Здатність виконувати неперехідну дію

Відповідні прикметники на означення здатності виконувати спрямовану на себе або не спрямовану ні на що дію утворюють від недоконаної форми дієслів (переважно безпрефіксальних) за допомогою суфіксів:

-уч(ий), -к(ий) липнути — липучий, липкий -лив(ий) рухати — рухливий

-ав(ий) тиснути — тйснявий

-ив(ий) світитися — світйвий

Систему правил віддієслівного словотворення наведено в табл. 1.

Оскільки для сучасної української літературної мови дієприк­метникові форми на -учий (-ючий), -ачий (-ячий) є нехарак­терними, тому російські активні дієприкметники теперішнього часу на -щий можна передавати віддієслівними прикметника­ми на -альний (-яльний), -ильний, -увальний (-ювальний) або на -ний, залежно від конкретного значення та змісту тексту.

Понятійний зв'язок між російськими дієприкметниками на -щий і відповідними частинами української мови наведено в табл. 2.

Перекладання російських дієприкметників на -щийся, що вживають на позначення понять, які пов'язані як із перехідною, так і з неперехідною дією, викладено в табл. 3.

Перекладання російських Дієприкметників на -мый, що вжи­вають на позначення понять, пов'язаних лише з перехідною дією, наведено в табл. 4.

Згідно з рішенням 3-ї Міжнародної наукової конференції «Проблеми української науково-технічної термінології» (Львів, 1994), треба:

1. Для подавання понять, позначуваних у російській мові дієприкметниками, в українській мові вживати окремі засоби

а) перебування у стані дії позначати дієприкметниками та описовими конструкціями;

б) властивості об'єктів і суб'єктів дії — прикметниками:

решающий — вирішальний

всеохватывающий — усеохопний жизнеутверждающий — життєствердний нержавеющий — неіржавкйй

присоединяющий — приєднувальний

в) назви об'єктів і суб'єктів дії — іменниками: заведующий — завідувач

нападающий — нападник начинающий — початківець отдыхающий — відпочивальник поступающий — вступник

2. Чітко розмежовувати (розрізняти) засоби позначення понять процесу й наслідку процесу.

Активні дієприкметники та терміни — словосполучення з діє­прикметниковим компонентом на -ущ- (-ющ-), -ащ- (-ящ-), -ш- (-ВШ-) залежно від змісту поняття перекладаються віддієслівними прикметниками із суфіксами -н-, -увальн- (-ювальн-), -івн-, наприклад:

падающий — спадний смазывающие — змащувальні тормозящее — гальмівне

У поодиноких випадках використовуються й дієприкметни­ки на -уч- (-ЮЧ-), якщо вони набули прикметникового значен­ня, наприклад:

знающий — знаючий стоящий — стоячий деградирующий — деградуючий

При перекладі термінозворотів із дієприкметниковим ком­понентом у діловому мовленні перевага надається українським зворотам дієприкметникового типу над розгорнутими синтак­сичними конструкціями та калькованими формами, наприклад:

выдерживаемый процесс — витримуваний процес (замість процес, що (який) витримується), бегущий фронт волны — рухомий фронт хвилі (замість біжучий фронт хвилі), а іноді їхнім іменниковим замінником: окружающая среда — довкілля ("замість оточуюче середовище).

Російські активні дієприкметники минулого часу на -вший передаються зазвичай описовою конструкцією, наприклад:

включивший — що (який) увімкнув; возбудивший — що (який) збудив; усиливший — що (який) підсилив тощо.

Російські пасивні дієприкметники на -аемый, -уемый мають форми на -овуваний (-юваний), а в прикметниковому значенні -овний (-ний), наприклад:

восстанавливаемый — відновлюваний (дієприкметник), відновний (прикметник), прибавляемый — додаваний (дієприк­метник), доданий (прикметник) тощо [9, с. 5—8].

