Зміни приголосних при словотворенні

 

-ЗЬК-, -ЦЬК- чи –СЬК-? –ЧЧ- чи –Щ-? –Щ- чи –ЖЧ-? –ЧН- чи –ШН-?

 

Приголосні або групи приголосних	Перед суфіксами	Замінюються на	Приклади
г, ж, з   к, ц, ч     ш, с, х   -цьк-     -ськ-, -ск-     -ск-, -шк-   -ск-   -ст-   -зк-   -ськ-(-ск-)     -зьк-     г, ж, з     с     к, ц	-ськ(ий), -ств(о)     -ськ(ий), -ств(о)   -ськ(ий), -ств(о)     -ин(а)     -ин(а)     -ан-   -енк(о), -ук   -енк(о), -ук   -ш(ий, е, ати, ання)   -щ(ий, е, ити, ення)   -н(ик, ий)	-зьк(ий), -зтв(о)     -цьк(ий), -цтв(о)   -ськ(ий), ств(о)     -чч(ина)     -щ(ина)     -щ(аний)   -щ- в усіх формах дієслів   -щ- не перед и і не у 3 особі множини   -жч- в усіх формах дієслів   -щ(енко), -щ(ук)   -жч(енко), -жч(ук)   -жч(ий, е, ати, ання)   -щ(ий, е, ити, ення)   -чн(ик, ий)	Гаага – гаазький, Лейпциг – лейпцизький, Запоріжжя – запорізький, боягуз – боягузтво козак – козацький, митець – митецький, Овруч – овруцький, юнак – юнацтво, але: Дамаск – дамаскський, Мекка – меккський, тюрки – тюркський, баски – баскський Сиваш – сиваський, товариш – товариство, черкес – черкеський, Карабах – карабаський, але: казах – казахський Кріпацький – кріпаччина, але: галицький – Галичина Харківський – Харківщина, ліска – ліщина пісок – піщаний, дошки – дощаний писк – пищати, пищу, пищиш і т.д. пригостити – пригощати, пригощаю, пригощаєш і т.д., але: пригостиш, пригостять брязкіт – бряжчати, бряжчу, бряжчиш і т.д. Параска – Паращенко – Паращук низький – Нижченко – Нижчук дорогий – дорожчий, дорожче, дорожчати, подорожчання, але: легкий – легший, легше, легшати, полегшення високий – вищий, вище, підвищити, підвищення молоко – молочний, рука – ручний, яйце – яєчний, сонце – сонячний, серце – сердечний, рік – річний, але: дворушник, мірошник, рушник, рушниця, сердешний (= бідолашний), соняшник, торішній (згідно з вимовою)

Пригадайте, що значить спрощення в групах приголосних, користуючись таблицею:

Спрощення в групах приголосних

 

Групи букв з Д, Т, К, Л чи без них?

Правила	Приклади
На письмі фіксується: 1) Випадання [д], [т] у важких для вимови групах приголосних [ждн], [здн], [стн], [стл];     2) Випадання [к] у групах приголосних [скн], [зкн];   3) Випадання [л] у групі приголосних [слн].	Тиждень – на тому тижні, роз’їзд – роз’їзний, захист – захисник, стелити – слати, але: зап’ястний, кістлявий, пестливий, хвастливий, хворостняк, шістнадцять Тріск – тріснути, брязк – брязнути, Але: виск – вискнути, риск – рискнути Мислити – навмисне, ремесло – ремісник
Зверніть увагу: Спрощення відбувається при вимові, але не позначається на письмі:   - у прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження;   - у давальному і місцевому відмінках однини іменників жіночого роду І відміни..	Аванпостний, баластний, компостний, контрастний, гігантський парламентський;   Піаністці, оптимістці, аспірантці

 

Вивчивши дані наступної таблиці, запам’ятайте правила подвоєння букв:

 

Подвоєння букв на позначення подовження і збігу приголосних

Дві букви чи одна?

