ТОП 10:

Міжнародна торгівля в системі міжнародних економічних відносин



Міжнародна торгівля в системі міжнародних економічних відносин

 

Міжнародна торгівля являє собою найстарішу форму міжнародних економічних відносин, що виникли задовго до появи світового господарства. Саме завдяки міжнародній торгівлі виникло й розвинулося світове господарство як таке.

Міжнародна торгівля - це первинна форма міжнародних економічних зв'язків, що являє собою обмін товарами, послугами між державно оформленими національними господарствами, тобто між державами.

Для національного господарства участь у міжнародній торгівлі набуває форми зовнішньої торгівлі.

Зовнішня торгівля - це торгівля однієї країни з іншими, яка передбачає оплачуване вивезення (експорт) та ввезення (імпорт) товарів і послуг. У своїй сукупності зовнішня торгівля різних країн утворює міжнародну торгівлю, яка до того ж є складною соціально-економічною категорією, її можна розглядати з двох позицій - операційної та державно-політичної.

З операційної точки зору міжнародна торгівля - це процес безпосереднього обміну товарами та послугами між господарюючими суб'єктами різних держав, державами та міжнародними організаціями. Тобто йдеться про рух товарів (у т.ч. послуг, ліцензій, ноу-хау, інжинірингу тощо), інструменти й механізми розширення товарообігу, вдосконалення структури експорту та імпорту, прогнозування й оцінку світових товарних ринків, планування можливостей експорту і потреб імпорту, організацію контрактної роботи, контроль за поставками та відвантаженням товарів, здійснення валютно-фінансових операцій тощо. Предмет міжнародної торгівлі як сфери знань - організація виконання експортно-імпортної операції, а об'єкт - будь-яка операція з експорту чи імпорту.

З державно-політичного погляду міжнародна торгівля розглядається як особливий тип суспільних відносин, що виникають у світовій системі господарства в процесі і з приводу обміну товарами та послугами між державами, для кожної з яких характерна власна зовнішньоторговельна політика. Такі відносини регулюються спеціальними міжнародними регламентами: договорами, угодами, актами та іншими нормами міжнародного права. З огляду на цей підхід предметом міжнародної торгівлі є організація торговельного обміну з урахуванням національних інтересів і глобальних тенденцій розвитку світового господарства в цілому, а об'єктом - торговельний обмін як сукупність операцій з експорту та імпорту.

Теорія меркантинлізму

Меркантилізм - напрямок економічної думки, розроблений європейськими вченими, що підкреслювали товарний характер виробництва.

Меркантилісти додержувалися такого погляду, що світ у своєму розпорядженні має лише обмежену кількість багатства. Тому багатство однієї країни могло збільшитися тільки за рахунок зубожіння іншої. Зростання багатства країни можливе лише за рахунок перерозподілу обмеженого багатства світу, тому кожній нації крім міцної економіки необхідна сильна державна машина, яка включає армію, військовий та торговий флот, які могли б забезпечити перевагу над іншими країнами.

Багатство країни меркантилісти асоціювали з нагромадженням золота та срібла, яке повинно надходити в країну завдяки вживання урядом всіх заходів щодо стимулювання експорту та обмеження імпорту (зокрема обмеження імпорту товарів розкоші).

Для зміцнення національних позицій, на думку меркантилістів – Жан Батіста, Вільяма Петті, держава повинна здійснювати прямий контроль за всіма видами економічної діяльності, оскільки виграш однієї країни може бути досягнутий лише за рахунок іншої держави (тобто, торгівля є грою з нульовою сумою).

Саме тому держава повинна:

• підтримувати позитивний зовнішньоторговий баланс - вивозити товарів більше, ніж їх ввозити, оскільки це забезпечує приплив золота й срібла як основних платежів, які, у свою чергу, дозволять збільшити внутрішні витрати, виробництво й зайнятість;

• регулювати зовнішню торгівлю для збільшення експорту й скорочення імпорту з метою забезпечення позитивного зовнішньоторгового сальдо за допомогою тарифів, квот та інших інструментів торгової політики;

• заборонити чи строго обмежити вивіз сировини і розв'язати безмитний імпорт сировини, що не добувається всередині країни, що дозволить акумулювати запаси золота і тримати низькими експортні ціни на готову продукцію;

• заборонити всяку торгівлю колоній з іншими країнами, крім метрополії, що єдино може перепродувати колоніальні товари за рубіж, і заборонити колоніям робити готові товари, перетворюючи їх тим самим у постачальників сировини в метрополії.

