Узагальнена характеристика навчальної дисципліни

 

Оскільки на даний курс відведено лише 48 годин аудиторних занять, деякі теми виносяться на самостійне опрацювання (60 годин) з тим, щоб студенти засвоїли не лише основні теоретичні відомості зі справочинства, а й суто граматичні поняття лексики, фонетики, словотвору, синтаксису української мови, познайомились з нормативними вимогами сучасної української мови, головними правилами орфографії й пунктуації, активно використовували ці знання на практиці і, головне, поліпшили культуру мовлення взагалі.

Після опрацювання програмного матеріалу студентам початкового етапу навчання пропонуються контрольні завдання на перевірку правопису, правильного вживання лексичних одиниць та добору варіантів найпоширеніших документів.

Для студентів середнього рівня – завдання, що містять питання аналізу деяких морфологічних явищ, правопису і роботу з текстом; складання зразків окремих документів.

Студенти з вищим рівнем знань виконують складні граматичні вправи, аналізують специфіку усного чи писемного мовлення і самостійно складають зразки документів, що стосуються їхнього фаху.

 

Зміст дисципліни розкривається в темах::

1. Українська літературна мова. Стилі української літературної мови. Характеристика офіційно-ділового стилю.

2. Українська орфографія, її значення для правильного оформлення ділових паперів.

3. Лексичний склад української літературної мови, його застосування в ділових документах.

4. Українська фразеологія. Фразеологізми ділової мови, їх місце в діловій документації. Роль словників у складанні ділових паперів. Словотвір у діловій мові.

5. Українська морфологія. Застосування і роль морфологічних засобів у ділових документах.

6. Синтаксис. Синтаксичні засоби, їх місце в ділових паперах.

7. Українська пунктуація. Основні правила вживання розділових знаків. Роль розділових знаків у ділових документах.

 

Предмет дисципліни: лексика, фразеологія, лексикографія, синтаксис.

 

1.4 Вимоги до знань і умінь студентів

 

Передбачається, що на рівні знань з ділової української мовистудент

зобов`язаний засвоїти:

- питання щодо правового статусу державної мови, конституційні засади функціонування мов в Україні;

- функції мови, основи генеалогічної класифікації мов, місце української мови серед інших слов`янських мов;

- побудову мови, закономірності її застосування у виробничих ситуаціях;

- поняття норми як основи сучасної літературної української мови;

- стилістичну диференціацію мовних явищ;

- основи професійної комунікації в писемній та усній формах;

- специфіку сучасних українських терміносистем економіки, інформатики, менеджменту, перекладу та ін.;

- особливості морфології й синтаксису як фундаменту тексту службового документа;

- визначення документа і його реквізитів;

- елементи, що надають документу юридичної сили;

- вимоги до тексту документа;

- основні державні стандарти, що використовуються при оформленні документів;

- класифікаційні ознаки документів;

- етапи підготовки і оформлення документів.

На рівні умінь студент зобов`язаний опанувати:

- техніку вибору слова для використання в професійній діяльності;

- український мовленнєвий етикет;

- оформлення основних службових документів;

- роботу з лексикографічними джерелами.

 

Міжпредметні зв’язки дисципліни “Українська мова

(за професійним спрямуванням)”

Дисципліна “Українська мова (за професійним спрямуванням)”спирається не тільки на власну логіку і зміст, але й методологічні положення суміжних дисциплін – економіки, маркетингу, менеджменту, фінансів, обліку, аудиту, інформатики, прикладної лінгвістики, переклад та інших.

Виклад дисципліни здійснюється з урахуванням вимог програми курсу “Українська мова (за професійним спрямуванням)”, рекомендованої Міністерством освіти і науки України. Тематичний план розроблено відповідно до змісту посібників Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Мова ділових паперів. – К.: Либідь, 2002; Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери. – К.: ”А.С.К.”, 2002; Діденко А.Н. Сучасне діловодство. – К.: Либідь, 2000; Бибик С.П., Михно І.Л., Пустовіт Л.О., Сюта Г.М. Універсальний довідник-практикум з ділових паперів. – К.: Довіра,1998 та інших.

 

1.6. Організація самостійної роботи

 

Методичні вказівки і завдання для самостійної роботи студентів розроблені відповідно до Робочої програми дисципліни “Українська мова (за професійним спрямуванням)”.

Основна увага зосереджена на практичному аспекті навчання, зокрема, на виробленні навичок самостійної роботи зі збірниками документів, підручниками, різноманітними словниками.

Виконання контрольних завдань передбачає попереднє засвоєння студентами орфографічних норм сучасної української літературної мови, в першу чергу, на рівні правопису слів. Лексичні завдання згруповані з метою стимулювання активної роботи студентів зі словниками для ознайомлення з найуживанішою суспільною, економічною та термінологією інших спеціальностей, якими оволодівають студенти; вироблення навичок розрізнення стилістичних і семантичних відтінків у значенні слова, доречності його використання в різних стилях мови та в діловій сфері. Важливе місце посідають завдання, які перевіряють уміння написати чи скласти діловий документ як приватного, так і офіційного призначення.

Засвоївши весь комплекс дисципліни, студенти знатимуть і умітимуть вести справочинство українською мовою, розвинуть своє усне і писемне ділове мовлення.

 

 

ЗМІСТ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Тема 1. Функції мови

 

При визначенні функцій мови необхідно з’ясувати:

 

1. Що таке номінативна функція, як вона відображується у сфері

термінології, яку вивчає студент?

2. Що таке комунікативна функція (навести приклади використання цієї

функції у своїй професійній діяльності)?

3. Що таке когнітивна (мислеоформлююча) функція?

4. У чому суть пізнавальної, художньої (естетичної), емоційної,

самовиражальної функцій? Навести приклади.