Привила	Приклади
Дві букви для передачі подвоєних приголосних пишемо при збігу однакових приголосних: а) префікса й кореня українських слів, а також слів іншомовного походження, якщо існують відповідні непрефіксальні утворення;   б) кінця першої та початку другої частини складноскорочених слів;   в) кореня або основи на –н(-нь) і суфіксів –н-, -ник, -ниц(я);   г) основи дієслова минулого часу на –с і постфікса –ся.   Подвоєння приголосних передається на письмі:     а) у прикметникових суфіксах –енн-, - анн-, а також у похідних іменниках із суфіксом –ість і прислівниках;   б) у деяких словах (винятки).     Подовження приголосних [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [ж], [ч], [ш] після букв на позначення голосних передається на письмі:   а) в усіх відмінках іменників середнього роду ІІ відміни, крім родового множини із нульовим закінченням;   б) в усіх відмінках деяких іменників І відміни, крім родового множини із закінченням –ей;   в) в орудному відмінку однини іменників ІІІ відміни, якщо в називному відмінку основа їх закінчується на один м’який або шиплячий приголосний;   г) у деяких прислівниках;     д) в особових формах дієслова лити(ся) і похідних від нього.	Оббивати, ввечері, віддалік, беззахисний, ззаду; інновація (є новація), іррегулярний (є регулярний), але: анотація, конотація Заввідділу, юннат, військкомат Туманний, ранній, щоденник, письменниця Пронісся, затрясся, розрісся Непримиренний, непримиренність, Непримиренно; старанний, старанність, старанно Бовван, Ганна, лляний, овва, ссати і похідні від них Багаття, багаттю, багаттям, у багатті, але: декілька багать; почуттів, відкриттів (і відкрить) Стаття, статті, статтю, статтею, але: статей; суддя, судді, суддю, суддею, але: судей Миттю (мить), височінню (височінь), ніччю (ніч), але: радістю (радість), щирістю (щирість), любов’ю (любов)     Зрання, спросоння, навмання, попідтинню, попідвіконню   Ллю, ллєш, ллється, виллємо, переллються
Запам’ятайте правопис іншомовних слів з подвоєними буквами (винятки): аннали, бонна, брутто, ванна, мадонна, манна, нетто, панна, пенні, тонна, білль (законопроект), булла, вілла, мулла, мірра;	Агресія, акумуляція, алея, апарат, атестат, бароко, беладона, белетристика, бравісимо, ват ( але: Ватт), грим, група, ідилія, інтелектуал, інтелігент, інтермецо, колектив, комісія, комуна, лібрето, піанісимо, піцикато, стакато, сума, фін (фіни), фортисимо, шасі.

 

Шукаючи відповідь на запитання, коли пишеться м’який знак для пом’якшення приголосних, а коли - ні, проаналізуйте дані таблиці і запам’ятайте їх:

 

Вживання м’якого знака

Ь чи Æ?

 

Правила

Приклади

1. М’який знак (ь)пишеться в українських словах: а) після букв на позначення м’яких [д], [т], [з], [с], [дз], [ц], [л], [н], що закінчують склад;   б) після букв на позначення м’яких приголосних перед о у середині складу;   в) у суфіксах –зьк-, -цьк-, -ськ-;     г) у суфіксах –еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-;   r) після л перед буквами на позначення приголосних;     д) у родовому відмінку множини іменників жіночого роду м’якої групи І відміни та іменників середнього роду на –нн(я), -ц(е) ІІ відміни;   е) у 3 особі однини і множини дійсного та у 2 особі однини і множини наказового способів дієслів, а також у стягнених формах інфінітива та зворотної частки.   2. Ь пишеться в іншомовних словах:   А) після д, т, з, с, л, н перед я, ю, є, ї, якими позначаються два звуки;   Б) після л, н перед йо;   В) відповідно до вимови після л перед буквами на позначення приголосних, а також у кінці слова.   3. Ь не пишеться: А) після б, п, в, м, ф;   Б) після ж, ч, ш, щ;   В) після н перед ж, ч, ш, щ і суфіксами –ств-, -ськ-;     Г) після р у кінці складу;     Д) після букв, що позначають м’які приголосні, крім л, якщо за ними ідуть інші букви на позначення м’яких приголосних;   Е) між буквами, що позначають подвоєні (подовжені) м’які приголосні.

