ТОП 10:

Роль торгових звичаїв при укладанні контракту



У практиці правового оформлення міжнародних договорів (контрактів) купівлі-продажу товарів та вирішення комерційних спорів у міжнародних комерційних арбітражних судах загальноприйнятим є застосування разом з іншими правовими джерелами і так званих торгових звичаїв.

Звичаї відіграють істотну роль у сфері правового регулювання міжнародної торгівлі. У конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, яку було прийнято у Відні на конференції ООН, що відбувалася з 10 березня по 11 квітня 1980 p., звичаям присвячено ст. 9 такого змісту:

1. Сторони пов'язані будь-яким звичаєм, стосовно якого вони домовилися, та практикою, запровадженою ними у своїх взаємо відносинах.

2. За відсутності домовленості про інше вважається, що сторони мали на увазі застосування до їхнього договору або його укладення звичаю, про який вони знали або повинні були знати, який у міжнародній торгівлі широко відомий та якого постійно дотримуються сторони в договорах даного типу у відповідній галузі торгівлі.

У ст. 7 Європейської конвенції про зовнішньоторговий арбітраж передбачається, що разом із застосованим правом арбітри керуватимуться положенням контракту та торговими звичаями. Аналогічні положення є також в інших документах з арбітражу.

Оскільки в практиці міжнародної торгівлі сформувалося досить багато звичаїв, які по-різному "вписуються" в національні правові системи, міжнародні організації прикладають зусилля до їх уніфікації.

Торгові звичаї часто застосовуються при розв'язанні міжнародних економічних спорів. ст. 9 Віденської конвенції про угоди міжнародної купівлі-продажу товарів, п. З ст. 33 Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ, регламенти багатьох арбітражних закладів, у тому числі Міжнародної торгової палати і Міжнародного комерційного арбітражного та інші вимагають від арбітрів розгляду спорів не тільки на підставі права, яке застосовується, а й з урахуванням торгових звичаїв.

Торгові звичаї можуть бути частиною національного права (наприклад, норми Віденської конвенції інкорпоровані в українському законодавстві) або існувати незалежно від нього (правила "Інкотермс"). Відповідно можливі два варіанти їх застосування:

1) будучи частиною національного права, торгові звичаї застосовуються незалежно від зазначення їх сторонами;

2) торгові звичаї застосовуються тільки в тому разі, коли сторони прямо передбачили це у своїй угоді.

Ккласифікація МКК

В економічній теорії є велика кількість класифікацій МКК. Наведена нижче класифікація об’єднує в собі головні критерії загального та детального розподілу МКК на групи (рис. 2.1). Ця класифікація поділяється більшістю вчених і позитивно зарекомендувала себе на практиці.

Односторонні контракти — договори, коли тільки одна зі сторін, що домовляються між собою, зобов’язується виконати певні умови, визначені у контракті. Вони створюють обов’язки для однієї і право для другої сторони. На одній стороні лежить обо­в’язок належного виконання, а друга має право вимагати належного виконання обов’язку без жодної взаємності.

Рис. 2.1. Класифікація МКК

Двосторонні (синаллагматичні) та багатосторонні контракти-договори, в яких права та обов’язки виникають у кожної сторони, що укладають даний контракт.

Односторонній контракт необхідно відрізняти від односторонніх юридичних операцій, для виникнення яких достатньо волі лише одного суб’єкта. А всі МКК є двосторонніми юридичними операціями, оскільки для їх виникнення потрібне узгодження волі принаймні двох контрагентів.

Слід також відрізняти двосторонній контракт з великою кількістю осіб та багатосторонній контракт. Якщо в двосторонньому контракті з великою кількістю осіб кілька суб’єктів на одній стороні висловлю­ють єдину волю, продиктовану взаємним інтересом, то в багатосторонньому контракті кожен його учасник виступає самостійною стороною і висловлює особисту волю, захищаючи індивідуальний інтерес.