Поняття	Засоби словотворення	Приклади
ДІЯ	недоконана	дієслово	суфікс	міняти(ся) крйти(ся)
доконана	префікс, суфікс	змінйти(ся) накрйти(ся)
назва дії	недоконана	іменник	суфікси -ння, -ття	міняння розкриття
доконана	префікс, суфікси -ННЯ, -ТТЯ	змінених
наслідок дії	без суфікса, -а, -ина, -овання	зміна розколина угруповання
здатність до дії	активна	прикмет­ник	-альн, -ильн, -івн,-ивн, -ч,-ов	змінювальний
пасивна	-н, -овн, -енн, -анн	змінний
неперехідна	-к, -лив, -уч, -ав, -ив	мінливий
перебуван­ня в дії	активний	що + дієслово	що змінює що відкриває
пасивний	дієприк­метник	-н, -т, "вН) -ай, -ован, -уван	змінюваний
непере­хідний	що + дієслово	що міняється
учасник дії	активний	іменник	-ач, -ник, -ар, -ій, -ець, •••	змінювач
пасивний	-анець, -анка, -енець, -нь,...	змінюванець
непере­хідний	-ливець, -ак, -ун,...	мінлйвець

 

¹ В основу наведених схем, дещо уточнених і доповнених автором довідника, покладено принцип О. Войналовича та Б. Моргунюка [9, с. 4,10—12].

		В українській мові
Дія	Поняття	Частина мови	Суфікс	Приклад
	активна дійова здатність (при­значення) (здат­ність активна)	прикметник	-льний, -івний, -чий	деформу вальний гальмівний установчий
пере­хідна	стан перебуван­ня в активній Дії	дієслівна форма який (що) + дієслово	деформує деформував
	активний * учасник дії (суб'єкт дії)	іменник	-ач, -ник, -ар, -ій, -ець	деформувач деформувальник кресляр рушій гравець
	неперехідна дійова здатність	прикметник	-кий, -ливий, -учий, -авий, -ивий	повзькйй натисковий повзучий лукавий лінивий
непере­хідна	стан перебуван­ня в неперехід­ній дії	дієслівна форма який (що) + ДІЄСЛОВО	повзе тече росте біжить
		дієприкмет­ник	-лий	зміцнілий зрослий
	виконавець неперехідної дії (суб'єкт не­перехідної дії)	іменник	-ливець, -ак, -У"	мінлйвець повзун бігун

 

Дія	Поняття	Частина мови	Суфікс	Приклад
	пасивна дійова здатність	прикметник (від дієслова із префіксом)	-ний, -овний, -енний, -анний	стисний спрямовний вирівненний здоланний
пере­хідна	стан перебування в пасивній дії	дієприкметник	-ений, -утий, -итий, -ований, -овуваний	випрямлений стисканий стиснутий оповитий сформульований заблоковуваний
	пасивний учасник дії (суб'єкт дії)	іменник	-анець, -анка, -енець, -нь	стисканець стискйнка вирівнюванець
	неперехідна дійова здатність	прикметник	-кий, -ливий, -учий, -авий, -ивий	формівкйй стисливий стискучий стискавий
непере­хідна	стан перебування в неперехід­ній дії	дієслівна форма який (що) + дієслово	стискається
		дієприкметник	-лий	стислий
	виконавець неперехідної дії (суб'єкт не­перехідної дії)	іменник	-ливець, -ак, -ун	стислйвець стискун

 

Дія	Поняття	Частина мови	Суфікс	Приклад
	пасивна	прикметник	-ний,	стисний
	дійова	(від дієслова	-овний,	спрямовнии
	здатність	із префіксом)	-енний,	зміцненнии
			-анний	здоланний
			-ений,	стиснений
	стан		-аний,	стискании
пере­	перебування	дієприкметник	-утий,	стисну тии
хідна	в пасивній дії		-итий,	оповитии
			-ований,	сфабрикований
			-овуваний	сфабриковуваний
	пасивний		-анець,	стисканець
	учасник дії	іменник	-анка,	стисканка
	(об'єкт дії)		-енець,	змінюванець
			-нь	стискань

 

Українська мова спроможна практично від будь-якого дієслова утворити віддієслівний прикметник на позначення здатності об'єкта піддаватися дії (табл. 4), а також — пасивний дієприк­метник доконаного виду, умисно створений означати поняття на позначення стану об'єкта, зумовленого перебуванням у доко­наній дії (табл. 3) [28, с. 40].

