Оферта та акцепт в сфері міжнародної торгівлі: форми прийняття пропозиції.

Згідно з українським законодавством діє визначений порядок укладання контракту, тобто встановлена процедура, відповідно до якої угода сторін про встановлення контрактних відносин вважається досягнутою, а контракт оформленим. Ця процедура складається з двох частин — пропозиції про укладання контракту (оферти) однієї сторони і прийняття цієї пропозиції другою стороною (акцепт).

Пропозиція (оферта) — волевиявлення правоздатного суб’єкта МКО, яке містить істотні складові частини майбутнього контракту і зроблене з наміром укласти контракт.

Розрізняють два види оферти — тверда та вільна.

Тверда оферта — це документ, відісланий продавцем одному можливому покупцеві, в якому дається письмова пропозиція на продаж певного товару, де вказуються істотні умови майбутнього контракту і визначений термін дії оферти.

Вільна оферта — це документ, який може бути виданий на одну і ту саму партію товару кільком можливим покупцям; не зв’язує продавця своєю пропозицією і не встановлює строку для відповіді.

Відкликання оферти

Відповідно до міжнародного права, оферта може бути відкликана, якщо повідомлення про відкликання буде отримане адресатом оферти до відправки ним акцепту.

Проте пропозиція не може бути відкликана: а) за невідкликаної оферти і б) за умови, коли адресат оферти покладається на невідкликаність оферти.

Прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) — це волевиявлення одного суб’єкта, яке володіє всіма властивостями пропозиції.

Форми прийняття пропозиції ( оферти).

1) безумовний акцепт оферти;

2) акцепт контроферти;

3) прийняття пропозиції та мовчання протилежної сторони;

4) прийняття пропозиції із запізненням.

Безумовний акцепт оферти

Акцепт — заява або інша поведінка адресата оферти, яка виражає його згоду з офертою. Пропозиція (оферта) повинна бути прийнята без жодних застережень або обмежень.

Акцепт контроферти

За наявності обмежень або застережень можна говорити про нову пропозицію, де сторони помінялися місцями: ініціатор виступає в ролі особи, яка приймає пропозицію, а той, хто приймає пропозицію, перетворюється на ініціатора.

Прийняття пропозиції і мовчання протилежної сторони

Відповідно до загальних правил, мовчання або бездіяльність самі по собі не є акцептом. Ситуація може мати інший вигляд у тому разі, коли сторони узгодили між собою те, що мовчання означатиме акцепт чи коли це випливає з ділової практики або звичаю.

Проте в будь-якому разі для прийняття оферти недостатньо в односторонньому порядку заявити в своїй пропозиції, що вона буде акцептована за умови мовчання адресата. Адресат оферти вільний не лише акцептувати чи не акцептувати оферту, але він може також її просто проігнорувати.

Прийняття пропозиції із запізненням

Якщо заява про прийняття пропозиції, зроблена своєчасно, отримана ініціатором пізніше терміну для прийняття оферти, тоді контракт вважається укладеним, якщо ініціатор знав або міг знати про своєчасно відправлену відповідь, з іншого боку, контракт вважається неукладеним, якщо ініціатор відразу ж після отримання пропозиції, повідомить другій стороні, що він не бажає себе зв’язувати своєю офертою.

Відміна акцепту

Акцепт може бути відмінений, якщо повідомлення про відміну отримане оферентом раніше чи в момент отримання акцепту. Слід наголосити, що оферент не може змінити свого рішення після того, як адресат оферти відправив свій акцепт. (Відень, Конвенція про договори міжнародної купівлі-продажу).

Порядок укладання міжнародного комерційного контракту.

Переддоговірний період

Основними шляхами попередніх переговорів вважають поштове, телеграфне, телетайпне листування, особисті зустрічі, розмови по телефону та різні їх комбінації. Найпоширеніший шлях — це листування. Для встановлення контактів з майбутніми контрагентами на виставках і ярмарках, для укладання контрактів на великі партії товарів використовуються особисті зустрічі партнерів. А для укладання контрактів на масові стандартні товари, коли основні умови є типовими і відомі як продавцю, так і покупцю, переговори ведуться здебільшого по телефону.

2. Проект контракту

В практиці міжнародних економічних відносин немає чіткої регламентації щодо того, хто готує текст контракту. Його можуть готувати представники обох сторін за масштабних операцій, пов’язаних з рухом чималих грошових мас та матеріальних цінностей; представники однієї сторони, коли це рядовий контракт; покупець — коли укладаються контракти на машини та устаткування.

3. Комерційні переговори — це вивчення об’єктивних аргументів сторін і віднаходження на цій основі компромісних рішень. Переговори ведуться на рівні керівництва контрагентів чи призначених ними представників, які приймають рішення в рамках наданих їм повноважень.

4. У процесі узгодження умов контракту одна сторона відсилає проект контракту другій стороні, йде вивчення та знаходження компромісних рішень, і як наслідок — з’являється кінцевий текст контракту.

На цьому етапі складається цілий ряд передконтрактних документів: Протокол розбіжностей, Протокол узгодження розбіжностей, Протокол про залік взаємних вимог, Угода про зміну договору, Супровідний лист до проекту договору та до самого контракту.

5. Парафування тексту контракту — візування кожної сторінки підписами повноважних представників сторін.

Кінцевим етапом укладання контракту є його підписання.

 

 

38. Способи укладання контракту

МКК може укладатися в кілька способів, основні з яких представлені на рис. 25 і проаналізовані нижче. Проте, конкретний вибір способу укладання контракту залежить від особливостей та специфіки контракту та від вибору сторін.