Обтяжливі (боргові, покриті) контракти — контракти, на основі яких одна сторона добуває певну користь, але водночас повинна забезпечити другій стороні відповідну вигоду, подати визначене відшкодування.

Добродійні (безоплатні) контракти — контракти, в яких сторона не надає жодного відшкодування за користь, здобуту з договору.

Формальні контракти — контракти, для укладання яких недостатньо узгодження волі контрагентів, а вимагається висловити цю угоду в особливій формі.

Реальні контракти — контракти, для укладання яких також недостатньо узгодження волі контрагентів, а для виникнення контракту необхідна передача предмета контракту.

Консенсуальні контракти — контракти, для здійснення яких не вимагається ніякої форми, крім звичайного узгодження волі контрагентів, яке може бути висловлене вербально.

Прості контракти — контракти, структура яких складається з елементів одного контракту.

Неістотні контракти — контракти, які суперечать конституційним принципам суспільного укладу, нормам, дотримання яких гарантується під загрозою примушення чи мораллю суспільства.

Заперечувані контракти — контракти, укладені з вадами волевиявлення чи особами з обмеженнями дієздатності та правоздатності.

Комутативні контракти — контракти, за яких на момент укладення контракту відомі обсяг, рівень та співвідношення взаємних зобов’язань сторін.

Алеаторні контракти — ризиковані контракти, контракти честі, за яких на момент укладення не відомі рівень, обсяг та співвідношення взаємних обов’язків.

Іменні контракти — контракти, які вказані в законодавстві під спеціальними назвами.

Безіменні контракти — контракти, які не вказані в законодавстві.

Генеральні контракти — контракти, в яких сторони визначають загальні елементи співробітництва в одному великому діловому підприємстві.

Поточні контракти — конкретизація генеральних контрактів. Переважно до 1 року.

Типові контракти — контракти, які склалися в ділових сферах та які одноманітно регулюють певні відносини у певній господарській царині.

Стандартні контракти — контракти, які виникли у певній діло­вій сфері та містять елементи, характерні для такого виду операцій.

Формулярні контракти — контракти, які передбачають усі ситуації, що могли б виникнути за певних відносин з контрагентами. Їх укладають банки, фінансові установи, складські підприємства, залізничні відомства, які мають велику клієнтуру.

Контракти з разовою поставкою — передбачають поставку однією стороною другій стороні узгодженої між ними кількості товару до встановленої у контракті дати. Разові контракти бувають з короткими та тривалими термінами поставки.

Контракти з періодичною поставкою — передбачають регулярне періодичне постачання узгодженої в них кількості товару протягом установленого строку.

Контракти з короткими строками поставки — до 1 року — називаються короткостроковими або річними. Контракти з терміном поставки 1—5 років називаються середньостроковими, 5—20 років — довгостроковими.

Контракти з оплатою в грошовій формі передбачають розрахунки в узгодженій сторонами валюті з застосуванням обумовлених у контракті способу оплати та форми розрахунків.

Контракти з оплатою в товарній форміпередбачають ув’яз­ку продажу одного чи кількох товарів з купівлею другого товару та що розрахунки в іноземній валюті не проводяться. Такі контракти включають товарообмінні та компенсаційні угоди.

Товарообмінні (бартерні) контракти передбачають простий обмін узгодженої кількості одного товару на другий. У них зазначається кількість товарів, що взаємопостачаються, або ж сума, на яку сторони зобов’язуються поставити товар.

Компенсаційні контракти (прості) передбачають взаємну поставку товарів на однакову вартість, крім цього передбачається узгодження між сторонами цін товарів, що взаємопостачаються.

Контракти з оплатою в змішаній формі — це контракти на будівництво підприємств «під ключ» на умовах цільової позики та оплати витрат почасти в грошовій, а почасти в товарній формі. В сучасних умовах це найпоширеніші контракти.







Последнее изменение этой страницы: 2017-02-09; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.172.216.157 (0.004 с.)