Змінювання дієслів у теперішньому часі та майбутньому часі доконаного виду

Дієслова в теперішньому часі та майбутньому часі доконаного виду змінюються за особами й числами. За характером особо­вих закінчень дієслова поділяються на першу, другу та архаїчну дієвідміни.

1. До І дієвідміни належать дієслова, що в закінченнях усіх осіб, крім 1-ї особи однини і 3-ї особи множини, мають -е (-є), а в 3-й особі множини - закінчення -уть (-ють) Особа Однина Множина 1- ша 2- га 3- тя пиш-у пйш-еш пйіи-е малю-ю малю-єш малю-є пйш-емо пйш-ете пйш-уть малю-ємо малю-єте малю-ють

2. До II дієвідміни належать дієслова, що в закінченнях усіх осіб, крім 1-ї особи однини і 3-ї особи множини, мають -и (-Ї), а в 3-й особі множини - закінчення -ать (-ять)

 

Особа	Однина
1-ша	ходжу	мовчу	сто-ю
2-га	ходиш	мовч-иш	СШУІШ
3-тя	хдд-ить	мовч-ить	сто-їть

 

Особа	Множина
1-ша	ход-имо	мовч-имб	сттм-6
2-га	ход-ите	мовч-ите	стоїте
3-тя	хдд-ять	мовч-ать	стоять

 

Примітка. За такими зразками відмінюються й діє­слова доконаного виду в майбутньому часі.

Проста форма цих дієслів утворюється додаванням префікса до форми теперішнього часу: читаю - прочитаю, кажу - скажу, глянемо - розглянемо, будують - збудують, їду - поїду. Рідше вживаються безпрефіксні дієслова доконаного виду (переважно зі значенням одноразової дії): гукну, крикну, сяду, гляну й цод.

3. До архаїчної дієвідміни належать дієслова дати, їсти, повісти, та префіксальні похідні від них. Дієслова давати, відповідати належать до І дієвідміни.

Особа	Однина
1-ша	дам	їм	повім
2-га	даси	їси	повіси
3-тя	дасть	їсть	повість

 

 

Особа	Множина
1-ша	дамо	їмо	повімо
2-га	дасте	їсте	повісте
3-тя	дадуть	їдять	—

 

Примітка. У 3-й особі множини дієслово повісти ' та похідні від нього не вживаються, їхнє значення пере­дається іншими словами: повісти, розповісти - розка­жуть, доповісти - повідомлять тощо.

4. Дієслово бути в теперішньому часі в усіх особах має форму є. Лише в художній літературі вживаються також ар­хаїчні форми 2-ї та 3-ї особи: єсй, єсть, єсте, суть.

У майбутньому часі дієслово бути має закінчення І діє­відміни: буду, будеш, буде, будемо, будете, будуть.

5. Для особових форм дієслова характерні такі особливості: а) ненаголошені е (є) та и (ї) в закінченнях звучать майже

однаково, а передавати слід голосний за належністю до дієвідміни: пишемо, читаємо, сушите, стоїте;

б) буквосполучення -шся у 2-й особі однини читається як [с'с'а] - учишся, пнешся, смієшся; буквосполучення -ться у 3-й особі однини й множини - як [ц'ц'а\ - учиться, учаться, сміються;

в) у 3-й особі однини дієслова II дієвідміни обов'язково мають у кінці звук [от']: робить, просить, бачить, гоїть;

г) у 1-й особі множини в кінці виступає звук о: біжимо, будуємо, говоримо; форми без кінцевого о (біжим, будуєм, говорим) припустимі лише в поезії та в розмовній мові.

Примітка. Чергування постфіксів -ся, -сь у діє­словах теперішнього, минулого й давноминулого часу підпорядковано правилам милозвучності. Перед на­ступним приголосним слід уживати форми на -ся: ознайомлююся з документацією, перед голосним — на -сь: двері відчинились одразу, колись навчалась у Сорбонні.

І

Винятки:

— дієслова хотіти, сопіти, ревіти, іржати належать до І дієвідміни, а дієслова бігти, боятися, стояти, спа­ти - до II дієвідміни, хоч це й суперечить поданій вище умові;

— дієслово сукати може належати як до І дієвідміни (сукаю, сукаєш, сукає...), так і до II дієвідміни (сучу, сучиш, сучить...);

— іноді дієслова, подібні звучанням і близькі за значенням, залежно від їхнього звукового оформлення, можуть на­лежати до різних дієвідмін (слати - стелю, стелеш... стелють і стелйти - стелю, стелиш... стелять).

)

Увага! При дієвідмінюванні відбувається чергуван­ня приголосних в особових формах:

а) у І дієвідміні приголосні змінюються в усіх особах однини і множини теперішнього чи майбутнього часу, якщо є чергування в 1-й особі однини - г>ж, з>ж, к>ч, х>ш, с>ііі, т>ч, ст>щ, сющ (могти - можу, мазати - мажу, пекти — печу, колихати - колишу, чесати - чешу, хотіти - хочу, засвистати - засвищу, по­лоскати - полощу);

б) у II дієвідміні звукові зміни маємо лише в 1-й особі однини - д>дж, т>ч, з>ж, с>ш, зд>ждж, ст>щ (води­ти - воджу, тремтіти - тремчу, возити - вожу,

просити - прошу, їздити - їжджу, мостити - мощу). Виняток становить лише дієслово бігти (і похідні від нього: вибігти, перебігти, забити і под.), у якому г чергується з ж в усіх особових формах: бігти - біжу, біжиш, біжить, біжать (вибігти - вибіжу, вибіжиш і под.).