З меркантилістських поглядів випливає, що економічна система функціонує в умовах неповної зайнятості, у результаті чого приплив додаткового золота з-за кордону зможе з'єднатися з зайвою робочою силою і збільшити виробництво.

Меркантилісти зробили серйозний внесок у теорію міжнародної торгівлі хоча б уже тому, що вперше підкреслили її значимість для економічного зростання країн і розробили одну з можливих моделей її розвитку.

Вони вперше описали те, що в сучасній економіці називається платіжним балансом. Основним недоліком меркантилістів було те, що вони не змогли зрозуміти, що збагачення однієї нації може відбуватися не тільки за рахунок зубожіння інших, з якими вона торгує, та не тільки за рахунок перерозподілу вже існуючого багатства, але й за рахунок його нарощування.

Отже, меркантилісти вважали, що:

- багатство країн залежить від кількості золота й срібла, яким вони володіють;

- держава обов'язково повинна: вивозити товарів більше, ніж їх ввозити;

- держава повинна регулювати зовнішню торгівлю для збільшення експорту;

- держава повинна заборонити чи строго обмежити вивіз сировини й дозволити безмитний імпорт сировини;

- заборонити всяку торгівлю колоній з іншими країнами, ніж метрополія.

Свобода контракту

Втіленням цього принципу є:

· вільне рішення про укладення чи неукладення МКК;

· вільний вибір контрагентів;

· вільне визначення змісту майбутнього МКК;

· вільне вирішення питання про спосіб і форму укладення МКК;

· свобода зміни контракту в цілому чи окремих його положень;

· право вирішувати питання про розірвання контракту.

Обов’язковість контракту

Належним чином укладений контракт є обов’язковим для сторін. Це є наслідком свободи укладення контракту, так, як і правило, згідно з яким укладений контракт повинен виконуватися відповідно до свого змісту.

Характеристика переговорів.

Як правило, сторони вступають у переговори для того, щоб досягти згоди. Характеристика поняття «переговори»:

1) переговори не зобов’язують їх учасників і кожна зі сторін має право перервати їх у будь-який момент за власним бажанням;

2) сторона, яка вела переговори, не маючи намірів укладення контракту, несе відповідальність за збитки, спричинені внаслідок ведення переговорів.

3) сторона, яка вела переговори з наміром укладання контракту, але потім відмовилася від своїх намірів без достатніх на те підстав, також несе відповідальність за збитки, завдані іншій стороні;

4) компенсація збитків, завданих другій стороні внаслідок порушення обов’язку вести переговори свідомо;

5) обов’язок конфіденційності. Якщо сторони зацікавлені в тому, щоб певна інформація, яка передається другій стороні, не була розголошена чи використана з іншими цілями, ніж ті, для яких вона передавалася, вони заявляють таку інформацію як конфіденційну. Порушення конфіденційності накладає обов’язок компенсувати збитки;

6) кожна зі сторін сплачує власні витрати на підготовку до укладення контракту. Спільні витрати сплачуються в рівних частках;

7) попередній контракт. У кінці переговорів дуже часто досягається угода сторін у вигляді попереднього контракту, тобто угоди, згідно з якою сторони зобов’язуються укласти пізніше основний контракт.

 

 

Відкликання оферти

Відповідно до міжнародного права, оферта може бути відкликана, якщо повідомлення про відкликання буде отримане адресатом оферти до відправки ним акцепту.

Проте пропозиція не може бути відкликана: а) за невідкликаної оферти і б) за умови, коли адресат оферти покладається на невідкликаність оферти.

Прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) — це волевиявлення одного суб’єкта, яке володіє всіма властивостями пропозиції.

Форми прийняття пропозиції (оферти).