Прислівники (складні)

1. Разом пишуться

а) складні прислівники, утворені сполученням прийменника з прислівником: віднині, відтепер, доконче, донині, доте­пер, забагато, задовго, занадто, набагато, навічно, надалі, надовго, назавжди, назовсім, наскрізь, насправді, невтям­ки, негаразд, отак, отам, отуди, отут, підтюпцем, повсю­ди, подекуди, позавчора, позаторік, понині, потроху, удвічі, утричі;

б) складні прислівники, утворені сполученням прийменника з іменниковими формами, у тому числі дієслівного та прикметникового походження: безвісти, безперестанку,

(у-)вбік, (у-)ввечері, (у-)ввіч, (у-)ввблю, (у-)вголос, (у-)вгорг, (у-)вбрід, (у-)вгору, (у-)вдалечинг, (у-)вдалечгнь, (у-)вдень, (у-)вдома, (у-)взймку, (у-)взнакй, (у-)вкрай, (у-)вкупі, (у-)влад, (у)влітку, (у-)внаслідок, (у-)внизу, (у-)вночі, (у-)впень, (у-)вперед, (у)впереміж, (у-)вплав, (у-)вплач, (у-)впоперек, (у-)впору,(у-)впродбвж, (у-)впо- ддвж, (у-)враз, (у-)вранці, (у-)врешті, (у-)врівень, (у-) врівні, (у-)врозкид, (у-)врбзліт, (у-)врозсип, (у-)впереміш, (у-)врдзтіч, (у-)врукопашну, (у-)вряд, (у-)всередині, (у-)вслід, (у-)всмак, (у-)вщерть, (у-)вщент, (у-)вшир, відразу, довіку, довкола, доволі, догори, додолу, докупи, дони­зу, досередини, дотла, дощенту, заміж, замужем, заочі, запанібрата, запівніч, зараз, заразом, зарані, зарання, засвітла, збоку, зверху, звіку, згори, здуру, ззаду, зісподу, знизу, зозла, зокола, зразу, зранку, зрання, зрештою, зроду, зряду, зсередини, ізвечора, набік, наверх, наверху, навесні, навиворіт, навиліт, навідліг, навідріз, навік, нагору (але на-гора), надвечір, надворі, надголодь, надзелень, надмір, надміру, назад, назахват, наздогад, назустріч, наїздом, наниз, нанизу, наостанок, наостанку, напам'ять, наперебій, напереваги, наперед, наперекір, напереріз, напівдорбзі, напідпитку, напоказ, наполовину, напохваті, наприклад, напровесні, напрокат, напролом, напропале, нараз, нарешті, нарозхват, насилу, наскоком, наспід, наспіх, насподі, насторожі, наяву, обік, обіч, одвіку, опівдні, опівночі, опліч, підряд, підстрибом, побіч, поблизу, поверх, повік, поволі, пбдумки, позаду, поночі, попліч, поруч, поряд, посередині, почасти, пошепки, поспіль, скраю, спереду, спочатку;

в) складні прислівники, утворені сполученням прийменника з прикметниковими формами: віддавна, востаннє, (у-)вручну, догола, доземно, допізна, досуха, дочиста, за­видна, замолоду, заново, зблизька, звисока, згарячу, злегка, зліва, знову, зрідка, напевне, нарівні, нарізно, нашвидку, помалу, помаленьку, порізно, посередньо, потиху, сповна, спроста, сп'яну;

г) складні прислівники, утворені сполученням прийменника із займенником: (у-)внічию, (у-)втім, навіщо, нащо, пе­редусім, почім, почому; але: до чого, за віщо, за що та ін. в ролі додатків;

д) складні прислівники, утворені сполученням прийменника з числівником: (у-)вдвбє, (у-)втрбє і под.; (у-)вперше,

(у-)вдруге і под.; надвоє, натроє та под.; (у-)вдвбх, (у-)втрьох і под.; водно, заодно, поодинці, спершу (але: по-перше, по-друге й под.,);

е) складні прислівники, утворені сполученням кількох прийменників із будь-якою частиною мови: (у-)вдосвіта, завбільшки, завглибшки, завдовжки, завтовшки, завчасу, завширшки, знадвору, навзнак, навкидьки, навколо, навкруги, навкулачки, навмисне, навпаки, навперейми, навприсядки, навпростець, навряд, навскач, навскіс, навскоси, навсправж­ки, навстіж, навтікача, навздогін, наосліп, наздогін, на­впочіпки, напередодні, напоготові, позавчора, попідруки, попідтинню, притьмом, спідлоба, спозаранку;