Заздалегідь, нежить, мазь, просьба, rедзь, місяць, сіль, промінь Третьокласниця, учотирьох, льох   Запорізький, козацький, по-українському, але: баский, боязкий, різкий, в’язкий, дерзкий, ковзкий, плоский (зк, ск - не суфікси)     Синенький, дівчинонька, малесенький, білісінький, малюсінький   Більший, пральня, учительство, але: балка – балці, галка – галченя (лц, лч походять від лк)     Перукарень, житниць, творінь, креслень, кілець, сердець     Дивиться, дивляться, дивись, дивіться, дивиться   Мільярд, Ньютон, гондольєр, в ескадрильї, але: малярія, ревю, резюме, нюанс (я, ю позначають звуки [а], [у] і пом’якшення попередніх приголосних) Медальйон, сеньйорита   Альтернатива, катапульта, але: алгоритм, катафалк; акварель, Булонь, але: ритуал, еталон   Дріб, степ, кров, сім, верф   Ріжте, піч, робиш, дощ   Інжир, конче (потрібно), інший, панщина, громадянство, просвітянський, але: доньчин (донька), няньчити (нянька), бринькати (бренькіт) Перевірте, Харків, гіркий, Але: М.Горький Пізнє, танцювати, гордість, але: різьбяр, тьмяний і похідні від них   Віддячити, осінній, заміжжя, свавілля

 

Шукаючи відповіді на запитання, коли ставиться апостроф, а коли - ні, вивчіть інформацію таблиці:

 

Вживання апострофа

 

Правила

Приклади

Апостроф уживається для позначення роздільної вимови перед я, ю, є, ї:   1) В українських словах   а) після б, п, в, м, ф, якщо перед ними немає інших букв на позначення приголосних (крім р), які належали б до кореня;   б) після р у кінці складу;   в) після б, п, в, м, ф, р, к у власних назвах;     г) після префіксів та першої частини складних слів, які закінчуються буквами на позначення приголосних.   2) В іншомовних словах після б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш та після р у кінці складу, а також після префіксів, які закінчуються буквами на позначення приголосних.   Апостроф не вживається:   1) Перед я, ю, є в українських і іншомовних словах:   а) після б, п, в, м, ф, коли перед ними стоять інші букви на позначення приголосних (крім р), які належать до кореня;   б) після б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш та після р на початку складу, якщо я, ю, є, позначають м’якість попередніх приголосних;   2) Перед сполученням -йо-.

Голуб’я, п’ють, на верхів’ї, сім’єю, мереф’янський Довір’я, сузір’я, бур’ян Аляб’єв, Куп’янськ, В’яземський, В’ячеслав, Пом’яловський, Прокоф’єв, Захар’їн, Лук’ян Під’їхати, роз’яснення, з’юрмитися, дит’ясла, пів’яблука, але: пів-Європи (власна назва) Об’єкт, комп’ютер, інтерв’ю, прем’єра, верф’ю, к’янті, Х’юстон, Руж’є, миш’як, екстер’єр, ад’юнктура, ін’єкція, кон’юнктивіт, кон’юнктура Мавпячий, морквяний, духмяний, Але: торф’яний, верб’я, черв’як Бязь, дебют, пюре, гравюра, Мюнхен, фюзеляж, Гюго, кюре, манікюр, кювет, брязкіт, рюмсати, Рєпін Соловйов, серйозний, курйозний

 

 

Пам’ятайте, що у префіксах роз-, без- завжди пишеться з, бо кінцевий приголосний – дзвінкий (безтактний, безкоштовний, розташований, розповсюджений).

 

Пригадайте словосполучення к а ф е “ Пт а х ” - перед підкресленими літерами завжди пишеться префікс с- (сказати, сфотографувати, спитати, створити, схвалити).

 

Важливо розрізняти префікси при-, пре-, прі-: префікс при- вживається для вираження наближення, приєднання (прибувати, приписувати, приклеювати); пре- - для вираження найвищого ступеня ознаки (превеликий, премудрий, предобрий); прі- вживається лише в словах прізвище, прізвисько, прірва.

Префікси пред-, перед-, пере- пишуться завжди через е: представник, перебудова, пред’явити.

Префікси від-, під-, між- завжди пишуться через і: відчиняти, підбирати, міжміський.

 

Дієслова з префіксом ви- вказують напрям дії зсередини: вивезти, вирішити, вивчити.

