Великодержавність та її сценарії.

Український вчений С. Кононенко: велика держава – національний актор, зовнішньополітична дія якого впливає на стан всієї системи міжнародних відносин і здатна викликати наслідки у найвіддаленіших її регіонах. Характерні риси:

1) глобальні можливості;

2) глобальна зацікавленість: будь-яка подія життя світової спільноти зачіпає інтереси великої держави;

3) відчуття глобальної загрози – ситуація, що виникає в різних регіонах системи міжнародних відносин сприймається як така, що може викликати загрозу великодержавності;

4) глобальний контроль – намагання поставити під контроль джерела всіх можливих загроз великодержавному статусу.

Ознаки утворюють відповідну парадигму зовнішньополітичної поведінки великої держави – глобальне поширення, чинниками якого є сила і монолітність. Інтегральний критерій великодержавного статусу країни – здатність чинити перетворюючий вплив на перебіг світових подій і неможливість ігнорування світовою спільнотою її стратегічних інтересів.

2 типи великої держави:

1. Класичний, або велика держава типу імперія. Емпіричний відповідник: Росія. Класична велика держава є абсолютно екстенсивною, що зумовлено зовнішнім і внутрішнім чинниками. Перший означає глобальний контроль над усім середовищем, другий – домагання великої держави набути сили, зберігши власну монолітність. Слідує політиці імперіалізму, визнаючи статус-кво лише як внутрішньополітичний принцип. Перешкодою експансії може бути лише подібна велика держава. Їх протистояння зумовлює набуття класичною великою державою т.зв. тришарового устрою та орієнтацію її на сфери впливу:

1-ий шар – центр великої держави, тобто об'єднання земель на її природному геополітичному просторі, де формується силове ядро і розташований історичний осередок імперії.

2-ий шар – країни і регіони, які займають ключове положення у геополітичній структурі світової політики. Через них може впливати на перебіг політичних процесів у світі. (Для Росії – Центр.Європа, Іран, Афганістан.)

3-ій шар – країни та регіони, що утворюють нейтральну зону безпосереднього розмежування 2 великих держав.

Кожен з означених шарів є одночасно і сферою впливу – країна чи регіон, які мають значення для збереження великодержавного статусу і дають змогу впливати на поведінку інших національних акторів і знаходяться під загрозою з боку великої держави-конкурента.

2. Новітній, або велика держава типу лідер. США. Держава, яка національною могутністю та ідейною харизмою проголошує та захищає привабливі універсальні принципи й виконує функції лідера, орієнтуючись не на сфери впливу, а на світовий порядок. Є новатором нових принципів, норм і правил поведінки. Новітня великодержавна екстенсивність може бути обмежена способом сублімації, тобто енергія великодержавної експансії сублімується у вищі цінності світового порядку. Замість одномірної взаємодії великих держав типу імперія за принципом "поширення-стримування", виникає перетворення національної могутності великої держави типу лідер на силу світової спільноти. Хантінгтон: вираз "світова спільнота" надає законності у глобальному масштабі діям, які відображають інтереси США та інших західних країн. Орієнтуючись на світовий порядок, велика держава типу лідер використовує його принципи в якості об'єктивної, наддержавної легітимації власних зовнішньополітичних дій. Апеляція до універсальних цінностей є вищим аргументом і для просування власних інновацій. США стали першою великою державою, яка ґрунтувала глобальне послання світу на наддержавних принципах нового світового порядку, а не власному національному моральному кодексі. Великодержавна зорієнтованість зовнішньополітичної поведінки США знаходить підтвердження у аспектах їх діяльності:

1) стратегія національної безпеки США базується на збільшенні ринкових демократій, одночасному залученні країн до групи останніх та попередженні можливих загроз для Америки з боку такого залучення.

2) 3 класи національних інтересів США (життєві, важливі та гуманітарні) не мають територіальної прив'язки і розкидані по всьому світу.

3) Відкинення ідеї "сфери впливу" і внаслідок спроби держав набути виключних прав у окремих регіонах. Першою загрозою США вважається прагнення будь-якої регіональної держави досягнути гегемонії у власному регіоні шляхом тиску чи агресії.

4) Оцінка відповідності учасників міжн.відносин новому світовому порядку за критерієм відкритості.

5) Культурне домінування США. 3/4 інформаційних картинок у світі американські.

Національні особливості США полегшують виконання функції світового лідера: винятковість, моралізм, лібералізм, месіанізм, патерналізм, антиісламізм, прагматизм та ідеалізм. Натомість, сучасну Росію визначають орієнтація на зони впливу, зокрема СНД, Центральну та Зх.Європу, територіальна прив'язка національних інтересів, що підтверджується використанням під час обґрунтування концепції національної безпеки не універсальних цінностей, а понять: Історія, Земля, Культура –зумовлено феноменом євразійської самолегітимації.

Майбутнє світової спільноти багато в чому буде залежати від можливих сценаріїв розвитку американської та російської велико державності. До моделей еволюції США:

1) карфагенізація – послаблення США як військово-політичної сили та деградацію політично-стратегічної волі внаслідок поширення споживацьких настроїв серед громадян, байдужості та корумпованості націон.лідерів;

2) римізація – втрата США економічної могутності, соціальної, ідеологічної, етнічної цілісності та культурної привабливості та можливості долати локальні загрози на периферії;

3) бонапартизація – перетворення США на імперію з глобал.претензіями, почуттям всесилля та винятковості.

Моделями еволюції російської великодержавності є:

1) британський/ліберально-імперський варіант – отримання можливості, не беручи участі в постійних союзах, у кожному випадку самій визначати, з ким/проти кого виступати, виходячи суто з власних інтересів;

2) німецький або суто імперський варіант як наслідок почуття образи за поразку у холодній війні. Загроза простежується у аспектах російської зовнішньополітичної практики: спалахи націоналістичних та імпер ських настроїв серед росіян, використання російських меншин у якості важелів політичного тиску та інструмент тів відновлення імперії; зростаюче значення геополітики у системі російської зовнішньополітичної легітимації.

Основні вимоги до країни, що претендує на статус політичного лідера у сучасному світі:

- нове осмислення понять національного інтересу та національної безпеки, пов'язане з усвідомленням буття нації в парадигмі світоцілісності;

- спроможність взяти на себе роль ініціатора та координатора міжнародної діяльності у проведенні політики раціонального використання ресурсів у планетарному масштабі;

- здатність стимулювання, розробки, запровадження, розповсюдження екологічно безпечних технологій.

- Головна вимога: швидкого пристосування до змін, які відбуваються. Тому для держави, яка претендує на роль світового політичного лідера, актуальною є не стільки проблема стабілізації, скільки проблема еластичності.