Державний лад в період імперії(монархії) у Стародавньому Римі.

Історію імператорського Рима прийнято ділити на два періоди: перший період - принципату, другий - період домінанту.
В 27м до н.е. на римський престол сходить, внучатий племінник і приймач Юлія Цезаря, Октавіан.
а) Встановлення принципату, його сутність і розвиток. Реформа Октавіана Августа

У Римі й провінціях установлюється державний лад, що одержав назву принципат (від слова «принцепс», як називали імператора по його званню «перший сенатор»).
Головна риса: існував елемент республіканської форми правління.
Принцепси обираються в порушення республіканських традицій одночасно консулами, цензорами й народними трибунами. Як консул він міг, скориставшись правом інтерцесії, скасувати рішення будь-якого магістрату, як цензор - формувати сенат зі своїх прихильників, як трибун - накласти вето на постанову сенату або рішення магістрату.. Юридично він одержував владу за рішенням сенату й римського народу, але він міг указати свого спадкоємця (звичайно сина або всиновленого), якого сенат і обирав принцепсом.
Склад Сенату був поповнений новими людьми (вірними Октавіану). він був поставлений на чолі сенатського списку Був обраний верховним понтифіком. З народних зборів збереглися тільки трибуні, однак вони втратили самостійну роль і перетворилися в слухняне знаряддя Октавіана. Сенат був уособленням республіканського ладу як такого й Октавіан проводив стосовно нього дуже обережну політику, Між Октавіаном – носієм нової влади й Сенатом – органом традиційної республіки, була встановлено як би юридична рівноправність.[8] Але право принцепса призначати сенаторів і періодично проводилися принцепсами "чищення" сенату привели до того, що з II ст. сенат практично тільки затверджував пропозиції принцепса.

Імператор отримав право на імперіум(вищу владу)(він керівник війська, керівник вищого кримінального і цивільного суду, тлумачник законів, міг проголошувати війну і мир)
Відбулася реорганізація керування провінціями, що стали складовими частинами Римської держави. Вони були розділені на імператорські(управлялися принцепсом) й сенатські(управлялися сенатом) Доходи із сенатських провінцій надходили в державну скарбницю, якою розпоряджався сенат, доходи ж з імператорських провінцій ішли в скарбницю принцепса. Оскільки до перших минулому віднесені нечисленні (11 з 45), давно завойовані й, отже, розграбовані Римом провінції, скарбниця сенату була перманентно вбогої, а часом і порожній. Імператорські провінції були завойовані порівняно недавно, і пограбування їх тільки починалося, що давало принцепсу величезні доходи, що збільшують надходженнями від імператорських маєтків і широко, що практикувалися проскрипцій. Сенат іноді змушений був брати в принцепса гроші в борг. Поступово влада принцепса поширювалася й на сенатські провінції, і до III в. вони всі стали імператорськими.

Поступово до принци пса переходить право на видання правових актів, які стають загальнообов*язковими.

І так, до кінця багаторічного правління Августу вдалося створити основи майбутнього монархічного ладу, що ввійшов у світову історію під назвою Римської імперії. Цей період ліквідував структури республіканського устрою.

 

б) Домінат. Реформи імператорів Діоклетіана й Костянтина З кінця III, в. починається новий етап історії імперії - домінант, під час якого Рим перетворився в монархічну державу з абсолютною владою імператора.
Реформи Діоклетіана. Діоклетіан провів цілий ряд реформ, які повинні були зміцнити господарську, політичну й військову міць Римської імперії
Новий адміністративний поділ імперії. Вся імперія була розділена на 12 діоцез, Діоцези у свою чергу ділилися на провінції. (це призвело до зменшення сили і можливості самостійних дій управителів провінцій) Держава умовно поділена наЗх.-Центр-Рим(управляв там співправитель Діоклетіана) та Сх.-центр Візантія(управляв Діоклетіан)

При цьому зберіг своє становище в 2 частинах.Провідною установою стає

Державна рада, яку очолює квестор.З*являється чиновник- який очолює канцелярію, забезпечує кадрову політику.Існує сувора ієрархія і правила підпорядкованості.

 

Військова реформа. в значно збільшений склад армії. були введені правила обов'язкового поповнення армії.. Зобов'язані були служити в армії й лети - полонені «варвари», поселені на римській території.

Податкова реформа.

Був зроблений перепис населення.

Уводилася нова система обкладання населення податками. Для епохи ранньої імперії характерним було різноманіття податків, причому значну роль у фінансах грали податки непрямі, що втратили своє значення із занепадом економічного життя й падінням цінності грошей. У системі Діоклетіана велике значення придбалипрямі податки й, насамперед поземельна подать. Одиниця обкладання визначалася відомою кількістю орної землі, що може обробити одна людина, щоб мати засобу до існування. При складання кадастрів приймалося в увагу розмір і якість оброблюваної ділянки землі, число працівників і кількість голів худоби. Від податку не звільнялися й сенатори.Податок сплачувався грошима.

Фінансова реформа. Діоклетіан провів монетну реформу, що встановлювала повноцінну золоту монету, але спроба зміцнити грошову одиницю провалилась.

Едикт про ціни. З метою боротьби зі зростаючою дорожнечею в 301 р. був виданий едикт, що встановлюємаксимальні ціни на різні товари, а також максимальні ставки для оплати праці, якого скоро перестали дотримуватись.Це також було невдачею.

Відношення до традиційної римської релігії. було підкреслене божественне походження імператорської влади. пасивний опір своїй релігійній політиці Діоклетіан зустрічав з боку християнської церкви, іцей опір придушувався.
Реформи Костянтина. Зберігаючи адміністративний поділ імперії, уведене Діоклетіаном (на діоцези й провінції), Костянтин поставив над діоцезами чотири префектури: Схід, Іллірію, Італію й Галлію.
При Костянтині цивільна влада була остаточно відділена від військової; завершена й реформа армії: розподіл військ на прикордонні частини й рухливу армію., з'являються особливі палацові частини.
Костянтин побудував (в 330 р.) нову столицю на місці грецької колонії Візантії. Нова столиця була названа ім'ям засновника – Константинополем. Що в 395 р призведе до поліду на західну римську імперію і східну римську імперію(константинополь)

Випустив нову монету, видавав едикти про надходження податків до казни.

Відношення до релігії. При Костянтині відбулася важлива історична подія: визнання за християнством іхристиянською церквою рівноправності з державним язичним культом
.

Реформи, проведені Діоклетіаном і Костянтином, привели до падіння сенату та магістратур.