Суспільний та державний лад Давнього Риму царського періоду

Характеризувався цей період розпадом родового ладу та перетворенням примітивної варварської громади на місто-державу. Основною ланкою суспільства були роди, котрих налічувалося 300. Роди об'єднувалися в ЗО курій. Десять курій утворювали одну трибу, кожна з яких відповідала одному з трьох племен (латини, сабіни, етруски), що об'єдналися в римський народ (квірити).Римська держава була рабовласницькою. Рабство стало класичним.Його ознаки:а)раб стає основним виробником мат.благ;б)рабів уРимі не вважали за людей, а вважали річчю, що говорить.в)раб не мав права на сім*ю, мати дітей, бути власником майна, його результати праці належали господарю.Тому рабство було малоефективним.г)рабовласники мали абсолютну владу над рабами:продавали, купували,дарували, мали право на його життя. В царський період в Римі вільні ділились на 2 групи:1-патриції(вільні привілейовані):обіймали виборні посади, були суддями, мали виключне право на громадські землі і розподіл завойованих римом земель, до них належали латиняни сабіни та ельтруски; 2-плебеї-були вільними, володіли майном, мали рабів, мали право укладати угоди, але були позбавлені політичних прав. Управління мало характер військової демократії: Народні збори, Сенат (рада старійшин), рекс (цар). Верховна влада належала Народним зборам (куріатним коміціям), де кожна курія мала один голос. Збори обговорювали питання та приймали рішення з проблем, які стосувалися всього суспільства: війни й миру, обрання посадових осіб, прийняття до складу римського народу нових общин. Сенат складався зі старійшин 300 родів. Це був впливовий, постійно діючий орган, який попередньо обговорював питання, що виносилися на народні збори, схвалював рішення народних зборів, затверджував обраного на зборах рекса, а також міг самостійно вирішувати багато різних справ, які стосувалися управління, фінансів, зовнішньої політики тощо. Рекс (цар) обирався на Народних зборах(причому кандидата обговорювали у кожній курії) і був, передовсім, воєначальником і верховним суддею (у справах про зраду, заколот інші злочини, що вважалися публічними) та жерцем. Він не був монархом чи царем, його влада обмежувалась тим, що його обирали та переобирали..Межі його повноважень визначалися звичаями. Значний уплив на управління справляли жрецькі колегії- авгури (на підставі всіляких знаків та гадань давали свої висновки про діяльність посадових осіб), понтифіки (слідкували за дотримуванням звичаїв і могли за їх порушення засуджувати навіть до страти), феціали (кидаючи закривавлений спис на територію ворога, здійснювали акт проголошення війни).

Реформи Сервія Тулія

Ліквідував привілеї патриціїв у політичній сфері та створив фундамент для формування нових вищих органів влади.Все вільне населення Риму патриції і плебеї було поділено за майновою ознакою (цензу) на 5 розрядів, кожен з яких був зобов'язаний виставити певну кількість військових підрозділів центурій.(1 ас-1 овечка)

1) перший клас склали всі ті (як патриції, так і плебеї), майно яких досягало 100 тис. Асів. З них утворили 80 центурій (сотень);

2) другий клас - з цензом в 75 тис. Асів - отримував 22 центурії;

3) третій клас - з цензом в 50 тис. Асів - 20 центурій;

4) четвертий клас - з цензом в 25 тис. Асів - 22 центурії;

5) п'ятий - з цензом в 11 тис. Асів - 30 центурій.

Верховним органом Риму були центуріатних коміції, що складалися з представників п'яти класів населення. Кожному з класів було присвоєно певну кількість центурій (сотень). Кожна центурія мала один голос і, отже, виступала як єдине ціле. Першими за встановленим порядком голосували вершники і 80 центурій першого класу. Якщо вони виступали згідно, на тому все й закінчувалося: інші центурії до голосування не притягувалися. Необхідну більшість голосів було в наявності (98 від 193). Так досягався головний ефект: вирішальний вплив в справах державного управління залишалося за багатими.

Вінг остаточно зруйнував родову організацію.Реформою Сервія Тулія місто Рим був розбитий на чотири територіальні округи: 17 сільських територій(триб)у ці триби входили всі римські громадяни.Ці триби обирали собі ничих посадовців.Таким чином, реформи заклали основи для переходу у рим. Державі до республіканської форми правління.