1) безумовний акцепт оферти;

2) акцепт контроферти;

3) прийняття пропозиції та мовчання протилежної сторони;

4) прийняття пропозиції із запізненням.

Безумовний акцепт оферти

Акцепт — заява або інша поведінка адресата оферти, яка виражає його згоду з офертою. Пропозиція (оферта) повинна бути прийнята без жодних застережень або обмежень.

Акцепт контроферти

За наявності обмежень або застережень можна говорити про нову пропозицію, де сторони помінялися місцями: ініціатор виступає в ролі особи, яка приймає пропозицію, а той, хто приймає пропозицію, перетворюється на ініціатора.

Відміна акцепту

Акцепт може бути відмінений, якщо повідомлення про відміну отримане оферентом раніше чи в момент отримання акцепту. Слід наголосити, що оферент не може змінити свого рішення після того, як адресат оферти відправив свій акцепт. (Відень, Конвенція про договори міжнародної купівлі-продажу).

Переддоговірний період

Основними шляхами попередніх переговорів вважають поштове, телеграфне, телетайпне листування, особисті зустрічі, розмови по телефону та різні їх комбінації. Найпоширеніший шлях — це листування. Для встановлення контактів з майбутніми контрагентами на виставках і ярмарках, для укладання контрактів на великі партії товарів використовуються особисті зустрічі партнерів. А для укладання контрактів на масові стандартні товари, коли основні умови є типовими і відомі як продавцю, так і покупцю, переговори ведуться здебільшого по телефону.

2. Проект контракту

В практиці міжнародних економічних відносин немає чіткої регламентації щодо того, хто готує текст контракту. Його можуть готувати представники обох сторін за масштабних операцій, пов’язаних з рухом чималих грошових мас та матеріальних цінностей; представники однієї сторони, коли це рядовий контракт; покупець — коли укладаються контракти на машини та устаткування.

3. Комерційні переговори — це вивчення об’єктивних аргументів сторін і віднаходження на цій основі компромісних рішень. Переговори ведуться на рівні керівництва контрагентів чи призначених ними представників, які приймають рішення в рамках наданих їм повноважень.

4. У процесі узгодження умов контракту одна сторона відсилає проект контракту другій стороні, йде вивчення та знаходження компромісних рішень, і як наслідок — з’являється кінцевий текст контракту.

На цьому етапі складається цілий ряд передконтрактних документів: Протокол розбіжностей, Протокол узгодження розбіжностей, Протокол про залік взаємних вимог, Угода про зміну договору, Супровідний лист до проекту договору та до самого контракту.

5. Парафування тексту контракту — візування кожної сторінки підписами повноважних представників сторін.

Кінцевим етапом укладання контракту є його підписання.

 

 

38. Способи укладання контракту

МКК може укладатися в кілька способів, основні з яких представлені на рис. 25 і проаналізовані нижче. Проте, конкретний вибір способу укладання контракту залежить від особливостей та специфіки контракту та від вибору сторін.

Додаткові умови МКК.

1. Термін дії контракту.

2. Відповідальність сторін.

4. Підстави дострокового розірвання контракту в односторонньому порядку та порядок дій сторін при односторонньому розірванні контракту.

5. Умови про конфіденційність інформації по МКК.

6. Порядок розв’язання спорів між сторонами по контракту.

Інші умови контракту.

1. Переддоговірна робота та її результати після підписання контракту.

2. Умови про узгодження зв’язку між сторонами.

3. Реквізити сторін:

4. Кількість примірників контракту.

5. Порядок виправлень тексту контракту.

6. Юридичні адреси сторін.МКК повинен бути підписаним повноважною особою чи її представником власноручно. Після підписів контрагентів зазначаються їхні повні юридичні адреси та ставляться печатки.

7. Додатки.Додатки уточнюють взаємні права та обов’язки сторін. Спеціальні умови МКК, зокрема обґрунтування ціни, технічні умови, умови випробувань устаткування, специфікації товарів, порядок внесення змін і доповнень до контракту та ряд інших, включені до тексту контракту, а також оформлені у вигляді додат­ків до контракту, які є його невід’ємною частиною.

