Концепція Остленду в німецькій геополітичній школі. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Концепція Остленду в німецькій геополітичній школі.



Хаусхоферу належить концепція Остленду: Схід є життєвим простором для Німеччини. Практичне втілення отримала у зовнішній політиці фашистської Німеччини. Гітлер присвятив Остленду розділ "Моя боротьба", який має назву "Східна орієнтація, або Східна політика". Ставлення Німеччини до Росії потребує особливого аналізу з 2 причин:

 

1. ця проблема має вирішальне значення для зовн політики Німеччини в цілому;

 

2. є пробним каменем націонал-соціалістичного руху ясно мислити і правильно діяти.

 

Гітлер: „Зовн.політика – врегулювання стосунків одного народу з рештою народів”. Німеччина у зовн.політиці має прагнути встановлення природної життєвої пропорції між кількістю населення і темпами зростання з 1 боку та кількістю і якістю територій з іншого. Бажаною може бути пропорція, яка цілком забезпечує харчування народу продуктами власної землі. Велика територія – умова справді вільного існування народу. Народ не повинен задовольнятися, що територія забезпечує достатнє харчування, а має дбати про захищеність території. Це залежить від загально політичної сили Держави, що визна чається воєнно-географічними чинниками. 4 шляхи забезпечення пропорції і безпеки:

 

1. штучно обмежити народжуваність, і покласти край перенаселенню

 

2. внутрішня колонізація

 

3. отримання нових земель у Європі

 

4. праця для вивозу (експорту) – політика посиленої індустріалізації і посиленого розвитку торгівлі, щоб покрити потреби населення. Був крахом Німеччини під час війни.

 

Єдино правильний шлях Німеччини: континентальне зміцнення через оволодіння новими землями у Європі. Краще воювати не за віддалені території, а за землі на тому ж континенті. Німеччина може забезпечити майбутнє лише як велика Держава На даний момент не така, оскільки має несприятливу пропорцію між кількістю населення та якістю землі. В той час як деякі держави охоплюють майже континенти, територія Німеччини не перевищує 500 тис.км2, а вона оточена кільцем гігантських держав, порівняно з якими значення її мізерне. Вона повинна позбутися половинчатої зовнішньої політики, об’єднати народ і рушити по шляху, який принесе нові землі. Територія має розглядатися не лише як продовольча база, а як фактор захисту Державних кордонів. Кордони 1914 не мають значення для майбутнього німецької нації, бо не передбачають отримання німецьким народом територій, на які він заслуговує.

 

Політика завоювання нових територій не є порушенням священних прав людини, бо жоден народ у світі не отримав жодного м2 в силу вищих прав. Кордони Держави є чимось абсолютно випадковим і існують як результат даного співвідношення сил, тому є тимчасовими. Якщо народу вдалося завоювати надзвичайно великі території, це не зобов’язує інші народи визнати це навіки, бо право завойовника базується виключно на силі. Тому німці не повинні підкорятися існуючому розподілу, а мають розпочати боротьбу за збільшення територій. Завдання не в здобутті нових колоній, а виключно у завоюванні нових земель, які можна було б заселити німцями, в першу чергу тих, які безпосередньо прилягають до корінних земель Німеччини. Лише тоді переселенці зможуть зберегти тісний зв'язок із корінним населенням. Таке завоювання – право і обов’язок німців, бо „без розширення територій великий народ приречений на загибель”.Німеччина має набути розмірів, які забезпечать належну роль у сучасних умовах і гарантуватимуть всім жителям повноцінне життя. У практичній площині означає припинення німецького прагнення на Південь і Захід Європи і орієнтацію експансії у бік східної території. Німеччина пориває з колоніальною і торгівельною політикою довоєнного часу і свідомо переходить до політики завоювання нових земель у Європі, у першу чергу Росію та ті окраїнні Держави, що їй підпорядковані. Кредо зовнішньої політики Німеччини:„ніколи не миріться з існуванням двох континентальних Держав у Європі”– спроба створити на кордонах Німеччини ще одну воєнну Державу, або Державу, яка може стати такою, має розцінюватися як прямий напад на Німеччину.

Гітлер. Зовнішня політика Німеччини – встановлення природної пропорції між кількістю свого населення і темпами його зростання з одного боку, і кількістю та якістю своїх територій з іншого боку. Харчування народу продуктами власної землі.

4 шляхи.

1. Штучне обмеження народжуваності.

2. Внутрішня колонізація. Освоєння земель приведе до обмеження.

3. Праця для вивозу.

4. Отримання нових земель у Європі. Розселення на них надлишків свого населення. Надання нації можливості і надалі добувати собі харчування на власній території.

Німеччина може забезпечити своє майбутнє лише як територіально велика держава.

Політика завоювання нових територій не є порушенням священних прав людини.

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-05; просмотров: 485; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.211.49.158 (0.006 с.)