ж) складні прислівники, утворені з кількох основ (із при­йменником чи без нього): босоніж, вірогідно, воднораз, водносталь, водночас, (у-)втрйдорога, ліворуч, мимоволі, мимоїздом, мимохідь, мимохіть, насамперед, натщесерце, нашвидкуруч, обабіч, обіруч, очевидно, повсякдень, повсяк­час, праворуч, привселюдно, самохіть, спозаранку, стократ, стрімголов, тимчасово, чимдуж, чимраз;

и) складні прислівники, утворені сполученням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- із будь-якою частішою мови: абйяк, аніде, деколи, чимало, щовечора, щодня, якрсіз, якнайкраще таін.

Але: аби тільки, дарма що, поки що, чи що, як коли, як слід, як треба.

Слід відрізняти складні прислівники від приймен­ників або часток з іншими частинами мови, коли останні зберігають у реченні свої функції, отже, і пишуться окремо:

Забагато працювати. - За багато років уперше зайшов.

Стало набагато легше. - Зала на багато місць.

Насилу доїхали. - Покладався лише на силу.

Ми чуємо це вперше. - Постукав у перше вікно.

Нащо було починати справу? - На що ви натякаєте?

Утім, я не заперечую. - У тім краю завжди весна.

Він повернув убік. - Ударив у бік.

Надіслав листа додому. - Підійшов до дому.

2. Окремо пишуться

а) прислівникові сполучення, що складаються з прийменни­ка (іноді із часткою) та іменника, у яких останній зберігає своє лексичне значення й граматичну форму: без відома,

без жалю, без кінця, без кінця-краю, без краю, без ладу, без ліку, без мети, без наміру, без потреби, без прокиду, без промаху, без просипу, без пуття, без сліду, без смаку, без сумніву, без толку, без тями, без уга- ву, без упину, без черги;

в(у) затишку, в(у)міру, в(у) нагороду, в(у)ногу, в обмін, в обріз, в(у) позику, в(у) цілості;

до біса, до вподоби, до гурту, до діла, до загину, до запитання, до краю, до крихти, до ладу, до лиха, до ли­ця, до міри, до ноги, до обіду, до останку, до пари, до пня, до побачення, до пори, до пуття, до речі, до реш­ти, до сих пір, до смаку, до смерті, до снаги, до сьогодні; за кордон, за кордоном, за рахунок; з болю, з відома, з дгда-прадіда, з давніх-давен, з маху, з огляду, з переляку, з радості, з розгону; з-за кордону;

на бігу, на біс, на вагу, на весну, на віки вічні, на вибір, на видноті, на відчай, на відміну, на відмінно, на віку, на гамуз, на голову, на диво, на дозвіллі, на жаль, на зло, на зорі, на зразок, на льоту, на мить, на ніщо, на око, на поруки, наррощання, на радість, на радощах, на руку, на самоті, на світанку, на скаку, на славу, на слово, на сміх, на совість, на сором, на ходу, на шкоду, на щастя, на чолі;

над силу; не з руки; ні на гріш; під боком, під гору, під силу, під час, під вечір; по весні, по закону, по змозі, по знаку, по можливості, по пам'яті, по правді, по силі, по совісті, по сусідству, по суті, по черзі, по честі, по щирості; у вигляді, у вічі, у поміч, у стократ; уві сні, через силу;

б) сполучення, що мають значення прислівників і склада­ються з двох іменників (числівників) та прийменників (або без них): від ранку до вечора, день у день, (і)з боку на бік, (і)з дня на день, один по одному, один в один, раз по раз, раз у раз, рік у рік, (і)з року в рік, сам на сам, час від часу, (і)з кінця в кінець, (і)з краю в край, (і)з ранку до вечора, честь честю, одним одно, нога в ногу, один одинцем;

в) сполучення, що мають значення прислівників і складаються з узгоджуваного прикметника (числівника, займенника)

й іменника: другого дня, таким чином, темної ночі, тим разом, тим часом (але тимчасом як);

г) прислівники, утворені сполученням прийменника з повним прикметником ЧОЛОВІЧОГО ЧИ середнього роду: в ОСНОВНО­ МУ' (у)в цілому;

д) прислівники, утворені сполученням прийменника по зі збірним числівником: по двоє, по троє, по четверо тощо;

е) фразеологічні сполучення в ролі прислівників: дорогою душею, ні світ ні зоря, на віки вічні.

