Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Зміни приголосних при словотворенні
Похожие статьи вашей тематики
-ЗЬК-, -ЦЬК- чи –СЬК-? –ЧЧ- чи –Щ-? –Щ- чи –ЖЧ-? –ЧН- чи –ШН-?
Приголосні або групи приголосних
| Перед суфіксами
| Замінюються на
| Приклади
| г, ж, з
к, ц, ч
ш, с, х
-цьк-
-ськ-, -ск-
-ск-, -шк-
-ск-
-ст-
-зк-
-ськ-(-ск-)
-зьк-
г, ж, з
с
к, ц
| -ськ(ий),
-ств(о)
-ськ(ий),
-ств(о)
-ськ(ий),
-ств(о)
-ин(а)
-ин(а)
-ан-
-енк(о),
-ук
-енк(о),
-ук
-ш(ий, е,
ати, ання)
-щ(ий, е,
ити, ення)
-н(ик, ий)
| -зьк(ий),
-зтв(о)
-цьк(ий),
-цтв(о)
-ськ(ий),
ств(о)
-чч(ина)
-щ(ина)
-щ(аний)
-щ- в усіх
формах дієслів
-щ- не перед
и і не у 3 особі множини
-жч- в усіх
формах дієслів
-щ(енко),
-щ(ук)
-жч(енко),
-жч(ук)
-жч(ий, е,
ати, ання)
-щ(ий, е,
ити, ення)
-чн(ик, ий)
| Гаага – гаазький, Лейпциг – лейпцизький, Запоріжжя – запорізький, боягуз – боягузтво
козак – козацький, митець – митецький, Овруч – овруцький, юнак – юнацтво, але: Дамаск – дамаскський, Мекка – меккський, тюрки – тюркський, баски – баскський
Сиваш – сиваський, товариш – товариство, черкес – черкеський, Карабах – карабаський, але: казах – казахський
Кріпацький – кріпаччина, але: галицький – Галичина
Харківський – Харківщина, ліска – ліщина
пісок – піщаний, дошки – дощаний
писк – пищати, пищу, пищиш і т.д.
пригостити – пригощати, пригощаю, пригощаєш і т.д., але: пригостиш, пригостять
брязкіт – бряжчати, бряжчу, бряжчиш і т.д.
Параска – Паращенко – Паращук
низький – Нижченко – Нижчук
дорогий – дорожчий, дорожче, дорожчати, подорожчання,
але: легкий – легший, легше, легшати, полегшення
високий – вищий, вище, підвищити, підвищення
молоко – молочний, рука – ручний, яйце – яєчний, сонце – сонячний, серце – сердечний, рік – річний, але: дворушник, мірошник, рушник, рушниця, сердешний (= бідолашний), соняшник, торішній (згідно з вимовою)
| Пригадайте, що значить спрощення в групах приголосних, користуючись таблицею:
Спрощення в групах приголосних
Групи букв з Д, Т, К, Л чи без них?
Правила
| Приклади
| На письмі фіксується:
1) Випадання [д], [т] у важких для вимови групах приголосних [ждн], [здн], [стн], [стл];
2) Випадання [к] у групах приголосних [скн], [зкн];
3) Випадання [л] у групі приголосних
[слн].
|
Тиждень – на тому тижні, роз’їзд – роз’їзний, захист – захисник, стелити – слати, але: зап’ястний, кістлявий, пестливий, хвастливий, хворостняк, шістнадцять
Тріск – тріснути, брязк – брязнути,
Але: виск – вискнути, риск – рискнути
Мислити – навмисне, ремесло – ремісник
| Зверніть увагу:
Спрощення відбувається при вимові, але не позначається на письмі:
- у прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження;
- у давальному і місцевому відмінках однини іменників жіночого роду І відміни..
|
Аванпостний, баластний, компостний, контрастний, гігантський парламентський;
Піаністці, оптимістці, аспірантці
|
Вивчивши дані наступної таблиці, запам’ятайте правила подвоєння букв:
Подвоєння букв на позначення подовження і збігу приголосних
Дві букви чи одна?
Привила
| Приклади
| Дві букви для передачі подвоєних приголосних пишемо при збігу однакових приголосних:
а) префікса й кореня українських слів, а також слів іншомовного походження, якщо існують відповідні непрефіксальні утворення;
б) кінця першої та початку другої частини складноскорочених слів;
в) кореня або основи на –н(-нь) і суфіксів –н-, -ник, -ниц(я);
г) основи дієслова минулого часу на –с і постфікса –ся.
