Добросовісність і чесна ділова практика

Обов’язком сторін протягом чинності контракту, включаючи і процес переговорів, є діяти на засадах добросовісності і чесної ділової практики. Це означає, що сторони не можуть виключити чи обмежити названий принцип у контракті.

 

 

Дійсність МКК: волевиявлення та загрози волевиявленню.

 

Для виникнення юридично значимого МКК необхідні відповідні умови, без яких такий контракт не можна вважати дійсним, такими умовами є:

— ділова угода осіб, які беруть участь в укладенні контракту;

— правоздатність і дієздатність осіб, які укладають контракт;

— узгодженість волі сторін;

— предмет контракту;

— основа контракту.

Воля — це усвідомлення відповідної поведінки, яка включає і відповідні наміри, спрямовані на досягнення певної мети.

Слід розрізняти такі поняття, як дійсна воля і висловлена воля.

Види волевиявлення: загроза, шахрайство, обман, шантаж, примушення, виявлення волі неповнолітніми та недієздатними.

Загроза — залякування другої сторони певним злом з метою змусити її укласти контракт.

Характеристики загрози:

1) загроза має бути реальною та серйозною, щоб той, кому вона адресована, не мав іншої розумної альтернативи, крім укладення контракту на умовах, запропонованих іншою стороною;

2) загроза, спрямована проти репутації або економічних інтересів.

Омана — невірне уявлення щодо фактів та правових норм, які діють у момент укладання контракту.

Значна омана — це омана, яка стосується істотних властивостей предмета, особи, з якою укладається контракт, якщо він укладається з урахуванням особи; а також обставин, які за звичайних, загальноприйнятих правил чи згідно з намірами сторін вважаються вирішальними, і сторона, яка діяла під впливом омани, не уклала контракт такого змісту в іншому разі.

Шахрайство — свідоме, навмисне введення в оману другої сторони, з метою укладення з нею контракту.

Різниця між шахрайством і оманою в характері та цілях намірів сторони, що займається шахрайством. Друга сторона в цьому випадку має право відмовитися від контракту.

Примушення — спричинення моральних чи фізичних страждань, а також зла другій стороні з тим, щоб змусити її укласти контракт.

«Приховані недомовки» — це випадок, коли щось заявлено, але без наміру зобов’язати себе цим волевиявленням.

В юридичній науці, виходячи з інтересів забезпечення правових гарантій, діє принцип, згідно з яким «приховані недомовки» не мають юридичного значення.

 

Характеристика переговорів.

Як правило, сторони вступають у переговори для того, щоб досягти згоди. Характеристика поняття «переговори»:

1) переговори не зобов’язують їх учасників і кожна зі сторін має право перервати їх у будь-який момент за власним бажанням;

2) сторона, яка вела переговори, не маючи намірів укладення контракту, несе відповідальність за збитки, спричинені внаслідок ведення переговорів.

3) сторона, яка вела переговори з наміром укладання контракту, але потім відмовилася від своїх намірів без достатніх на те підстав, також несе відповідальність за збитки, завдані іншій стороні;

4) компенсація збитків, завданих другій стороні внаслідок порушення обов’язку вести переговори свідомо;

5) обов’язок конфіденційності. Якщо сторони зацікавлені в тому, щоб певна інформація, яка передається другій стороні, не була розголошена чи використана з іншими цілями, ніж ті, для яких вона передавалася, вони заявляють таку інформацію як конфіденційну. Порушення конфіденційності накладає обов’язок компенсувати збитки;

6) кожна зі сторін сплачує власні витрати на підготовку до укладення контракту. Спільні витрати сплачуються в рівних частках;

7) попередній контракт. У кінці переговорів дуже часто досягається угода сторін у вигляді попереднього контракту, тобто угоди, згідно з якою сторони зобов’язуються укласти пізніше основний контракт.