 

Ккласифікація МКК

В економічній теорії є велика кількість класифікацій МКК. Наведена нижче класифікація об’єднує в собі головні критерії загального та детального розподілу МКК на групи (рис. 2.1). Ця класифікація поділяється більшістю вчених і позитивно зарекомендувала себе на практиці.

Односторонні контракти — договори, коли тільки одна зі сторін, що домовляються між собою, зобов’язується виконати певні умови, визначені у контракті. Вони створюють обов’язки для однієї і право для другої сторони. На одній стороні лежить обо­в’язок належного виконання, а друга має право вимагати належного виконання обов’язку без жодної взаємності.

Рис. 2.1. Класифікація МКК

Двосторонні (синаллагматичні) та багатосторонні контракти-договори, в яких права та обов’язки виникають у кожної сторони, що укладають даний контракт.

Односторонній контракт необхідно відрізняти від односторонніх юридичних операцій, для виникнення яких достатньо волі лише одного суб’єкта. А всі МКК є двосторонніми юридичними операціями, оскільки для їх виникнення потрібне узгодження волі принаймні двох контрагентів.

Слід також відрізняти двосторонній контракт з великою кількістю осіб та багатосторонній контракт. Якщо в двосторонньому контракті з великою кількістю осіб кілька суб’єктів на одній стороні висловлю­ють єдину волю, продиктовану взаємним інтересом, то в багатосторонньому контракті кожен його учасник виступає самостійною стороною і висловлює особисту волю, захищаючи індивідуальний інтерес.

Обтяжливі (боргові, покриті) контракти — контракти, на основі яких одна сторона добуває певну користь, але водночас повинна забезпечити другій стороні відповідну вигоду, подати визначене відшкодування.

Добродійні (безоплатні) контракти — контракти, в яких сторона не надає жодного відшкодування за користь, здобуту з договору.

Формальні контракти — контракти, для укладання яких недостатньо узгодження волі контрагентів, а вимагається висловити цю угоду в особливій формі.

Реальні контракти — контракти, для укладання яких також недостатньо узгодження волі контрагентів, а для виникнення контракту необхідна передача предмета контракту.

Консенсуальні контракти — контракти, для здійснення яких не вимагається ніякої форми, крім звичайного узгодження волі контрагентів, яке може бути висловлене вербально.

Прості контракти — контракти, структура яких складається з елементів одного контракту.

Неістотні контракти — контракти, які суперечать конституційним принципам суспільного укладу, нормам, дотримання яких гарантується під загрозою примушення чи мораллю суспільства.

Заперечувані контракти — контракти, укладені з вадами волевиявлення чи особами з обмеженнями дієздатності та правоздатності.

Комутативні контракти — контракти, за яких на момент укладення контракту відомі обсяг, рівень та співвідношення взаємних зобов’язань сторін.

Алеаторні контракти — ризиковані контракти, контракти честі, за яких на момент укладення не відомі рівень, обсяг та співвідношення взаємних обов’язків.

Іменні контракти — контракти, які вказані в законодавстві під спеціальними назвами.

Безіменні контракти — контракти, які не вказані в законодавстві.

Генеральні контракти — контракти, в яких сторони визначають загальні елементи співробітництва в одному великому діловому підприємстві.

Поточні контракти — конкретизація генеральних контрактів. Переважно до 1 року.

Типові контракти — контракти, які склалися в ділових сферах та які одноманітно регулюють певні відносини у певній господарській царині.

Стандартні контракти — контракти, які виникли у певній діло­вій сфері та містять елементи, характерні для такого виду операцій.

Формулярні контракти — контракти, які передбачають усі ситуації, що могли б виникнути за певних відносин з контрагентами. Їх укладають банки, фінансові установи, складські підприємства, залізничні відомства, які мають велику клієнтуру.

Контракти з разовою поставкою — передбачають поставку однією стороною другій стороні узгодженої між ними кількості товару до встановленої у контракті дати. Разові контракти бувають з короткими та тривалими термінами поставки.