Подвоєння приголосних передається на письмі:
а) у прикметникових суфіксах –енн-, -
анн-, а також у похідних іменниках із суфіксом –ість і прислівниках;
б) у деяких словах (винятки).
Подовження приголосних [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [ж], [ч], [ш] після букв на позначення голосних передається на письмі:
а) в усіх відмінках іменників середнього роду ІІ відміни, крім родового множини із нульовим закінченням;
б) в усіх відмінках деяких іменників І відміни, крім родового множини із закінченням –ей;
в) в орудному відмінку однини іменників ІІІ відміни, якщо в називному відмінку основа їх закінчується на один м’який або шиплячий приголосний;
г) у деяких прислівниках;
д) в особових формах дієслова лити(ся) і похідних від нього.
|
Оббивати, ввечері, віддалік, беззахисний, ззаду; інновація (є новація), іррегулярний (є регулярний), але: анотація, конотація
Заввідділу, юннат, військкомат
Туманний, ранній, щоденник, письменниця
Пронісся, затрясся, розрісся
Непримиренний, непримиренність,
Непримиренно; старанний, старанність, старанно
Бовван, Ганна, лляний, овва, ссати і похідні від них
Багаття, багаттю, багаттям, у багатті, але: декілька багать; почуттів, відкриттів (і відкрить)
Стаття, статті, статтю, статтею, але: статей; суддя, судді, суддю, суддею, але: судей
Миттю (мить), височінню (височінь), ніччю (ніч), але: радістю (радість), щирістю (щирість), любов’ю (любов)
Зрання, спросоння, навмання, попідтинню, попідвіконню
Ллю, ллєш, ллється, виллємо, переллються
| Запам’ятайте правопис іншомовних слів з подвоєними буквами (винятки): аннали, бонна, брутто, ванна, мадонна, манна, нетто, панна, пенні, тонна, білль (законопроект), булла, вілла, мулла, мірра;
|
Агресія, акумуляція, алея, апарат, атестат, бароко, беладона, белетристика, бравісимо, ват ( але: Ватт), грим, група, ідилія, інтелектуал, інтелігент, інтермецо, колектив, комісія, комуна, лібрето, піанісимо, піцикато, стакато, сума, фін (фіни), фортисимо, шасі.
|
Шукаючи відповідь на запитання, коли пишеться м’який знак для пом’якшення приголосних, а коли - ні, проаналізуйте дані таблиці і запам’ятайте їх:
Вживання м’якого знака
Ь чи Æ?
Правила
| Приклади
| 1. М’який знак (ь)пишеться в українських словах:
а) після букв на позначення м’яких [д], [т], [з], [с], [дз], [ц], [л], [н], що закінчують склад;
б) після букв на позначення м’яких приголосних перед о у середині складу;
в) у суфіксах –зьк-, -цьк-, -ськ-;
г) у суфіксах –еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-;
r) після л перед буквами на позначення приголосних;
д) у родовому відмінку множини іменників жіночого роду м’якої групи І відміни та іменників середнього роду на –нн(я), -ц(е) ІІ відміни;
е) у 3 особі однини і множини дійсного та у 2 особі однини і множини наказового способів дієслів, а також у стягнених формах інфінітива та зворотної частки.
2. Ь пишеться в іншомовних словах:
А) після д, т, з, с, л, н перед я, ю, є, ї, якими позначаються два звуки;
Б) після л, н перед йо;
В) відповідно до вимови після л перед буквами на позначення приголосних, а також у кінці слова.