5. Що гарантує Конституція України для вільного функціонування та

розвитку мов в Україні?

6. Які основні положення “Закону про мови в Українській РСР”?

7. Розкрийте значення понять “державна мова”, “офіційна мова”, “мова

міжнаціонального спілкування”, “національна мова”, “мова національних

меншин”, “сучасна літературна мова”. Визначте їхні функції.

8. Які існують шляхи удосконалення чинного законодавства в царині

мовної політики?

 

При підготовці до практичного заняття з даної теми необхідно опрацювати першоджерела - Конституцію України, насамперед ст.ст. 10, 11, 12, 24, 34, 53 та “Закон про мови в Українській РСР”.

 

Для вірного висвітлення питань треба за допомогою відповідних словників та посібників визначити семантику термінів “ державна мова”, “ офіційна мова”, “ мова міжнаціонального спілкування”, “ національна мова”, “ мова національних меншин”, “ сучасна літературна мова”; з’ясувати, які розбіжності існують між цими всіма термінами.

 

Знання мови – один з основних компонентів професійної підготовки. Оскільки мова виражає думку, є засобом пізнання і діяльності, знання мови професії підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися в ситуації на виробництві та в безпосередніх ділових контактах.

 

Висвітлення останнього питання передбачає творчий підхід до опрацювання тексту законів, до практики сьогодення. Враховуючи той факт, що “Закон про мови...” приймався ще за часів радянської влади, необхідно порівняти його положення з текстом Конституції, показати, які саме зміни відбулися у нормотворчій базі, що саме регулює питання щодо функціонування мов в Україні.

 

Опрацювавши запропоновану літературу, напишіть стислі, але вичерпні повідомлення на такі лінгвістичні теми:

1) мова як суспільне явище;

2) функції державної мови;

3) функції мови міжнаціонального спілкування;

4) сфери застосування писемної й усної мови;

5) відтворення у мові національної культури, ментальності народу.

 

Література:

1. Конституція України (будь-яке видання).

2. “Закон про мови в Українській РСР” від 28.10.1989 р.

3. Юридичний словник-довідник. – Femina, Київ, 1996.

4. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери. – К.:”А.С.К.”, 2002.

5. Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Мова ділових паперів. – К.: Либідь, 2002.

6. Ю.Жадько, В.Жадько. Мова як поліфункціональне духовне явище. –Запоріжжя., 1998.

7. Діденко А.Н. Сучасне діловодство. – К.: Либідь, 2000.

8. Бибик С.П., Михно І.Л., Пустовіт Л.О., Сюта Г.М. Універсальний довідник-практикум з ділових паперів. – К.: Довіра,1998.

9. Шевчук С.В. Ділове українське мовлення. – К., 1997.

 

Тема 2. Поняття мовної норми в офіційно-діловому і науковому

Стилях

 

При з’ясуванні вищезазначених питань слід:

1) визначити типи мовних норм;

2) дати характеристику офіційно-ділового стилю;

3) дати характеристику наукового стилю;

4) запам’ятати стилістичні вимоги до тексту документа.

 

Основним теоретичним положенням, з якого слід виходити при підготовці до цього заняття, є те, що основні характерні риси літературної мови як складової частини мови загальнонародної - це унормованість, стандартність, наявність функціональних стилів. Визначення норми базується на сукупності загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються насамперед у словниках та реалізуються в процесі комунікації.

 

Звернувшись до рекомендованої літератури, необхідно з`ясувати, що охоплюють орфографічні, орфоепічні, графічні, акцентологічні, лексичні, морфологічні, синтаксичні, стилістичні, пунктуаційні мовні норми.

 

Вивчаючи дану проблему, слід зауважити, що, з одного боку, норми характеризуються стабільністю, системністю, а з іншого, - вони можуть змінюватися. Треба розглянути варіанти норми як перехідний етап співіснування старої та нової норми.

 

Специфічні особливості мовного оформлення матеріалу в залежності від функції, засобів передавання, сфери породжують розподіл на стилі.

 

Стиль - функційний різновид літературної мови, який використовується за певних обставин спілкування і характеризується особливостями у виборі, поєднанні й організації системи мовних засобів (лексичних, граматичних, синтаксичних тощо). Більшість вчених виділяє 5 основних стилів, серед яких 4 писемні (художній, публіцистичний, офіційно-діловий, науковий) і 1 - усний (розмовний). У зв`язку з тим, що професійна діяльність майбутніх економістів, менеджерів, інженерів, перекладачів переважно полягає у складанні відповідних документів, веденні офіційних бесід основна увага приділяється насамперед офіційно-діловому стилю.

 

При висвітленні другого і третього питань рекомендується дотримуватися такого плану:

 

1) сфера застосування стилю;

2) форми реалізації;

3) види творів, в яких стиль реалізується;

4) мета;

5) мовні особливості стилю на всіх рівнях (лексика, словотвір, морфологія,

синтаксис).

 

Працюючи над даною темою, необхідно дати характеристику підстилям офіційно-ділового стилю, показати їхні спільні риси та розбіжності.

Стилістичні вимоги до тексту документа можуть реалізовуватися як за допомогою логіки (змістовність, послідовність, точність, доречність), так і мовознавства (дотримання одного стилю, граматична правильність, вживання словесних формул, порядок слів). Отже, при підготовці до заняття слід не тільки дібрати приклади, але й потренуватися в аналізі тексту документів в аспекті відповідності його стилістичним вимогам.

Література:

1. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери. – К.: ”А.С.К.”, 2002.

2. Коваль А.П. Культура ділового мовлення. – К., 1992.

3. Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Мова ділових паперів. – К., 2001.

4. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика. – К., 1994.

5. Л.Ю.Шевченко та ін. Сучасна українська мова. Довідник. – К., 1993.