в суспільстві. Отже, сім’я — це ніби проміжний стан між суспільством та індивідом.

З огляду на особливу значущість сім’ї для життєдіяльності суспільства соціологи приділяють багато уваги її вивченню. Відтоді, коли соціологія сім’ї сформувалася як самостійна наукова галузь, проведено вже кількадесят тисяч досліджень щодо найрізноманітніших сфер сімейного життя.

Як складний і багатоплановий соціальний феномен, сім’я є об’єктом вивчення багатьох наук. Окрім соціології, її вивчають соціальна психологія, економіка, педагогіка, право, етика, історія, етнографія тощо. Кожна з цих наук має свій предмет вивчення. Так, соціальна психологія вивчає динаміку сімейних груп, сімейні конфлікти; економіка має за об’єкт вивчення сім’ю як головний споживчий, а за умов ринку — і виробничий осередок; педагогіка зосереджує свою увагу на виховній функції сім’ї, право — на правових відносинах членів сім’ї тощо.

Соціологія сім’ї — це галузь соціологічної науки, котра вивчає формування, розвиток і функціонування сім’ї як малої соціальної групи і як соціального інституту за конкретних культурних і соціально-економічних умов, її місце і посередницьку роль у суспільстві, взаємодію з іншими соціальними групами та інститутами, з окремими індивідами.

Соціологічний аналіз уможливлює виявлення суперечностей, що виникають у цій взаємодії, визначення способів їх розв’язання і пропонування наукових рекомендацій щодо сімейно-демографічної політики та культурно-освітньої діяльності державних і громадських організацій.

У сучасному світі переважають моногамні шлюби. Полігамний шлюб порушує природну пропорцію між кількістю чоловіків і жінок. Негативним є й те, що він породжує боротьбу між чоловіками за жінок або між жінками за чоловіків, спричиняючи соціальну напруженість, конфлікти в суспільстві.

Зважаючи на роль і права кожного з подружжя, виділяють такі типи шлюбу: патріархальний — чоловік відіграє домінуючу роль у сімейному житті; матріархальний — коли домінує жінка; егалітарний (демократичний) — коли чоловік і жінка мають рівні права. Нині переважає егалітарний шлюб, хоча пережитки патріархальної (взагалі авторитарної) форми сімейної влади ще збереглися і за даними соціологів становлять приблизно 5% загальної кількості шлюбів, кожна десята сім’я — це сім’я перехідного типу, а в кожній п’ятій — характер відносин важко визначити.

За юридичним оформленням розрізняють громадянські (вільні, юридично не засвідчені) і офіційні ( оформлені відповідними документами) шлюби.

Треба зауважити також, що там, де церкву відокремлено від держави (наприклад в Україні), церковний шлюб (вінчання чи інший канонічний спосіб оформлення подружніх стосунків) не вважається офіційним.

Останнім часом набрало поширення укладання так званих фіктивних шлюбів і розлучень з метою розв’язання різних економічних проблем. Проте така практика здебільшого підлягає кримінальному покаранню.

За місцем проживання подружжя шлюби поділяються на:

патрілокальні— коли подружжя проживає в батьків чоловіка;

матрілокальні— у батьків дружини;

неолокальні (дислокальні)— кожен окремо;

унілокальні— чоловік і жінка проживають разом.

Відомо, що тип шлюбу визначає відносини між чоловіком і жінкою, їх права і обов’язки один до одного, до дітей та рідних. І головним в ньому є мораль, ті норми, що сформувалися в сучасному інституті сім’ї. Уже сама реєстрація шлюбу відповідними державними органами означає прийняття цієї моралі, норм. Вони частково відтворені в Конституції України, зокрема у ст.50 зазначається, що шлюб укладається за вільною згодою чоловіка і жінки, які мають рівні права і обов’язки, зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття, у свою чергу повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Морально виправданим є лише той шлюб, який ґрунтується на взаємному коханні, на психологічній готовності подружжя до взаємодопомоги, самозречення, поступливості, бо як у народі кажуть: «Одружитися— це наполовину зменшити права і вдвічі збільшити обов’язки». У взаєминах подружжя неприпустимі приниження один одного, спроби командування, дискримінація.

Термін «сім’я» характеризує складнішу від подружніх форму відносин — міжособистісних між подружжям, між дітьми і батьками, між іншими членами сім’ї. Сім’я має історично стійку організацію, соціальна необхідність якої зумовлена потребою суспільства у фізичному та духовному відтворенні населення. Сім’я — це своєрідна первинна група суспільства, члени якої об’єднані кровними зв’язками, спільними інтересами, почуттями і прагненнями. Вона складається не тільки із самого подружжя та його дітей, а і з інших родичів.