3. Ь не пишеться:
А) після б, п, в, м, ф;
Б) після ж, ч, ш, щ;
В) після н перед ж, ч, ш, щ і суфіксами –ств-, -ськ-;
Г) після р у кінці складу;
Д) після букв, що позначають м’які приголосні, крім л, якщо за ними ідуть інші букви на позначення м’яких приголосних;
Е) між буквами, що позначають подвоєні (подовжені) м’які приголосні.
|
Заздалегідь, нежить, мазь, просьба, rедзь, місяць, сіль, промінь
Третьокласниця, учотирьох, льох
Запорізький, козацький, по-українському, але: баский, боязкий, різкий, в’язкий, дерзкий, ковзкий, плоский (зк, ск - не суфікси)
Синенький, дівчинонька, малесенький, білісінький, малюсінький
Більший, пральня, учительство, але: балка – балці, галка – галченя (лц, лч походять від лк)
Перукарень, житниць, творінь, креслень, кілець, сердець
Дивиться, дивляться, дивись, дивіться, дивиться
Мільярд, Ньютон, гондольєр, в ескадрильї, але: малярія, ревю, резюме, нюанс (я, ю позначають звуки [а], [у] і пом’якшення попередніх приголосних)
Медальйон, сеньйорита
Альтернатива, катапульта, але: алгоритм, катафалк; акварель, Булонь, але: ритуал, еталон
Дріб, степ, кров, сім, верф
Ріжте, піч, робиш, дощ
Інжир, конче (потрібно), інший, панщина, громадянство, просвітянський, але: доньчин (донька), няньчити (нянька), бринькати (бренькіт)
Перевірте, Харків, гіркий,
Але: М.Горький
Пізнє, танцювати, гордість, але: різьбяр, тьмяний і похідні від них
Віддячити, осінній, заміжжя, свавілля
|
Шукаючи відповіді на запитання, коли ставиться апостроф, а коли - ні, вивчіть інформацію таблиці:
Вживання апострофа
Правила
| Приклади
| Апостроф уживається для позначення роздільної вимови перед я, ю, є, ї:
1) В українських словах
а) після б, п, в, м, ф, якщо перед ними немає інших букв на позначення приголосних (крім р), які належали б до кореня;
б) після р у кінці складу;
в) після б, п, в, м, ф, р, к у власних назвах;
г) після префіксів та першої частини складних слів, які закінчуються буквами на позначення приголосних.
2) В іншомовних словах після б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш та після р у кінці складу, а також після префіксів, які закінчуються буквами на позначення приголосних.
Апостроф не вживається:
1) Перед я, ю, є в українських і іншомовних словах:
а) після б, п, в, м, ф, коли перед ними стоять інші букви на позначення приголосних (крім р), які належать до кореня;
б) після б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш та після р на початку складу, якщо я, ю, є, позначають м’якість попередніх приголосних;
2) Перед сполученням -йо-.
|
Голуб’я, п’ють, на верхів’ї, сім’єю, мереф’янський
Довір’я, сузір’я, бур’ян
Аляб’єв, Куп’янськ, В’яземський, В’ячеслав, Пом’яловський, Прокоф’єв, Захар’їн, Лук’ян
Під’їхати, роз’яснення, з’юрмитися, дит’ясла, пів’яблука, але: пів-Європи (власна назва)
Об’єкт, комп’ютер, інтерв’ю, прем’єра, верф’ю, к’янті, Х’юстон, Руж’є, миш’як, екстер’єр, ад’юнктура, ін’єкція, кон’юнктивіт, кон’юнктура
Мавпячий, морквяний, духмяний,
Але: торф’яний, верб’я, черв’як
Бязь, дебют, пюре, гравюра, Мюнхен, фюзеляж, Гюго, кюре, манікюр, кювет, брязкіт, рюмсати, Рєпін
Соловйов, серйозний, курйозний
|
Пам’ятайте, що у префіксах роз-, без- завжди пишеться з, бо кінцевий приголосний – дзвінкий (безтактний, безкоштовний, розташований, розповсюджений).
Пригадайте словосполучення к а ф е “ Пт а х ” - перед підкресленими літерами завжди пишеться префікс с- (сказати, сфотографувати, спитати, створити, схвалити).
Важливо розрізняти префікси при-, пре-, прі-: префікс при- вживається для вираження наближення, приєднання (прибувати, приписувати, приклеювати); пре- - для вираження найвищого ступеня ознаки (превеликий, премудрий, предобрий); прі- вживається лише в словах прізвище, прізвисько, прірва.
Префікси пред-, перед-, пере- пишуться завжди через е: представник, перебудова, пред’явити.
Префікси від-, під-, між- завжди пишуться через і: відчиняти, підбирати, міжміський.
Дієслова з префіксом ви- вказують напрям дії зсередини: вивезти, вирішити, вивчити.
