Творення форм майбутнього часу недоконаного виду

Дієслова майбутнього часу недоконаного виду мають про­сту (історично - складену) і складену форми. Відмінюються вони за такими зразками:

Особа	Однина
1- ша 2- га 3- тя	казатиму казатимеш казатиме	буду казати будеш казати буде казати
Особа	Множина
1- ша 2- га 3- тя	казатимемо казатимете казатимуть	будемо казати будете казати будуть казати

 

1. У простій формі після т перед м завжди стоїть и (кінце­вий голосний неозначеної форми).

2. Складена форма утворюється поєднанням особових форм дієслова бути з інфінітивом недоконаного виду.

3. Проста і складена форми мають однакове значення.

Творення форм наказового способу

1. Аналітичні особові форми наказового способу 3-ї особи однини і множини доконаного і недоконаного виду утворюються від особової форми дієслова (3-ї особи однини і множини) додаванням модальної частки хай (нехай): хай (про)жив-е - хай (про)жив-уть, нехай спить — нехай сплять.

2. Спеціальні форми наказового способу творяться від основи теперішного часу. Для цього від 3-ї особи однини відкидається закінчення -е або -ить: пйш(е), підкресл(ить), помірку[(й)е], пробач(ить), а потім:

а) під наголосом та після збігу приголосних додаємо осо­бові закінчення -и, -імо, -іть: пиши, пишімо, пишіть; підкресли, підкреслімо, підкресліть; ці закінчення збе­рігаються й тоді, коли наголос переходить на префікс: випиши, випишімо, випишіть;

б) приголосні д, т, з, с, л, н, ц, після яких зникає ненаго- лошений голосний, пом'якшуються: трать, тратьмо, тратьте; злізь, злізьмо, злізьте;

в) зникає ненаголошений голосний також і після б, п, в, м, ж, ч, ш, щ, р: поклич, покличмо, покличте; сип, сипмо, сйпте; повір, повірмо, повірте; став, ставмо, ставте.

Усі ці форми мають у 1-й особі множини закінчення -мо, у 2-й особі множини - закінчення -те.

3. Для 1-ї особи однини форми наказового способу немає, хоча зрідка вживається розмовна аналітична сполука: хай я так живу або щоб я так жив (як формула божби).

Закінчення дієслів наказового способу Число Особа Під наголосом та після збігу приголосних В інших випадках Однина 2-га -и -(ь) □ Множина 1-ша -імо -(ь)мо Множина 2-га -іть -(ь)те

 

Дієслова пити, бити, вйти зберігають кореневий голосний -и: пий, бий,_г вий. Дієслово їсти має такі форми наказового способу: їж, їжмо, їжте, а доповісти, розповісти - доповідай, розповідай.

Форма 2-ї особи множини вживається також при ввічливо­му звертанні до однієї особи: Порадьте, учителько, будь ласка.

Безособові дієслова

Ці дієслова, змінюючись за способами й часами, не змінюються, проте, за особами, родами й числами. Вони вживаються або у формі 3-ї особи однини, або у формі середнього роду та означають:

а) явища природи: розвидняється, дніє, похолодало, смер­кає, замело;

б) стан людини: морозить, лихоманить, не спиться, хочеть­ся, кортить;

в) уявлення про долю: щастить, таланить, фортунить;

г) міру наявності чогось: не вистачає, бракує.

Ці дієслова виступають у ролі присудків у безособових ре­ченнях без підмета, але часто з додатком у Р., Д., 3. чи Ор. відмінках.

Безособова предикативна форма на -но, -то

1. Незмінювана форма дієслова твориться від пасивних дієприкметників шляхом заміни закінчення на суфікс -о: на­писаний - написано, забитий - забито, зроблений - зроблено, розглянутий - розглянуто.

Ця форма, як і безособові дієслова, уживається в ролі при­судка в безособових реченнях. При ній не буває підмета, але є прямий додаток, виражений 3. (чи Р.) відмінком без приймен­ника: рішення прийнято, звіт заслухано, усі роботи розгляну­то, помилок не помічено.

2. Використовувати форму на -но, -то треба замість пасивних дієприкметників, коли є потреба наголосити на дії, а не на ознаці.

Від форм пасивних дієприкметників вони відрізняються тим, що не змінюються і в реченні виконують тільки предикативну функцію: виступають головним членом безособового речення, наприклад: Усім надано рівні можливості.

Слід писати: Постанову прийнято одноголосно; а не По­станова прийнята одноголосно; але: Бійці були вйснажені після важкого бою.

3. Безособова форма виражає дію, минулу недавно: Останній урок закінчено, книжки здано. Якщо ж ідеться про давно закінчену або майбутню дію, то додається допоміжне дієслово було або буде: На нашому подвір'ї було посаджено кущі калини й горобини; Незабаром буде пущено нову лінію метрополітену.

Дієприкметник

Дієприкметник — особлива форма дієслова, що виражає ознаку за дією і відповідає на питання який? яка? яке? які? Ця форма дієслова поєднує в собі дієслівні ознаки з прикмет­никовими, а саме:

— як і дієслово, називає дію, має доконаний чи недоконаний вид, буває перехідним (пасивний) або неперехідним (ак­тивний);

— як і прикметник, називає ознаку предмета, має форму відмінка, роду й числа.

1. Активні дієприкметники називають ознаку предмета, зу­мовлену дією того самого предмета: камінь лежить - лежачий камінь -(недоконаний вид); дерево засохло - засохле дерево (доконаний вид).

2. Пасивні дієприкметники називають ознаку предмета, зу­мовлену дією іншого предмета: контролюють ситуацію - контрольована ситуація (недоконаний вид); застосували ме­тод - застосований метод (доконаний вид).

Пасивні дієприкметники можуть називати ознаку предмета, зумовлену зворотною дією того самого предмета: дівчинка вдяглії­ся - удягнута дівчинка, бабуся посміхнулася - усміхнена ба­буся.

3. У межах кожного з них (активного чи пасивного) за ознаками часу розрізняють форми теперішнього і минулого часу. Форм майбутнього часу дієприкметники не мають.