3. Через дефіс пишуться

а) складні прислівники, утворені від прикметників і займен­ників за допомогою прийменника по із закінченням -ому або (-к)и: по-козацькому (-ки), по-господарському (ки), по-християнському (-ки), по-іншому, по-своєму, по-сусід­ському (-ки); також по-латині;

б) складні прислівники, утворені від порядкових числівників за допомогою прийменника по: по-перше, по-друге, по- третє й т. д.;

в) неозначені складні прислівники з частками будь-, -небудь, казна-, -то, хтозна-: будь-де, будь-коли, будь- куди, де-небудь, куди-небудь, як-небудь, казна-що, аби-то, так-то, хтозна-як;

г) складні прислівники, утворені з двох однакових, синоні­мічних або антонімічних прислівників: далёко-далёко, ледь-лёдь, лёдве-лёдве, ось-ось; одйн-однгсінький, давним- давно, (у)вреіиті-реіит, геть-чисто, гйдко-брйдко, повік- віків, зроду-віку, тишком-нишком, рано-вранці, часто- густо, (у)врядй-годй, десь-інде, десь-інколи, сяк-так; більш-менш(-е), видимо-невидимо (але: однйм одна, один одним, (у)все одно, (у)все рівно, кінець кінцем, сама само­тою).

4. Через два дефіси пишуться складні прислівники, утворені повторенням часток або повторенням слова зі службовими компонентами всередині: будь-що-будь, віч-на-віч, (у)всьо- го-на-всього, де-не-де, колй-не-колй, пліч-о-пліч, хоч-не-хоч, як- не-як.

Прийменники (складні)

1. Разом пишуться

а) складні прийменники, утворені сполученням одного чи декількох простих прийменників: задля, заради, навпро­ти, насеред, наскрізь, окрім, опріч, поза, понад, поперед, попереду, посеред, проміж, побіля, попід, почерез, попри, поміж, помймо, щодо;

б) складні прийменники, утворені сполученням одного чи декількох прийменників із будь-якою частиною мови, частіше з прислівником (відприслівникові): (у-)внаслідок, (у-)впродовж, (у-)всупереч, (у-)вслід, довкола, замість, навкруги, навпроти, напередодні, наперекір, навколо, назустріч, наприкінці, осторонь, поперек, позад, позаду, поруч, завдяки.

2. Через дефіс пишуться складні прийменники з початкови­ми з-, із-: (і)з-за, (і)з-над, (і)з-під, (і)з-перед, (і)з-пбза, (Оз-пбміж, (і)з-пбнад, (і)з-пбпід, (і)з-пбсеред, (і)з-проміж, (і)з-між, (і)з-серед.

3. Окремо пишуться прийменникові сполучення: (у)в разі, у зв'язку з, (у)в напрямі до, (у)в силу, (у)в результаті, під час, під кінець, подібно до, що ж до, відповідно до, згідно з, з допомогою, за рахунок, залежно від, незалежно від, незва­жаючи на, починйючи з.

Чергування прийменників з, із, зі (зо)

1. з уживається:

а) перед голосним незалежно від закінчення попереднього слова: Іспит з української мови; Розподілили з ураху­ванням ситуації; 3 одного боку конструкції;

б) перед приголосним (крім с, ш) або сполученням приго­лосних після голосного: Документи з методики викла­дання; Перші з десяти екземплярів.

2. із уживається переважно між свистячими й шиплячими звуками (з, с, ц, ч, ш) та між групами приголосних (після них або перед ними): Вийшов із тьмяної кімнати; Устав із сходом сонця; Із двох примірників один був зіпсований.

3. зі вживається перед сполученнями приголосних, коли почат­ковими виступають з, с, ц, ч, ці, незалежно від закінчення

попереднього слова: Нам зі східців добре видно дорогу;

Останні зі ста виробів були придбані; Підійшов зі зброєю

в руках; Зі школи вчасно надійшли звіти. 4. зо виступає:

1) завжди при числівниках два, три: Буду зо два дні вдо­ма; Позичив зо три сотні;

2) при займеннику мною: Вирішили зо мною укласти уго­ду. Можлива також форма зі: Сьогодні зі мною нічого не трапилося.