Відповіді на запитання: „Як вимовляються і пишуться українські прізвища?” та „Які особливості написання мають прізвища слов’янського походження в українській мові?” знайдете в запропонованій нижче таблиці:
Російські прізвища
Е чи Є? ЙО чи ЬО? И чи І?
Буква в рос. Мові
| Позиція
| Буква в укр. Мові
| Приклади
|
Е
| після букв на позначення приголосних
|
Е
| Лермонтов, Некрасов, Воскресенський, Смеліков
|
| у суфіксі –ев(а) після ц, ж, ч, ш, щ
|
Е
| Непринцев, Бестужев, Тютчев, Вахрушева, Гнатищев
|
| на початку слів
| Є
| Євтушенко, Єсенін, Єршов
|
| у середині слів після букв на позначення голосних, апострофа і м’якого знака
|
Є
| Санаєв, Одоєвський, Валуєв, Аляб’єв, Прокоф’єв, Власьєв, Ананьєв
| Е
| у суфіксі –єв, -єєв після букв на позначення приголосних, крім ц, ж, ч, ш, щ
|
Є
| Голубєв, Дягілєв, Тургенєв, Лазарєв, Берендєєв, Федосєєв, Менделєєв
|
| у корені, якщо рос. е відповідає укр. І
| Є
| Бєдний (бідний), Лєсков (ліс), Рєпін (ріпа), Сєров (сірий)
|
| на початку слова і складу
| ЙО
| Йолкін, Бугайов, Соловйов
|
| у середині і в кінці складу
| ЬО
| Верьовкін, Корабльов, Алфьоров
| Ё
| в утвореннях від імен, спільних для рос. і укр. Мов
| Е
| Артемов, Семенов, Федоров
|
| під наголосом після ч, щ
| О
| Рогачов, Щипачов, Борщов
| Э
| Завжди
| Е
| Ельконін, Ешпаєв
| Ы
| Завжди
| И
| Курицин, Чаплигін, Черних
|
| Після ж, ч, ш, щ, ц перед буквами на позначення приголосних
| И
| Жилікін, Тучин, Шишков, Рощин, Циркунов
|
| в утвореннях – від назв і імен, спільних для рос. і укр. Мов
| И
| Рибовський, Куликов, Гаврилін, Пивоваров, але: Філіпов, Нікітін, Ніколаєв
| И
| у префіксі при-
| И
| Приточний, Припасов
|
| у суфіксах –ик, -ич, -иц, -ищ, -ович, -євич
| И
| Петриков, Галич, Сосницин, Батищев, Станюкович, Воблаєвич
|
| на початку слова та після букв на позначення приголосних, крім ж, ч, ш, щ
| І
| Іванов, Бібиков, Кульмінський, Пушкін, Анікін, Багіров
|
| Після букв на позначення голосних, апострофа і м’якого знака
| Ї
| Абраїмов, Зоїлов, Мар’їн, Захар’їн, Ананьїн, Ільїн
| Щоб умітиутворювати і відмінювати чоловічі і жіночі імена по батькові,
необхідно опрацювати матеріал посібника „Мова ділових паперів” Паламар Л.М., Кацавець Г.М. на сторінках 36 – 40.
Провідміняйте своє прізвище, ім’я та ім’я по батькові.
Якщо Ви опрацюєте теоретичний і практичний матеріал вищезгаданого посібника на сторінках 47 – 49, то знайдете відповідь на запитання: „Що таке звертання і як воно оформлюється на письмі?”
До складу української лексики входять слова, запозичені з інших мов, пристосовані до орфоепічних та орфографічних норм сучасної української літературної мови. Значна кількість активної науково-технічної термінології - саме іншомовного походження. Будь-який фахівець повинен володіти термінологією своєї галузі, лексикою ділової сфери спілкування, а також правилами написання слів іншомовного походження. Іншомовні слова збагачують словник української мови, але пам’ятайте, якщо крім іншомовного є українське слово, то необхідно використовувати саме його. Сучасні умови життя сприяють появі значної кількості іншомовних слів, та більшість з них зайві для питомої мови, бо найчастіше в ній наявні всі необхідні слова для позначення предметів, явищ, станів, які існують.
Досить складним для студентів є правопис слів іншомовного походження.
Допоможе оволодіти ним матеріал посібника „Мова ділових паперів” на сторінках 66 – 67 та наведена нижче таблиця:
|