Конкретне соціологічне дослідження.

Соціологічне дослідження починається з розробки програми і плану аналізу об'єкта. Від ступеня наукової обгрунтованості та рівня організаційно-технічного оформлення цих документів значною мірою залежить результативність соціологічного дослідження. Програма являє собою теоретичну основу соціологічних процедур дослідження, що здійснюється — збору, обробки і аналізу інформації, яка необхідна для обгрунтування теоретичних висновків і практичних рекомендацій.

Структура аналізу визначається програмою соціологічного дослідження. Структура повинна, по-перше, забезпечити переклад вихідних положень соціологічної науки на всіх її рівнях на мову операціональних визначень і процедур досліджень; по-друге, намітити шляхи узагальнення емпіричних даних.

Програма дослідження — це опис логіки і методів аналізу об'єкта відповідно до завдань, що розв'язуються. Програма являє собою теоретичний документ, який відповідає ряду необхідних вимог і всі частини якого зв'язані в єдине ціле.

Мета дослідження — пізнання соціологом властивостей, зв'язків і відношень обраного об'єкта; соціолог при цьому має деяку інформацію про сутність даного об'єкта. До складу цієї інформації входять, по-перше, ті чи інші уявлення про зовнішні ознаки соціального об'єкта, по-друге, теоретичні знання, поняття, моделі, що стосуються цього об'єкта. Побудовані на них результати теоретичного аналізу проблеми у "чистому вигляді" дозволяють висунути ті чи інші гіпотези і на їх підставі визначити процедури і методи дослідження, виділити його предмет. Інформація про обраний об'єкт, яку отримали в результаті спостереження і експерименту, являє собою наступну, більш високу ступінь проникнення в його сутність, подальшу конкретизацію знань про цей об'єкт. На грунті цих знань здійснюється розробка практичних рекомендацій, які спрямовані на удосконалення системи управління соціальним об'єктом, з'являються нові поняття та теорії.

Соціологія збагачує (поповнює) власну теоретичну та методологічну базу на загальному та спеціальному рівнях.У цьому плані соціологія володіє цілою системою власних засобів для конкретного вивчення соціальної дійсності, до яких відносять:

■ методи (засоби отримання та систематизації наукових знань, котрі включають принципи, норми та правила організації пізнавальної діяльності, сукупність прийомів та способів дій);

■ прийоми та способи, які вибудовуються у певну послідовність дій - процедуру;

■ методика (власне реалізація методу: прив'язка одного або комбінація кількох методів та процедур до дослідження, вибір та розробка методичного інструментарію, стратегії);

■ техніка та інструментарій (реалізація методу на основі простих операцій, прийомів, послідовних дій.

Надійність і цінність інформації, отриманої в результаті соціологічного дослідження залежить, у першу чергу, від цілковитого засвоєння всіх методичних та практичних прийомів соціологічного аналізу різних соціальних явищ.

У найбільш загальному вигляді соціологічне дослідження є соціально організованою, багатофункціональною науковою діяльністю, котра включає в себе систему логічно послідовних методологічних, організаційно-технічних процедур, пов'язаних між собою єдиною метою: отримати достовірні знання про соціальну дійсність.

Існує багато видів конкретно-соціологічних досліджень (згідно з різними критеріями поділу). Відповідно до визначеної мети)соціологічні дослідження поділяються на фундаментальні та прикладні. Фундаментальні мають за мету розвиток науки. Прикладні ставлять за мету отримання та використання знань для вдосконалення соціальних процесів, вирішення різноманітних завдань життєдіяльності суспільства.

