![]() Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву ![]() Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Поняття і види зайнятості населенняСодержание книги
Похожие статьи вашей тематики
Поиск на нашем сайте
Зайнятість — одна з найскладніших і найважливіших економічних категорій, оскільки, з одного боку, забезпечує виробництво валового національного продукту — основу життєдіяльності людського суспільства, а з іншого — відображає потреби людини в самореалізації через участь у суспільно корисній праці. Отже, зайнятість — надзвичайно важливе соціально-економічне явище, яке відображає раціональне використання ресурсів праці, задоволення потреб народного господарства в робочій силі, забезпечення належного рівня життя зайнятого населення, задоволення потреб працівників у підвищенні професійного рівня, у всебічному розвитку особистості. Зайнятість населення — це діяльність, пов’язана з задоволенням особистих і суспільних потреб, яка приносить дохід у вигляді заробітної плати, додаткових грошових допомог, натуральних виплат і т. ін. Під зайнятістю як економічною категорією розуміють сукупність соціально-економічних відносин у суспільстві, які забезпечують можливості прикладання праці в різних сферах господарської діяльності й виконують функції, пов’язані з відтворенням робочої сили на всіх рівнях організації суспільної праці та виробництва. Залежно від тривалості й режиму зайнятості виділяють такі її форми: Повну зайнятість розглядають на рівні працівника та на рівні держави. На рівні окремого суб’єкта ринку праці повна зайнятість — це діяльність працівника протягом повного робочого дня (тижня, сезону), яка приносить дохід у нормальних для даного регіону розмірах.На рівні держави під повною зайнятістю розуміють стан найбільшого залучення працездатного населення в суспільне виробництво. Тобто, зайнятість вважається повною, якщо фактичне безробіття дорівнює природному його рівню. Виділяється також поняття глобальної зайнятості — зайнятості, яка враховує всі види корисної діяльності як у суспільному виробництві, так і поза ним, тобто зайнятість веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми і хворими, тимчасова зайнятість. Неповна зайнятість на рівні країни визначається ситуацією, коли до суспільного виробництва залучено тільки частину працездатного населення. Під кутом зору окремого працівника неповна зайнятість — це зайнятість певної особи протягом неповного робочого дня, або з неповною ефективністю, з неповною оплатою. Неповна зайнятість може бути примусовою та добровільною. Примусова неповна зайнятість обумовлена економічними причинами (скороченням обсягів виробництва, циклічним розвитком економіки, реконструкцією підприємства).
Добровільна неповна зайнятість пов’язана з соціальними факторами — вихованням дітей, доглядом за хворими членами сім’ї, суміщенням роботи і навчання. Добровільна неповна зайнятість називається частковою. Цей вид зайнятості виникає з ініціативи працівника. До частково зайнятих можуть належати жінки-домогосподарки, студенти, пенсіонери. Крім перелічених видів зайнятості, виділяють іще приховану, сезонну, маятникову зайнятість. Прихована зайнятість — це зайнятість поза офіційним обліком, наприклад, зайнятість працівників, які перебувають у тривалих неоплачуваних відпустках, безробітних, пенсіонерів торгівлею, наданням різних послуг населенню. Сезонна зайнятість характеризується сезонним залученням працездатного населення у суспільне виробництво. Тимчасова зайнятість — зайнятість, пов’язана з тимчасовим або сезонним характером роботи, а також разовими епізодичними роботами. Маятникова зайнятість — вид зайнятості, який має постійний характер, але пов’язаний з періодичними переміщеннями працівників під час трудової діяльності. Залежно від сфери прикладання праці виділяють основну і додаткову зайнятість, які ще можуть називатися первинною і вторинною. Основна, або первинна зайнятість, — це діяльність у межах нормативного робочого дня, тижня за основним місцем роботи. Додаткова, або вторинна зайнятість, — це зайнятість понад нормативний робочий час. Останнім часом дедалі більшого розповсюдження набувають гнучкі й нестандартні форми зайнятості, гнучкі графіки робочого часу. Використовуються три форми гнучкості — гнучкість робочого часу, гнучкість зайнятості і гнучкість винагороди. Гнучкими формами зайнятості вважають: — зайнятість, пов’язану зі специфічним соціальним статусом працюючих (самозайняті, допомогаючі члени сім'ї тощо); — зайнятість на роботах із нестандартними робочими місцями та організацією праці (надомна праця, робота за викликами);
