Сутність соціального партнерства.

 

В умовах переходу до ринкової економіки все більшої актуальності набувають соціально-трудові відносини. Людство все гостріше відчуває необхідність розв’язання таких проблем як забезпечення повної зайнятості, підвищення продуктивності суспільної праці, розв'язання протиріччя між працею і капіталом; піднесення матеріального добробуту населення. Всі вище означені проблеми знаходяться у соціально-трудовій сфері. Вирішення окреслених проблем багато в чому залежить від типу соціально-трудових відносин країни.

Як відомо, в залежності від методів і способів вирішення трудових протиріч основними типами соціально-трудових відносин є патерналізм і соціальне партнерство. Патерналізм характеризується жорстким державним регулюванням соціально-трудових процесів. Соціальне партнерство передбачає соціальний діалог, пошук компромісу у задоволенні господарсько-трудових відносин усіх сторін соціально-трудових відносин.

Соціальне партнерство це сукупність соціально-економічних відносин між представниками працівників, роботодавців та держави спрямоване на співробітництво, пошук компромісів, підготовку пропозицій щодо прийняття ними узгоджених рішень з питань соціально-трудових відносин, що виражає принцип соціальної політики держави.

Соціальне партнерство займає особливе місце у системі соціально-трудових відносин. Воно пройшло довгий шлях у своєму розвитку. До ідеї соціальної злагоди людство йшло майже всю свою історію. Всі проблеми суспільних відносин вирішувалися двома шляхами: шляхом боротьби за владу, тобто конфліктологічним, та шляхом пошуку компромісів — консенсусним. Причому слід відзначити, що на перших етапах розвитку людського суспільства переважав конфліктологічний шлях вирішення проблем. Поступово людство прийшло до консенсусного шляху. Історія свідчить, що будь-який конфлікт закінчувався переговорами, що вели до примирення сторін та укладання певного договору.

Основою соціального партнерства є угода, суспільний договір сторін щодо виконання певних умов співіснування на основі узгодження їх інтересів. Вчення про суспільний договір розробляли Т. Гобс, Д. Локк, Б. Спіноза, Д. Дідро, Жан-Жак Руссо, І. Фіхте, А. Сен-Сімон, Р. Оуен та інші.

Одним з важливих наслідків добровільної угоди є держава. Проблемам державотворення були присвячені праці Плутона, Аристотеля, Цицерона та інших стародавніх мислителів.

Пізніше з’являється соціальний договір, який розглядається як узгодження інтересів різних соціальних груп у найважливіших сферах суспільства: виробництві, обміні, розподілі та споживанні матеріальних і духовних благ.

Основними сторонами соціального партнерства у сучасному суспільстві виступають: держава, наймані працівники в особі профспілок та роботодавці або власники. Кожна з сторін соціально-трудових відносин виконує певні функції у соціальному партнерстві.

Держава виконує такі функції:

· виступає гарантом громадянських прав;

· впроваджує соціальну політику;

· організує і координує соціально-трудові відносини;

· виступає власником (роботодавцем);

· розробляє правові та нормативні документи, які регламентують соціально-трудові відносини;

· є незалежним регулятором системи соціально-трудових відносин; —виступає стороною на переговорах, консультаціях з метою розробки та

· впровадження в життя соціальної, економічної та соціальної політики в країні.

Профспілки в системі соціально-трудових функцій виконують функції:

Ø збереження та підвищення заробітної плати;

Ø захист умов праці (техніка безпеки та охорона праці);

Ø забезпечення продуктивності зайнятості;

Ø представництва при веденні колективних переговорів, тощо.

Роботодавці в особі їх представницьких органів захищають господарсько-трудові інтереси власників, зокрема:

· захищають ринкові відносини;

· здійснюють представництво під час проведення консультацій та переговорів;

· здійснюють сервісне обслуговування в наданні підприємцям консультаційних послуг

Отже, соціальне партнерство це механізм здійснення соціальної політики держави для досягнення соціальної злагоди за допомогою соціального діалогу представників найманих працівників, роботодавців та держави з усіх проблем соціально-трудових відносин.