Абсолютна монархія у Франції та її основні риси

Абсолютизм - це третій і останній період в історії феодальної держави та права Франції. Розпочинається він з кінця XVI ст., а зумовлений був тими соціально-економічними змінами, що відбулися у зв'язку з роз­витком продуктивних сил (бурхливим зростанням промисловості й технічним її переоснащенням; нагромадженням капіталів у руках верхівки міст; розвитком банків; появою загальнонаціональних ярмар­ків; виникненням буржуазії та найманих працівників; занепадом дворян­ства; посиленням експлуатації селянства; загостренням боротьби між феодалами і дворянством, дворянством та буржуазією тощо). У форму­ванні абсолютизму у Франції були зацікавлені всі прошарки суспіль­ства (духовенство, дворянство, буржуазія міст, пересічні міщани, селяни), що пов'язували своє майбутнє із сильною королівською владою.

Влада короля поширюється на всю країну та на всі сфери держав­ного й суспільного життя. Від 1614 р. вона стала розглядатись як священна. Держава ототожнюється з особою короля. Не випадково французькому королеві ЛІодовикуXIV(\ 638-1715) легенда приписує вислів "Держава-це я!". Генеральні штати більше не скликаються, міста втрачають самоврядування. Король призначає людей на держав­ні та церковні посади, приймає найважливіші зовнішньополітичні рішення. Йому підпорядковувався весь централізований державний механізм (армія, поліція, адміністративний апарат, суд).

Розширюється й ускладнюється система центральних органів владигв 1661 р. створюється Великарада, до складу якої належали герцоги, міністри, державні секретарі, канцлер, державні радники та ін. Для обговорення зовнішньополітичних питань скликалася вужча за складом Верховна рада, питання внутрішньодержавного управлін­ня розглядала Рада депеш. Існувала також Рада з військових питань. У XVIст. виникають такі впливові посади, як державні секретарі (з військових справ, морських справ, закордонних справ, двору), а з XVIIIст. їхні заступники, при яких утворюються бюро. Місцеве управління вирізнялося надзвичайною складністю та за­плутаністю. Його здійснювали численні служби: судове управління, фінансове управління, управління нагляду за шляхами та ін.На початку XVIст. політику центру на місцях здійснювали губерна­тори. Вони мали значну владу та намагалися провадити незалежну політику. З огляду на це, в другій половині XVIст. Францію було розділено на адміністративні округи - інтендантства, - на чолі яких були поставлені наділені значними повноваженнями інтенданти поліції, юстиції, фінансів. У цей час завершується утворення централізованої постійної армії. Вона тепер формувалася не з найманих іноземців, а з рекру­тів, яких вербували з місцевого населення.У провінціях, містах, на великих шляхах створюється розгалужена система поліцейської служби, котру з 1667 р. очолює генерал-пейтенант поліції (завдання - підтримувати порядок у масштабах усього королівства).

На певному етапі розвитку абсолютизм Франції відіграв, безумовно, прогресивну роль в об'єднанні країни, нації, у розвитку торгівлі, промисловості, сприянні економічного розвитку загалом. Та водночас абсолютистський апарат управління стає над суспіль­ством, вступає з ним у суперечність, формує його реакційні риси. Така держава сприяла експлуатації безпосередніх виробників за допомогою податків, системи державного боргу й інших вигаданих схем, чим загострювала класову боротьбу.

31.Кутюми Бовезі(1283р.) і акт «Про відправлення правосуддя»(1539р.)та їх правовий аналіз.

Кутюми Бовезі - Збірник звичаїв середньовічного французького права. Створений французьким юристом Філіппом де Бомануар в 1283 році. Назва збірки, як і дата його створення, є умовними.Фактично в збірник включені узагальнені правила декількох місцевостей, впорядковані і творчо перероблені Ф. Бомануар. При складанні збірника автор не тільки фіксував існували звичаї, але й доповнював їх, трансформуючи в дусі школи французьких легистов, а також доповнюючи нормами, що стверджують зміцнення центральної влади монарха ^[1].Документ відрізняється значним обсягом і містить близько 2000 статей, об'єднаних у тематичні розділи.До збірки об'єднані норми, що регулюють самі різні суспільні відносини, проте особливу увагу приділено правилам, пов'язаним з організацією та здійсненням правосуддя ^[4].У збірнику закріплена презумпція невинності, принцип об'єктивного зобов'язання і принцип залежності міри відповідальності від тяжкості провини (розміру збитку), описаний широке коло процесуальних питань, введені поняття умислу, замаху на злочин. Кутюми Бовезі не давали систематичного і цілісного викладу юридичного матеріалу.Оскільки вони не відрізнялися повнотою, проблема доказу їх в судах залишалась складною.

Акт «Про відправлення правосуддя»(1539).Цей акт закріплює інквізиційний або розшукний процес.Порушення кримінальної справи здійснюється тепер не лише за скаргою потерпілого, але й на основі даних, яких одержав суддя на основі інших джерел.Суддя особисто веде розслідування справи, а потім надсилає матеріал прокурору для висновків.вирішальну роль у доказах відігравало власне визнання обвинувачуваного, а тому його піддавали тортурам..якшо тортуре не вели до признання то особа визнавалась не винною.кримінальні справи мають у суді первагу над цивільними.Цим актом у судочинстві вводилась французька мова замість латинської.