— зайнятість за нестандартними організаційними формами (нестандартний робочий день, строкові контракти). — Нестандартна зайнятість представлена в основному самозайнятими і членами сім’ї, які їм допомагають. Самозайняті — це особи, які самостійно організовують свою роботу власним коштом, володіють засобами виробництва і несуть відповідальність за вироблену продукцію. Члени сім'ї, які допомагають самозайнятим, — це особи, які працюють без прямої оплати на підприємствах родичів. Вони не отримують заробітної плати, але отримують зиск від збільшення загальних доходів своєї сім’ї. Самозайнятість зосереджена в основному у дрібному виробництві та сфері послуг (магазини, кав’ярні, ресторани, перукарні тощо). Позитивними рисами само-зайнятості є те, що вона допомагає частині населення вийти зі скрутного стану безробіття і забезпечити собі певний рівень життя. Проте, не слід забувати, що самозайнятість часто не забезпечує сталих робочих місць і нормальних умов праці. За критерієм реєстрації трудової діяльності зайнятість поділяється на: · зареєстровану зайнятість (наймана праця, підприємництво, самозайнятість); · неформальну зайнятість — діяльність, реєстрації якої не передбачено чинним законодавством (дрібне виробництво, надання послуг пенсіонерами, особами, які перебувають у неоплачуваних відпустках тощо); · тіньову зайнятість — діяльність, дозволену законом, реєстрацію якої передбачено чинним законодавством, але яка з різних причин не здійснюється; · кримінальну зайнятість — діяльність, заборонену чинним законодавством (торгівля й виробництво наркотичних речовин, зброї тощо). У спеціальній економічній літературі нерідко може використовуватися велика кількість визначень зайнятості: продуктивна, раціональна, оптимальна, збалансована, ефективна. Всі вони лише уточнюють основний зміст зайнятості, який полягає в необхідності підтримки такого співвідношення між зайнятою робочою силою і її резервом, яке сприяло б досягненню максимальної ефективності функціонування виробництва і зростання доходів населення. Ефективною може вважатися зайнятість населення, яка забезпечує гідний дохід, здоров’я, підвищення освітнього і професійного рівня для кожного члена суспільства на основі зростання суспільної продуктивності праці. Прагнення до найповнішої та ефективної зайнятості всього економічно активного населення країни — мета розвитку будь-якої економічної системи. З поняттям зайнятості пов’язані поняття економічно активного та економічно неактивного населення, зайнятого населення та безробітних. Необхідно зупинитися на визначеннях зайнятого та безробітного населення, які визначаються Законом України „Про зайнятість населення”. Згідно з останнім статус безробітного в Україні мають громадяни працездатного віку, які з причин, що від них не залежать, не мають заробітку (трудового доходу) через відсутність прийнятної роботи, зареєстровані в Державній службі зайнятості, справді шукають роботу і здатні до неї приступити. До зайнятого населення, згідно з цим законом, в Україні відносять громадян, які проживають на її території на законних підставах: а) працівники, що працюють за наймом на всіх підприємствах незалежно від форм власності й господарювання;
б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою (підприємці, фермери, особи, зайняті індивідуальною трудовою діяльністю, особи творчої праці, та ін.); в) вибрані, призначені на оплачувані посади в органи державної влади, управління або в громадські організації; г) громадяни, які проходять службу у збройних силах, внутрішніх військах, органах національної безпеки і внутрішніх справ; д) особи, що проходять професійну підготовку з відривом від виробництва; е) працюючі громадяни держав, які тимчасово перебувають в Україні та виконують функції, не пов'язані з забезпеченням діяльності посольств і місій. Кількісно зайнятість характеризується її рівнем, визначуваним як відношення чисельності зайнятих до загальної чисельності населення, або як відношення зайнятого населення до економічно активного.
де Ч3 — чисельність зайнятого населення, Чн — загальна чисельність населення, Чб — чисельність безробітного населення.
|
|||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-21; просмотров: 830; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.191.194.2 (0.01 с.) |