Відповідно до рівня абстрагованості соціологічних знань та специфікою методів і прийомів аналізу соціологічні дослідження поділяються на теоретичні та емпіричні. І перші, і другі можуть мати і фундаментальний, і прикладний характер. Тому, з точки зору практичної функції соціології, умовно і найбільш поширеним поділом можна типологізувати соціологічні дослідження як теоретико-методологічні, теоретико-прикладні, які допомагають вивчати і вирішувати соціальні проблеми завдяки розробці нових підходів вивчення, розуміння, пояснення тих чи інших соціальних та наукових проблем, так і практично-прикладні дослідження, спрямовані на практичне вирішення окреслених соціальних проблем з тим, щоб запропонувати конкретні засоби дії.

Розрізняють також і соціальні дослідження (крім соціологічних). (Нагадаємо, що соціологічні дослідження присвячені вивченню закономірностей функціонування та розвитку різних соціальних спільностей, характеру та способів взаємодії людей). Соціальні дослідження вивчають, поряд з формами прояву та механізмами дії соціальних закономірностей, ще й конкретні форми та умови соціальної взаємодії людей: економічних, політичних, культурних, демографічних та ін. І, таким чином, соціальні дослідження є комплексними, проводяться на стику з іншими науками (тобто це соціально-економічні, соціально-політичні, соціально-психологічні та ін.).

Підготовка та проведення соціологічного дослідження - це досить трудомісткий процес, насичений різними видами робіт, науковими процедурами та операціями. При цьому потрібно продумати надійну теоретичну основу дослідження, його загальну логіку, послідовність, розробити методичні матеріали для збору інформації, сформувати дослідницьку групу зі спеціалістів різних соціологічних підпрофілів (соціологи, політологи, маркетологи, програмісти).

Вихідним пунктом всього дослідження є проблемна ситуація. З теоретичної точки зору - це певне соціальне протиріччя між знанням про потреби людей і їх дій і незнанням шляхів засобів, методів, прийомів реалізацій цих дій. З практичної точки зору - це певне соціальне протиріччя, яке потребує організації цілеспрямованих дій для його вирішення.

Соціологічне дослідження починається зі стадії розробки дослідного проекту, програми дослідження. Використовується весь наявний теоретичний матеріал, методологічні засоби, концепції, теорії, гіпотези. Можна сказати, що соціолог ще не вийшов на "об'єкт", але він приступає до дослідження. Це найбільш відповідальна стадія дослідження – методологічна.

Гіпотези

Гіпотеза— обґрунтоване припущення щодо пояснення будь-яких фактів, явищ, процесів, причин, чинників та тенденцій їх розвитку, яке потребує емпіричного підтвердження чи спростування.

Розробка гіпотез — центральний момент соціологічного дослідження. Гіпотези можуть бути науковими, тобто ґрунтуватися на відомих теоріях, або такими, що ґрунтуються на повсякденному життєвому досвіді і відіграють роль своєрідної підказки для формулювання справді наукових гіпотез.

До гіпотези ставляться такі вимоги: 1.) наукова обґрунтованість, тобто відсутність тверджень, які суперечили б уже доведеним положенням, фактам; 2.) адекватність досліджуваній проблемі; 3.) можливість емпіричної перевірки, тобто з’ясування з допомогою логічного аналізу, що внутрішньої суперечності нема.

Гіпотези можна класифікувати за різними ознаками. За функціональнимзмістом припущень щодо досліджуваного об’єкта гіпотези поділяють на:

1.) описові —щодо сутнісних якостей об’єктів (класифікаційні), хар-ру зв’язків між об’єктами (структурні), ступеня щільності зв’язків (функціональні);

2.) пояснювальні —щодо причинно-наслідкових залежностей у соціальних процесах та явищах, котрі вивчаються;

3.) прогнозні —містять не тільки припущення відносно фактичного стану предмета й опису причин такого стану, а й припущення, які розкривають тенденції та закономірності розвитку цього об’єкта.

За мірою опрацювання та обґрунтованості гіпотези поділяють на первинні та вторинні. Первинні (робочі) гіпотези формулюють до того, як зібрано емпіричні дані. Вторинні – після.

За характером взаємозумовленості передбачень гіпотези поділяють на гіпотези-причини і гіпотези-наслідки.