Контракти з періодичною поставкою — передбачають регулярне періодичне постачання узгодженої в них кількості товару протягом установленого строку.

Контракти з короткими строками поставки — до 1 року — називаються короткостроковими або річними. Контракти з терміном поставки 1—5 років називаються середньостроковими, 5—20 років — довгостроковими.

Контракти з оплатою в грошовій формі передбачають розрахунки в узгодженій сторонами валюті з застосуванням обумовлених у контракті способу оплати та форми розрахунків.

Контракти з оплатою в товарній форміпередбачають ув’яз­ку продажу одного чи кількох товарів з купівлею другого товару та що розрахунки в іноземній валюті не проводяться. Такі контракти включають товарообмінні та компенсаційні угоди.

Товарообмінні (бартерні) контракти передбачають простий обмін узгодженої кількості одного товару на другий. У них зазначається кількість товарів, що взаємопостачаються, або ж сума, на яку сторони зобов’язуються поставити товар.

Компенсаційні контракти (прості) передбачають взаємну поставку товарів на однакову вартість, крім цього передбачається узгодження між сторонами цін товарів, що взаємопостачаються.

Контракти з оплатою в змішаній формі — це контракти на будівництво підприємств «під ключ» на умовах цільової позики та оплати витрат почасти в грошовій, а почасти в товарній формі. В сучасних умовах це найпоширеніші контракти.

Таблиця 2.4

Виконання судових рішень

1) Виконання судового рішення в країні його прийняття.

2) Виконання судового рішення за межами компетенції суду, який його прийняв.

· Порушення нової справи на основі прийнятого рішення в країні, в якій необхідно виконати рішення.

· Реєстрація судового рішення в другій країні, а потім його пряме виконання, так ніби воно було прийняте в цій країні.

 

Міжнародна торгівля в системі міжнародних економічних відносин

 

Міжнародна торгівля являє собою найстарішу форму міжнародних економічних відносин, що виникли задовго до появи світового господарства. Саме завдяки міжнародній торгівлі виникло й розвинулося світове господарство як таке.

Міжнародна торгівля - це первинна форма міжнародних економічних зв'язків, що являє собою обмін товарами, послугами між державно оформленими національними господарствами, тобто між державами.

Для національного господарства участь у міжнародній торгівлі набуває форми зовнішньої торгівлі.

Зовнішня торгівля - це торгівля однієї країни з іншими, яка передбачає оплачуване вивезення (експорт) та ввезення (імпорт) товарів і послуг. У своїй сукупності зовнішня торгівля різних країн утворює міжнародну торгівлю, яка до того ж є складною соціально-економічною категорією, її можна розглядати з двох позицій - операційної та державно-політичної.

З операційної точки зору міжнародна торгівля - це процес безпосереднього обміну товарами та послугами між господарюючими суб'єктами різних держав, державами та міжнародними організаціями. Тобто йдеться про рух товарів (у т.ч. послуг, ліцензій, ноу-хау, інжинірингу тощо), інструменти й механізми розширення товарообігу, вдосконалення структури експорту та імпорту, прогнозування й оцінку світових товарних ринків, планування можливостей експорту і потреб імпорту, організацію контрактної роботи, контроль за поставками та відвантаженням товарів, здійснення валютно-фінансових операцій тощо. Предмет міжнародної торгівлі як сфери знань - організація виконання експортно-імпортної операції, а об'єкт - будь-яка операція з експорту чи імпорту.

З державно-політичного погляду міжнародна торгівля розглядається як особливий тип суспільних відносин, що виникають у світовій системі господарства в процесі і з приводу обміну товарами та послугами між державами, для кожної з яких характерна власна зовнішньоторговельна політика. Такі відносини регулюються спеціальними міжнародними регламентами: договорами, угодами, актами та іншими нормами міжнародного права. З огляду на цей підхід предметом міжнародної торгівлі є організація торговельного обміну з урахуванням національних інтересів і глобальних тенденцій розвитку світового господарства в цілому, а об'єктом - торговельний обмін як сукупність операцій з експорту та імпорту.







Последнее изменение этой страницы: 2017-02-09; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.206.187.81 (0.016 с.)