 

Відповіді на запитання: „Як вимовляються і пишуться українські прізвища?” та „Які особливості написання мають прізвища слов’янського походження в українській мові?” знайдете в запропонованій нижче таблиці:

 

Російські прізвища

 

Е чи Є? ЙО чи ЬО? И чи І?

 

Буква в рос. Мові	Позиція	Буква в укр. Мові	Приклади
Е	після букв на позначення приголосних	Е	Лермонтов, Некрасов, Воскресенський, Смеліков
	у суфіксі –ев(а) після ц, ж, ч, ш, щ	Е	Непринцев, Бестужев, Тютчев, Вахрушева, Гнатищев
	на початку слів	Є	Євтушенко, Єсенін, Єршов
	у середині слів після букв на позначення голосних, апострофа і м’якого знака	Є	Санаєв, Одоєвський, Валуєв, Аляб’єв, Прокоф’єв, Власьєв, Ананьєв
Е	у суфіксі –єв, -єєв після букв на позначення приголосних, крім ц, ж, ч, ш, щ	Є	Голубєв, Дягілєв, Тургенєв, Лазарєв, Берендєєв, Федосєєв, Менделєєв
	у корені, якщо рос. е відповідає укр. І	Є	Бєдний (бідний), Лєсков (ліс), Рєпін (ріпа), Сєров (сірий)
	на початку слова і складу	ЙО	Йолкін, Бугайов, Соловйов
	у середині і в кінці складу	ЬО	Верьовкін, Корабльов, Алфьоров
Ё	в утвореннях від імен, спільних для рос. і укр. Мов	Е	Артемов, Семенов, Федоров
	під наголосом після ч, щ	О	Рогачов, Щипачов, Борщов
Э	Завжди	Е	Ельконін, Ешпаєв
Ы	Завжди	И	Курицин, Чаплигін, Черних
	Після ж, ч, ш, щ, ц перед буквами на позначення приголосних	И	Жилікін, Тучин, Шишков, Рощин, Циркунов
	в утвореннях – від назв і імен, спільних для рос. і укр. Мов	И	Рибовський, Куликов, Гаврилін, Пивоваров, але: Філіпов, Нікітін, Ніколаєв
И	у префіксі при-	И	Приточний, Припасов
	у суфіксах –ик, -ич, -иц, -ищ, -ович, -євич	И	Петриков, Галич, Сосницин, Батищев, Станюкович, Воблаєвич
	на початку слова та після букв на позначення приголосних, крім ж, ч, ш, щ	І	Іванов, Бібиков, Кульмінський, Пушкін, Анікін, Багіров
	Після букв на позначення голосних, апострофа і м’якого знака	Ї	Абраїмов, Зоїлов, Мар’їн, Захар’їн, Ананьїн, Ільїн

Щоб умітиутворювати і відмінювати чоловічі і жіночі імена по батькові,

необхідно опрацювати матеріал посібника „Мова ділових паперів” Паламар Л.М., Кацавець Г.М. на сторінках 36 – 40.

Провідміняйте своє прізвище, ім’я та ім’я по батькові.

 

Якщо Ви опрацюєте теоретичний і практичний матеріал вищезгаданого посібника на сторінках 47 – 49, то знайдете відповідь на запитання: „Що таке звертання і як воно оформлюється на письмі?”

 

До складу української лексики входять слова, запозичені з інших мов, пристосовані до орфоепічних та орфографічних норм сучасної української літературної мови. Значна кількість активної науково-технічної термінології - саме іншомовного походження. Будь-який фахівець повинен володіти термінологією своєї галузі, лексикою ділової сфери спілкування, а також правилами написання слів іншомовного походження. Іншомовні слова збагачують словник української мови, але пам’ятайте, якщо крім іншомовного є українське слово, то необхідно використовувати саме його. Сучасні умови життя сприяють появі значної кількості іншомовних слів, та більшість з них зайві для питомої мови, бо найчастіше в ній наявні всі необхідні слова для позначення предметів, явищ, станів, які існують.

 

Досить складним для студентів є правопис слів іншомовного походження.

Допоможе оволодіти ним матеріал посібника „Мова ділових паперів” на сторінках 66 – 67 та наведена нижче таблиця: